08 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 911/2341/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕО Петропавлівська Експлуатуюча компанія"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зеленін В.О., судді Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.)
за позовом Приватного підприємства "Територія безпеки і охорони"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕО Петропавлівська Експлуатуюча компанія"
про стягнення 33 097,58 грн.
Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне підприємство "Територія безпеки і охорони" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕО Петропавлівська Експлуатуюча компанія" (далі - відповідач) 25 133,33 грн. заборгованості за надані послуги, 3367,86 грн. інфляційних втрат, 733,34 грн. три відсотки річних та 3803,05 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив позивачу послуги з охорони, які були надані у червні 2016 року згідно договору надання охоронних послуг від 09.12.2015, який укладено між позивачем та відповідачем, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в наведеній сумі, на яку були нараховані відповідні суми інфляційних втрат, три відсотки річних та пеня.
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.10.2017 (суддя Конюх О.В.), в позові відмовлено.
Оскарженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 вказане рішення суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилався на те, що охорона у спірний період не була надана позивачем відповідно до умов договору, послуги з охорони здійснювалася не позивачем, а фізичними особами, які не перебували з позивачем у трудових відносинах та позивач змінив в односторонньому порядку виконання зобов'язань, які визначені договором.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржену постанову суду апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 09.12.2015 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений договір № 938 про надання охоронних послуг, з урахуванням додаткової угоди від 26.05.2016 № 1 до нього, відповідно до умов якого, замовник доручив, а виконавець прийняв на себе обов'язки по наданню охоронних послуг, а саме забезпечення контрольно-пропускного режиму, громадського порядку та охорони матеріальних цінностей, переданих належним чином виконавцю на підставі акта приймання-передачі майна під охорону, в межах прибудинкової території житлових будинків за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул.Черкаська, 1-а та 1-б, іменований далі об'єкт, терміном до 31.12.2016.
Відповідно до пункту 2.2.3 договору виконавець зобов'язався організувати та забезпечити ефективне функціонування контрольно-пропускного режиму на території об'єкта, з метою недопущення фактів проникнення сторонніх осіб і транспорту на об'єкт та виїзду з нього.
Пунктами 2.4.8, 2.4.9 договору встановлено, що замовник зобов'язується прийняти надані послуги охорони в порядку і терміни, передбачені договором і підписати акт про надання охоронних послуг, а також оплатити їх, якщо виконавець не допустив ніяких порушень, в результаті яких була завдана шкода замовнику.
Згідно пункту 5.1 договору надання виконавцем охоронних послуг за договором оформлюється двостороннім актом про надання охоронних послуг, які вважаються наданими після підписання акта наданих послуг, а у разі його не підписання замовником та за відсутності мотивованої відмови від підписання, акт наданих послуг вважається підписаним, а послуги надані належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі сторони замовника.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що при відмові однієї із сторін від підписання акта про надання послуг охорони в акті робиться відмітка та викладаються підстави відмови, за таких обставин акт набуває сили первинного документа.
Також встановлено, що відповідними додатками до договору та Правилами надання охоронних послуг будинків сторони визначили вартість послуг охорони, дислокацію постів охорони на об'єкті, умови та порядок здійснення охорони.
Судами встановлено, що між сторонами велася тривала переписка щодо неналежної якості послуг охорони у спірний період, внаслідок якої, відповідач, врахувавши також колективне звернення мешканців житлового комплексу, відмовився їх оплачувати, посилаючись на те, що позивач фактично їх не надав, у зв'язку з чим об'єкт був знятий з-під охорони, про що був складений відповідний акт від 30.06.2016, та позивач надав відповідачу акт наданих послуг № 1518 за червень 2016 року, а також звертався до відповідача з претензіями оплатити вартість наданих послуг у спірний період, які залишилися без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач неналежним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо надання відповідачу послуг з охорони на об'єкті у спірний період, перелік яких визначений договором, що виключало підстави для їх сплати відповідачем.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про задоволення позову, апеляційний суд свій висновок мотивував тим, що позивач уклавши з відповідачем договір, прийняв на роботу працівників з метою здійснення охорони на об'єкті, які відповідали усім критеріям, які визначені умовами договору та чинним законодавством, та контролював виконання найманими працівниками умов договору, тобто надав відповідачу послуги з охорони у спірний період. При цьому апеляційний суд вказав на те, що в порушення умов договору відповідач у встановлений строк не надав мотивованої відмови від підписання акта від 30.06.2016 № 1518, тому він вважається підписаним, а послуги надані позивачем в повному обсязі, що покладає на відповідача обов'язок оплатити їх вартість у повному обсязі.
Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні з огляду на наступне.
Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною третьою статті 538 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охоронну діяльність" унормовано, що суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.
Приписами статті 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1).
Згідно частини першої статті 903 вказаного Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 610 зазначеного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Встановивши, що відповідач допустив порушення умов договору, яке полягало в тому, що отримавши акт наданих послуг від 30.06.2016 № 1518 він не оплатив у повному обсязі надані позивачем послуги, у зв'язку з чим у відповідача утворився борг у відповідному розмірі, на який були здійснені відповідні нарахування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача заявлених до стягнення сум.
Суд касаційної інстанції погоджується із такими висновками апеляційного суду, оскільки із встановлених ним обставин справи вбачається, що порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань встановлено апеляційним судом, а відтак відповідач повинен оплатити позивачу вартість наданих послуг з урахуванням відповідних сум трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені.
Більш того, судами не встановлено, а відповідачем не доведено, що позивач допустив порушення умов договору у спірний період в результаті яких замовнику була завдана шкода, та обставин які б давали підстави відповідачу не підписувати одержаний ним акт наданих послуг та відповідно їх не оплачувати.
Посилання відповідача на те, що охорона у спірний період не була надана позивачем відповідно до умов договору, послуги з охорони здійснювалася не позивачем, а фізичними особами, які не перебували з позивачем у трудових відносинах та позивач змінив в односторонньому порядку виконання зобов'язань, які визначені договором, є безпідставними та спростовуються тим, що одержавши акт про надання послуг за спірний період, відповідач в порушення умов пункту 5.1 договору не виклав в ньому мотивованої відмови від його підписання, а тому повинен оплатити позивачу вартість наданих послуг.
Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.
Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі із касаційної скакрги належить покласти на відповідача.
Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕО Петропавлівська Експлуатуюча компанія" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі Господарського суду Київської області №911/2341/17, залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді І.В. Кушнір
Є.В. Краснов