ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
04 травня 2018 року № 826/14793/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Васильченко І.П., суддів: Вєкуа Н.Г., Федорчука А.Б. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доМіністерства освіти і науки України
провизнання протиправним та скасування п. 7.1 наказу від 26.02.2015 р. № 217,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Міністерства освіти і науки України, в якому просить визнати протиправним та скасувати п. 7.1 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.02.2015 р. № 217 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 26.02.2015 р.» в частині позбавлення ОСОБА_1, доктора юридичних наук, професора, як офіційного опонента, строком на два роки права участі в атестації наукових кадрів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.07.2015 р. відкрито провадження по справі суддею Нагорянським С.І.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.09.2015 р. зупинено провадження по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.10.2015 р. поновлено провадження по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.03.2016 р. справу прийнято до провадження суддею Келебердою В.І.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.11.2017 р. справу прийнято до провадження суддею Васильченко І.П.
Позовні вимоги мотивовані нікчемністю п. 7.1 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.02.2015 р. № 217 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 26.02.2015 р.» щодо позбавлення строком на два роки права участі в атестації наукових кадрів офіційного опонента ОСОБА_1
Оскаржуваним пунктом наказу порушено права позивача щодо участі в атестації наукових кадрів, що фактично є заходом юридичної відповідальності. Під час винесення спірного пункту наказу позивача не було викликано для надання пояснень, а також не встановлено чи був наявний в його діях склад правопорушення, зокрема, такі елементи як вина та протиправність дій.
Позивач подав до суду клопотання, в якому просить розглядати справу без його участі за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив.
Представником відповідача надано суду письмові заперечення на позов, в якому він проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні. Обґрунтовуючи свої заперечення зазначає, що позивач є офіційним опонентом здобувача, а відтак до його прямого обов'язку належала перевірка дисертації на предмет наукової новизни положень, висновків і рекомендації, наявність якої означає відсутність текстових запозичень (плагіату) про що офіційний опонент повинен був зазначити у своєму відгуку. Отже, позивач повинен був здійснити вичерпну й об'єктивну експертизу дослідження на ґрунті високої принциповості та вимогливості.
Оскільки офіційний опонент відповідає за об'єктивність і високу якість підготовленого ним відгуку, а в дисертації ОСОБА_2 (здобувача) були виявлені тестові запозичення, тому за порушення даних вимог Міністерство позбавило офіційного опонента права подальшої участі в атестації наукових кадрів.
Зважаючи на неявку в судове засідання представників сторін фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів не здійснювалося, судом ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.
Наказом Міністерства освіти і науки України № 217 від 26 лютого 2015 року «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 26.02.2015», зокрема, п. 7.1. на підставі ч. 6 ст. 6 Закону України «Про вищу освіту» та п. 26 Порядку у зв'язку з порушенням п. 14 Порядку щодо використання текстових запозичень, ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело, що виявлено під час проведення Міністерством експертизи дисертації здобувача наукового ступеня, позбавлено строком на два роки права участі в атестації наукових кадрів офіційних опонентів ОСОБА_1, доктора юридичних наук, професора (далі - Наказ № 217).
Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що прийняте всупереч вимогам законодавства, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного рішення стало те, що позивач при підготовці відгуку на дисертацію ОСОБА_2 не виявив плагіату (текстових запозичень), у той час коли опонент (позивач по справі) повинен бути нести відповідальність за об'єктивність і високу якість підготовленого ним відгуку.
Судом встановлено, що захист дисертації ОСОБА_2 здійснювався 26.03.2014 року.
Питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук та присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника врегульовано Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567 (далі - Порядок № 567).
Так, п. 18 вказаного Порядку регламентовано, що з метою забезпечення незалежності експертизи для захисту дисертації спеціалізованою вченою радою призначаються офіційні опоненти з числа компетентних учених із спеціальності, за якою подано дисертацію.
Офіційний опонент на основі вивчення дисертації та праць, опублікованих за темою дисертації, подає спеціалізованій вченій раді відгук, оформлений відповідно до вимог МОН. У разі коли відгук не відповідає визначеним вимогам, спеціалізована вчена рада повертає його офіційному опоненту для доопрацювання або замінює офіційного опонента (п. 19 Порядку № 567).
У відповідності до п. 3.8. Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14 вересня 2014 року №1059, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10 жовтня 2011 року за № 1170/19908 (далі - Положення №1059) офіційний опонент на основі вивчення дисертації та праць, опублікованих за темою дисертації, подає до ради відгук, у якому визначаються ступінь актуальності обраної теми, обґрунтованості наукових положень, висновків і рекомендацій, сформульованих у дисертації, їх достовірність і новизна, повнота їх викладу в опублікованих працях, а також робить висновок про відповідність дисертації вимогам Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2007 року N 423 (далі - Порядок N 423).
Офіційний опонент відповідає за об'єктивність і якість підготовленого ним відгуку. Рада має право повернути офіційному опонентові для доопрацювання відгук, якщо він не відповідає вказаним вимогам, або замінити офіційного опонента. Копії письмових відгуків офіційних опонентів рада видає здобувачеві не пізніше ніж за десять днів до захисту дисертації.
В той же час, згідно п. 26 Порядку № 567 у МОН розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН. МОН може надсилати дисертацію та атестаційну справу здобувача для додаткового розгляду (колективного рецензування):
- до іншої спеціалізованої вченої ради в установленому МОН порядку;
- до вищого навчального закладу або наукової установи.
