07 травня 2018 року
м.Суми
Справа №587/2946/17
Номер провадження 22-ц/788/696/18
Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів - Біляєвої О. М. , Криворотенка В. І.
сторони:
позивач - ОСОБА_1;
відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський»;
третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 листопада 2017 року в складі судді Степаненко О.А., ухвалене у м. Суми,
24 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, мотивуючи тим, що 28 березня 2016 року між нею та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» був укладений договір № 980-019-000211350 з виплатою процентів в кінці строку. В цей же день було здійснено перерахування коштів з рахунку позивача № 26205530910301 в ПАТ «Банк Михайлівський» на рахунок ТОВ « Кредитно-інвестиційний центр» в сумі 25000 грн.
19 травня 2016 року було здійснено перерахування коштів з рахунку ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на поточний рахунок позивача № 26205530910301, що відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський».
Листом від 17 серпня 2017 року № 3Г/22101 відповідач повідомив її про те, що договір № 980-019-000211350 від 28 березня 2016 року, укладений між нею та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» не відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» за своїм суб'єктним складом. Такий висновок відповідач зробив на підставі того, що вказаний договір був укладений без участі ПАТ «Банк Михайлівський», як повіреного. Це стало підставою для того, щоб відповідач не подав інформацію щодо неї як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Така аргументація відповідача ставить під сумнів фаховість особи, що виступає як уповноважена особа на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський». Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» дійсно передбачає прирівняння до вкладу коштів, які залучені від фізичних осіб як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за договором позики. Але ж позивач у своїй заяві до відповідача, не ставить питання про прирівняння коштів, що перераховані від ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», до вкладу, оскільки кошти були повернуті позивачу (навіть до віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних 23 травня 2016 року) 19 травня 2016 року, що підтверджується випискою по поточному рахунку позивача № 26205530910301.
В даному випадку немає правового значення, чи виступав ПАТ «Банк Михайлівський» повіреним, чи ні, так як кошти, які надійшли на її поточний рахунок від небанківської фінансової установи на час визнання банку неплатоспроможним та на час прийняття рішення про його ліквідацію, вже обліковувалися на її поточному рахунку № 26205530910301. Зазначає, що кошти, які надійшли від ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на її поточний рахунок, у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є вкладом.
Просила визнати бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» протиправною щодо не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду та зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 включити дані про позивача на суму 25940 гривень 56 копійок до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 28 листопада 2017 року зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 включити дані про ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів на суму 25940 грн. 56 коп. за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Стягнуто з уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 в дохід держави 640 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
При цьому зазначає, що позивач не є вкладником у розумінні чинного законодавства, а вимога про зобов'язання включення до переліку вкладників не є належним способом захисту порушеного права. Дії уповноваженої особи Фонду гарантування відповідають нормам ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 215 ЦК України, оскільки було проведено перевірку правочинів та виявлено правочини (у тому числі договори) які є нікчемними в силу Закону.
Договір позики № 980-019-000211350 від 28 березня 2016 року є двостороннім, укладеним позивачем безпосередньо з ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» без участі банку, як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за таким договором, за своєю природою не є вкладом згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом № 4452-VI.
Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 28 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» укладено договір № 980-019-000211350, тип договору «Суперкапітал» (з виплатою процентів в кінці строку), за умовами якого позивач передає товариству у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а товариство зобов'язується повернути кошти ОСОБА_1 та виплатити проценти в порядку та на умовах, встановлених договором (а.с. 11).
Із виписки про рух коштів по рахунку вбачається, що 19 травня 2016 року ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» перерахувало суму в розмірі 25940,56 грн. на поточний рахунок позивача № 26205530910301 у ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с. 13).
19 травня 2016 року між ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір відступлення права вимоги № 2, згідно з умовами якого ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» зобов'язалося відступити ПАТ «Банк Михайлівський» права вимоги, належні товариству за договором купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та юридичними особами. Перелік договорів, права за якими відступаються з боку ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» банку, зазначається в реєстрі Основних договорів. Також в реєстрі Основних договорів визначається вартість відступлення прав вимог на дату складання такого реєстру (а.с. 102-104).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 травня 2016 року № 812 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с. 64-65).
Згідно з рішенням Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с. 66).
25 липня 2016 року позивач зверталась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» із заявою про включення її до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, однак, листом від 17 серпня 2017 року № 3Г/22101 їй було відмовлено та повідомлено, що передумовою включення фізичної особи до загального реєстру вкладників та прирівняння її коштів до вкладу, є укладення договору з небанківською фінансовою установою, через ПАТ «Банк Михайлівський», як повіреного. Але за наданими нею документами визначено, що договір від 28 березня 2016 року укладено ОСОБА_1 з ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного. (а.с. 9-10).
Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог мотивоване тим, що уповноваженою особою Фонду не доведена наявність правових підстав для не включення даних про рахунок позивача до переліку рахунків ПАТ «Банк Михайлівський», за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон) передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 2 цього Закону визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
За ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 вказаного Закону, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, основним завданням якого є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 26 цього Закону, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Статтею 27 цього Закону визначено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Порядок та черговість відшкодування коштів за вкладами Фондом гарантування вкладів фізичних осіб визначено Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Частинами 2 та 3 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом (ч. 1 ст. 1074 ЦК України).
Відповідач, як на підставу нікчемності правочину, посилався на пункт 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який передбачає встановлення обставин того, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Проте, зазначена підстава нікчемності правочину не має відношення до правочинів, вчинених ПАТ «Банк Михайлівський» у правовідносинах з позивачем, зокрема і у зв'язку з тим, що договір позики між позивачем та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» укладений без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного.
Виходячи з наведеного, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не доведено наявність правових підстав для не включення даних про рахунок позивача до переліку рахунків ПАТ «Банк Михайлівський», за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Таким чином, посилання відповідача в апеляційній скарзі на нікчемність правочину є безпідставним та таким, що суперечить ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки вказана норма не містить такої підстави для визнання правочину нікчемним як перерахунок коштів з рахунку юридичної особи на рахунки фізичних осіб з огляду на те, що, як встановлено судом, вказаним Товариством були саме повернуті кошти фізичним особам, які були внесені раніше, зокрема, було повернуто позивачеві 25940,56 грн. шляхом перерахування коштів з рахунку ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», відкритого ПАТ «Банк Михайлівський», на рахунок позивача у цьому ж банку, що не суперечить ні нормам Цивільного кодексу України, ні ст. 38 вказаного Закону.
Слід також зазначити, що 19 травня 2016 року банком було лише здійснено переказ цих коштів з банківського рахунку ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на банківський рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський», а отже, банк лише виконав банківську операцію з переказу коштів позивача, не маючи на вказані грошові кошти жодних речових прав, при цьому, переказ вказаних коштів відбувся до запровадження у банку тимчасової адміністрації та до введення ліквідаційної процедури, тобто до 23 травня 2016 року.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі, що позивач не є вкладником у розумінні чинного законодавства, а вимога про зобов'язання включення до переліку вкладників не є належним способом захисту порушеного права, є безпідставними та такими ми, що не спростовують висновку суду першої інстанції.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.
Враховуючи те, що справа є незначної складності, вона є малозначною (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) і тому відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» залишити без задоволення.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: О.Ю. Кононенко
ОСОБА_3
ОСОБА_4