Справа № 592/7933/15-к
Провадження № 1-кп/592/21/18
08 травня 2018 року м.Суми
Ковпаківський районний суд міста Суми у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми кримінальне провадження № 12014200440001806, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.04.2014 року за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, українця, з професійно - технічною освітою, працюючого директором ТОВ «Стальний Дім 2006», одруженого, проживаючого і зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296 та ч. 1 ст. 122 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів прокуратури Сумської області - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
потерпілого - ОСОБА_14 ,
представника потерпілого - ОСОБА_15 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_16 ,
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_17 пред'явлено обвинувачення сформульоване наступним чином.
У невстановлений слідством день та час ОСОБА_8 , будучи раніше особисто не знайомим з ОСОБА_14 та діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, вступив в змову з іншим невстановленим чоловіком для побиття ОСОБА_14
15.04.2014 близько 21 год. 55 хв. знаходячись за місцем роботи в офісі газети «Панорама» за адресою: м. Суми, пл. Покровська, буд. 6, ОСОБА_14 вийшов на вулицю з приміщення, та сів до власного автомобіля марки «Фольксваген поло», реєстраційний номер НОМЕР_2 на якому направився до місця свого мешкання. Заїхавши до гаражу за адресою: АДРЕСА_2 , двері якого відчиняються автоматично, розташованого у дворі вказаного двоповерхового житлового будинку, ОСОБА_14 вийшов з автомобіля. У той час, використовуючи маски на обличчі з прорізом для очей, у відкриті двері до приміщення гаражу, слідом за ОСОБА_14 забіг ОСОБА_8 з іншою невстановленою особою. Діючи групою осіб ОСОБА_8 , з метою реалізації єдиного злочинного умислу, порушуючи громадський порядок в нічний час та діючи з особливою зухвалістю, розпочав наносити потерпілому удари руками в область голови, а невстановлений чоловік утримував ОСОБА_14 за руки, чим обмежував його рухи. ОСОБА_14 піднімаючи руки, намагався вивільнитися та розпочав відштовхувати нападників до виходу з гаражу і приблизно через хвилину після початку побиття пройшов до виходу з приміщення. При цьому один з нападників, почувши сторонній шум, побіг в сторону р. Псел, а ОСОБА_8 , продовжуючи наносити потерпілому удари та утримуючи його за ліву руку здійснив її вивих, після чого також покинув місце вчинення злочину.
В результаті протиправних дій ОСОБА_8 за попередньою змовою з невстановленою особою, які діяли з особливою зухвалістю, ОСОБА_14 спричинені умисні тілесні ушкодження у вигляді сочетаної краніо-скелетної травми, ЗЧМТ, струсу головного мозку, перелому латеральної стінки лівої орбіти без зміщення, забої, крововиливи м'яких тканей голови і обличчя, які кваліфікуються відповідно до висновку експерта № 608 від 29.05.2014 як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також травматичний вивих лівого передпліччя, больовий синдром 3-го ступеню, що відповідно до висновку експерта кваліфікуються як тілесні ушкоджені середньої тяжкості.
Таким чином, за обвинувальним актом ОСОБА_8 обвинувачується: за ч. 2 ст. 296 КК України - у вчиненні умисних дій, які виразились в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, а саме нанесенням ОСОБА_14 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я вчиненими групою осіб з невстановленою особою, тобто у вчиненні хуліганства, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину групою осіб, які діяли з особливою зухвалістю; за ч. 1 ст. 122 КК України - у вчиненні умисних дій, які виразились в спричинені середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_14 , тобто умисному спричиненні тілесного ушкодження середньої тяжкості.
Всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність наданих доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що надані стороною обвинувачення докази не дають підстав для визнання пред'явленого обвинувачення доведеним, виходячи з наступного.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_17 у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 296 і ч. 1 ст. 122 КК України вину не визнав. Суду пояснив, що 15.04.2014 р. він злочину не вчиняв і на місці його вчинення не був. 15 квітня вони з дружиною святкують дату знайомства і цей день вони проводили родиною. Він забрав сина зі школи і після 18-00 годин всі разом поїхали на ОСОБА_18 на берег річки, де були приблизно півтори години. Там бачив ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та його батька - дядю ОСОБА_21 . Далі сім'єю поїхали в центр міста Суми, гуляли по Сотні приблизно 1,5 - 2 години, зустріли ОСОБА_22 з дівчиною. Приблизно о 21 годині сім'єю поїхали в дитячий парк «Казка». Після 22 години до 22-30 годин приїхали додому. У них у квартирі знаходився брат дружини ОСОБА_23 - ОСОБА_24 у якого був телефон його дружини. З потерпілим знайомим не був. У червні 2014 року разом з адвокатом ОСОБА_16 сидів у кафе, підійшли співробітники міліції і запропонували поїхати в УБОЗ, де повідомили про те, що він міг брати участь у подіях стосовно потерпілого. Потерпілого побачив вперше у фойє УМВС України в Сумській області, де вони перебували разом хвилин 10-15. Побачивши потерпілого він нервував, ходив, а ОСОБА_25 вивчав його. Оскільки його показали потерпілому перед проведенням слідчих дій він відмовився брати у них участь, проходити детектор брехні. У судових дебатах просив виправдати через не доведення вчинення ним злочинів відносно ОСОБА_14 . Цивільний позов не визнав посилаючись на відсутність його вини та не причетність до злочину.
Потерпілий ОСОБА_14 суду пояснив, що увечері вівторка 15.04.2014 р. він знаходився на робочому місці у редакції газета «Панорама» за адресою: Покровська площа, 6 в м. Суми, мав закінчити всі справи, оскільки у четвер планував їхати з родиною на відпочинок. О 21 - 47 год. він вимкнув комп'ютер і спустився до автомобіля Фольксваген поло, який стояв навпроти входу біля паркану. Сівши у автомобіль, завівши двигун, увімкнувши фари побачив молоду пару, яка привернула його увагу - хлопця з дівчиною, які стояли на дорозі. Дівчина стояла спиною до нього, а хлопець - обличчям, проте він розмовляв по телефону, дивився на нього і ховався за дівчиною, вони не відходили. В той момент йому здалося, що за ним слідкують. У ході досудового розслідування у хлопці упізнав ОСОБА_22 . Він поїхав додому. Їхав хвилин 8-9 і біля будинку був о 21-56 год. 21-58 год. Заїхавши у ворота двору за адресою: м. Суми вул. Псільська, 4 і 6, закрив ворота автоматично. Ворота гаража відкриваються автоматично, заїхавши до гаражу, вимкнув двигун, ставши на дві ноги з машини його руки блокувала людина у чорній масці з карими очима. Потім відчув удар зліва рукою у рукавиці з кастетом або чимось металевим у голову - скроню, нанесений іншою особою. У скроню йому всього нанесено ударів 15 однією людиною. Він руками розвернув людину, яка стояла біля машини, а ту людину, що його била - тримав на витягнутих руках і почав витісняти з гаражу. Голосно кричав, щоб його хтось почув, зокрема сусіди. Все тривало 2-3 хвилини, ніхто нічого не говорив. Нападники були у масках і не хотіли виходити, упиралися. Він на руках витісняв їх метра 4 з гаража і витіснив. У нього на штанах залишився слід протектору взяття 42 розміру і такий же слід протектору залишився на задньому лівому крилі автомобіля. Коли він виштовхував нападників руками на дотик відчув, що вони були одягнуті у куртки поверх своєї верхньої одежі.
Почувши крик його дружини, той нападник, якого він побачив першим - побіг, він впав на коліна, а той хто бив - на вісу зламав ліву руку. Він засунув свою руку у кишеню, взяв в машині телефон, гаманець, сумку 10 метрів пройшов до під'їзду і ще 5 метрів по під'їзду, впав на східцях, добравшись до вхідної двері - дружина викликала міліцію. Приїхав ОСОБА_26 і на швидкій його везли у лікарню. Наступні події пам'ятає погано. Потім він ходив на допити і слідчі дії і у холі УМВС побачив ОСОБА_8 та відразу впізнав у ньому людину, що зламала йому руку. Обвинувачений відмовився встати так, щоб він на нього подивився знизу в гору. Під час слідчих дій - впізнання обвинуваченого в обличчя не впізнавав, впізнав за статурою, зростом, округлістю голови, очам, довгим сильним рукам, у нього також розмір взуття 42 і цей слід співпадає з слідом на його штанях. Вважає, що вчинений відносно нього злочин пов'язаний з його професійною діяльністю як журналіста, у нападників власного мотиву не було, вони виконували чиєсь замовлення. У квітні 2014 року стартувала виборча компанія на посаду міського голови і комусь не хотілося, щоб журналіст, головний редактор та учасник Майдану міг впливати на суспільну думку, викривати факти корупції. На даний час досудове слідство триває. Вказував, що не хоче щоб обвинувачений сидів у в'язниці, жага помсти відпустила. Просив прийняти законне і справедливе рішення. Потерпілим заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні до обвинуваченого про відшкодування завданої злочином моральної шкоди у розмірі 250000 грн. Під час судових дебатів потерпілий відмовився від цивільного позову посилаючись на наявність у обвинуваченого двох малолітніх дітей, які не повинні страждати через помилки свого батька, а родині не потрібні його гроші.
Аналіз показань потерпілого вказує на те, що у гаражі, розташованому у дворі будинку АДРЕСА_2 йому заподіянні тілесні ушкодження - вивих лівого предпліччя та ушкодження в ділянці голови і обличчя. Особи, які наносили тілесні ушкодження у момент вчинення злочину були у масках на обличчі, особа яка наносила удари по голові була одягнена у рукавицю з кастетом або чимось металевим. Він запам'ятав прикмети першої особи, яка його утримувала - карі очі і те, що на доти нападники були одягнуті у куртки поверх своєї верхньої одежі.
Стороною обвинувачення надано докази, що на думку прокурора повністю доводять вчинення ОСОБА_8 злочинів за обставин викладених у обвинувальному акті, які ретельно досліджені під час судового розгляду та оцінені судом.
Досліджено наступні письмові докази надані прокурором.
Витяг з кримінального провадження № 12014200440001806, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.04.2014 р. від 22.05.2015 р. у якому слідчими зазначені ОСОБА_27 , ОСОБА_28 (Т. 2 а.с. 18, 19).
Протокол огляду місця події від 15.04.2014 р., складений слідчим СВ СМВ ОСОБА_29 з схемою та фототаблицями. Відповідно до протоколу було оглянуто ділянку місцевості - асфальтовану дорогу, що розташована поблизу будинку 4 по вул. Псільській м. Суми, а також гараж у якому задньою частиною розташовано автомобіль марки «Фольксваген Гольф». На підлозі поруч з багажником автомобіля біля лівого заднього колеса розташовані плями бурого кольору. Поруч з заднім пасажирським сидінням - бампером з лівої сторони розташований слід взуття. Під час огляду місця події виявлено та вилучено: плями бурого кольору поруч багажника авто на бетоні та поруч лівого колеса, водійського сидіння з яких зроблено змив та контрольний змив; на бампері авто «Фольксваген Гольф» з лівої сторони виявлено фрагмент низу підошви взуття утворений нашаруванням речовини білого кольору, який відкопійовано на чорну дактилоплівку та запаковано до спец.пакету (Т. 2 а.с. 21 - 29). Слідча дія проводилась за участю понятих, спеціаліста НДЕКЦ ОСОБА_30 та кінолога ОСОБА_31 . На огляді присутні: начальник УМВС, перший заступник начальника УМВС, т.в.о. начальника СМВ, перший заступник (відповідальний) СВ СМВ, старший СОР СМВ.
Під час дослідження доказу сторона захисту посилалась на недопустимість зазначеного доказу, оскільки огляд проведено слідчим ОСОБА_29 , який не був слідчим по справі.
Частиною 3 ст. 214 КПК України передбачено, що огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.
Згідно Протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (або таке, що готується) від 15.04.2014 р., о 22 год. 40 хв. прийнята заява від ОСОБА_25 про те, що 15.04.2014 р. близько 22 години у дворі будинку АДРЕСА_2 двоє невідомих нанесли тілесні ушкодження ОСОБА_14 (Т. 2 а.с. 20).
Огляд місця події проводився з 22 год. 40 хв. до 00 год. 20 хв., тобто вже після початку огляду було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після чого визначається слідчий у кримінальному провадженні, тому доводи сторони захисту про недопустимість доказу на увагу не заслуговують.
Відповідно до Висновку експерта № 52 від 20.06.2014 р. за наслідками проведення трасологічної експертизи вирішити питання, яким типом, видом взуття залишений слід низу підошви взуття, виявлений та вилучений під час огляду місця події 15.04.2014 р. - не є можливим. Даний слід придатний для встановлення групової належності взуття, що його залишило. Вирішити питання, яка типова, видова належність взуття - не можливо. Придатність сліду для індивідуальної ідентифікації буде визначатися у процесі порівняльного дослідження з взуттям яке могло залишити даний слід (Т. 2 а.с. 78 - 81).
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Зазначений висновок експерта не підтверджує прямо чи непрямо існування, чи відсутність будь - яких обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у межах пред'явленого обвинувачення, а тому суд визнає його неналежним доказом у даному кримінальному провадженні.
Під час огляду місця події застосовано службову собаку, яка взявши слід з місця події провела вниз до річки Псел і вивела на провулок Чугуївський довела до готелю «Псел», про що складено Акт про застосування службової собаки від 15.04.2014 р. (Т. 2 а.с. 30).
Протокол огляду місця події від 16.04.2014 р. з фототаблицями, складений слідчим СВ Сумського МВ ОСОБА_32 . Відповідно до протоколу оглянуто прилеглу територію 3х2 м., розташовану біля гаражу у подвір'ї будинку АДРЕСА_2 , на поверхні бетону виявлено плями темно бурого кольору. Інших видимих слідів злочину не виявлено. Виявлене під час огляду не вилучалося (Т. 2 а.с. 32 - 36).
Сторона захисту при дослідженні вказувала на недопустимість наведеного доказу, оскільки слідчий ОСОБА_33 не був слідчим у кримінальному провадженні, однак зазначені доводи спростовуються Витягом з кримінального провадження № 12014200440001806, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.04.2014 р. від 29.07.2014 р. у якому серед інших слідчих зазначений ОСОБА_33 (Т. 2 а.с. 77).
Разом з тим, Протокол огляду місця події від 16.04.2014 р. підтверджує наявність на оглянутій поверхні бетону біля гаражу у подвір'ї будинку АДРЕСА_2 плям темно бурого кольору, які за наслідками огляду не вилучались, однак не підтверджує прямо чи непрямо існування, чи відсутність будь - яких обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а тому відповідно до ст. 85 КПК України суд визнає його неналежним доказом у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до Висновку експерта № 608 від 29.05.2014 р. Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_34 , останнім проведено судово - медичну експертизу потерпілого ОСОБА_14 , який знаходився на стаціонарному лікуванні у другому ортопедичному відділенні 1-ї міської кліничної лікарні з 15 по 29 квітня 2014 р. з діагнозом (зазначено російською мовою): «Сочетанно кранио-скелетная травма. ЗЧМТ. Сотрясение головного мозга. Перелом латеральной стенки левой орбиты без смещения. Ушибы, кровоподтеки мягких тканей головы и лица. Открытый травматический вывих левого предплечья. Болевой синдром. ПФС 3 степени». Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, про що свідчить характер пошкоджень, не були небезпечними для життя. Ушкодження в ділянці лівого ліктьового суглобу потребують строк лікування більше 21 дня і за цією ознакою віднесено до середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Ушкодження в ділянці голови і обличчя кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Могли утворитися в один і той же час, строк (Т. 2 а.с. 37 - 38).
Зазначений висновок експерта підтверджує показання ОСОБА_35 в частині отримання ним середньої тяжкості тілесних ушкоджень в ділянці лівого ліктьового суглобу - вивиху лівого передпліччя та легких тілесних ушкоджень в ділянці голови і обличчя.
Згідно Протоколу проведення слідчого експерименту від 07.05.2014 р. за участю потерпілого, ОСОБА_14 показав та продемонстрував наступне. 15.04.2014 р. близько 21 год 42 хв. він вийшов з буд. 6 по Покровській площі у м. Суми, напроти входу стояв його автомобіль. Побачив дівчину, яка стояла спиною, за якою ховався хлопець, що розмовляв по телефону та до них підійшов, ще один хлопець. Він сів у автомобіль і прослідував до дому за адресою: АДРЕСА_2 . У гаражі продемонстрував, як у момент виходу з автомобіля перед ним стояв нападник, який схопив його за обидві руки, тим самим блокуючи вільний рух. В цей момент він відчув два сильні удари, які наніс нападник правою рукою, яка одягнена у рукавчику з кастетом. Правою рукою ОСОБА_14 на витягнуту руку відсунув першого нападника, а лівою витягнутою рукою відсунув другого нападника до виходу з гаража, який постійно бив його в ділянку лівої скроні. Коли втік перший нападник, потерпілий втратив рівновагу і упав на коліно, другий нападник тримав його за ліву руку та обережним рухом по годинниковій стрілці спричинив перелом. Під час проведення слідчого експерименту проводився відеозапис в частині механізму завдання потерпілому тілесних ушкоджень, складались схеми. На відеозаписі зафіксовано, як потерпілий повідомив, що перший нападник був міцнішої статури ніж статист - «підтягнутий» чи у бронежилеті. Другий нападник обертальним рухом зламав йому руку і побіг. Людина по статурі сильніша фізично набагато за нього, його стійку він упізнає зі ста людей, можливо лівша, борець за фігурою. Поведінка першого нападника була пасивною, йому здалося, що його завданням було впізнати, блокувати і тримати. Ні грошей, ні телефон нападники не забрали (Т. 2 а.с. 48 - 51, 55).
Зазначений доказ підтверджує показання потерпілого в частині повідомлених суду обставин вчинення кримінального правопорушення відносно нього. Містить опис двох нападників, як їх запам'ятав потерпілий - міцної статури, перший був «підтягнутий» чи у бронежилеті, а другий, який обертальним рухом зламав йому руку мав спортивну фігуру, на його думку характерну для борців, фізично сильніший за нього. Прикмету другого нападника за якою зможе упізнати - характерну стійку.
За Висновком експерта № 687 від 30.05.2014 р. Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_36 , за наслідками проведення додаткової судово - медичної експертизи потерпілого ОСОБА_14 , виявлені у нього тілесні ушкодження могли утворитися при обставинах, вказаних потерпілим при проведенні слідчого експерименту, тобто при нанесенні численних ударів кулаками в ділянку голови і обличчя, а також при різкому вивертанні (викручуванні) руки лівого передпліччя у ліктьовому суглобі (Т. 2 а.с. 39).
Зазначений висновок експерта підтверджує показання ОСОБА_14 в частині механізму нанесення йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень в ділянці лівого ліктьового суглобу та легких тілесних ушкоджень в ділянці голови і обличчя.
Розписку ОСОБА_14 від 07.05.2014 р., відповідно до якої він отримав на зберігання свої речі - куртку зелену та ключі (зв'язку) у слідчого СВ СМВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_37 (Т. 2 а.с. 31).
Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.05.2014 р., відповідно до якого потерпілому ОСОБА_14 пред'явлено для впізнання 4 особи, серед яких він упізнав особу на фотознімку № 2, яку бачив 15.04.2014 р. біля офісу газети «Панорама» та ховався за дівчиною. Особу упізнав за сукупністю рис обличчя - формою обличчя, розташуванням очей, губ, носу, кольором волосся. Згідно Довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.05.2014 р. на фотознімку під номером 2 зображений ОСОБА_22 (Т. 2 а.с. 82 - 85).
Оцінюючи наведений доказ слід дійти висновку, що потерпілий ОСОБА_14 за сукупністю ознак упізнав особу, яку бачив 15.04.2014 р. біля офісу газети «Панорама».
На підтвердження винуватості ОСОБА_8 прокурором також надано протоколи проведення слідчого експерименту від 17.07.2014 р., надаючи їм оцінку, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Протокол проведення слідчого експерименту від 17.07.2014 р., складений слідчим СВ Сумського МВ ОСОБА_38 не містить посилання з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення проводився, що не узгоджується з вимогами ст. 240 КПК України. У протоколі вказано лише про розслідування кримінального провадження по факту отримання тілесних ушкоджень Положій, зафіксовано рух автомобіля о 22-02 год. з вул. Псільська, 6, далі по вул. Троїцька до вул. Орджонікідзе о 22 - 08 год. Учасником слідчої дії зазначено іншу особу - заст.нач. відділення СВ Сумського МВ ОСОБА_39 . Слідча дія проведена у нічний час з 22 години до 22 год. 09 хв., посилання на невідкладний випадок, коли затримка в її проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного не містить, що не узгоджується з вимогами ч. 4 ст. 223 КПК України. Під час слідчої дії застосовувався відеозапис на мобільний пристрій Apple iPhone 4. На долученому до протоколу диску з відеозаписом зафіксовано рух автомобіля о 22-02 год. з вул. Псільська, 6, по вул. Троїцька до вул. Орджонікідзе о 22-08 год. (Т. 2 а.с. 56 - 60).
Протокол проведення слідчого експерименту від 17.07.2014 р. та його відеозапис не містять обставин, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, які доказують час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення. Будь-які обставини щодо маршруту з вул. Псільська до вул. Орджонікідзе не відображені в обвинувальному акті.
За наведених підстав Протокол проведення слідчого експерименту від 17.07.2014 р., складений слідчим СВ Сумського МВ ОСОБА_38 та диск з його записом, суд визнає неналежним доказом.
Протокол проведення слідчого експерименту від 17.07.2014 р., складений ст. слідчим СВ Сумського МВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_37 містить посилання на те, що слідчий експеримент проводився з метою перевірки і уточнення відомостей можливого руху підозрюваних осіб та вчинення хуліганства стосовно ОСОБА_14 ; зафіксовано, що всі учасники на автомобілі Фольксваген Шаран вирушили о 21 год. 42 хв. по вул. Героїв Сталінграду далі повертають на вул. Троїцьку о 21 год. 50 хв. зупинились біля пологового будинку, зачекали три хвилини, продовжили рух на вул. Привокзальна в напрямку мікрорайону Лука та Барановку. Зупинились о 21 год. 59 хв., максимальна швидкість 60 км/год.
До Протоколу долучено СД-диск з записом проведеного слідчого експерименту, однак протокол не містить посилання на технічний пристрій за допомогою якого проводився цей відеозапис. На дослідженому відеозаписі зафіксовано нецензурну лексику та рух транспортного засобу (Т. 2 а.с. 61 - 64). Протокол проведення слідчого експерименту від 17.07.2014 р. не містить обставин, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, які доказують час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення. Будь-які обставини щодо вказаного у протоколі маршруту не відображені в обвинувальному акті.
За наведених підстав Протокол проведення слідчого експерименту від 17.07.2014 р., складений ст. слідчим СВ Сумського МВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_37 та долучений до протоколу відеозапис (Т. 2 а.с. 61 - 64) суд також визнає неналежним доказом.
Також як доказ прокурором надано Протокол проведення слідчого експерименту від 21.08.2014 р., складений старшим слідчим СУ УМВС України в Сумській області ОСОБА_40 . У протоколі зазначено, що учасники «інші особи» - ОСОБА_16 , а також ОСОБА_41 та ОСОБА_8 , останні скористалися правом відмовитися від участі у слідчому експерименті за участю потерпілого ОСОБА_14 , оскільки за їх участі неодноразово проводилися одночасні допити за участю потерпілого, що дало змогу останньому вивчити особисті ознаки (Т. 2 а.с. 86 - 87).
У протоколі вказано, що мета проведення слідчого експерименту перевірка і уточнення відомостей: показів потерпілого в частині впізнання ним осіб, які вчинили напад. Зазначено, що з метою фіксації відомостей запропоновано в слідчому експерименті прийняти участь ОСОБА_42 , ОСОБА_8 з метою встановлення достовірності впізнання потерпілим ОСОБА_14 - ОСОБА_43 по схожості по статурі ОСОБА_8 з нападниками, які спричинили тілесні ушкодження. Передбачалося (дослівно) «почергове представлення ОСОБА_43 та ОСОБА_8 серед 10 сторонніх одягнених у одинакову одежу та з балаклавами на голові, після чого всі зазначені будуть почергово представлені потерпілому ОСОБА_14 та останній після почергового представлення повинен буде обрати двох осіб які більш підходять за ознаками тілобудови на осіб, які вчинили на нього напад 15.04.2014 близько 22-00».
Як учасник слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_14 у протоколі не зазначений.
Сторона захисту при дослідженні доказу просила визнати його недопустимим, оскільки в неналежний спосіб заплановано слідчу дію, одночасно викликали ОСОБА_8 , ОСОБА_19 і ОСОБА_20 і під час їх перебування у фойє за повісткою з'явився потерпілий ОСОБА_14 , який стояв і вивчав інших учасників слідчої дії.
