ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/61923.12.09
За позовомміжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області
доВідкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»
прозобов'язання повернути вклад у сумі 2 537 493 грн.
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача -Земницький Д.П. (довіреність № 2-17-582 від 22.12.2009);
від відповідача -не з'явився;
від прокуратури -Горб Л.В.
Міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі -позивач) звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(далі -Банк або відповідач) повернути Дударківській сільській раді Бориспільського району Київської області (далі -Сільрада) строковий банківський вклад у сумі 2 537 493 грн., внесений на підставі договору № 1 строкового банківського вкладу (депозиту) від 25.06.2008, укладеного між Банком та Сільрадою (далі -Депозитний договір), шляхом перерахування цієї суми на розрахунковий рахунок Сільради №31417534700111, відкритий в УДК ГУ ДКУ в Київській області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що після закінчення строку на який було розміщено спірну суму вкладу, відповідач всупереч умовам Депозитного договору цей вклад не повернув.
Відповідач позов не визнав, мотивувавши свої заперечення проти позову посиланням на фінансову кризу та введеним у нього мораторієм на задоволення вимог кредиторів. При цьому, відповідач послався на положення статей 2, 58, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та положення пункту 5.2 (5.3) Депозитного договору, яким регулюється правовідносини сторін у випадку виникнення форс-мажорних обставин.
Розгляд справи відкладався.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25.06.2008 між Банком та Сільрадою (далі також Вкладник) було укладено Депозитний договір, відповідно до якого Банк прийняв від Вкладника на відкритий у Банку рахунок №25463008540001 у відділенні № 42 філії Банку Київське РУ, МФО 320564 (далі -Вкладний рахунок) грошові кошти в сумі 2 537 493 грн. на строк 12-ть місяців до 26.06.2009 під 14 процентів річних (пункти 1.1, 1.2, 1.3).
Факт перерахування вказаної суми коштів на зазначений рахунок у Банку підтверджується платіжним дорученням № 436 від 26.06.2008 (копія міститься у матеріалах справи).
Згідно з підпунктами 3.4.2 та 3.4.5 пункту 3.4 Депозитного договору Банк зобов'язувався забезпечити повне збереження та повернення вкладу з нарахованими процентами, та при закінченні строку дії цього Договору, а також у випадках його дострокового розірвання, здійснити сплату процентів та повернення вкладу шляхом перерахування на поточний рахунок Вкладника зазначений у розділі 8 цього Договору.
Розділом 8 Депозитного договору передбачені наступні реквізити поточного рахунку Сільради: п/р № 31527777899111 (для вкладу) в УДК ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018.
Проте, відповідач у встановлений пунктом 1.2 Депозитного договору строк свого зобов'язання щодо повернення суми депозиту не виконав. Згідно з листа Бориспільського управління Державного казначейства від 18.12.2009 за № 03-16/122 кошти в сумі 2 537 493 грн. після закінчення строку дії Депозитного договору не були повернуті на відповідний рахунок районного бюджету.
За таких обставин позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини 1 статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Як убачається з Депозитного договору, його було укладено на умовах строкового вкладу.
Частиною 3 статті 1058 ЦК України передбачено, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 (статті 1066-1076) цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).
Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, Банк зобов'язаний був повернути вклад у строк -26.06.2009.
Однак, відповідач всупереч вище вказаним положенням законодавства та умовам Депозитного договору свого зобов'язання як у зазначений строк, так і на дату судового засідання не виконав. Доказів зворотного суду не надано.
Факт невиконання Банком свого зобов'язання за Депозитним договором щодо повернення суми вкладу, позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.
Відтак, позовна вимога визнається судом за законну та обґрунтовану, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на положення пункту 5.2 Депозитного договору, яким регулюються правовідносини сторін у випадку виникнення форс-мажорних обставин, та положення частини 2 статті 58, частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», позаяк даними положеннями врегульовані випадки звільнення сторін (Банку) від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань. У даному судовому засіданні розглядається спір щодо повернення суми вкладу, а не застосування до Банка відповідальності за невиконання вказаного зобов'язання.
При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України № 59 від 10.02.2009 «Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 10.02.2009 до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02.2009 до 10.08.2009, а відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 за № 452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобов'язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.
Згідно з рішенням Національного банку України від 03.09.2009 за № 484 «Про погодження лімітів на задоволення вимог кредиторів за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України погоджені щомісячні Ліміти виконання зобов'язань, установлені тимчасовим адміністратором ВАТ КБ «Надра»14 серпня 2009 року. Так, за зобов'язаннями за договорами банківських вкладів (депозитів) погоджено ліміт у сумі 150 000 000 грн. (пункт 1).
Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Судом встановлено, що строк виконання того зобов'язання, стягнення за яким є предметом даного спору, настав після призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію у Банку та до 06.08.2009. Отже, враховуючи вищезазначене та положення статті 610 ЦК України, вказані зобов'язання вважаються порушеними з боку Банку, а тому судом встановлений факт порушення прав позивача, пов'язаний з несвоєчасним повернення відповідачем суми банківського вкладу.
Судом також враховано, що Законом України № 1617-VI від 24 липня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»було внесення зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Вказаний закон набрав чинності 06.08.2009 (опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр»№ 141 за 6 серпня 2009 року).
Відповідно до визначення терміна мораторій наведеного у Законі України «Про банки і банківську діяльність»у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI, під мораторієм стало розумітися зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.
Разом з тим, як вже зазначалось, мораторій у Банку було продовжено за винятком, зокрема, зобов'язань за договорами банківських вкладів (депозитів) у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.
Крім того, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Депозитним договором.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача за Договором.
При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.
Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.
Усі інші доводи та заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази не мають значення для справи, тому на підставі статті 34 ГПК України судом не приймаються.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) повернути Дударківській сільській раді Бориспільського району Київської області (08330, Київська область, Бориспільський район, с. Дударкіе, вул. Гоголя, 62, ідентифікаційний код 043635544) грошові кошти у сумі 2 537 493 грн. (два мільйони п'ятсот тридцять сім тисяч чотириста дев'яносто три гривні), шляхом їх перерахування з рахунку №25463008540001, відкритого у відділенні № 42 філії ВАТ КБ «Надра»Київське РУ, МФО 320564, на поточний рахунок Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 31527777899111 (для вкладу), відкритий в УДК ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018.
Стягнути з Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456, кр № 32002180102 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і області, МФО 321024, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державного бюджету України 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
СуддяСташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано 28.12.2009.