79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.12.09 Справа№ 10/264
За позовом: ЗАТ „Інтертранс”, м.Київ
до відповідача: ТзОВ „Транс-Сервіс-1”, с.Ставчани Пустомитівський район Львівська область
про стягнення 14 565 грн. 25 коп.
Суддя Довга О. І.
Секретар Яремчук С.
Представники:
Від позивача : Прохоров О.А. -доручення №04-05/43 від 15.01.2009р. ;
Від відповідача: не з”явився;
На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом ЗАТ „Інтертранс”, м.Київ до ТзОВ „Транс-Сервіс-1”, с.Ставчани Пустомитівський район Львівська область про стягнення 14 565 грн. 25 коп.
Ухвалою суду від 30.11.2009р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 24.12.2009р.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити.
Відповідач в засідання суду не з”явився, письмового відзиву на позов не подав, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду спору , про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого відправлення за № 4975075.
Спір розглянуто відповідно до вимог ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.
Судом встановлено:
01 вересня 2008 року між ЗАТ „Інтертранс” ( надалі - Позивач ) та ТзОВ „Транс-Сервіс-1” (надалі - Відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №ЛЮ-222/08.
За даним договором, Продавець зобов”язується передати у власність Покупця , а Покупець прийняти і оплатити товар на умовах цього договору ( п.1.1).
Як встановлено судом , на виконання своїх договірних зобов”язань по Договору №ЛЮ-222/08 Позивач поставив Відповідачу регулятор гальмівних сил МАN, що підтверджується видатковою накладною №ЗН-0033191 від 23.10.2008р. на суму 10 400 грн.00 коп. Факт отримання відповідного товару Відповідачем підтверджується підписом на видатковій накладній, скріпленого мокрою печаткою (належно завірена копія долучена до матеріалів справи).
Згідно п.2.3 Договору, термін оплати за отриманий товар складає 14 днів з моменту передачі товару.
Однак, Відповідач в порушення умов договору оплату за отриманий товар не здійснив, що стало підставою для звернення з позовом в суд.
Окрім суми основного боргу Позивачем , на підставі п.5.5 Договору, нараховано 2394 грн. 69 коп. пені , 314 грн. 56 коп. -три відсотки річних та 1456 грн. 00 коп. інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до ст.625 ЦК України.
Суд, розглянувши та дослідивши докази по справі, вислухавши пояснення представника позивача прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов”язків (господарських зобов”язань) .
Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.
Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов”язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України , зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом, господарське зобов'язання, яке виникло між сторонами на підставі договору купівлі-продажу №ЛЮ-222/08 від 01.09.2008р. , в частині оплати поставленого товару Відповідачем не виконано , тому заборгованість в сумі 10 400 грн. 00 коп. з врахуванням вищенаведених норм закону підлягає до стягнення в судовому порядку.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов”язання може забезпечуватись неустойкою, іншими видами забезпечення виконання зобов”язань.
Частина 1 ст. 548 ЦК України встановлює , що виконання зобов'язання (основного зобов'язання ) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до п.5.2. Договору, Покупець за несвоєчасну оплату поставленого товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.
Як вбачається із позовних матеріалів, Позивачем нараховано пеню відповідно до п.5.2 Договору за період з 06.11.2008р. по 09.11.2009р. . Враховуючи положення ч.6 ст. 232 ГК України, період , за який стягується пеня становить півроку, тобто нарахування пені повинно проводитись за період з 06.11.2008р. по 06.05.2009р. Зважаючи на це, суд провів перерахунок суми пені, застосувавши подвійну облікову ставку НБУ, і вважає, що до стягнення підлягає сума в розмірі 1244 грн.58 коп. (10400,00 х 24%/365х182=1244, 58).
Правова норма ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України Позивачем нараховано 3% річних за користування чужими коштами , що становить 314 грн. 56 коп., та інфляційні нарахування у розмірі 1456 грн. 00 коп. , які правомірно підлягають до стягнення з Відповідача.
Відповідач доказів оплати боргу суду не представив, проти позову у встановленому законом порядку не заперечив.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Державне мито відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193,230,232 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з ТзОВ „Транс-Сервіс-1” (81118, Львівська область, Пустомитівський район с. Ставчани ЄДРПОУ 32602104) на користь ЗАТ „Інтертранс” ( 03049, м.Київ, вул. Фурманова, 1/7 ЄДРПОУ 32461684) 10400 грн. основного боргу, 1244 грн. 58 коп. пені, 1456 грн. 00 коп. інфляційних нарахувань, 314 грн. 56 коп. -3%річних, 134 грн. 15 коп. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.
Суддя