Потерпілий підтвердив суду, що прибувши за викликом до слідчого на першому поверсі УМВС України в Сумській області побачив осіб, серед яких вперше упізнав особу, що спричинила йому тілесні ушкодження, яким виявився ОСОБА_8 .
Проаналізувавши наведений доказ слід дійти висновку, що слідчий ОСОБА_44 при проведенні слідчого експерименту за обставин викладених ним у протоколі мав за мету не відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, як передбачено для слідчої дії - слідчий експеримент (ч. 1 ст. 240 КПК України), а провести слідчу дію - пред'явлення особи для впізнання (ст. 228 КПК України).
Крім того, стороною захисту надано копію Протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.05.2014 р., складеного ст. слідчим СУ УМВС України в Сумській області ОСОБА_45 , який був виготовлений при відкритті матеріалів кримінального провадження відповідно до ст. 290 КПК України.
Прокурор зазначив, що не вважає за доцільне надавати оригінал цього доказу суду.
Згідно протоколу потерпілому ОСОБА_14 було пред'явлено для впізнання 4 особи, серед яких на пред'явлених фотознімках особи, яку бачив 15.04.2014 р. біля офісу газети «Панорама» на Покровській площі, 6 в м. Суми не має (Т. 3 а.с. 236). На фотознімку під номером 4 зображено ОСОБА_8 , і вказана обставина не заперечувалася учасниками судового розгляду - стороною обвинувачення і потерпілим.
За вимогами ч.ч. 1 і 6 ст. 228 КПК України забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання.
Зважаючи на викладене, оскільки слідча дія проведена з грубим порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу,суд визнає Протокол проведення слідчого експерименту від 21.08.2014 р. недопустимим доказом.
Судом досліджено показання свідків сторони обвинувачення.
Свідок обвинувачення ОСОБА_25 пояснила, що 15.04.2014 р. разом з двома дітьми приїздила до чоловіка на роботу і о 20 годині повернулися додому. Чоловік зателефонував приблизно о 21 год. 40 хв. збирався їхати додому. Перебуваючи у ванній кімнаті біля 22 години почула неприродній звук на вулиці - крик, підійшла до дверей балкону, почула крики чоловіка, почала телефонувати сусідці з першого поверху, побачила у хвіртці 2 молодих людей, років 20 - 25, які сповільнили ходу. Хлопці у двір з вул. Псільська забігали, а при світлі ліхтаря сповільнили ходу. У світлі ліхтаря вона побачила, що один з хлопців вище зростом мав світле волосся, нижче - темне, одягнутий у шкіряну куртку, обличчя не пам'ятає, вони між собою розмовляли. Крик вщух і відразу був стук у двері. За мить почула крики чоловіка він постукав у вхідні двері. У чоловіка було розбите око, скривавлена ліва частина, тримався за ліву руку, сів на сходах, йому було важко говорити. Сказав, що нічого не знає. Зателефонувала другу - ОСОБА_26 , поїхали у лікарню. Вона сфотографувала чоловіка, оскільки їх родина журналістів. Повернувшись з лікарні зайшла у гараж і побачила кров на підлозі, вм'ятину на машині - слід від черевика не менше 42 розміру. Чоловік їй розповів, що виїхав з редакції за ним слідкували, заїхавши у гараж і вийшовши з машини його вдарили у ліву скроню, він почав чинити опір, виштовхувати нападників з гаража. Здалося, що одну людину з нападників упізнав. Вважає напад пов'язаний з професійною діяльністю чоловіка як журналіста, журналістськими розслідуваннями і іншими матеріалами, які публікує видання «Панорама». Одяг чоловіка і штани, на яких був слід від взуття згорнула і віддала слідчому. До слідчого вперше її викликали через 9 місяців після подій.
Зазначений свідок була очевидцем наслідків нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 , коли він з гаражу перемістився до під'їзду, а потім до квартири, викликала швидку допомогу і повідомила правоохоронний орган про злочин. У подальшому свідок передала співробітникам міліції одяг потерпілого, зокрема штани зі слідом взуття одного з нападників. Також свідок після крику потерпілого бачила, як з вул. Псільська заходили у хвіртку двору 2 молодих чоловіки до 25 років, разом з тим вона безпосередньо не бачила осіб, які вчинили напад на її чоловіка. Показання свідка узгоджується з показаннями потерпілого.
Свідок обвинувачення ОСОБА_46 суду пояснила, що проживає в одному будинку поверхом нижче з родиною ОСОБА_47 . 15.04.2014 р. їй зателефонувала дружина Положія, вона зайшла у під'їзд і на сходах побачила сліди крові, перед вхідними дверями до своєї квартири сидів потерпілий, тримав ліву руку, що була зламана, побите обличчя, повідомив, що його побили. Вийшла ОСОБА_48 і почали визивати швидку та поліцію. Особисто нікого не бачила у дворі і нічого не чула.
Отже, свідок була очевидцем наслідків нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 , проте осіб які їх наносили не бачила.
Свідок обвинувачення ОСОБА_26 пояснив, що йому зателефонувала дружина ОСОБА_14 - ОСОБА_49 і повідомила про напад на ОСОБА_50 , через хвилин 15 приїхав на вул. Псільську, де вже була міліція, проводили слідчі дії. Він піднявся нагору ОСОБА_51 був вдома, на обличчі була кров на руці - випирала кістка ліктьового суглобу. У швидкій ОСОБА_14 розповідав, що коли заїхав у гараж на нього напали, було двоє нападників один вище, один нижче, коренасті. Потерпілому наклали шину, в лікарні біля 2 години ночі зробили операцію. У лікарні особисто передав працівникам міліції одяг ОСОБА_14 .
Зазначений свідок прибув після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 , супроводжував його до лікарні, безпосередньо передав співробітникам міліції одяг потерпілого - штани зі слідом взуття одного з нападників. Зі слів потерпілого повідомив прикмети нападників - один вище, один нижче, коренасті.
Свідок обвинувачення ОСОБА_52 пояснила, що є друзями з родиною ОСОБА_47 , проживала у квартирі АДРЕСА_3 - під квартирою ОСОБА_47 . У квітні 2014 р., точний день не пам'ятає, перебувала у батьків, зателефонувала ОСОБА_48 і повідомила про побиття чоловіка. Прибувши додому через 15 - 20 хвилин сиділа з дітьми потерпілого поки вони з дружиною поїхали до лікарні. Бачила у ОСОБА_14 кров на обличчі, нестандартно розташовану ліву руку, відбиток від взуття на штанині. Слід від спортивного взуття чи берц, зі слів потерпілого нападники спортивної статури, високі з сильними руками. Потерпілий мотивацією нападу вважав матеріали по вибору мера. На вулиці поводили слідчі дії, куртку та штани віддали міліції як речові докази. За тиждень до цих подій вона бачила на подвір'ї невідомих: 2 хлопця і дівчину - з хвилястим волоссям, зростом близько 170 см., тонкими рисами обличчя, середньої статури. Їй здалося, що ці особи щось злякались різко закрили хвіртку і зробили вигляд, що просто стоять на вулиці.
Свідок була очевидцем наслідків отриманих потерпілим тілесних ушкоджень. Особисто бачила осіб, які на її думку слідкували за двором за тиждень до подій.
Свідок обвинувачення ОСОБА_53 пояснив, що проживає по АДРЕСА_4 по сусідству з ОСОБА_14 , його вікна виходять у двір. Вечір коли побили ОСОБА_14 пам'ятає добре. У середині квітня 2014 р. приблизно о 19 годині, 19 - 30 год. побачив двох незнайомих чоловіків у зеленій камуфляжній формі, які через дальню хвіртку зайшли і пішли до будинку АДРЕСА_5 через п'ять хвилин вибігли, пробігли повз їх балкон, обличь їх не розгледів через одягнутий капюшон. Коли побили ОСОБА_14 біля 10 - ї вечора у дворі була міліція, його невістка чула крики, він тоді перед телевізором задрімав і нічого не чув і не бачив. Невістка бачила як двоє чоловіків після крику побігли у хвіртку. До цього бачив, як стояли і видивлялись не місцеві молоді люди: бачив чоловіка з короткою стрижкою та міліцейською виправкою, зростом 1,80 м. Чоловік на нього глянув, запалив сигарету. Приблизно за місяць до злочину бачив також незнайому жінку зростом близько 1,68 м., спортивної статури, він за нею спостерігав. Про цих людей повідомляв потерпілого.
Зазначений свідок у день побиття потерпілого після 19 години, ще до сутінок бачив двох незнайомих чоловіків у зеленій камуфляжній формі, які через дальню хвіртку зайшли і пішли до будинку АДРЕСА_5 і через п'ять хвилин вибігли. Більше обставин, що мають значення для даного кримінального провадження не повідомив.
Свідок сторони обвинувачення ОСОБА_54 не підтвердила обставини вказані з її слів свекром ОСОБА_53 щодо двох чоловіків, які побігли у хвіртку відразу після крику 15.04.2014 р. Свідок зазначила, що від постійного покупця, яка працює на швидкій допомозі дізналася про побиттям Положія. Про події їй розповідав тесть - ОСОБА_55 . У них у дворі постійно хтось кричить, одного разу вона прокинулась від чоловічого крику, відкрила квартирку нікого не побачила.
Аналізуючи показання свідків сторони обвинувачення ОСОБА_25 , ОСОБА_46 , ОСОБА_26 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 та ОСОБА_54 слід дійти висновку, що жоден з них не був очевидцем заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень і не бачив осіб, які це вчинили.
Свідок обвинувачення ОСОБА_41 суду повідомив, що перебуває у дружній відносинах з ОСОБА_8 15.04.2014 р. був піст, відвідавши церкву повернувся додому, де провів весь вечір.
Свідок обвинувачення ОСОБА_56 суду повідомив, що перебуває у дружніх відносинах з Мельником більше 10 років. 15.04.2014 р. він був на роботі, увечері - вдома, про побиття ОСОБА_14 дізнався вранці наступного дня по дорозі у м. Київ, всіх його друзів перевіряли на причетність до цього злочину, він особисто проходив перевірку на поліграфі у СБУ.
Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження (ч. 1 ст. 95 КПК України).
Аналізуючи показання свідків ОСОБА_43 та ОСОБА_57 , слід дійти висновку, що будь - яких відомостей, щодо обставин у кримінальному провадженні, які мають значення для цього кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення свідки суду не повідомили. Відтак, показання свідків ОСОБА_43 та ОСОБА_57 відповідно до ст. 85, ч. 1 ст. 95 КПК України суд визнає неналежними доказами у даному кримінальному провадженні.
Потерпілий під час проведення слідчого експерименту та у судовому засіданні вказував, що на його думку нападник, який спричинив йому вивих лівого передпліччя займався видом спорту - боротьбою.
Судом досліджено показання свідка сторони обвинувачення ОСОБА_58 , який суду пояснив, що прийом «кочерга» який було застосовано до ОСОБА_14 при нанесенні тілесного ушкодження у ділянці ліктьового суглобу відноситься до техніки больових прийомів, характерний для бойового самбо, панкратіону. У вільній боротьбі така техніка захвату не застосовується. Відкритий вивих ліктя при ньому за його тренувань ніхто не отримував. Хто займався в області панкратіоном, рукопашним боєм, самбо, бойовим самбо, дзюдо зазвичай йшли у силові структури. Больовий прийом психологічно важко виконати.
Зазначений свідок не підтвердив факт того, що саме ОСОБА_8 володіє технікою больового прийому, яким потерпілому спричинено тілесне ушкодження.
Аналізуючи показання даного свідка слід дійти висновку, що бойовим прийомом «кочерга» володіють особи, які займаються бойовим самбо, панкратіоном, а також будь- які інші особи, які психологічно готові виконати больовий прийом.
Показання свідка сторони обвинувачення - ОСОБА_59 , який у 2014 році був слідчим у кримінальному провадженні суд визнає недопустимим доказом на підставі ч. 7 ст. 97 КПК, оскільки він повідомив про обставини, які стали відомі під час проведення слідчих дій за участю потерпілого - пред'явлення особи для впізнання.
На спростування доводів сторони захисту, щодо місця перебування обвинуваченого стороною обвинувачення надано наступні докази, які ретельно досліджені судом.
Свідок обвинувачення ОСОБА_22 пояснив, що 15.04.2014 р. до 17 -ї години працював, возив ОСОБА_60 по місту на автомобілі «Тайота», були на Луці, де останній грав у карти. На ОСОБА_61 бачив ОСОБА_8 , який звідти з дружиною та двома дітьми поїхав в центр міста. Він також поїхав на вул. Соборну, де познайомився з дівчиною разом гуляли біля ОСОБА_62 , біля офісу газети Панорама. Біля 20 - ї години на вул. Соборній зустрів ОСОБА_63 , який сказав що буде їхати у парк і якщо є бажання щоб приєднувався. Він йому зателефонував, але той не відповів, тому у парк не поїхав. Близько 22 години біля «Андеграунд» розлучився з дівчиною і зустрівся з Мельником біля Альтанки, думали поїхати на річку. Знайомий з ОСОБА_64 .
Оцінюючи показання даного свідка суд зазначає, що вони не узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_65 та Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.05.2014 р., а тому ставиться до них критично і не бере до уваги як доказ.
Свідок обвинувачення ОСОБА_66 пояснив, що є власником автомобіля Тойота Королла, ОСОБА_22 періодично працював його водієм. 15.04.2014 р. їздив по роботі, о 15 годині вирішили з ОСОБА_67 відпочити у бесідках на Луці, придбали продукти в супермаркеті. Розпочавши вживання алкоголю о 15 год. 30 хв. зателефонував ОСОБА_22 . Сиділи далеко від інших. Особисто ОСОБА_68 не бачив. ОСОБА_22 підійшов і перебував з ними до 6 - 7 години вечора, після чого повіз їх на пр. М. Лушпи у м. Суми, пробув до 8-9 вечора та поїхав, куди він не цікавився. Того вечора він був добре випивши. На початку 10 - ї години вечора ОСОБА_22 забрав їх і знову відлучився на 30 - 40 хвилин. О 10 - 11 годині вечора був вдома. З потерпілим знайомий - грали у футбол, допомагав на виборах. У вечері у мережі фейсбук в стрічці побачив новину про побиття Положія. Йому повідомив слідчий, що його і ще 4 чоловік упізнали як осіб причетних до побиття журналіста ОСОБА_14 . З цих підстав йому прийшлося згадувати всі події. Його особисто упізнали по розрізу очей, потім потерпілий вибачився, бо помилився.
Показаннями свідка ОСОБА_60 підтверджено факт того, що 15.04.2014 р. після 21 години ОСОБА_22 був відсутній, потім знову повернувся. Події 15.04.2014 р. вимушений був пригадати, оскільки був упізнаний потерпілим по розрізу очей, як особа причетна до злочину, але потім ОСОБА_14 вибачився, бо помилився.
За клопотанням сторони захисту допитано свідка ОСОБА_69 , який пояснив, що у квітні 2014 р. разом з другом ОСОБА_66 до 16 - ї години вживав алкоголь у бесідках на Луці. Потім до 10-ї години вечора знаходилися вдома. ОСОБА_22 - друг ОСОБА_60 , відвозив їх додому після 16 - ї години. Цього дня вжили пляшку віскі та дві пляшки горілки. Поки вони були вдома ОСОБА_19 їздив у своїх справах. Після 21 години почали телефонувати ОСОБА_22 , він півтори години їх не забирав.
Показання свідка ОСОБА_69 підтверджують факт перебування разом зі свідком ОСОБА_66 на Луці, звідки їх забрав ОСОБА_22 , який після 21 години відлучався. Інших відомостей, щодо відомих обставин у кримінальному провадженні, які мають значення для цього кримінального провадження свідок суду не повідомив.
Свідок обвинувачення ОСОБА_23 - дружина обвинуваченого ОСОБА_68 суду пояснила, що 15.04.2014 р. у них з чоловіком річниця стосунків. 15.04.2014 р. син був у школі, дочка у дитсадку, а вона перебувала на курсах по моделюванню нігтів. Після 16 години зустрілася з неповнолітнім братом ОСОБА_70 віддала йому свій мобільний телефон, поїхала додому, а брат - на тренування по танцям. Потім вона з чоловіком та дітьми поїхали на ОСОБА_18 , де часто бувають в бані у дяді ОСОБА_71 - батька ОСОБА_72 , гуляли їли шашлик, через годину півтори поїхали на вул. Соборну, гуляли, поїхали до парку «Казка», де дочка каталася на самокаті. Чоловік зателефонував хлопцю біля ОСОБА_73 зустрілись з ним і знову поїхали на ОСОБА_18 з дітьми, після 22 год 30 хв. повернулися додому.
Свідок обвинувачення ОСОБА_74 , будучи неповнолітнім допитаний у присутності психолога ОСОБА_75 , суду пояснив, що обвинувачений чоловік його рідної сестри - ОСОБА_76 . Він займається танцями і 15.04.2014 р. сестра передала йому біля «Макдоналдс» свій мобільний телефон для зв'язку, він ходив за формою до гімназії № 1, не займався бо мав травму ноги. Сестра з чоловіком та дітьми поїхали гуляти, він був у них вдома сам і з ним був телефон сестри, з нього робив дзвінки.
Потерпілим і його представником надано суду розклад занять затверджений директором гімназії № 1 та режим роботи навчального закладу з розкладом дзвінків на 2013 - 2014 навчальний рік (Т. 3 а.с. 219, 220). Згідно розкладу заняття в гуртках і секціях розпочинаються з 14.05 год., останній дзвінок з уроку о 18 год. 30 хв. За відсутності відомостей учнем якого класу був ОСОБА_74 встановити достовірно його занятість у школі за 15.04.2014 р. не можливо.
Судом досліджено ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 21.04.2015 р., якою надано тимчасовий доступ до документів ПрАТ «МТС Україна» з інформацією про вхідні, вихідні дзвінки, sms - повідомлення із зазначенням дати, часу, тривалості з'єднання, номера ІМЕІ мобільного терміналу з прив'язкою до базових станцій та адреси їх розташування по абоненту А та Б, дзвінки, під час яких з'єднання не відбувалось (нульові дзвінки), за період з 14.04.2014 по 16.04.2014 у вигляді роздруківки даної інформації за номером телефону: НОМЕР_3 , яким користувалася ОСОБА_23 (дружина обвинуваченого).
Згідно Протоколу огляду предметів від 20.05.2015 р. оглянуто оптичний диск, вилучений у ході тимчасового доступу оператора мобільного зв'язку ПрАТ «МТС Україна», витяг з таблиці зафіксованої на диску долучено до протоколу (Т. 2 а.с. 109 - 112, 114, 115 - 118). У таблиці наявний номер 380953130562, та адреси за 15.04.2014 починаючи з 10:32 - вул. Засумська, 2, 17:28 - Іллінська, 2, 19:04 - Гагаріна, 9, Кірова, 25, 21:08 - СКД, 21:10 Гагаріна, 9, Кірова, 25.
Зазначені докази підтверджують факт фіксування номеру НОМЕР_3 базовими станціями оператора мобільного зв'язку, що розташовані за вказаними адресами, проте на яку територію розповсюджується дія цих базових станцій не встановлено.
Відтак вказана інформація не дає суду дійти висновку, як стверджує потерпілий, що зазначені докази підтверджують перебування дружини обвинуваченого вдома за адресою: АДРЕСА_1 .
Свідки обвинувачення, які є близькими родичами дружини обвинуваченого ОСОБА_23 - мати ОСОБА_77 , тітка - ОСОБА_78 , рідна сестра - ОСОБА_79 суду підтвердили лише факт того, що неповнолітній ОСОБА_74 у 2014 році займався танцями з 18 год 30 хв. до 21 - 30 год., повертатися за місцем проживання у село Піщане пізно, тому періодично проживав у сестер - ОСОБА_23 , ОСОБА_80 і може користувався їх мобільними телефонами.
Однак, свідки ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 факт того, хто 15.04.2014 р. після 16 години користувався мобільний телефоном - ОСОБА_23 чи її неповнолітній брат не підтвердили і не спростували.
Досліджено судом показання свідка сторони обвинувачення ОСОБА_81 , яка суду пояснила, що як репетитор додатково займалася з сином ОСОБА_82 і їй ніхто окрім ОСОБА_83 не телефонував.
Свідок сторони обвинувачення ОСОБА_84 суду пояснила, що працює лікарем- косметологом у салоні краси «Зіма» на вул. Воскресенська у м. Суми, їй клієнти телефонують на їх номер. Жодні обставини по пред'явленому обвинуваченню ОСОБА_8 їй невідомі.
Будь - яких відомостей, щодо обставин у кримінальному провадженні, які мють значення для цього кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення, свідки суду не повідомили, а тому показання свідків ОСОБА_81 , ОСОБА_85 відповідно до ст. 85, ч. 1 ст. 95 КПК України суд визнає неналежними доказами уданому кримінальному провадженні.
Проаналізувавши показання наведених свідків у сукупності, суд не бере до уваги як докази показання свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_86 , оскільки вони є близькими родичами обвинуваченого і заінтересовані у результаті розгляду справи. Наявні суперечності у показаннях свідка ОСОБА_23 щодо передачі мобільного телефону брату ОСОБА_87 самі по собі або в сукупності з іншими доказами не підтверджують показання потерпілого щодо вчинення відносно нього кримінального правопорушення обвинуваченим.
Крім того, на підтвердження вчинення ОСОБА_8 інкримінованих злочинів стороною обвинувачення надано наступні письмові докази:
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.04.2014 р., якою надано тимчасовий доступ до інформації ПрАТ «МТС Україна» про вхідні, вихідні дзвінки, sms-повідомлення із зазначенням дати, часу тривалості з'єднання, номер ІМЕІ мобільного терміналу, дзвінки, під час яких з'єднання не відбувалось (нульові дзвінки), за період часу з 14.04.2014 по 16.04.2014 за координатами LAC 15900, CID 37002, 37033, 37037, 37296, 37006, 37095; LAC 15905, CID 38356, 38357, встановленими радіотехнічною розвідкою за адресою: м. Суми пл. Покровська, 6. Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 06.06.2014 р. та інформацію в електронному вигляді надану на виконання ухвали суду (Т. 2 а.с. 90 - 95).
На диску (Т. 2 а.с. 95) у електронному вигляді зафіксовано інформацію, якими базовим станціями оператора мобільного зв'язку фіксувалися номери НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , з 01.01.2014 по 12.05.2014, якими користувався не обвинувачений ОСОБА_8 ; інформація за послугами за 15.04.2014 р. Всього диск містить 13 файлів з великим обсягом технічної інформації.
Також суду надано ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.05.2014 р., якою надано тимчасовий доступ до інформації ПрАТ «МТС Україна» про вхідні, вихідні дзвінки, sms-повідомлення із зазначенням дати, часу тривалості з'єднання, номер ІМЕІ мобільного терміналу, дзвінки, під час яких з'єднання не відбувалось (нульові дзвінки), за період часу з 01.01.2014 за мобільними номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , якими користується ОСОБА_22 . Інформацію в електронному вигляді надану на виконання вищевказаної ухвали суду (Т. 2 а.с. 105 - 107);
ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 11.09.2014 р., якою надано тимчасовий доступ до інформації ПрАТ «МТС Україна» про телефонні з'єднання ОСОБА_88 за номером абонента ПрАТ «МТС Україна» НОМЕР_10 з іншими абонентами із зазначенням: дати, часу тривалості з'єднання, sms - повідомленням, номери ІМЕІ мобільних терміналів з прив'язкою до базових станцій та адреси їх розташування, дзвінки, під час яких з'єднання не відбулись (нульові дзвінки), за період з 14.04.2014 р. по 16.04.2014 р. Вказана ухвала прокурором надано у фотокопії.
Також прокурором надано диск (Т. 2 а.с. 113) на якому в електронному вигляді зафіксовано технічну інформацію великого обсягу.
Прокурор зазначив, що інформація на дисках отримана від оператора мобільного зв'язку у подальшому була проаналізована відповідними службами, про що складено довідки, які надав для суду як докази.
Так, суду надано Довідку за підписом оперуповноваженим відділу боротьби з міжнародними ОЗГ УБОЗ УМВС України в Сумській області ОСОБА_89 складену за наслідками аналізу даних отриманих при проведенні радіотехнічної розвідки на місці скоєння злочину та за місцем роботи потерпілого, яка містять посилання на номери мобільних терміналів, власники яких можуть бути причетні до скоєння злочину (Т. 2 а.с. 118); Довідки за підписом начальника УОТЗ УМВС України в Сумській області ОСОБА_90 від 10.06.2014 р. та 28.10.2014 р. у яких вказано, що на виконання доручень слідчого СУ УМВС України в Сумській області ОСОБА_59 та слідчого прокуратури Сумської області ОСОБА_91 проведено аналіз по встановленню спільних абонентських номерів, які виходили на зв'язок між собою в зоні дії базових станцій, котрі обслуговують місце вчинення кримінального правопорушення та місце роботи потерпілого в період часу з 21:50 год. до 22:10 год. 15.04.2014; маршрути ймовірного руху абонентів (Т. 2 а.с. 119 - 135).
Суд звертає увагу, що у наведених довідках проведено аналіз інформації, отриманої при проведенні радіотехнічної розвідки на місці скоєння злочину та за місцем роботи потерпілого, проте відповідну ухвалу слідчого судді, якою надано тимчасовий доступ до інформації отриманої радіотехнічною розвідкою на місці вчинення злочину за адресою: м. Суми, вул. Псільська, 4 під час судового розгляду прокурором не надано.
Крім того, заступник начальника відділу Управління ОТЗ ГУНП в Сумській області ОСОБА_92 у судовому засіданні роз'яснив, що інформація викладена у аналітичних довідках носить рекомендаційний характер, має оперативний характер, складається за дорученням слідчих по трафікам базових станцій оператора мобільного зв'язку. Схематично відображаються дані з зони дії базових станцій, перевіряється чи виходив абонент на зв'язок у цьому районі. Зазначити точне місце перебування абонента, в тому числі на довідках наданих стороною обвинувачення - не може.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відтак, суд не бере до уваги як докази довідки складені оперативними співробітниками, оскільки вони не є документами та процесуальним джерелом доказів у розумінні ч. 2 ст. 98 та ч. 2 ст. 84 КПК України, а відображають лише внутрішнє переконання оперативних співробітників у тому, що такі події могли мати місце.
Під час дослідження інформації отриманої у результаті надання тимчасового доступу до інформації, яка перебувала у оператора телекомунікацій ПрАТ «МТС Україна» та наданої прокурором, спеціаліст - інженер з якості ПрАТ «МТС Україна» ОСОБА_93 суду роз'яснив, що у районі вул. Соборної, Воскресенської, готелю Суми є 4 - 5 базових станцій, кожна з них складається з 3 секторів по 60 градусів кожний. Установити точне місцезнаходження абонента неможливо, у разі перезавантаженні однієї телефон вибирає, де найкращий сигнал. На вул. Псільська, вул. Труда одна базова станція, що розташована на готелі Суми. Після 2014 року була модернізація, збільшено кількість станцій. За наявних у матеріалах судового провадження відомостях встановити точно в зоні дії якої базової станції перебував, зокрема обвинувачений ОСОБА_8 не можливо. Для встановлення таких обставин необхідно здійснити виїзд на місце, де провести вимірювання з використанням спеціального обладнання.
За клопотанням сторони обвинувачення, яке підтримано потерпілим, ухвалою суду від 28.11.2016 р. доручено органу досудового розслідування - слідчому управлінню Головного управління Національної поліції в Сумській області провести слідчі (розшукові) дії слідчий експеримент з обвинуваченим ОСОБА_8 із залученням представника технічної служби ПрАТ «МТС Україна», з метою перевірки його місця перебування 15.04.2014 р. за адресами: м. Суми, вул. Псільська, 4; у парку «Казка», який знаходиться в центрі м. Суми між річками Псел та Сумкою вздовж проспекту ім. Т.Г. Шевченка; у районі громадського пляжу, на перехресті вулиць Зарічна та Лінтварьових (Т. 3 а.с. 44).
На виконання вказаної ухвали надано Протокол проведення слідчого експерименту від 23.12.2016 р., доступ до якого у порядку ст. 290 КПК України наданий учасникам судового провадження (Т. 3 а.с. 56 - 60). Слідчий експеримент проводився за участю прокурора ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_16 , представника потерпілого ОСОБА_15 , представника ПрАТ «МТС Україна» ОСОБА_94 .
У протоколі відображено технічну інформацію - певні координати північної довготи, східної широти, стандарт GSM, LAC, CID (базової станції, які могли фіксувати отримувача послуг мобільного оператору у певному місці). Однак, мета для досягнення якої проводилась слідча дія під час судового розгляду не досягнута - протокол не містить конкретних місць, де відповідно до зазначеної у ньому технічної інформації перебував 15.04.2014 р. обвинувачений та чи перебував він у місці вчинення злочину.
Спеціаліст ОСОБА_95 суду роз'яснив, що він як інженер ПрАТ «МТС Україна» брав участь у слідчій дії та за допомогою корпоративного терміналу з спеціальною програмою фіксував базову станцію на місці, на яке йому вказували учасники слідчого експерименту. Стандарт GSM 900 діє на відстані 25-30 км., стандарт GSM 1800 діє на відстані 15-20 км. UMTS 2100 - 3 G до 2 - 5 км.
У подальшому, за клопотанням прокурора 10.03.2017 р. суд неодноразово надавав тимчасовий доступ до документів оператора мобільного зв'язку ПрАТ «МТС Україна» в яких міститься інформація про адреси базових станцій ПрАТ «МТС Україна», відображених у протоколі слідчого експерименту. Однак, ухвали суду не виконані - з технічних причин; за повідомленням ПрАТ «ВФ Україна» (є правонаступником ПрАТ «МТС Україна») останній зберігає записи про надані телекомунікаційні послуги 3 роки, інформація за вказаний в ухвалі термін - 15.04.2014 р. не зберігається (Т. 3 а.с. 96, 97, 128, 183 - 184, 203).
Проаналізувавши Протокол проведення слідчого експерименту від 23.12.2016 р. суд дійшов висновку, що базові станції з координатами: LAC 15900, CID 37036, 37032, 38357 покривали не лише місце вчинення злочину за адресою: м. Суми, вул. Псільська, 4, а і вхід до кафе «Казка» у парку «Казка»; між кафе «Казка» та стадіоном «ІндорХокей»; виїзд з парку поблизу кафе «Берсерк»(додатково - LAC 15900, CID 62445); вул. Героїв Сумщини (Героїв Сталінграду), 2; вул. Псільська, 12, перехрестя вул. Псільська та провул. Суханівський; LAC 15900, CID 37246 - між кафе «Казка» та стадіоном «ІндорХокей», виїзд з парку поблизу кафе «Берсерк»; вул. Псільська, 12; LAC 15900, CID 37095 - між кафе «Казка» та стадіоном «ІндорХокей», виїзд з парку поблизу кафе «Берсерк»; вул. Героїв Сумщини (Героїв Сталінграду), 2.
Аналізуючи у сукупності інформацію, отриману у порядку тимчасового доступу за місцем роботи потерпілого з інформацією отриманою під час проведення слідчого експерименту, суд приходить до висновку, що базові станції з координатами: LAC 15900, 15905 - CID 37002 - одночасно покривають виїзд з парку «Казка», поблизу кафе «Берсерк»; CID 37033 біля входу до кафе «Казка», між кафе «Казка» та стадіоном «ІндорХокей», вул. Героїв Сумщини (Героїв Сталінграду), 2; вул. Псільска, 4; вул. Псільська, 12; CID 37037 - вул. Героїв Сумщини (Героїв Сталінграду), 2; CID 37095 - між кафе «Казка» та стадіоном «ІндорХокей», виїзд з парку поблизу кафе «Берсерк»; вул. Героїв Сумщини (Героїв Сталінграду), 2; вул. Псільська, 4; CID 38356 - вул. Псільська, 4, вул. Псільська, 12, перехрестя вул. Псільська та провул. Суханівський; CID 38357 - біля входу до кафе «Казка», між кафе «Казка» та стадіоном «ІндорХокей», виїзд з парку поблизу кафе «Берсерк»; вул. Псільська, 4, вул. Псільська, 12; перехрестя вул. Псільська та провул. Суханівський.
Зазначені факти свідчать, що базові станції оператора телекомунікацій з вищенаведеними координатами покривають значну частину центрального району міста Суми, зокрема деякі одночасно - місце роботи потерпілого, місце його проживання, парк «Казка». Отже, за вищенаведеною інформацією, отриманою від оператора телекомунікаційПрАТ «МТС Україна» (на даний час - ПрАТ «ВФ Україна») достовірно встановити чи спростувати місце перебування будь-якої особи у м. Суми, зокрема 15.04.2014 р. на момент вчинення злочину не можливо. На зазначені обставини звертали увагу учасників судового провадження спеціалісти ПрАТ «ВФ Україна».
Судом не допитано свідка сторони обвинувачення ОСОБА_88 , оскільки відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України її присутність стороною обвинувачення забезпечена не була, прокурор відмовився від допиту зазначеного свідка у судовому засіданні 08.12.2017 р.
