21.12.09 Справа № 12/170-09.
Суддя господарського суду Сумської області Спиридонова Н.О.
при секретарі Балицькому В.В.
за участю представників сторін:
позивача - Сторожилова Н.О. ( дов. № 03-11/2009 від 02.11.2009 року )
відповідача - Кобжева О.О. ( дов. № 43 від 15.07.2009 року )
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 12/170-09
за позовом ТОВ «Лізоформ», м. Суми
до ВАТ «Сумський м'ясокомбінат», м. Суми
про стягнення 4031,22 грн., -
встановив:
У листопаді 2009 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на його користь заборгованість за договором поставки № 05/2008-П від 05.12.2008 року в розмірі 3245,76 грн., пеню в сумі 520,66 грн., три відсотки річних в сумі 69,09 грн., інфляційні в сумі 195,51 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,22 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. ( а.с. 2 - а.с. 3 ).
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить позов задовольнити у повному обсязі.
В відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування посилається на те, що 14.09.2009 року господарським судом Сумської області порушено провадження у справі про банкротство ВАТ «Сумський м'ясокомбінат» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. 16.10.2009 року в газеті «Голос України» було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача. Позивач не скористався своїм правом на подачу заяви про визнання кредиторських вимог, а тому відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановлених для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними ( а.с. 40 ).
Також, 21.12.2009 року відповідачем було надано до суду через канцелярію другий відзив на позовну заяву, в якій відповідач визнає позовні вимоги позивача в частині основного боргу 3245,76 грн., інфляційних в сумі 195,71 грн. та три відсотки річних в сумі 69,09 грн. Щодо стягнення пені то відповідач визнає частково в сумі 379,49 грн. В обґрунтування посилається на те, що 14.09.2009 року господарським судом Сумської області порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Сумський м'ясокомбінат» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому пеня повинна бути розраховані позивачем до 14.09.2009 року, тобто до введення мораторію.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на обставини викладені в першому відзиві, а саме, що 14.09.2009 року господарським судом Сумської області порушено провадження у справі про банкротство ВАТ «Сумський м'ясокомбінат» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. 16.10.2009 року в газеті «Голос України» було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача. Позивач не скористався своїм правом на подачу заяви про визнання кредиторських вимог, а тому відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановлених для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними
Суд розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, встановив наступне.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.09.2009р. порушено провадження у справі № 12/133-09 про визнання банкрутом ВАТ «Сумський м'ясокомбінат» відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом «.
Відповідно до ухвали суду від 18.10.2009р. в газеті «Голос України» № 195 від 16.10.2009р. опубліковано оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника.
Відповідно до п. 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Отже, вимоги позивача до відповідача є конкурсними в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки виникли до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача.
Відповідно до ч. 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Частина 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Згідно ч. 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
У відповідності до ч. 2 статті 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що погашення вимог кредиторів щодо цивільно - правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування ч. 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вважається припиненням цих зобов'язань відповідно до ч. 1 статті 598 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача вважаються погашеними і задоволенню не підлягають.
У відповідності до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані із сплатою державного мита за подання позовної заяви в сумі 102,22 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даних позовних вимог, виходячи з наступного.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначено господарським судом, витрат пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язаних з розглядом справи, покладаються:
- при задоволенні позову - на відповідача;
- при відмові в позові - на позивача;
- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 1, 2, 4, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 12, 13, 15, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 69, статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч. 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статтею 598 Цивільного кодексу України, суд, -
вирішив:
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Лізоформ» в задоволенні позовних вимог.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття рішення.
Повний текст рішення підписаний 21.12.2009р.
Суддя Н.О.Спиридонова
Суддя