Додатковому розгляду (колективному рецензуванню) обов'язково підлягає докторська дисертація, яка за рішенням МОН подана спеціалізованій вченій раді раніше п'ятирічного строку після здобуття наукового ступеня кандидата наук.
Якщо під час проведення експертизи дисертації встановлено порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, то МОН скасовує рішення ради про присудження наукового ступеня, вживає заходів, зокрема:
- вказує на недоліки під час розгляду дисертації та проведення її захисту;
- звужує профіль ради;
- пропонує керівнику вищого навчального закладу або наукової установи, в якій утворено раду, подати інші кандидатури для призначення голови ради, його заступника або вченого секретаря;
- позбавляє офіційних опонентів, членів комісії ради з попереднього розгляду права участі в атестації наукових кадрів;
- припиняє діяльність ради з визначенням строку, протягом якого нове клопотання про утворення ради не подається.
Аналіз вказаного в сукупності дає підстави стверджувати, що заходи, зокрема позбавлення офіційних опонентів, членів комісії ради з попереднього розгляду, права участі в атестації наукових кадрів, можливе у випадку встановленого порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів.
Відповідач у своїх запереченнях посилається на п. 14 Порядку № 567, згідно якого, якщо у дисертації використано ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими опубліковані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації та в авторефераті з обов'язковим зазначенням конкретного особистого внеску в такі праці або розробки. У разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело, дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту. Виявлення в дисертації текстових запозичень без посилання на джерело, є підставою для прийняття рішення про позбавлення його наукового ступеня.
Суд не бере до уваги зазначені посилання представника відповідача, оскільки п. 14 Порядку № 567 жодним чином не встановлює права та обов'язки офіційного опонента, а регулює виключно обов'язок здобувача відзначити факт використання у дисертації та в авторефераті ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими опубліковані наукові праці, з обов'язковим зазначенням конкретного особистого внеску в такі праці або розробки. При цьому, вказаним пунктом встановлено правові наслідки у разі не дотримання зазначених вимог саме для здобувача, а не для офіційного опонента.
Окрім того, судом не приймаються твердження відповідача щодо наявності підстав для застосування до позивача заходу позбавлення участі в атестації наукових кадрів, оскільки останнє можливо у випадку, встановленого Міністерством освіти і науки України порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, у той час, коли зі змісту Наказу №217 судом не вбачається встановлення відповідачем вказаних обставин, зокрема, зазначенням нормативно-правових актів, які порушені спеціалізованою вченою радою.
При цьому, суд звертає увагу, що зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що останнє прийнято на підставі частини 6 статті 6 Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 №1556-VII (далі - Закон № 1556-VII).
Згідно приписів вказаної норми, до захисту допускаються дисертації (наукові доповіді), виконані здобувачем наукового ступеня самостійно. Виявлення в поданій до захисту дисертації (науковій доповіді) академічного плагіату є підставою для відмови у присудженні відповідного наукового ступеня. Виявлення академічного плагіату у захищеній дисертації (науковій доповіді) є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплома. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у постійно діючій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник (консультант), офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, та голова відповідної спеціалізованої вченої ради позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а вищий навчальний заклад (наукова установа) позбавляється акредитації відповідної постійно діючої спеціалізованої вченої ради та права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у разовій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник, члени цієї ради та офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а вищий навчальний заклад (наукова установа) позбавляється права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік. Скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржене відповідно до законодавства.
Суд звертає увагу, що Закон № 1556-VII, у тому числі частина 6 статті 6 цього Закону набрав чинності 06 вересня 2014 року.
Разом з тим, у редакції Закону України "Про вищу освіту" 17 січня 2002 року №2984-III (далі - Закон №2984-III), який діяв на час захисту дисертації - 26 березня 2014 року, у тому числі, підготовки позивачем відгуку, статтею 6 було встановлено структуру вищої освіти. Зміст частини 6 статті 6 Закону № 1556-VII, у редакції, що діє на даний час, в Законі №2984-III відсутній.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем при прийняті оскаржуваного рішення в частині ОСОБА_1 було застосовано норми того законодавства, яке на момент виникнення спірних відносин не діяло.
Згідно статті 55 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Таким чином, на думку суду, застосування до позивача ч. 6 ст. 6 Закону № 1556-VII не відповідає загальним принципам права, зокрема ст. 58 Конституції України, а оскаржуване рішення є протиправним і, відповідно, таким, що підлягає скасуванню.
При цьому, суд звертає увагу, що рішення про відмову у видачі диплома доктора юридичних наук ОСОБА_2 на підставі висновку, офіційним опонентом якого був ОСОБА_1, скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015 року по справі №826/7544/14, яка набрала законної сили на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність свого рішення.
Враховуючи наведене в сукупності та, виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності свого рішення, невідповідність якого вимогам законодавства встановлена під час розгляду справи. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню позаяк позивач на час звернення до суду був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов ОСОБА_1 (03087, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 7.1 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.02.2015 р. № 217 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 26.02.2015 р.» в частині позбавлення ОСОБА_1, доктора юридичних наук, професора, як офіційного опонента, строком на два роки права участі в атестації наукових кадрів.
Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.П. Васильченко
Судді: Н.Г. Вєкуа
А.Б. Федорчук