У судових дебатах потерпілий посилався на придбання обвинуваченим коштовного автомобіля, інформацію отриману внаслідок негласних (слідчих) дій, проте будь-яких доказів на підтвердження цих обставин під час судового розгляду ні стороною обвинувачення, ні потерпілим не надавалось.
Стороною захисту, окрім вже досліджених та оцінених судом доказів - показань свідка ОСОБА_69 та Протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.05.2014 р., складеного ст. слідчим СУ УМВС України в Сумській області ОСОБА_45 , надано наступні докази, які досліджені судом.
Так, на спростування доказів сторони обвинувачення щодо причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих злочинів надано ухвали слідчих суддів Зарічного районного суду м. Суми від 08.06.2015 р. та 25.06.2015 р. про відмову у застосуванні запобіжного заходу до ОСОБА_8 (Т. 1 а.с. 61, 66).
Зазначені ухвали слідчих суддів суд не бере до уваги як докази, оскільки відповідно до положень ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Надані стороною захисту ухвали слідчих суддів Зарічного районного суду м. Суми від 08.05.2015 р., про відмову у задоволенні клопотання про примусове відібрання біологічних зразків у ОСОБА_8 , від 25.04.2014 р. та 29.04.2014 р. (Т. 1 а.с. 63, 64 - 65), про відмову у наданні тимчасового доступу до документів оператора зв'язку суд не може взяти до уваги як докази, оскільки жодних обставин, які стосуються суті обвинувачення не містять.
Стороною захисту на спростування показань потерпілого щодо причетності обвинуваченого до вчинення злочинів надано виготовлені у порядку ст. 290 КПК України при відкритті матеріалів кримінального провадження стороною обвинувачення - Протокол додаткового допиту потерпілого від 11.06.2014 р., Протокол додаткового допиту потерпілого від 18.06.2014 р., Протокол додаткового допиту потерпілого від 05.09.2014 р., Протокол допиту потерпілого (додатковий) від 09.10.2014 р. (Т. 3 а.с. 239 - 246).
Прокурор та потерпілий не заперечували факту відкриття цих матеріалів стороні захисту на виконання вимог ст. 290 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги принцип безпосередності дослідження показань, передбачений ст. 23 КПК України не можуть бути визнані судом доказами відомості, що містяться у показаннях потерпілого ОСОБА_14 , викладених у протоколах допиту під час досудового розслідування від 11.06.2014 р., 18.06.2014 р., 05.09.2014 р., 09.10.2014 р., оскільки доказом є показання потерпілого, які були предметом безпосереднього дослідження суду.
Досліджено судом і надані стороною захисту докази, що характеризують обвинуваченого - позитивну характеристику, складену директором Комунального закладу «Комплексна дитячо - юнацька спортивна школа єдиноборств» щодо добровільної допомоги в озелененні і прибиранні території, спонсорській допомозі та особистій участі у ремонті приміщень для заняття спортом (Т. 3 а.с. 218); свідоцтво про шлюб та перебування на утриманні дітей ОСОБА_96 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_97 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Т. 3 а.с. 216, 217).
Інших доказів сторонами кримінального провадження під час судового розгляду не надано.
Оцінюючи сукупність зібраних у кримінальному провадженні доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч. 2 ст. 9 КПК України покладає обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч.ч. 2 і 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно положень ст. 17 КПК України, принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Визначення критерію «доведення винуватості поза розумним сумнівом» кримінальне процесуальне законодавство України не містить, натомість оцінку зазначеному критерію неодноразово надавав Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 8 КПК України).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення (рішення «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., «Коробов проти України» від 21.10.2011 р.).
Згідно ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форму вини, мотива і мети вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається виключно на сторону, що їх подає.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного) (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
Із всієї сукупності досліджених під час судового розгляду доказів наведених вище, оцінених судом та визнаних належними і допустимими, доказом який вказує на причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень є лише показання потерпілого ОСОБА_14 надані ним у судовому засіданні. Виключно показання потерпілого надані у судовому засіданні покласти в основу обвинувального вироку суд позбавлений можливості через відсутність інших прямих чи непрямих доказів, які б вказували на причетність саме ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень.
Так, за твердженнями потерпілого особа, що безпосередньо наносила йому удари була у масці з прорізом для очей. Під час слідчого експерименту 07.05.2014 р. потерпілий зазначав, що особу яка безпосередньо наносила йому удари і спричинила тілесні ушкодження зможе упізнати за відповідною стійкою, характерною для борців, інші прикмети чи зовнішній вигляд не описував. Крім того, цього ж дня 07.05.2014 р. під час пред'явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_14 не упізнав обвинуваченого ОСОБА_8 . У подальшому, згідно показань свідка ОСОБА_60 , його потерпілий упізнав, як особу причетну до його побиття по розрізу очей, але потім вибачився, оскільки помилився. Лише 21.08.2014 р. прибувши за викликом до слідчого на першому поверсі УМВС України в Сумській області, упізнав ОСОБА_8 , який також прибув на слідчу дію до того ж слідчого і знаходився разом з іншими особами.
Викладене вказує на наявність протирічь у показаннях потерпілого, що не свідчитьпро доведення стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_8 поза будь-яким розумним сумнівом, а тому показання потерпілого для ухвалення обвинувального вироку не є достатніми.
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні правопорушення.
За наведених підстав суд дійшов висновку, що надані під час судового розгляду стороною обвинувачення докази не підтверджують висновок сторони обвинувачення про доведеність винуватості ОСОБА_8 поза розумним сумнівом у пред'явленому обвинуваченні: за ч. 2 ст. 296 КК України - у вчиненні хуліганства, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину групою осіб, які діяли з особливою зухвалістю; за ч. 1 ст. 122 КК України - у спричиненні середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_14 .
За таких обставин, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівність перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження суд дійшов висновку, що ОСОБА_8 у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 296 КК України та ч. 1 ст. 122 КК України слід виправдати та ухвалити щодо нього виправдувальний вирок з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки поза розумним сумнівом не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим.
Потерпілим у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до обвинуваченого. Відповідно до позову ОСОБА_14 просив стягнути з ОСОБА_8 на його користь моральну шкоду у розмірі 250000 грн. (Т. 1 а.с. 46).
Позов мотивовано тим, що злочинними діями відповідача позивачу завдано моральних страждань, які виразилися у переживаннях за своє здоров'я (в тому числі психічне), у тривалому відчутті приниження особистості та переживання щодо безкарності відповідача, усвідомленні, що фактично держава не може забезпечити захист гарантованих Конституцією прав та свобод та, що існують особи, які ставлять себе над законом, суспільством і окремою людиною. У нього з'явилося постійне відчуття тривоги, пов'язане зі страхами повторних нападів на нього та членів його родини.
Під час судових дебатів у своїй промові ОСОБА_14 відмовився від цивільного позову, про що заначив у письмовій промові. Свою відмову мотивував тим, що обвинувачений має двох малолітніх дітей, і він не бажає щоб вони страждали через помилки свого батька, а його родині не потрібні гроші ОСОБА_8 .
Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядаються судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 КПК України цивільний позивач має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.
Вирішення цивільного позову врегульовано ст. 129 КПК України, однак дана норма не регулює дії суду у разі відмови від позову, тому у даному випадку слід застосувати норми Цивільного процесуального кодексу України, які не суперечать засадам кримінального судочинства, зокрема принципу диспозитивності.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 206, п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК Українипозивач може відмовитися від позову зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Зважаючи на викладене, оскільки у судових дебатах ОСОБА_14 відмовився від цивільного позову, суд вважає необхідним прийняти таку відмову задовольнивши клопотання потерпілого та закрити провадження у справі за цивільним позовом на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
У кримінальному провадженні запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.
Стороною обвинувачення доказів на підтвердження наявності у кримінальному провадженні речових доказів і документів під час судового розгляду не надано.
У зв'язку з ухваленням виправдувального вироку на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України відсутні підстави для стягнення з обвинуваченого на користь держави документально підтверджених витрат на залучення експерта для проведення трасологічної експертизи у розмірі 491,40 грн. (Т. 2 а.с. 81).
Керуючись статтями 373 і 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ОСОБА_8 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 296 КК України та виправдати у зв'язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
ОСОБА_8 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 122 КК України та виправдати у зв'язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Клопотання ОСОБА_14 - задовольнити.
Закрити провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд міста Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1