ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 травня 2018 року м. Київ № 826/13283/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві
третя особаПублічне акціонерне товариство «Дельта Банк»
прозобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Оболонському районі), в якому просила зобов'язати відповідача внести до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відомості щодо сплати суми узгодженого податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 16000,00 грн. згідно із квитанцією ПАТ «Дельта Банк» від 09.02.2015 № ПН1252525.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29.06.2017 нею отримано лист відповідача, в якому останній зазначає про те, що за позивачем обліковується заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 16000,00 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою суми узгодженого грошового зобов'язання по податковій декларації платника єдиного податку за 2014 рік від 03.02.2015 № 9079724499, яка була подана до контролюючого органу в електронному вигляді.
Разом з тим, позивач наголошує на тому, що твердження відповідача про наявність у неї заборгованості зі сплати узгодженого грошового зобов'язання є хибними, з огляду на те, що відносно сплати вказаної суми узгодженого податкового зобов'язанням у розмірі 16000,00 грн., нею були вчинені дії по перерахуванню коштів до бюджету, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 09.02.2015 № ПН1252525, тобто позивачем виконано свої зобов'язання щодо сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
В той же час, остання вказує на те, що надалі їй стало відомо, що вказані кошти не були зараховані до бюджету, тобто заборгованість у позивача виникла саме з вини банку, у зв'язку з чим просила суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача надіслав до суду письмові пояснення в яких просив відмовити у задоволені позовних вимог посилаючись на те, що позивачем було подано податкову декларацію платника єдиного податку за 2014 рік від 03.02.2015 № 9079724499 рядком 29 якої було визначено суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 16000,00 грн. Однак, позивачем не було сплачено вказану суму податкового зобов'язання, у зв'язку з чим 24.02.2015 їй було надіслану податкову вимогу № 2804-23 про сплату заборгованості по єдиному податку. Водночас, позивачем не було сплачено узгодженої суми податкового зобов'язання, що підтверджується інтегрованою карткою позивача. Між тим, позивач категорично заперечив отримання нею податкової вимоги, яка під час розгляду справи так і не надана учасниками справи до її матеріалів.
Представник третьої особи надіслав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що 09.02.2015 ОСОБА_1 у Київському відділенні № 27 АТ «Дельта Банк» здійснила перерахунок коштів у розмірі 16000,00 грн. до бюджету.
Водночас, 30.10.2014 з огляду на погіршення показників та зростання ризиків у діяльності вказаного банку Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», що на той час було банківською таємницею, у зв'язку з чим платіж позивача, який було здійснено в лютому 2015 року не було перераховано до бюджету.
При цьому, представник третьої особи вказав на те, що 25.09.2015 кошти, які надійшли від ОСОБА_1 було зараховано на банківський рахунок № 29090800010832, а в подальшому, зважаючи на те, що позивачем не було заявлено уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» про свої вимоги до банку на 16000,00 грн. вказані кошти було списано на доходи незаявлених вимог кредиторів.
Ухвалою суду Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2016 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
Під час розгляду справи в судовому засіданні 06.12.2017 суд, на підставі приписів ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.
Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, 27.02.2014 ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що здійснено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 2 069 000 0000 031309.
Як видно з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 перебувала на обліку у ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві та з 27.02.2014 є платником єдиного податку 3 групи.
Так, позивачем засобами електронного зв'язку було подано відповідачу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 03.02.2015 № 9079724499 за 2014 рік, що підтверджується квитанцією № 2, копія якої наявна в матеріалах справи.
Зі змісту вказаної податкової декларації, зокрема, з рядка 29 видно, що позивачем визначено суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 16000,00 грн.
На виконання вимог вказаного податкового зобов'язання, позивачем 09.02.2015 від Київського відділення № 27 АТ «Дельта Банк» отримано квитанцію № ПН1252525 про здійснення касової операції у розмірі 16000,00 грн. шляхом перерахування коштів до бюджету на р/р 31413699700006, отримувач ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019, призначення платежу: *;101;33100407960;180504000; єдиний податок за 4 квартал 2014 року; платник ОСОБА_1.
Разом з тим, зі змісту заперечень відповідача видно, що у зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання у розмірі 16000,00 грн. у позивача утворилась заборгованість зі сплати єдиного податку за 2014 рік, у зв'язку з чим, 24.02.2015 відповідачем направлено на адресу позивача податкову вимогу № 2804-23 про сплату заборгованості по єдиному податку.
26.02.2015 позивач звернулася до третьої особи із заявою, в якій вимагала здійснити переказ коштів до бюджету.
При цьому, заявою від 27.02.2015 позивач повідомила податковий орган про те, що нею в повному обсязі було виконано обов'язок щодо сплати єдиного податку до Державного бюджету за 4-й квартал 2014 року. На підтвердження вказаних обставин, позивачем до вказаної заяви було надано квитанцію від 09.02.2015 № ПН1252525 та копію заяви від 26.02.2015 про звернення до АТ «Дельта Банк»..
