ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 28/30802.11.09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю „Матадор”, м. Київ
про стягнення 639 922,18 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Маттадор” про стягнення 639 922,18 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем умов договору 24.12.2007 року щодо сплати лізингових платежів. Також за порушення виконання грошового зобов'язання позивач, з посиланням на п.9.2 договору просить стягнути 25% річних в розмірі 78 624,69 грн. та з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 10 764,22 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.08.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.09.2009 року.
Розгляд справи відкладався.
Ухвалою Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 09.10.2009 року розгляд справи продовжено на один місяць.
02.11.2009 року від позивача надійшла телеграма про розгляд справи без участі представника позивача.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судові засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 28/308 від 10.08.2009 року та 29.09.2009 року, а також повідомленням від 19.10.2009 року направлені сторонам за адресами їх реєстрації, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвал суду та повідомлення, а також реєстрами вихідної кореспонденції сектору 28 від 19.08.2009 року, 14.10.2009 року, 22.10.2009 року.
Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином.
Причини неявки представників відповідача в судові засідання, зокрема 02.11.2009 року суду не відомі.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 02.11.2009 року від останніх до суду не надходило.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників сторін, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 02.11.2009 року суд прийняв рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд -
24.12.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” (лізингодавець) (далі за текстом - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Матадор” (лізингоодержувач) (далі за текстом - відповідач) укладено Договір фінансового лізингу №384/1207 (надалі по тексту Договір). Відповідно до п.1.1 договору позивач передає відповідачу, а відповідач отримує від позивача в платне користування на умовах фінансового лізингу поліграфічне обладнання Shinohara 75 V H (далі за текстом -майно). Майно, що передається в лізинг, придбано на підставі наданої відповідачем заявки (п.1.2 договору).
Відповідно до п.2.6 Договору передача здійснюється за Актом прийому-передачі, який підписують уповноважені представники сторін.
Згідно п.4.1 -4.2 Договору, відповідач вносить за користування майном періодичні лізингові платежі, які включають суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна, платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу. Закупівельна вартість майна згідно договору купівлі -продажу №38/1207 -КП від 25 грудня становить 5 883 250,00 грн.
Пунктом 4.3 Договору визначено, що розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів та умови їх перегляду визначаються в Графіку платежів, викладеному в додатку до договору. Відповідно до Графіку платежів, кожен лізинговий платіж необхідно сплачувати до 20 числа кожного місяця.
11.03.2008 року сторонами було підписано акт приймання -передачі майна, відповідно до якого позивач передав відповідачеві П»ятифарбову аркушеву офсетну машину SHINOHARA 75 V загальною вартістю 5 883 250,0 грн.
Відповідно до ч.2 п.6.2 Договору, лізингоодержувач (відповідач) зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі за погодженим графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
Свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів відповідач виконав частково, що призвело до виникнення заборгованості за період лютий-червень 2009 року.
Під час розгляду справи позивач надав довідку за підписом в.о. генерального директора та головного бухгалтера, згідно якої заборгованість з оплати лізингових платежів відповідача за договором №384/0608 в межах заявлених вимог зменшилась та становить 375 533,27 грн.
При цьому, судом встановлено, що частина заборгованості була погашена відповідачем до звернення позивача до суду 27.07.2009 року з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 550 533,27 грн., а саме 09.07.2009 року відповідачем сплачено 30 000 грн. Однак позивач від позову в цій частині не відмовлявся. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 63 000 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Крім того, судом враховується, що після звернення позивача до суду відповідачем частково погашено заборгованість в розмірі 145 000 грн., в зв'язку з чим провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи встановлено, що між сторонами було укладено договір фінансового лізингу.
Відповідно до ч.1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно ст.806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Частина 2 статті 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:
а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
в) компенсацію відсотків за кредитом;
г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Пунктом 3 ч.2 статті 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Факт передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на акті приймання -передачі майна.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт передачі майна у лізинг позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі відповідно до затвердженому графіку. Відповідно до Графіку платежів, кожен лізинговий платіж необхідно сплачувати до 20 числа кожного місяця.
Відповідач, протягом дії Договору сплачував лізингові платежі з порушенням встановленого графіку, що призвело до виникнення заборгованості.
Враховуючи викладені обставини, а також погашення відповідачем заборгованості в розмірі 175 000 грн., суд вважає позивні вимоги в частині стягнення основного боргу такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 375 533 грн. за користування майном, яке є предметом договору №384/1207 від 24.01.2007 року у відношенні заборгованості що виникла станом на 20.06.2009 року
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач лізингові платежі протягом дії Договору сплачував з порушенням строків встановлених графіком.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та з урахуванням інфляційних втрат.
Як убачається з матеріалів справи сторонами в п. 9.2 Договору передбачено, що лізінгоодержувач за порушення термінів сплати лізингових платежів сплачує проценти в розмірі 25% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, незалежно від терміну тривання порушення.
Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог. Судові витрати, що сплачені позивачем при поданні позову за частину основного боргу, що був в добровільному порядку погашений відповідачем до звернення позивача до суду покладаються на позивача. Судові витрати сплачені позивачем за частину вимог, спір по яких врегульовано після порушення провадження по справі покладаються на відповідача в зв'язку з припиненням провадження по справі.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
Провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 145 000,00 грн. (сто сорок п'ять тисяч гривень) припинити.
Решту позовних вимог задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Маттадор” (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57, р/р 2600501130251 у ТОВ „БМ Банк”, МФО 380913, код ЄДРПОУ 16307380) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” (79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605, р/р 260060134500 у ПЛФ АТ „Кредо банк”, МФО 325365, код ЄДРПОУ 31730064) 464 922,18 грн. (чотириста шістдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять дві гривні вісімнадцять копійок), з яких 375 533,27 грн. (триста сімдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять три гривні двадцять сім копійок) основного боргу, 77 624,69 грн. (сімдесят сім тисяч шістсот двадцять чотири тисячі шістдесят дев'ять копійок) відсотків, 10 764,22 грн.(десять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні двадцять дві копійки) інфляційних нарахувань, а також 6 099,22 грн. (шість тисяч дев'яносто дев'ять гривень двадцять дві копійки) -державне мито та 112,47 грн. (сто дванадцять гривень сорок сім копійок) -витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова