ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 14/627 11.12.09
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М. ,
розглянувши справу № 14/627
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Комунального підприємства "Київпастранс"
про стягнення 162130,71 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2
- ОСОБА_3
від відповідача - Панченко О.Р.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі -ФОП ОСОБА_1.) звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" (надалі -КП "Київпастранс") про стягнення 117120 грн. основного боргу, 39947,38 грн. інфляційних нарахувань, 5063,43 грн. відсотків річних, а всього -162130,71 грн.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань по оплаті вартості товарів, поставлених за договором про закупівлю товару № 38/1 від 01.02.2006 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2009 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 11.12.2009 р. в судовому засіданні, викликано для участі представників сторін, яких зобов'язано виконати певні дії.
В судове засідання 11.12.2009 р. представники сторін з'явились.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача визнає суму основного боргу повністю.
Відповідач в порядку ст. 59 ГПК України подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд зменшити розмір інфляційних нарахувань та відсотків річних з огляду на контррозрахунок суми позову.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно з'ясувавши обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та Службою матеріально-технічного забезпечення Комунального підприємства "Київпастранс" (покупець) укладено договір про закупівлю товару № 38/1 від 01.02.2006 р. (надалі - Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати товар: запасні частини до рухомого складу, в асортименті і кількості згідно заявок, які надаються покупцем протягом дії Договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.
Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, на виконання умов Договору позивачем було здійснено поставку товару на суму 117120 грн., що підтверджується накладними № 1107/1548 від 07.11.2007 р., № 1026/1470 від 26.10.2007 р.
Відповідач прийняв поставлену продукцію через свої представників, які діяли на підставі довіреностей ЯНЦ № 706872 від 06.11.2007 р., ЯНЦ № 706851 від 26.10.2007 р.
Відповідно до п. 4.1 Договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем по факту передачі товару на протязі 20 банківських днів.
Проте, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої грошові зобов'язання належним чином, у встановлений строк не здійснив розрахунок в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 117120 грн., наявність якої підтверджується матеріалами справи, зокрема актом звірки взаємних розрахунків між ФОП ОСОБА_1 та КП "Київпастранс" від 08.12.2009 р.
Станом на день подання позову та розгляду справи відповідач не розрахувався з позивачем.
Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі сумі 117120 грн. за Договором документально підтверджується та визнається відповідачем повністю, а тому підлягає стягненню.
Поряд з цим, за прострочення відповідачем виконання зобов'язання за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 5063,43 грн. інфляційних нарахувань та 39947,28 грн. відсотків річних.
Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, за перевіреним судом розрахунком, стягненню підлягають 39937,92 грн. інфляційних нарахувань та 5063,42 грн. відсотків річних.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позов частково.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом пропорційно на обидві сторони.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2, код 31725604) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 117120 грн. основного боргу, 39937,92 грн. інфляційних нарахувань, 5063,42 грн. відсотків річних, 1621,21 грн. державного мита, 312,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя М.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 21.12.2009 р.