03 травня 2018 рокусправа № 804/5714/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Прокопчук Т.С.
судді: Круговий О.О. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (головуючий суддя: Турлакова Н.В) по адміністративній справі №804/5714/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -
Позивач ОСОБА_1 07.09.2017 року звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просить скасувати винесене відповідачем 10.04.2017 року податкове повідомлення - рішення №481485-1303, яким визначена сума грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб на загальну суму 25 473,22 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована безпідставністю висновків суду першої інстанції та відсутністю в нього обов'язку сплати земельного податку з фізичних осіб у 2017 році.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.05.2006 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки з метою проектування та будівництва автостоянки (тимчасової), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, загальна площа 0,3021 га, площа частки, за яку повинна справлятися орендна плата 50% або 0,15105 га, строком на 2 роки (а.с.8 - 14).
Матеріалами справи підтверджено, що будівлі та споруди тимчасової автостоянки за вищезазначеною адресою прийнято в експлуатацію актом державної приймальної комісії від 04.07.2008 року; право власності на ? частку об'єкту нерухомості на спірній земельній ділянці зареєстровано за позивачем відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
10.04.2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення - рішення №481485-1303, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 25 473,22 грн.
Не погодившись з податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що контролюючим органом дотримано порядок обчислення плати земельного податку з фізичних осіб щодо позивача виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14, п.269.1 ст.269, п.п.270.1.1 п.270.1 ст.270, 271.1.1 п.271.1 ст.271, п.274.1 ст.274, ст. 286, п. 287.6 ст. 287 ПК України, плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) ; землекористувачі. Об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 % від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 % від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 % та не більше 1 % від їх нормативної грошової оцінки.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.
Відповідно до ст.120, 125,126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яке оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-1У від 1.07.2004 року, тим самим до особи,яка набула право власності на об'єкт нерухомості, переходить право власності або користування на земельну ділянку,на якій цей об'єкт розташований.
Матеріали справи свідчать, що 15.07.2015 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №3/65, яким внесено зміни до рішення міської ради №5/6 від 27.12. 2010 року «Про місцеві податки і збори на території міста» та п. 1.6. Додатку 2, та визначено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 1.3 - 1.5 цього додатка.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 року по справі № 200/26369/15-а (2а/200/444/15), яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року, зазначене рішення міської ради скасовано; постановлені по справі судові рішення скасовані постановою Вищого адміністративного суду України від 06.06.2017 року, справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з п.1.6 рішення Дніпропетровської міської ради № 7/11 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» від 13.07.2016 року, що набрало чинності з 01.08.2016 року, плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Матеріалами справи підтверджено, і зазначені обставини не заперечуються сторонами, що позивач є власником ? частки об'єкту нерухомості - об'єктів та споруд автостоянки за адресою АДРЕСА_1, користування в зазначеному розмірі 0,15105 га земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт нерухомості, позивачем після закінчення дії договору оренди 17.05.2008 року фактично здійснювалося до 2017 року включно.
В силу викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача обов'язку зі сплати земельного податку з доходів фізичних осіб по вказаній ділянці у 2017 році , та правомірність нарахування позивачу суми грошового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2017 рік відповідно до винесеного відповідачем податкового повідомлення - рішення №481485-1303 від 10.04.2017 року в розмірі 25 473,22 грн. згідно наданого податковим органом розрахунку нормативно-грошової оцінки земельної ділянки ( а.с.26).
Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.
Посилання позивача в письмових поясненнях до апеляційної скарги на те, що він є фізичною особою - підприємцем та перебуває з 1.08.2016 року на спрощеній системі оподаткування, що виключає необхідність сплати ним земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до приписів ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову,що не були заявлені в суді першої інстанції.
Позивачем звільнення від сплати земельного податку внаслідок перебування з 1.08.2016 року на спрощеній системі оподаткування як підстава скасування спірного податкового повідомлення - рішення не була зазначена в позові , не досліджувалася судом першої інстанції при постановленні рішення, позивач на час звернення до суду із позовом 7.09.2017 року(а.с.4) вже перебував на спрощеній системі оподаткування як фізична особа - підприємець; при цьому з набуттям ознак суб'єкта господарювання , обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, позивач не перестав бути користувачем спільної земельної ділянки, і згідно чинного законодавства не звільняється від обов'язку сплати податку.
Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини адміністративної справи та винесено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року по адміністративній справі №804/5714/17 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, протягом тридцяти днів з дня її складання в повному обсязі.
Повний текст постанови складений 7 травня 2018 року.
Головуючий суддя: Т.С. Прокопчук
Суддя: О.О. Круговий
Суддя: А.В. Шлай