ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 22/59325.12.09
За позовом Національного комплексу «Експоцентр України»
до Приватного підприємства «Логотек Україна»
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
Суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: Мельник Т.М. (довіреність № 01-11/05 від 12.01.2009р.);
від відповідача: не з'явились;
25.12.2009р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Національний комплекс «Експоцентр України» (надалі НК «Експоцентр України», позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Логотек Україна»(надалі ПП «Логотек Україна», відповідач) загального розміру заборгованості в сумі 44 315, 67 грн., з яких основний борг 27 827, 72 грн., пеня в розмірі 10 129, 30 грн., втрат з урахуванням індексу інфляції 3 575, 88 грн., три відсотки річних 834, 83 грн. та сім відсотків штрафу в сумі 1 947, 94 грн..
Згідно з наданою на вимоги суду заявою позивачем уточнено розрахунок трьох відсотків річних які заявлені до стягнення в сумі 833, 99 грн..
Вказана заява згідно наведеного у ній розрахунку 3% річних судом розцінюються як уточнення позовних вимог в частині розміру 3% річних, у зв'язку з чим зменшенню підлягає сума заборгованості заявлена до стягнення за поданим позовом, що відповідає позиції Вищого господарського суду України викладеній у п. 5 Інформаційного листа від 14.08.2007р. № 01-8/675.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором зберігання № 81-4 від 02.07.2007р. не виконані у повному обсязі зобов'язання щодо оплати послуг зберігання, зокрема несплаченими є послуги за вересень, жовтень, листопад, грудень 2008р.. Також з урахуванням вимог Цивільного та Господарського кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків, 3 процентів річних та 7 процентів штрафу.
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 21.04.2009р. наявна у матеріалах справи).
У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.
У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, господарський суд, -
02 липня 2007р. між НК «Експоцентр України»та ПП «Логотек Україна»укладено договір зберігання 81-4 відповідно до п. 1.1 якого зберігач (позивач у справі) в порядку та на умовах визначених договором зобов'язувався прийняти від поклажодавця (відповідач у справі) і за плату зберігати майно останнього, а також повернути поклажодавцеві відповідне майно в схоронності в обумовлений договором строк.
Укладений договір за правовою природою є договором зберігання майна загальні положення щодо договорів даного виду передбачені у главі 66 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно з п. 1.3, 1.4 докладний перелік майна, що передається на зберігання, його кількість і оцінка (вартість) мають бути визначені в акті приймання-передавання; строк зберігання з 02 липня по 31 грудня 2007р., а згідно з додатковою угодою № 1 від 27.12.2007р. по 31 грудня 2008р..
В силу положень частини 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Розмір оплати та прядок її внесення за договором укладеним між сторонами погоджено у розділі 4 договору, згідно з п. 4.2, 4.3 якого оплату послуг по зберіганню майна поклажодавець здійснює щомісячно до 20 числа за наступний місяць; оплата послуг по зберіганню майна здійснюється з моменту передачі поклажодавцем зберігачу майна, що підтверджується актом приймання-передавання.
Акт приймання-передачі майна за договором сторони підписали 01.09.2007р., а сплата відповідачем послуг в періоді дії договору підтверджується наданими банківськими виписками.
Додатковою угодою № 3 від 21.04.2008р. про внесення змін до договору було викладено п. 4.1 договору в новій редакції, та зокрема згідно з п. 4.1 договору оплата послуг по зберіганню майна становить 6 956, 93 грн. в місяць.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті послуг зберігання майна за вересень-грудень 2008р. не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем складає 27 827, 72 грн. та на час вирішення спору не погашена, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням положень п. 4.2 Договору № 81-4 від 02.07.2007р. строк виконання зобов'язань щодо оплати послуг за вересень, жовтень, листопад, грудень 2008р. є таким що настав (оплата послуг по зберіганню майна мала здійснюватись щомісячно до 20 числа за наступний місяць).
Враховуючи відсутність доказів повної оплати послуг зберігання майна за договором від 02.07.2007р., вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 27 827, 72 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Згідно п. 5.3 Договору № 81-4 від 02.07.2007р. у випадку порушення поклажодавцем передбаченого договором строку оплати послуг, поклажодавець сплачує зберігачу пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.
В даному випадку, вирішується питання про стягнення в примусовому порядку нарахованої пені, що в свою чергу не виключає можливості її нарахування в інших розмірах погоджених договором та не суперечить ст. 551 ЦК України.
Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.
Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Ухвалою суду від 12.10.2009р. позивача зобов'язано надати письмове обґрунтування щодо здійсненого розрахунку пені з урахуванням обмежень по розміру встановленому чинним законодавством (Закон «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким передбачено що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня), однак зазначені вимоги суду, які є обов'язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, позивачем не виконані, а заявлені позивачем вимоги про стягнення пені у нарахованій сумі 10 129, 30 грн. є необґрунтованими, у зв'язку з чим визнаються судом недоведеними та задоволенню не підлягають.
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем по сплаті послуг зберігання за вересень -грудень 2008р., суд погоджується з розрахунками суми інфляційних збитків у розмірі 3 575, 88 грн., 3% річних у розмірі 833, 99 грн. здійсненими з урахуванням виникнення строку оплати (періоду прострочення), наданим позивачем і вважає такі обгрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
З даної норми вбачається, що передбачені нею розмір пені та штрафу застосовується, якщо інше не передбачене договором, а відтак до вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій застосуванню підлягають положення п. 5.3 Договору, в якому сторони закріпили, що у випадку порушення поклажодавцем передбаченого договором строку оплати послуг, поклажодавець сплачує зберігачу пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, в свою чергу відповідальністю у вигляді сплати штрафу в розмірі 7% сторони в договорі не передбачили.
Таким чином, визначений ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України штраф в даному випадку до відповідача не може бути застосований, оскільки інший вид та розмір штрафних санкцій передбачений п. 5.3 Договору.
Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, доказів здійснення оплати послуг зберігання майна за договором № 81-4 від 02.07.2007р. у вересні -грудні 2008р. у відповідності з положеннями і у строки встановлені договором суду не представлено, та виходячи з наведеного, позов підлягає задоволенню частково.
Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 443, 16 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 488, 99 грн..
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Логотек Україна»(01013, м. Київ, вул. Будіндустрії 5, р/р 26009043633301 КМФ АКБ «Укрсоцбанк»м. Київ, МФО 322012, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33593007) на користь Національного комплексу «Експоцентр України»(03680, м. Київ, пр-т. Академіка Глушкова 1, код ЄДРПОУ 21710384, р/р 26007699 у ВАТ «Кредитпромбанк»ТВБВ № 1 м. Києва, МФО 300863) 27 827, 72 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот двадцять сім гривень 72 копійки) основного боргу, 3 575, 88 грн. (три тисячі п'ятсот сімдесят п'ять гривень 88 копійок) інфляційних збитків, 833, 99 грн. (вісімсот тридцять три гривні 99 копійок) 3% річних, 488, 99 грн. (чотириста вісімдесят вісім гривень 99 копійок) судових витрат.
3. В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 29.12.2009