91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
24.12.09 Справа № 9/290пд
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувальний комплекс "Марат" , м. Луганськ
до Приватного підприємства "Тала 2005" , м. Дніпропетровськ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , с. Вербовата Черкаської області
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Фірма Хелп" , м. Донецьк
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання договору купівлі-продажу недійсним
в присутності представників :
від позивача -Швидкий О.О., дов. № 13 від 01.12.09,
від відповідача -не прибув
від 3-ї особи, ОСОБА_1 - не прибув,
від 3-ї особи, ОСОБА_2 - не прибув,
від 3-ї особи, ОСОБА_3 - не прибув,
від 3-ї особи, ПП "Фірма "Хелп" - не прибув.
суть спору : позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
1. Усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою під корпусом № 4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
2. Визнати договір купівлі-продажу № 5-Н від 18.03.03 недійсним.
3. Визнати недійсними угоди, укладені між ПП "Фламінго" та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 23.08.04, реєстр. № 1909; між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 30.03.06, реєстр. № 315; між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 23.08.08, реєстр. № 3274.
4. Визнати за позивачем право власності на адміністративний корпус № 4 загальною площею 1346 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач , ПП "Тала 2005", та 3-ті особи без самостійних вимог відзиви на позовну заяву не надали, участь представника у судовому засіданні не забезпечили з причин, які суду не відомі.
В обгрунтування позовних вимог позивач , ТОВ "ЛК "Марат", посилається на Державний акт про право постійного користування І-КМ № 003064, на підставі якого володіє земельною ділянкою площею 13,6202 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
На вказаній ділянці знаходиться будівля, а саме: адміністративний корпус № 4, який належить ОСОБА_1, проте земельна ділянка під цим корпусом не надавалася їй в користування чи у власність та відповідно, межі землекористування в натурі не встановлювались.
18 березня 2003 року між позивачем (продавцем) та ПП "Фламінго" (покупцем), правонаступником всіх прав та обов'язків якого є відповідач, ПП "Тала 2005", був укладений договір купівлі-продажу № 5-Н, за яким позивач продав, а покупець придбав адміністративний корпус № 4 загальною площею 1346 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на території позивача за 475833,60 грн.
У подальшому, 23.08.04 ПП "Фламінго", засновником якого є ОСОБА_1, продало Ѕ частки адмінкорпусу № 4 ОСОБА_1, інші Ѕ - ОСОБА_2
30.03.06 ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу продав Ѕ адмінкорпусу ОСОБА_3
Нарешті 23.08.08 між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу, реєстр. № 3274, щодо Ѕ адмінкорпусу № 4, тому на цей час власником адмінкорпусу № 4 є ОСОБА_1
Позивач вважає, що спірний адмінкорпус перебуває у теперішнього власника незаконно, а оспорюваним угодами порушуються його права та законні інтереси.
Щодо спірного договору № 5-Н від 18.03.03, то він укладений з порушенням законодавства та суперечить статутній діяльності підприємства.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, суд вважає наступне .
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Інтерес позивача у спірних правовідносинах полягає у захисті його права на земельну ділянку площею 13,6202 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та визнанні договору купівлі-продажу адмінкорпусу № 4 № 5-Н від 18.03.03, укладеного між ним та відповідачем, ПП "Тала 2005", як правонаступником ПП "Фламінго", через невідповідність цієї угоди вимогам чинного законодавства та статутній діяльності позивача, та всіх угод щодо цього майна, які були укладені у подальшому.
Судом, на підставі наданих до матеріалів справи документів, встановлено, що 18 березня 2003 року між позивачем та ПП "Фламінго" було укладено договір № 5-Н (а.с. 13), за яким позивач (продавець) продав, а ПП "Фламінго" (покупець), правонаступником якого є відповідач, купив адміністративний корпус № 4 площею 1346 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на території (земельній ділянці) позивача.
Право користування земельною ділянкою підтверджується Державним актом про право постійного користування І-КМ № 003064, копія якого надана до матеріалів справи (а.с. 21 -32).
Однак, крім посилання позивача на норму ч. 2 ст. 152 ЗК України, відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, ним не надано доказів, які б свідчили про порушення права постійного користування позивачем спірної земельної ділянки з боку відповідача або третіх осіб, тому суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою під корпусом № 4.
Щодо інших позовних вимог .
Суд погоджується з посиланням позивача на норму ч. 1 ст. 15 ГПК України, відповідно до якої справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо.
Оскільки за спірним договором купівлі-продажу № 4 № 5-Н від 18.03.03, який оспорюється позивачем, ТОВ "ЛК "Марат", що знаходиться у м. Луганську, зобов'язальною стороною з передачі майна є саме позивач, суд погоджується з доводами позивача про те, що за територіальною підсудністю спір за цією справою має розглядати господарський суд Луганської області.
Така правова позиція викладена й у постанові Вищого господарського суду від 30.11.06 по справі № 06-5-18/460(12/176), у якій касаційний суд зазначив, що стаття 15 ГПК України у спорах про визнання договорів недійсними не ставить в залежність місцезнаходження майна, придбаного, зокрема за договором купівлі-продажу, а вимагає розглядати спір за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії .
Як вбачається з п. 2.1 спірного договору від 18.03.03, позивач набув право власності на спірний об'єкт нерухомості -адмінкорпус № 4 за рішенням суду від 11.11.02 № 2-19/1854-2002 та зареєстрував це право в БТІ м. Ялти 25.03.02, запис у реєстровій книзі за № 262.
Таким чином, спірний договір був укладений до 01.01.04, тобто до набрання чинності Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Цивільний кодекс України від 16.01.03 застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Звертаючись з цим позовом до суду, позивач вважає, що спірний договір має бути визнаний недійсним, оскільки виходячи з положень ст. 50 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена юридичною особою в супереч встановленим цілям її діяльності.
Суд погоджується з посиланням позивача на статутні положення товариства "ЛК "Марат" (в редакції 2002 року), згідно з якими основним предметом діяльності позивача було здійснення лікувально-оздоровчої діяльності, організація повноцінного оздоровлення відпочиваючих, туристична діяльність тощо (п. 13 Установчого договору та п. 4.1 Статуту), а відповідно до п. 4.5 Статуту засновники (учасники) товариства обмежили право розпорядження майном товариства наступним чином: право розпорядження майном товариства належить тільки йому. Не допускається відчуження майна товариства на цілі, не пов'язані з його діяльністю .
За таких обставин обґрунтованими є доводи позивача про те, що продаж адмінкорпусу № 4 суперечить статутній діяльності товариства, оскільки цільове призначення цієї будівлі було в тому, що в ній розміщувалися адміністративні служби санаторію.
Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 12 своїх Роз'яснень від 12.03.99 № 02-5/111 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними (зі змінами та доповненнями), недійсною на підставі ст. 50 Цивільного кодексу має визнаватися така угода, яка прямо суперечить цілям юридичної особи, зазначеним в законі, що регулює її діяльність, або в установчих документах. Така угода є недійсною незалежно від наявності і форми вини учасників угоди в її укладенні.
Тому є правомірним ствердження позивача про те, що продаж спірного об'єкту нерухомості суперечило цілям ТОВ "ЛК "Марат", угода не сприяла досягненню основних оздоровчо-лікувальних цілей товариства, погіршувало його матеріальну базу.
Крім того, спірний договір було укладено без узгодження з усіма засновниками товариства: Федерацією незалежних професійних спілок Криму, ПП "Фірма Хелп" та ПП "Фламінго".
До того ж, спірна угода від імені ТОВ "ЛК "Марат" укладалась директором Петренко Г.А., однак за п. 6.18 Статуту товариства виконавчим органом товариства є генеральний директор, що здійснює керівництво його поточною діяльністю. При цьому в його компетенцію входить продаж нерухомого майна з обов'язковим викликом експерта по оцінці та повідомленням учасників товариства про майбутні операції по даним угодам, чого зроблено не було.
Вищий господарський суд України у п. 9 своїх Роз'яснень від 12.03.99 № 02-5/111 зазначив, що угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відокремленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.
За таких обставин вимога позивача про визнання договору купівлі-продажу № 5-Н від 18.03.03 недійсним підлягає задоволенню, а оскільки власником адміністративного корпусу № 4 до укладення спірного договору був позивач, ТОВ "ЛК "Марат", до задоволення підлягає й вимога позивача про визнання за ним права власності на адмінкорпус № 4.
Щодо решти угод, які у подальшому були укладені відносно спірного об'єкту нерухомості, продавцями та покупцями за якими були фізичні особи -3-ті особи за цією справою, суд звертає увагу на те, що учасниками угод є саме фізичні особи, а господарський суд не має компетенції щодо визнання угоди недійсною, однією із сторін якої є фізична особа, тому в цій частині позову провадження у справі слід припинити.
За таких обставин позов підлягає задоволенню частково з покладенням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.07 державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15.
Відповідно до пункту 32 розділу V Інструкції про порядок справляння державного мита (затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993) з позовних заяв про право власності на майно державне мито сплачується виходячи із вартості майна.
У постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 № 8/219-07 та ухвалі Вищого господарського суду України від 05.03.08 № 18/523пн викладено таку ж правову позицію.
Додана до позовної заяви квитанція № 33 від 20.11.2009, за яким сплачено 85,00 грн. державного мита, не може бути належним доказом сплати державного мита у встановленому законодавством розмірі, оскільки за вимогою майнового характеру щодо визнання права власності на нерухоме майно складає 1% від вартості спірного майна суду, тому до стягнення підлягає державне мито у розмірі 4758,34 грн., оскільки ціна спірного майна за договором № 5-Н від 18.03.03 складає 475833,6 грн . (п. 3).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 80-1-1, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати договір купівлі-продажу № 5-Н від 18.03.03, укладений між позивачем, ТОВ "Лікувальний комплекс "Марат" , 91000, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-б, код 02650794 , та відповідачем, ПП "ТАЛА 2005" , 49002, м. Дніпропетровськ, пр-т К. Маркса, 117, код 25014109 , недійсним.
3. Визнати за позивачем, ТОВ "Лікувальний комплекс "Марат" , 91000, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-б, код 02650794 , право власності на адміністративний корпус № 4 загальною площею 1346 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1
4. Щодо вимоги про визнання недійсними угод, укладених між ПП "Фламінго" та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 23.08.04, реєстр. № 1909; між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 30.03.06, реєстр. № 315; між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 23.08.08, реєстр. № 3274, провадження у справі припинити.
5. В решті позову - відмовити .
6. Стягнути з позивача, ТОВ "Лікувальний комплекс "Марат" , 91000, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-б, код 02650794 , на користь державного бюджету державне мито у розмірі 4758,34 грн . -за майновою вимогою.
7. Стягнути з відповідача, ПП "ТАЛА 2005" , 49002, м. Дніпропетровськ, пр-т К. Маркса, 117, код 25014109 , на користь позивача, ТОВ "Лікувальний комплекс "Марат" , 91000, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-б, код 02650794 , витрати зі сплати держмита у розмірі 42,50 грн . за немайновою вимогою та 4758,34 грн . -за майновою, крім того, інформаційно-технічні витрати - 118,0 грн .
Накази видати після набрання цим рішенням законної сили.
Рішення набирає чинності після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписане 25.12.09 .
Суддя А.Г.Ворожцов