Номер провадження: 33/785/600/18
Номер справи місцевого суду: 520/2651/18
Головуючий у першій інстанції Чаплицький В. В.
Доповідач Толкаченко О. О.
27.04.2018 року м. Одеса
Суддя апеляційного суду Одеської області Толкаченко О.О., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, представника потерпілої - адвоката ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 22 березня 2018 року,
зазначеною постановою
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 КУпАП, за яке на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік та ст.122-4 КУпАП, за яке на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 225 грн.
Відповідно до вимог ч.2 ст.36 КУпАП до ОСОБА_2 остаточно застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнутий судовий збір в сумі 352 грн. 40 коп.
Відповідно до оскарженої постанови суду, 08 лютого 2018 року о 18 годині 50 хвилин, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Toyota Carina» д/н НОМЕР_1 в м.Одесі по вул. Костанді, 162/2, при об'їзді припаркованого автомобіля, не витримав безпечний боковий інтервал і допустив зіткнення з автомобілем «Toyota Camry» НОМЕР_2. Після дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 покинув місце пригоди.
Не погодившись з прийнятою постановою ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду в частині накладення стягнення та застосувати до нього стягнення не пов'язане з позбавленням права керування транспортними засобами.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при постановленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції не врахував пом'якшуючі обставини, а саме: визнання своєї провини, щире каяття, характер та обставини вчинення правопорушення. Також, суд не врахував ту обставину, що позбавлення права керування транспортним засобом позбавить його заробітку, чим поставить його життя у скрутне становище, оскільки транспортний засіб необхідний йому для праці.
Заслухавши особу, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, пояснення представника потерпілої - адвоката ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, в тому числі відеозапис, на якому зафіксована подія дорожньо-транспортної пригоди, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
Частиною 7 ст.294 КпАП України передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Апеляційний суд вважає, що під час судового розгляду даної справи суд першої інстанції дотримався вказаних норм права та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість
ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 і 122-4 КУпАП.
Так, вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому правопорушеннях ґрунтується сукупністю доказів, які були повторно дослідженні в судовому засіданні апеляційного суду, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення серії БД №419849 та серії БД №419850 від 21 лютого 2018 року, схемою місця ДТП, заявою потерпілої ОСОБА_4, рапортом інспектора 4 роти 4 батальйону УПП в Одеській області ОСОБА_5
Під час апеляційного розгляду був досліджені відеозапис з відеореєстратора, встановленого в автомобілі свідка, який на своєму автомобілі рухався позаду автомобіля ОСОБА_2 безпосередньо під час дорожньо-транспортної пригоди. На вказаному відеозаписі зафіксований момент зіткнення автомобіля «Toyota Carina» д/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 з автомобілем «Toyota Camry» НОМЕР_2, під час якого задня права частина автомобіля ОСОБА_2 піднялася під час зіткнення, що на переконання апеляційного суду свідчить про те, що ОСОБА_2 не міг не відчути зіткнення. Після дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_6 продовжив рух на своєму автомобілі та залишив місце пригоди.
Зазначені докази, які були повторно досліджені в ході апеляційного розгляду, узгоджуються між собою, є належними, допустимими та повністю підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не оскаржував фактичні обставини справи та повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому правопорушеннях.
Визнавав він свою провину і під час судового розгляду в суді першої інстанції.
Разом з цим, як вбачаються з матеріалів справи з самого початку ОСОБА_2 категорично заперечував свою причетність до ДТП, а змінив свою позицію лише під тяжкістю доказів, які були зібрані працівниками УПП в Одеській області, зокрема після перегляду відеозапису з відеореєстратора, встановленого в автомобілі свідка.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 визнав себе винуватим виключно з метою створити штучну пом'якшуючу обставину при обранні йому виду та розміру адміністративного стягнення.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Підпунктами А, Б, В пункту 2.10 Правил дорожнього руху України встановлено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил, не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди.
В порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України ОСОБА_2 одразу ж після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася виключно з його вини, залишив місце пригоди не дочекавшись приїзду інспекторів патрульної поліції.
Такі дії ОСОБА_2 апеляційний суд розцінює як намагання уникнути адміністративної та цивільно-правової відповідальності за шкоду завдану його діями.
Разом з цим апеляційним судом встановлено, що до теперішнього часу ОСОБА_2 не відшкодував потерпілій стороні завдану матеріальну шкоду.
Така поведінка ОСОБА_2 свідчить про те, що він щиро не розкаявся у вчинених правопорушення, і розцінюється апеляційним судом виключно як позиція захисту, обрана з метою пом'якшити застосоване судом першої інстанції до нього адміністративне стягнення.
Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків.
Враховуючи те, що після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 залишив місце її вчинення, до теперішнього часу ухиляється від відшкодування завданої ним шкоди, свою вину визнав не одразу, а виключно під тяжкістю сукупності доказів, які беззаперечно підтверджують його винуватість, апеляційний суд визнає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність накладення на ОСОБА_2 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік. При цьому, враховуючи те, що судом розглядалися справи про вчинення ОСОБА_2 двох правопорушень, суд першої інстанції при накладенні адміністративних стягнень правильно керувався положеннями ч.2 ст.36 КУпАП.
На думку апеляційного суду лише таке стягнення буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_2 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП.
Керуючись статтями 23, 30, 33, 36, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 22 березня 2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 та 122-4 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Одеської області О.О. Толкаченко