Разом з тим, позивач, вважаючи що порушено її права звернулася з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
За приписами пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Таким чином, законодавець пов'язує обов'язок платника податків по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання з моментом сплати такого зобов'язання.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
В той же час, приписами п.п. 1.24 та 1.29 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні» визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Платіжна система - це платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.
При цьому, п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні» передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Аналогічні вимоги містить і ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, відповідно до якої банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до п. 22.4 ст. 22 вказаного Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Разом з тим, відповідальність банків при здійсненні переказу, передбачена приписами ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», в якій, зокрема, в п. 32.2 зазначено, що отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.
Таким чином, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд дійшов висновку про те, що виконання платником зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку, а банк, в свою чергу, зобов'язаний виконати доручення клієнта щодо перерахування коштів.
Зі змісту квитанції від 09.02.2015 № ПН1252525 видно, що банком отримано кошти у розмірі 16000,00 грн. для подальшого їх перерахування на р/р 31413699700006, отримувач ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019, призначення платежу: *;101;33100407960;180504000; єдиний податок за 4 квартал 2014 року; платник ОСОБА_1, про що свідчить підпис представника банку та проставленням печатки банку на вказаній квитанції.
Разом з тим, вказані зобов'язання, в порушення вимог п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні» та ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, банком перед клієнтом виконані не були.
Згідно з п. 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні» з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Тобто, вказані норми, при загальній імперативності норм ПК України щодо обов'язків та відповідальності платника податків, водночас передбачають виключення із загальних правил та щодо відповідальності, у випадках пов'язаних, зокрема, із сплатою податків через банки.
Слід додати, що підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України встановлено, що податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Встановлення судом того факту, що позивачка прибула до банку та надала у касі готівкові кошти для перерахування до бюджету податку, дозволяє дійти висновку про виконання позивачем обов'язку, покладеного на нього законодавцем та закріпленого ст. 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У даному конкретному випадку неперерахування банком податку до бюджету не є наслідком винних дій платника податку, у зв'язку з чим до нього не може бути пред'явлена вимога про повторне перерахування податкових платежів до бюджету при виконання у даному випадку з боку позивача всіх залежних від нього дій.
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити наступне.
Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, був затверджений наказ Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765 (далі - Порядок № 765) та діяв до набрання чинності наказом Міністерства фінансів України 07 квітня 2016 року № 422 (далі - Порядок № 422), яким затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до положень Положення № 765: інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.
Облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ), спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників (далі - СДПІ), державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій (далі - ДПІ) відповідно до функціональних повноважень.
З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.
Відповідно до Положення № 422: інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників; облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку; оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП; первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).
З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Водночас, зазначеним Порядком передбачено, що змінними реквізитами ІКП є: дата здійснення облікової операції; код облікової операції; сума за обліковою операцією.
У разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення облікових показників щодо поновлення такої суми не проводиться.
Первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, крім іншого, рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання та пені / суми єдиного внеску за результатами судового оскарження).
Тобто, інтегрована картка є формою обліку та знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення в ньому суми податку, яка вважається сплаченою, але в картці зазначена як наявна заборгованість порушує права позивача, оскільки зумовлює відображення не існуючого податкового боргу та має наслідком застосування заходів примусового характеру, тобто недостовірна інформація створює негативні наслідки для платника податків.
За таких обставин, у платників податків наявний такий спосіб захисту порушеного права, як зобов'язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до інтегрованої картки платника податків.
Наведена правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 29.09.2014 (справа № К/800/17917/14), від 09.02.2015 (справа № К/9991/90592/11), від 30.05.2016 (справа № К/800/42932/15) та від 14.02.2017 (справа № К/800/31650/16).
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції з 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що в інтегрованій картці платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати єдиного податку за 2014 рік, яка вважається сплаченою, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 09.02.2015 № ПН1252525, проте перерахування коштів не було проведене банком, що в свою чергу свідчить про відсутність вини позивача щодо сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 16000,00 грн., суд дійшов про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.
За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, стягуються відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - ГУ ПФУ в м. Києві.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 58, код ЄДРПОУ: 39468697) внести зміни до інтегрованої картки платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) шляхом відображення сплати та врахування сплати податкових зобов'язань відповідно до призначення платежу, вказаного у квитанції ПАТ «Дельта Банк» від 09.02.2015 № ПН1252525 у розмірі 16000,00 грн. (шістнадцять тисяч гривень 00 копійок) та скасування (виключення) суми податкового боргу у розмірі 16000,00 грн. (шістнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) сплачений судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 58, код ЄДРПОУ: 39468697).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.А. Кармазін