Справа № 2-а-676/2009
18 грудня 2009 року суддя Рокитнянського районного суду Київської області Литвин О.В., розглянувши у в порядку письмового провадження в смт. Рокитне матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської райдержадміністрації
про визнання неправомірними дій щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення та зобов'язання провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, -
Звернувшись до суду, позивач посилається, що вона являється інвалідом ІІІ групи по захворюванню, спричиненому наслідками аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, виплата якої покладається на органи соціального захисту, яким є відповідач і який порушує вказані вимоги Закону.
Просить визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування та виплати їй в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення та зобов»язати відповідача провести перерахунок та їй щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до положень ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, починаючи з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.
Позивач, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з»явилася, натомість подала до суду заяву, в якій підтримала позов у повному обсязі та просила провести розгляд справи у порядку письмового провадження у її відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце проведення попереднього судового засідання, свого представника не направив, подавши заяву, якою позов не визнав та просив розглянути справу у відсутності свого представника в порядку письмового провадження. Також подав до суду письмове заперечення проти позову, яким просить у задоволенні позову відмовити посилаючись, що при нарахуванні щорічної допомоги позивачу застосовуються розміри компенсаційних виплат громадянам, які визначені Постановою КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Також просить відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, визначеного ст.99 КАС України.
Пунктом 10 ст. 3 КАС України передбачено, що письмове провадження це розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених КАС України.
За викладеного, суд ухвалив провести розгляд спору по суті у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів, що узгоджується з вимогами ст.122 КАС України.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, являється постраждалою від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 1 та інвалідом ІІІ групи. Причиною інвалідності стало захворювання, пов»язане з наслідками Чорнобильської катастрофи. Відповідачем проводиться нарахування та виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, що передбачено ст..48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначена щорічна допомога на оздоровлення нараховується та виплачується позивачу в розмірах, які встановлені постановою КМ України від 12.07.2005 року за № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме в розмірі 90-00 грн.
Викладене підтверджується наявними у справі та оглянутими у судовому засіданні письмовими доказами, якими є:
Посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 на ім.»я позивача;
Копія витягу з акту огляду МСЕК КИО-1 № 148605;
Лист відповідача № 08-3-30-846 від 10.12.2009 року та довідка № 01-05-49 від 27.11.2009 року;
Заперечення відповідача на позов.
Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачені нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам третьої групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Обов»язок по нарахуванню та виплаті такої допомоги покладено на органи соціального захисту населення по місцю проживання громадян.
Відповідно ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розмір мінімальної заробітної встановлений з 1 січня 2008 року 515 грн. на місяць, з 1 квітня 2008 року 525 грн. на місяць, з 1 жовтня 2008 року 545 грн. на місяць, з 1 грудня 2008 року 605 грн. на місяць.
За викладеного вбачається, що розмір допомоги на оздоровлення, визначений вказаною вище постановою КМ України від 12.07.2005 року за № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і який виплачувався позивачу відповідачем, суперечить вимогам ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому відсутні підстави для прийняття до уваги жодного з доводів відповідача в частині правомірності застосування при проведенні нарахування допомоги позивача положень постанов КМ України від 26.07.1996 року за № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і що суперечить ч.2 ст.19 ОСОБА_2 України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та Законами України.
Згідно ст. 8 ОСОБА_2 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України та повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України - є нормами прямої дії.
Відповідно до ст.92 ОСОБА_2 України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина ( п.1) та основи соціального захисту ( п.6).
Статтею 113 ОСОБА_2 України передбачено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується ОСОБА_2 України та Законами України.
Крім того, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп та від 22.05.2008 року № 10-рп було визнано неконституційним положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було внесено зміни до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які істотно знижували та обмежували права громадян.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта ОСОБА_2 України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до положень ОСОБА_2 України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права та свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений ( статті 3, 21, 22).
Зважаючи, що закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, суд приходить до висновку, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України від 26.07.1996 року за № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 12.07.2005 року за № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Такий висновок суду узгоджується з положеннями ч.4 ст.9 КАС України в тім, що у разі невідповідності нормативно-правового акта ОСОБА_2 України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до положень ОСОБА_2 України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права та свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений ( статті 3, 21, 22).
У відповідності до ч.5 ст.55, ч.1 ст.57, ч.1 ст.68 ОСОБА_2 України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Кожному гарантується право знати свої права і обов»язки.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 102 КАС України передбачено поновлення пропущеного з поважних причин процесуального строку, встановленого законом. Поважними визнаються лише ті обставини, які є об»єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов»язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Як вбачається з доводів позивача і що не оспорюється відповідачем та не викликає сумнівів у суду, про порушення свого права вона дізналася з довідки відповідача від 27.11.2009 року, яким останній відмовив їй у проведенні перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення у законодавчо визначених розмірах.
Відповідач просить застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин, тоді як позивач про поновлення такого строку не просить. Разом з тим, зважаючи на викладене та у відповідності до положень ч.2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту порушеного права позивача суд приходить до висновку, що причина пропуску строку звернення до суду позивача є поважною та приймає рішення про поновлення позивачу строку звернення до суду, починаючи з 22.05.2008 року, тобто з дня прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп, яким визнано неконституційними положення п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідно до положень ст. 48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 22.05.2008 року, є протиправними, оскільки не відповідають вимогам вказаної норми та вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу такої допомоги за 2008 рік в законодавчо визначеному розмірі, а саме в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з врахування раніше отриманих сум таких виплат.
За викладеного позов підлягає до часткового задоволення.
Позивач підлягає звільненню від сплати судового збору, як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито”.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 11, 17, 89, 99, 100, 158-163 КАС України, ст.ст. 3, 8, 19, 21, 22, 46, 92, 113 ОСОБА_2 України, ст.48, 62 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд-
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської райдержадміністрації про визнання неправомірними дій щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення та зобов'язання провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської райдержадміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 ЗУ“Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2008 рік .
Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської райдержадміністрації провести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 4 мінімальних заробітних плат відповідно до положень ст..48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, визначити та виплатити заборгованість, яка утворилася внаслідок неправильного обчислення, з урахування раніше виплаченої суми такої виплати.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Звільнити сторони від сплати судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя