79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.12.09 Справа№ 11/239
По справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг Львівської філії Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”, м.Львів
До відповідача Військової частини 4114 управління Західного територіального Командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, м.Львів
Про стягнення 1478,23грн.
Від позивача: Чемерис-предст. згідно доручення № 5138 від 12.11.2008року
Від відповідача: Бондаренко-предст.доручення б/н діє до 31.12.2009року
Сторонам, які беруть участь у справі, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: Позов подано Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком», м.Київ в особі в особі Центру телекомунікаційних послуг Львівської філії Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” про стягнення із Військової частини 4114 1478,23грн. боргу.
Ухвалою господарського суду від 24.11.2009року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.12.2009року.
Від здійснення технічного запису судового процесу сторони відмовились.
Позивач позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.
Відповідач наявність заборгованості не заперечує, однак просить суд зважити на відсутність його вини в своєчасній оплаті.
В судовому засіданні 22.12.2009р. судом проголошено вступну і резолютивну частину рішення. Рішення виготовлене та підписане в повному обсязі 25.12.2009р.
Оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступне:
Центром телекомунікаційних послуг ЛФ ВАТ „Укртелеком” відповідно до ст.3 Закону України „Про телекомунікації” від 18.11.2003року № 1280-IV, Постанови Кабінету міністрів України „Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг” від 09.08.2005року № 720 абоненту - Військовій частині 4114 надано телекомунікаційні послуги, за що останній повинен був вносити відповідну плату.
Абоненту присвоєно особовий рахунок № 197 та 05.06.2003року укладено договір № 197 „Про надання послуг електрозв'язку” на підставі якого споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою системою оплати.
Відповідно до п.4.5 договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним.
За надані послуги абоненту виставлялись рахунки, за якими частково здійснювалась оплата, що свідчить про визнання сторонами своїх зобов'язань.
14.09.2009року відповідачу було надіслано претензію № 18573/10-15 про відшкодування заборгованості в сумі 1714,30грн., з яких 1478,29грн.-сума основної заборгованості та 236,01грн. - пеня.
Відповідач, розглянувши претензію визнав суму основної заборгованості та просив зважаючи на бюджетне фінансування військової частини не нараховувати штрафних санкцій.
Позивачем, враховано важке фінансове становище відповідача і подано позовну заяву лише на суму основного боргу, що станом на листопад 2009року складає 1478,23грн.
Дана сума і є предметом позову.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:
На підставі укладеного між Центру телекомунікаційних послуг Львівської філії Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” та Військовою частиною 4114 договору № 197 від 05.06.2003року „Про надання послуг електрозв'язку” відповідачу надавались телекомунікаційні послуги, за що він повинен був вносити відповідну плату.
При цьому, п.4.5 договору визначено, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним.
З огляду на недобросовісне виконання договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати у нього виникла заборгованість, яка станом на листопад 2009року складає 1478,23грн.
Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.180 ГКУ визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.
Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку встановлені договором.
Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності та в межах норм цивільного та господарського законодавства України, відповідачу згідно із умовами договору надавалася відстрочка щодо оплати вартості наданих послуг до 20-го числа місяця наступного за звітним.
Проте, Відповідач на власний розсуд та ризик до настання вказаної дати, оплати вартості послуг в повному обсязі не здійснив.
Ст. 33 ГПК України, зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК)
Судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 526, 625, 901, 903 ЦК України, ст. 193 ГК України ст.ст. 32, 34, 43, 49, 82-85, 116 ГПК України,
суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Військової частини 4114 управління Західного територіального Командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, м.Львів, вул.Стрийська, 146 /ЗКПО 14323385/ на користь Центру телекомунікаційних послуг Львівської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м.Львів, вул. Ген.Чупринки, 1 /ЗКПО 01186030/ 1478,23грн. основного боргу, 102,00грн. держмита та 236,00грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Суддя Сало І.А.