ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 14/53404.12.09
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши справу№ 14/534
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доДочірнього підприємства "Регіон-Маркет"
простягнення 40389,76 грн.
за участю представників сторін:
від позивача- ОСОБА_2
від відповідача - не з'явився
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Регіон-Маркет" (надалі -ДП "Регіон-Маркет") про стягнення 33842,29 грн. основного боргу, 3982,15 грн. пені, 1889,25 грн. інфляційних нарахувань, 676,07 грн. відсотків річних, а всього -40389,76 грн.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань по оплаті вартості товарів, поставлених за договорами № 5 від 01.01.2008 р., № 29 від 17.04.2008 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2009 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 30.10.2009 р. в судовому засіданні, викликано для участі представників сторін, яких зобов'язано виконати певні дії.
В судове засідання 30.10.2009 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2009 р. розгляд справи відкладено на 04.12.2009 р.
У судове засідання 04.12.2009 р. представник відповідача не з'явився, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить позов задовольнити повністю.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, в тому числі за адресою зазначеній в довідці про включення в ЄДРПОУ.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно з'ясувавши обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та Мелітопольською філією Дочірнього підприємства "Регіон-Маркет" (покупець) укладено договір № 5 від 01.01.2008 р. (надалі -Договір 1), а також, між ФОП ОСОБА_1 та Запорізькою філією Дочірнього підприємства "Регіон-Маркет" укладено договір № 29 від 17.04.2008 р. (надалі -Договір 2). Відповідно до умов вищезазначених договорів, постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язався оплатити його вартість за цінами, зазначеними у накладних, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальника здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів "Фуршет".
Укладені договори є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 7.4 Договору 1 та Договору 2 оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 45 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару, якщо інше не передбачене договором
Так, на виконання умов Договору 1 позивачем було здійснено поставку товару на суму 10018,15 грн., що підтверджується видатковими накладними: № МеМ-154541 від 02.12.2008 р.; № МеМ-156067 від 05.12.2008 р.; № МеМ-156068 від 05.12.2008 р.; № МеМ-156065 від 05.12.2008 р.; № МеМ-157298 від 09.12.2008 р.; № МеМ-157300 від 09.12.2008 р.; № МеМ-159031 від 12.12.2008 р.; № МеМ-159037 від 12.12.2008 р.; № МеМ-159645 від 13.12.2008 р.
Відповідно до накладних № МеМ-059165 від 10.12.2008 р., № МеМ-059788 від 13.12.2008 р. було повернуто товар, який поставлявся по Договору 1, на суму 17,22 грн.
Таким чином, відповідно до умов укладеного Договору 1 у відповідача виник обов'язок по оплаті вартості поставленого товару на суму 1000,93 грн.
На виконання умов Договору 2 позивачем було здійснено поставку товару на суму 24472,03 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ЗпЗ-07819 від 12.11.2008 р.; № ЗпЗ-073995 від 21.11.2008 р.; № ЗпЗ-075118 від 26.11.2009 р.; № ЗпЗ-075117 від 26.11.2008 р.; № ЗпЗ-077356 від 04.12.2008 р.; № ЗпЗ-077357 від 04.12.2008 р.; № ЗпЗ-080990 від 16.12.2008 р.; № ЗпЗ-080991 від 16.12.2008 р.; № ЗпЗ-081016 від 19.12.2008 р.; № ЗпЗ-081045 від 19.12.2008 р.
Відповідно до накладної № ЗпЗ-009163 від 28.02.2009 р. було повернуто товар, який поставлявся по Договору 2, на суму 48,40 грн.
Таким чином, відповідно до умов укладеного Договору 2 у відповідача виник обов'язок по оплаті вартості поставленого товару на суму 24423,63 грн.
На виконання умов Договору 1 та Договору 2 відповідачем проведено часткову проплату товару на суму 582,27 грн.
Таким чином, в порушення умов Договору 1 та Договору 2 та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої грошові зобов'язання належним чином, у встановлений строк не здійснив розрахунок в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 33842,29 грн., наявність якої підтверджується матеріалами справи.
Станом на день подання позову та розгляду справи відповідач не розрахувався з позивачем.
Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 33842,29 грн. за Договором документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.
Поряд з цим, за прострочення відповідачем виконання зобов'язання за Договорами, позивач просить суд стягнути з відповідача 3982,15 грн. пені., 1889,25 грн. інфляційних нарахувань та 676,07 грн. відсотків річних.
Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у Договорі 1 та Договорі 2 не передбачена відповідальність відповідача у вигляді сплати пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, як і не встановлений її розмір.
За таких обставин, враховуючи положення чинного законодавства, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3982,15 грн. пені слід відмовити за необґрунтованістю.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, за перевіреним судом розрахунком, стягненню підлягають 1889,25 грн. інфляційних нарахувань та 676,07 грн. відсотків річних.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.
Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позов частково.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Регіон-Маркет" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код 33239892) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71500, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 33842,29 грн. основного боргу, 1889,25 грн. інфляційних нарахувань, 676,07 грн. відсотків річних, 364,07 грн. державного мита, 212,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяМ.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 21.12.2009 р.