91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
21.12.09 Справа № 17/236
Розглянувши матеріали справи за позовом
Публічного акціонерний товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Антрацит Луганської області", м. Антрацит Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-2003", с. Дякове Антрацитівського району Луганської області
про звернення стягнення на заставлене майно
Суддя : Батюк Г.М.
Секретар судового засідання: Чорна І.М.
в присутності представників сторін:
від позивача -не прибув;
від відповідача - не прибув.
Розпорядженням заступника голови господарського суду -в.о. голови суду Рябцевої О.В. від 09.11.2009 справу передано на розгляд судді Батюк Г.М.
Суть спору: позивачем заявлена вимога щодо звернення стягнення на заставлене майно, яке є забезпеченням згідно кредитного договору про відкриття кредитної лінії №7 від 29.01.2008, на користь позивача для погашення заборгованості, яка станом на 07.12.2009 становить 1262709,29 грн., яка складається: суми простроченого кредиту -1140000,00 грн., прострочених відсотків -117123,29 грн., простроченої комісії за управління кредитом -5586,00 грн., а саме: с/г обладнання та транспорт згідно Договору застави №12 від 29.01.2008, іпотека згідно Договору іпотеки №11 від 29.01.2008, озиму пшеницю врожаю 2009 року, згідно Договору застави №4 від 22.06.2009, незавершене виробництво соняшника з правом на майбутній врожай 2009р., згідно Договору застави №8 від 19.08.2009, що належать відповідачу ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 07.12.2009 № 821).
Представник позивача надав заяву від 16.10.2009 № 599 про те, що у зв'язку із змінами в установчих документах банку, просить суд врахувати при складанні процесуальних документів наступне, а саме: Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, пров. Шевченка, 12, м. Київ в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Антрацит Луганської області", вул. Ростовська, 15а, м. Антрацит Луганської області, рахунок № 290999071 у філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Антрацит Луганської області", МФО 300012, код ЄДРПОУ 00039002, МФО 304331, код 09304339. Заява позивача підлягає до задоволення.
Представник відповідача листом від 14.10.2009 № 27 позовні вимоги позивача за договором про відкриття кредитної лінії №7 від 29.01.2008 визнав у повному обсязі та проти звернення стягнення на заставлено майно не заперечує. (а.с.78)
Відповідно до правил ст.ст.22,78 ГПК України суд приймає визнання позову відповідачем, якщо такі дії не суперечать законодавству і не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Визнання відповідачем позову у повному обсязі, пред'явленого позивачем на підставі договору про відкриття кредитної лінії №7 від 29.01.2008, не суперечить чинному законодавству і не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав доводи представника позивача, оцінивши надані ним докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд прийшов до наступного.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційний банком в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Антрацит Луганської області» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Антрацит Луганської області" (позивачем у справі) (далі -Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-2003" (відповідачем у справі) (надалі - Позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 7 від 29.01.2008 (зі змінами та доповненнями) (далі -кредитний договір), відповідно до положень та умов цього договору «Кредитор»надає «Позичальнику»кредит відповідно до умов цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору, банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 1140000,00 грн. ( ліміт кредитної лінії), на умовах, передбачених цим договором, далі кредитна лінія, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені вказаним договором. Ліміт кредитної лінії зменшується за наступним графіком: з 01.12.2008р. ліміт встановлюється у сумі 1040000 грн.;з 01.01.2009р. ліміт встановлюється у сумі 940000 грн. (п. 2.1 договору).
Пунктом 2.2 договору передбачено, що строк остаточного повернення відповідачем всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту 28.01.2009, або 10 днів з моменту отримання відповідачем письмової вимоги банку про повернення кредиту та сплату відсотків, у випадках вказаних в п. 4.3.4 кредитного договору.
Згідно п. 2.3 договору кредит надається із наступним цільовим призначенням: на виробничі потреби, в тому числі на проведення польових робіт, для розрахунків з постачальниками та підрядними організаціями за діючими договорами і контрактами за товари, матеріали та інші права, погашення кредиторської заборгованості.
Відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачується позичальником виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 17% річних, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця (п. 3.2 договору).
Пунктом 3.4 договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем встановленого в п. 2.2 договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту відповідач надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки у розмірі 25% річних.
Відповідно до ст. ст. 546,575 ЦК України з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та позичальником було укладено наступні договори:
- договір іпотеки № 11 від 29.01.2008, відповідно до якого відповідач передав у заставу банку у разі невиконання позичальником будь -якого зобов'язання, яке випливає з кредитного договору, банк має право на задоволення своїх вимог за рахунок реалізації предмету застав, переважно перед іншими кредиторами ;
- договір застави с/г транспорту та обладнання № 12 від 29.01.2008, відповідно до якого відповідач передав у заставу банку, у разі невиконання позичальником будь - якого зобов'язання, яке випливає з кредитного договору, банк має право на задоволення своїх вимог за рахунок реалізації предмету застав, переважно перед іншими кредиторами ;
- договір застави товари в обороті № 4 від 22.06.2009, відповідно до якого відповідач передав у заставу банку, у разі невиконання позичальником будь - якого зобов'язання, яке випливає з кредитного договору, банк має право на задоволення своїх вимог за рахунок реалізації предмету застав, переважно перед іншими кредиторами;
- договір застави товари в обороті № 8 від 19.08.2009, відповідно до якого відповідач передав у заставу банку, у разі невиконання позичальником будь - якого зобов'язання, яке випливає з кредитного договору, банк має право на задоволення своїх вимог за рахунок реалізації предмету застав, переважно перед іншими кредиторами;
Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором № 7 від 29.01.2008р. в межах кредитної лінії та надав відповідачу кредит у сумі 1140000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку відповідача з 29.01.2008 по 30.01.2008, тим самим виконав свої зобов'язання за кредитним договором повністю (а.с.16-19).
Відповідачем не виконуються умови вищевказаного договору, а саме з грудня 2008р. виникло прострочення виконання зобов'язання щодо сплати суми кредиту у сумі 1140000,00 грн., а починаючи з травня 2009р. відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.05.2009 по 23.09.2009 в сумі 117123,28 грн., а також сплати комісії за управління кредитом за період з 01.05. 2009 по 24.09.2009 у сумі 5586,00 грн.( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 07.12.2009 № 821).
Позивач зазначив, що станом на день розгляду справи за відповідачем утворилася заборгованість у сумі простроченого кредиту 1140000 грн. 00 коп.; суми несплачених відсотків 117123 грн. 29 коп., суми несплаченої плати за управління кредитом 5586 грн. 00 коп., всього у сумі 1262709 грн. 29 коп.( з урахуванням п. 3.2 договору заяви про збільшення позовних вимог від 07.12.2009 № 821).
Представником позивача, відповідно до п. 3.3.4 договору, на адресу відповідача була направлена вимога № 432 від 03.09.2009 з вимогою повернути суму кредиту, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, комісію за управління кредитом протягом 30 денного терміну з дати отримання (а.с.71). Відповідач відповіді на вимогу не надав, оплату погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив.
Оскільки, умови кредитного договору відповідачем порушені, позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд звернути стягнення на заставлене майно, яке є забезпеченням згідно кредитного договору про відкриття кредитної лінії №7 від 29.01.2008 ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 07.12.2009 № 821).
Відповідач листом від 14.10.2009 № 27 позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позивальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася , по сплаті процентів.
Згідно зі ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор ( заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення на предмет застави у разі, якщо у момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №7 від 29.01.2008р., відповідно до положень та умов цього договору, позивач надав відповідачу кредит шляхом відкриття кредитної лінії у сумі, яка складає 1140000,00 грн. ( ліміт кредитної лінії)(а.с.10-15).
Отже, позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №7 від 29.01.2008р., та відповідно до п.2.1 вказаного договору, перерахував відповідачу кошти в сумі 1140000,00 грн., що підтверджується виписками банку ( а.с.16-34)
Як вбачається, відповідач в супереч взятих на себе зобов'язань порушив умови кредитного договору, в термін передбачений вищезазначеним договором оплату не провів, тобто відповідач не виконав у строк зобов'язання щодо сплати відсотків та плати за управління кредитом в порушення умов вказаного договору.
Таким чином, відповідач в строк передбачений кредитним договором погашення кредиту не здійснив, в зв'язку з чим необхідно звернути стягнення на заставлене майно яке є забезпеченням, згідно кредитного договору про відкриття кредитної лінії №7 від 29.01.2008, на користь позивача для погашення заборгованості, яка станом на 19.10.2009 становить 1262709,29 грн., яка складається з: суми простроченого кредиту -1140000,00 грн., прострочених відсотків -117123,29 грн., простроченої комісії за управління
кредитом -5586,00 грн., а саме: с/г обладнання та транспорт згідно Договору застави №12 від 29.01.2008, іпотека згідно Договору іпотеки №11 від 29.01.2008, озиму пшеницю врожаю 2009 року, згідно Договору застави №4 від 22.06.2009, незавершене виробництво соняшника з правом на майбутній врожай 2009 року, згідно Договору застави №8 від 19.08.2009, що належать відповідачу ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 07.12.2009 № 821).
Згідно ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Судом встановлено, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
За вказаних обставин, вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають до задоволення повністю з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.
Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по держмиту та судові витрати покладаються на відповідача .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.525,526,530,610,611, ч.2 ст.1050 ЦК України, ст.ст.173,193 ГК України, ст.ст.22, 44, 49, п.5 ст.78, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2.Звернути стягнення на заставлене майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-2003", с. Дякове Антрацитівського району Луганської області, пл. Леніна, 14, код ЄДРПОУ 32575469 на користь Публічного акціонерний товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, пров. Шевченка, 12, м. Київ, код ЄДРПОУ 00039002 в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Антрацит Луганської області", вул. Ростовська, 15а, м. Антрацит Луганської області, код ЄДРПОУ 09304339 для погашення заборгованості, яка станом на 07.12.2009 становить 1262709,29 грн., яка складається з: суми простроченого кредиту -1140000,00 грн., прострочених відсотків -117123,29 грн., простроченої комісії за управління кредитом -5586,00 грн., а саме: с/г обладнання та транспорт згідно Договору застави №12 від 29.01.2008, іпотека згідно Договору іпотеки №11 від 29.01.2008, озиму пшеницю врожаю 2009 року, згідно Договору застави №4 від 22.06.2009, незавершене виробництво соняшника з правом на майбутній врожай 2009 року, згідно Договору застави №8 від 19.08.2009, що належать відповідачу, державне мито у сумі в сумі 12627 грн. 09 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його
підписання.
Дата підписання рішення -28.12.2009
Суддя Г.М.Батюк