79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.12.09 Справа№ 32/236
Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Закритого акціонерного товариства „Медфарком-Центр”, м.Київ.
До відповідача: Приватного підприємства „Біо-Захід”, м.Львів.
Про стягнення 2 657,90 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Закритим акціонерним товариством „Медфарком-Центр”, м.Київ до Приватного підприємства „Біо-Захід”, м.Львів про стягнення 2 657,90 грн. з яких 2 300,00 грн. основний борг, 172,87 грн. пеня, 167,07 грн. двадцять відсотків річних, 17,96 грн. інфляційні нарахування.
Ухвалою суду від 20.11.2009р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 08.12.2009р. Рішення прийнято 08.12.2009р. Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.12.2009р.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення вих. № 4947136 від 25.11.2009р. -вручено 01.12.2009р.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 20.11.2009р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення № 4947128 від 25.11.2009р. - вручено 27.11.2009р.
Станом на 08.12.2009р. докази сплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи від сторін не надходили, відтак, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд,- встановив:
10.07.2009р. між Закритим акціонерним товариством „Медфарком-Центр” (продавець), в собі генерального директора Бабенко М.Н., який діє на підставі Статуту та Приватним підприємством „Біо-Захід” (покупець), в особі директора Фурика І.Б. було укладено договір купівлі-продажу № 109Л (далі по тексту -договір), відповідно до якого продавець зобов'язувався продати і поставити своїми силами (в межах України) покупцю медикаменти (далі по тексту -товар) в асортименті і кількості, вказаній в додатках, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар, і оплатити його вартість. Загальна вартість договору співпадає з сумою по всім накладним, виписаними на виконання даного договору.
Згідно п.2.1. договору кількість, асортимент і найменування товару, поставленого у відповідності до п.1.1. даного договору, вказуються в додатках (або специфікаціях), виходячи із наявності товару на складі у продавця, і відображаються в накладних, оформлених при відпуску товару.
Згідно п.4.1. договору при наданні відтермінування платежу продавець має право в односторонньому порядку виконати одну з наступних дій:
а) включити в ціну відвантажуваного товару додаткову націнку з користування товарним кредитом на час відтермінування платежу по кожній поставці.
б) на підставі ч.5 ст.694 ЦК України нарахувати відсотки за користування товарним кредитом в наступному розмірі: по групі продукції медикаменти -2,5 % в місяць; і виставити покупцю відповідний рахунок.
в) надати знижку покупцю шляхом зменшення його дебіторської заборгованості, про що повідомити покупця в письмовому виді.
Згідно п.5.1. договору розрахунки за товари, поставлені по даному договору, виконуються покупцем з відстрочкою платежу по групі продукції медикаменти -на 7 календарних днів з моменту отримання товару.
Відповідно до п.5.2. договору у випадку несплати/несвоєчасної оплати товару, продавець залишає за собою право призупинити подальші відвантаження до повного погашення вартості поставленого товару і виплати санкцій, передбачених п.6.1. даного договору.
Сторони погодили у п.6.1. договору, що у випадку порушення строку, вказаного в п.5.1. даного договору, покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення, а також, згідно ст.625 ГК України -20% річних. Вказане не позбавляє покупця від обов'язку виплатити продавцю вартість отриманого товару, а також відшкодувати всі збитки, пов'язані з порушенням строків оплати.
Позивач на виконання умов договору передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 988,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №SO-АА13314-92 від 13.07.2009 року.
В зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми боргу, станом на дату подання позовної заяви основний борг становить 2 300,00 грн.
Позивач керуючись умовами договору, у зв'язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 172,87 грн.
Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України та п.6.1. договору купівлі-продажу №109Л від 10.07.2009р. нарахував 20% річних які згідно поданого ним розрахунку становлять 167,07 грн. та збитки від інфляції, які згідно поданого ним розрахунку становлять 17,96 грн.
При винесенні рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковою накладною №SO-АА13314-92 від 13.07.2009 року на загальну суму 2 988,00 грн., яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками.
Враховуючи часткову проплату здійснену відповідачем, борг становить 2 300,00 грн.
Сторони доказів погашення боргу суду не представили; відповідач проти позову не заперечив, відтак, суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 2 300,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що у випадку порушення строку, вказаного в п.5.1. даного договору, покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.
Відтак з відповідача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 172,87 грн. пені.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сторони в пункті 6.1. договору погодили, що у випадку порушення строку, вказаного в п.5.1. даного договору, покупець виплачує 20% річних.
Відтак з відповідача підлягає стягненню згідно поданого позивачем розрахунку 167,07 грн. 20% річних та 17,96 грн. інфляційних нарахувань.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, а саме до стягнення підлягає 2 300,00 грн. основного боргу, 172,87 грн. пені, 17,96 грн. інфляційних нарахувань та 167,07 грн. 20% річних.
Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №269 від 30.10.2009р. - 102,00 грн. держмита і №270 від 30.10.2009р. - 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 655, 663 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, ст.ст.82-84, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства „Біо-Захід” (79010, м.Львів, Личаківський район, вул.Некрасова, 23, кв.5; п/р 260020103176 в АТ „ПроКредит Банк”; МФО 320984; ЄДРПОУ 31879777) на користь Закритого акціонерного товариства „Медфарком-Центр” (04073, м.Київ, вул.Скляренка, 1; п/р 2600431441801 в філії АБ „Південний” м.Київ; МФО 320917; код ЄДРПОУ 33239630) 2 300,00 грн. основного боргу, 172,87 грн. пені, 17,96 грн. інфляційних нарахувань та 167,07 грн. 20% річних, держмито в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя