91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
22.12.09 Справа № 8/242
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай-Сервіс-Експрес», м. Ізмаїл Одеської області,
до Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Будінвест»», м. Луганськ, -
про стягнення 199214 грн. 43 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Качановській О.А.
в присутності представників сторін:
від позивача -представник не з'явився;
від відповідача -представник не з'явився, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:
основного боргу за надані послуги з залізничного перевезення вантажу -вугільної продукції масою 969 тонн - у сумі 104849,70 грн. та штрафу у сумі 94364,73 грн.;
судових витрат.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 13 листопада до 04 грудня 2009 року, з 04 грудня до 22 грудня 2009 року - у зв'язку з неявкою повноважних представників сторін та невиконанням вимог суду у частині подання витребуваних документів.
Позивач витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з'явився, участь у ньому свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки до не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності або про відмову від позову (чи зміну позовних вимог) до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з'явився, участь у ньому свого повноважного представник не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце проведення судового засідання.
Так, 29.10.09 року за вих. №993, 16.11.09 року за вих. №1068 та 08.12.09 року за вих. №1157 судом на адресу відповідача (м. Луганськ, кв.Мирний,19, кв.85) спрямовано ухвали суду про призначення справи до слухання.
Перше поштове відправлення оператором поштового зв'язку вручено уповноваженій особі відповідача (а.с.38), однак останній до судового засідання, призначеного на 13.11.09 року, з невідомих причин не з'явився; інші два поштових відправлення станом на день вирішення цього спору по суті до суду не повернуті, що дає суду підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.
Виходячи з того, що термін судового розгляду спору, встановлений частиною 1 ст. 69 ГПК України, добігає кінця 26.12.09 року, що унеможливлює для суду подальше відкладення розгляду справи, керуючись ст.ст.22,32-34,36,43, 69 ТА 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні закінчується, за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.
І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
20.02.09 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір транспортного експедирування №01/Э/09, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання за дорученням замовника, за винагороду, здійснювати за рахунок замовника організацію перевезень вантажів замовника (п.1.1); замовник відшкодовує виконавцю усі витрати з перевезення та транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, сплачує виконавцю комісійну винагороду за послуги, надані на підставі цього договору (п.1.2).
Виконавець має право повністю або частково покласти виконання своїх зобов'язань на інших осіб (п.1.3), у зв'язку з чим при оформленні товарно-супровідних документів у відповідних розділах можуть бути вказані назви та реквізити осіб, залучених до виконання зобов'язань за цим договором (п.1.4).
Замовник при відправці вантажів керується умовами та вимогами внутрішніх та міжнародних правил про залізничні перевезення (п.2.2.1).
Замовник здійснює оплату у розмірі 100% від заявленого обсягу перевезення вантажу замовника, якщо інше не обумовлено у додатку (п.2.2.10).
Замовник відшкодовує виконавцю усі витрати, пов'язані з діяльністю залізничного експедитора/перевізника, які виникають при перевезенні та експедиційному обслуговуванні вантажів замовника, та сплачує виконавцю комісійну винагороду після надання виконавцем відповідних рахунків (п.3.1), при цьому оплата здійснюється у національній валюті України (п.3.2). Датою надходження коштів є дата зарахування їх сум банком на рахунок виконавця (п.3.3).
Сторони щомісячно складають акт виконаних робіт, а також, за згодою сторін, акт звірення взаємних розрахунків (п.3.7). Кінцевий розрахунок здійснюється впродовж 5-ти банківських днів від дати підписання акту виконаних робіт та/або акту звірення взаємних розрахунків (п.3.9).
Вартість перевезення та експедирування вантажу, який перебуває у дорозі на момент введення нових тарифів та ставок, не змінюється, незалежно від їх збільшення або зменшення (п.3.14).
Комісійна винагорода, яка виплачується замовником виконавцю за надання послуг за цим договором, визначається як різниця між доходом виконавця та усіма витратами, пов'язаними з організацією перевезення вантажу замовника (п.4.1).
Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства (п.6.1.1).
Замовник несе відповідальність за збитки, спричинені виконавцю неналежним виконання умов цього договору, необґрунтованою відмовою від оплати та несвоєчасною оплатою рахунків виконавця (п.6.3.1).
У випадку порушення замовником пункту 3.9 цього договору виконавець має право вимагати сплати замовником штрафний санкцій за прострочення платежу у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожний день прострочення. Обов'язок замовника сплатити цей штраф за прострочення настає у разі пред'явлення виконавцем цієї вимоги у письмовій формі (п.6.3.3).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.09 року (п.9.1) (а.с.12-17).
20.02.09 року сторони уклали додаток №1 до основного договору, у якому узгодили низку питань, у тому числі -ставку вартості перевезення залізничним транспортом одного вагону залежно від його вантажопідйомності (п.1) (а.с.18).
На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до справи наступні докази:
лист-заявку від 20.02.09 року за вих. №080на адресу Ізмаїльського морського торгівельного порту -про включення до плану додаткового завозу порту на лютий 2009 року 966 тонн вугілля марки Т зі ст. Бункерна Донецької залізниці до одержувача -Ізмаїльського морського торгівельного порту (а.с.34);
рахунок №11-ф від 23.02.09 року на суму 104849,70 грн., виставлений відповідачу, - без посилання на конкретний термін його оплати (а.с.19);
акт виконання робіт/надання послуг до вищезгаданого договору від 23.02.09 року на суму 104849,70 грн., підписаний обома сторонами за договором (а.с. 20);
лист відповідача за вих. №1203-2 від 12.03.09 року, у якому викладено гарантійне зобов'язання зі сплати залізничного тарифу 14 вагонів (969 тонн) вугільної продукції, відправленої з залізничної станції Бункерна Донецької залізниці на адресу Ізмаїльського морського торгівельного порту (а.с.21);
супровідні документи (залізничні накладні) на групу вагонів для їх транспортування від станції Бункерна Донецької залізниці до Ізмаїльського морського торгівельного порту (а.с.28-29);
прийомні акти про прийняття вантажу на складське зберігання:
№2/516-09 від 07.03.09 року - на 140 т;
№2/505-09 від 28.02.09 року -на 483 т;
№2/507-09 від 28.02.09 року -на 346 т;
супровідні документи на перевезення вищезгаданої вугільної продукції морським шляхом (а.с.22-27).
У зв'язку з несплатою Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «Будінвест»»(далі -ПП «НВФ «Будінвест», - відповідач) вартості послуг з перевезення вантажу, наданих їй позивачем, останній 03.04.09 року за вих. №139 спрямував на його адресу претензію на суму 122674,15 грн. (основний борг 104849,70 грн. + штраф 17824,45 грн.), у якій поставив вимогу сплатити його (без визначення терміну) (а.с.10-11).
З огляду на те, що відповідач борг не сплатив, позивач 07.08.09 року за вих. №318 спрямував на його адресу претензію на суму 188729,46 грн. (основний борг 104849,70 грн. + штраф 83879,76 грн.) (станом на 07.08.09 року), у якій поставив вимогу сплатити його, але без визначення терміну (а.с.8-9).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на 26.10.09 року не сплатив борг, - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду, при цьому станом на 08.10.09 року сума боргу та штрафу склали 199214,43 грн. (104849,70 грн. + штраф 94364,73 грн.).
Відповідач позов не оспорив та не спростував.
ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст. 509 ЦКУ).
Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.
Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договору транспортного експедирування.
Тобто відповідач, отримавши від позивача документальні докази факту надання ним послуг з залізничного перевезення за вказаним у супровідних документах маршрутом, повинен був у визначений договором строк оплатити вартість цього перевезення, однак не зробив цього.
Згідно ст.908 ЦКУ перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 ЦКУ встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Згідно частинам 1 та 2 ст.916 ЦКУ за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.
Що стосується транспортного експедирування, то згідно ст. 929 ЦКУ за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Закон (стаття 931 ЦКУ) визначає, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Статтею 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.909, 917 та 919 ЦКУ, - тобто здійснив перевезення та видачу вантажу вантажоотримувачу.
Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору, не сплативши вартість наданих йому перевізником послуг з перевезення.
Так, статтею 920 ЦКУ встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
А статтею 934 ЦКУ встановлено відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування, згідно якій за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язань).
Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).
Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).
Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.
Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).
Згідно частині 1 ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 цієї статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається з наявних у справі доказів, актом виконаних робіт/наданих послуг від 23.02.09 року сторони підтвердили факт надання позивачем на користь відповідача послуг з перевезення вантажу відповідпча (а.с.20).
Як встановили сторони пунктом 3.9 укладеного між ними договору від 20.02.09 року, документів, що підтверджують факт надання відповідачу послуг з залізничного перевезення його вантажу, - кінцевий розрахунок здійснюється впродовж 5-ти банківських днів від дати підписання акту виконаних робіт та/або акту звірення взаємних розрахунків.
З огляду на викладене та пункт 6.3.3 договору від 20.02.09 року, у позивача право на нарахування штрафу виникло з 01.03.09 року.
Як сказано у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі -ГКУ), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вищезгаданим договором, укладеним між сторонами за цим спором, не встановлено право експедитора (перевізника) на стягнення пені понад термін, визначений у ч. 6 ст. 232 ГКУ, - тобто позивач мав право нараховувати штраф лише за період з 01.03.09 року по 01.09.09 року, - що ним фактично і здійснено (згідно розрахунку, наведеному у тексті позовної заяви).
Отже, позивач дотримався вимог чинного законодавства при визначенні суми штрафу.
Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦКУ передбачено скорочений -річний -термін для стягнення пені. Вказану вимогу закону позивач не порушив.
Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення основного боргу та штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.
Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,45,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведеного до суду.
На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 908,909,916,917,919,921,929,931,932,934 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,45,47-1,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Будінвест»», ідентифікаційний код 31857329, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Мирний, 19, кв. 85, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай-Сервіс-Експрес», ідентифікаційний код 21008230, яке знаходиться за адресою: місто Ізмаїл, вул. Жовтнева (Октябрьская), 60 Одеської області, - основний борг у сумі 104849 (сто чотири тисячі вісімсот сорок дев'ять) грн. 70 коп., штраф у сумі 94364 (дев'яносто чотири тисячі триста шістдесят чотири) грн. 73 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 1992 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 15 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.
Суддя А.П.Середа