79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.02.09 Справа№ 10/60
За позовом ЗАТ «СІД»м. Жовква, Львівської області
До відповідача 1 : Дрогобицька міська рада
До відповідача 2 : Товариство з обмеженою відповідальністю «Єдність-2»
Про визнання недійсними ухвали Дрогобицької міської ради та договору оренди земельної ділянки
Суддя О. Довга
Секретар С.Яремчук
Представники :
від позивача : не з'явились
від відповідача 1 : Сенців М.М. -представник за дорученням
від відповідача 2 : Алексеєнко А.Л. - представник за дорученням
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).
Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.
Суть спору :
На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом ЗАТ «СІД»м. Жовква до Дрогобицької міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю «Єдність-2» м. Дрогобич про :
- визнання недійсною ухвалу Дрогобицької міської ради від 20 березня 2007 року № 256 «Про надання в оренду та продовження терміну оренди земельних ділянок»в частині п.1.7 , якою Товариству з обмеженою відповідальністю «Єдність-2»м. Дрогобич надано в користування на умовах оренди земельну ділянку площею 528 кв.м., яка знаходиться на території автостанції ( АС- 2) на вул. П.Орлика - В.Великого у місті Дрогобич, Львівської області для реконструкції та обслуговування торгових кіосків, терміном на три роки;
- визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки № 04074400069 від 14 травня 2007 року, укладений між Дрогобицькою міською радою, м. Дрогобич та ТзОВ «Єдність-2», м. Дрогобич.
Позивач вдруге явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.
Представники відповідача 1 та відповідача 2 проти заявленого позову заперечують, просять в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані суду докази в їх сукупності, суд відмовляє в задоволенні позову з наступного :
Як встановлено в судовому засіданні , приймаючи ухвалу № 256 від 20.03.2007 року «Про надання в оренду та продовження терміну оренди земельних ділянок» Дрогобицька міська рада керувалась нормами Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», тобто правовими нормами, які регулюють відносини щодо оренди землі.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Земельний кодекс України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту тридцять четвертого статті 26, пункту другого статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Згідно із вимогами ЗК України, юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, приймають рішення про надання земельної ділянки. Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про оренду землі»в редакції, яка діяла станом на момент вчинення оскаржуваних дій відповідача , встановлено, що особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву ( клопотання). Розгляд заяви ( клопотання) і надання земельної ділянки проводяться в порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог ЗУ «Про оренду землі».
В судовому засіданні представником відповідача 1 доведено, що на момент винесення оскаржуваної ухвали № 256 від 20.03.2007 року нежитлова будівля АС-2 площею 168,8 м кв. , що знаходиться за адресою : м. Дрогобич, вул. П.Орлика,11, якою володів ЗАТ «СІД» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради 14.02.2005 року та зареєстрованого в Дрогобицькому МБТІ та ЕО за р. № 9884827, номер запису 196 в книзі 4 , було продано ЗАТ «СІД» 06.12.2006 року ФОСПД -ОСОБА_6 , що підтверджується договором купівлі-продажу № ВЕІ № 301315.
На момент винесення ухвали № 256 від 20.03.2007 року власником проданих ЗАТ «СІД»будівель був ФОСПД -ОСОБА_6, відтак - ЗАТ «СІД» ніякого відношення до земельної ділянки , про яку йдеться в ухвалі Дрогобицької міської ради № 256 від 20.03.2006 року не має, а тому права та охоронювані законом інтереси позивача жодним чином не порушені.
Окрім наведеного, сторони, в судовому засіданні повідомили суд, що господарським судом вже розглядалась справа за позовом ФОСПД ОСОБА_6 до Дрогобицької міської ради , ТзОВ «Єдність-2» про визнання недійсною ухвали Дрогобицької міської ради № 256 від 20.03.2007 року «Про надання в оренду та продовження терміну оренди земельної ділянки»в частині п.1.7 та договору оренди земельної ділянки. Рішенням господарського суду від 27.11.2007 року у задоволенні позовних вимог відмовлено, а постановами Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2008 року та Вищого господарського суду України від 08.04.2008 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідно до вимог ст.35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні , і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З врахуванням викладеного, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ЗУ «Про оренду землі», ст.ст. 1,12,34,35,43,49,75,82-84 ГПК України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Довга О.І.