ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
справа № 28/33019.11.09
за позовом Дочірнього підприємства „Артек”, м. Київ
до Акціонерного товариства „Київська пересувна механізована колона-2”, м. Київ
про стягнення 4 151,10 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Грудник Д.Л. за дов. б/н від 10.02.2009
від відповідача: Кравченко О.В. за дов. №441 від 28.09.2009
Дочірнє підприємство „Артек” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до акціонерного товариства „Київська пересувна механізована колона-2” про стягнення 4 151,10 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням акціонерним товариством „Київська пересувна механізована колона-2” своїх зобов'язань щодо оплати отриманого від дочірнього підприємства „Артек” товару в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 4 151,10 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.08.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.10.2009 року.
Розгляд справи відкладався.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву вказав, що позивачем пропущений визначений законом строк на звернення до суду, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню. Відповідач вважає, що вираховувати строк позовної давності необхідно від дати до якої були дійсні рахунки виставлені позивачем для оплати отриманого товару. В зв'язку з тим, що рахунки були дійсні для оплати протягом одного банківського дня, відповідач вважає, що перебіг позовної давності щодо вимог позивача по оплаті товару, поставленого 10.04.2006 року та 12.04.2006 року почався 12.04.2006 року та 14.04.2006 року та закінчився 12.04.20009 року та 14.04.2009 року відповідно.
В судовому засіданні 19.11.2009 року за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
Протягом квітня 2006 року Дочірнє підприємство „Артек” (далі за текстом -позивач) за усною домовленістю здійснювало поставку акціонерному товариству „Київська пересувна механізована колона-2” (далі за текстом -відповідач) товару. Факт отримання відповідачем товару підтверджується накладними №000756 від 10.04.06 року на суму 393,77 грн., №000758 від 10.04.06 року на суму 2 761,13 грн., №000791 від 12.04.06 року на суму 1 405,66 грн. Повноваження особи на отримання товару згідно зазначених накладних підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯФЛ №039441 від 10.04.2006 р. виданою відповідачем. Зазначена довіреність оформлена належним чином, містить підписи посадових осіб відповідача та скріплена печаткою підприємства.
Для оплати отриманого товару позивачем відповідачеві були виставлені рахунки №000979 від 12.04.2006 року, №000941 від 17.04.2006 року, №000710 від 22.03.2006 року на загальну суму 4 560,56 грн.
Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов”язання щодо оплати отриманого товару не виконав, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем, однак в зв'язку з наявною переплатою по розрахунках за інший товар в розмірі 409,46 грн. заборгованість відповідача зменшилась до 4 151,10 грн.
20.03.2009 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому вимагав негайно погасити заборгованість в розмірі 4 151,07 грн. Відповідно до повідомлення про вручення поштової кореспонденції вимога була отримана відповідачем 10.04.2009 року.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів відповідач з позивачем, станом на день прийняття рішення, не розрахувався, коштів в розмірі 4 151,07 грн. не перерахував. Зазначений факт підтверджується довідкою за підписом директора та головного бухгалтера позивача, довідкою ВАТ «Кредитпромбанк»від 05.10.2009 року та фактично не заперечується відповідачем.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо передачі дочірнім підприємством „Артек” певної продукції у власність відповідача та щодо прийняття акціонерним товариством „Київська пересувна механізована колона-2” зазначеної продукції і оплати її вартості.
Таким чином між сторонами фактично було укладено договір поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено вище, позивач звертався до відповідача з вимогою щодо оплати товару 20.03.2009 року (отримана відповідачем 10.04.2009 року), однак відповідач на вимогу позивача не відповів, заборгованості у встановлені строки не погасив.
Розглядаючи спір по суті господарський суд вважає за необхідне зазначити, що під час судового розгляду справи відповідач фактично не заперечував факт отримання товару від позивача у визначеному накладними №000756 від 10.04.06 року, №000758 від 10.04.06 року, №000791 від 12.04.06 року обсязі, не заперечував відповідач і щодо факту неоплати зазначеного товару станом на день прийняття рішення, відповідач в своєму відзиві наполягав лише на пропущенні позивачем строків позовної давності, в зв'язку з чим просив суд відмовити позивачу в позові.
Господарський суд враховує зазначені доводи відповідача, однак вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальний строк позовної давності встановлено тривалістю в три роки.
Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг строку позовної давності розпочинається з дня. Коли особа дізналась або мала дізнатись про порушення свого права.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Матеріалами справи встановлено, що взаємовідносини сторін щодо поставки товару та оплати його вартості відбувались на підставі усної домовленості без укладання письмового договору. В накладних на отримання товару сторонами не зазначено строків його оплати, інших документів підписаних сторонами в яких погоджувались строки оплати матеріали справи не містять. За таких обставин суд приходить до висновку, що сторонами в момент передачі товару не було погоджено строків виконання зобов'язання відповідача щодо оплати товару і таким чином відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Це право кредитора жодним строком не обмежується. Боржник повинен виконати свій обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором. Якщо протягом 7 днів покупець не виконає вимоги, то кредитор має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права. При цьому згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України строк позовної давності почне свій перебіг з 8-го дня після дня пред'явлення вимоги.
Зважаючи на те, що позивач 20.03.2009 року звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, яка була отримана останнім 10.04.2009 року, суд вважає, що позивачем при зверненні до суду 20.06.2009 року не було пропущено строку позовної давності встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.
Посилання відповідача на те, що фактично вимогою про виконання зобов'язання з оплати товару є рахунки, які видані йому позивачем одночасно з передачею продукції не приймаються судом, оскільки відповідні рахунки є односторонніми документами позивача, не містять строку оплати такого товару погодженого сторонами та відповідно вимоги про його оплату. Зазначення в рахунку певного періоду протягом якого він є дійсним, в будь-якому випадку, не можна розцінювати як погодження сторонами строку виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару.
З огляду на викладені обставини позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 4 151,10 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідач доводів позивача під час судового розгляду справи не спростував, обставин на які посилався належними доказами не довів.
Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Позов задовольнити.
Стягнути з акціонерного товариства „Київська пересувна механізована колона-2” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67-б, р/р 26006010553581 в КМФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012, ЄДРПОУ 00858473 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь дочірнього підприємства „Артек” (03680, м. Київ, вул. Сім”ї Сосніних, 11, р/р 260042143 в ВАТ “Кредитпромбанк”, МФО 300863, код ЄДРПОУ 24936048) 4 151,10 грн. (чотири тисячі сто п'ятдесят одну гривню десять копійок) основного боргу, 102,00 грн. (сто дві гривні) витрат на сплату державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О.С. Копитова