02 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/11650/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,
представників учасників справи
позивача - Орел Р.В.,
відповідача - 1 - Лисенко В.О.,
відповідача - 2 - Шнягін О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Столичні будинки"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017
(головуючий - Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017
(суддя Князьков В.В.)
у справі №910/11650/17
за позовом Приватного підприємства "Столичні будинки"
до 1. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 2. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білицька 20"
про визнання недійсним договору поруки,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Приватне підприємство "Столичні будинки" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач-1, ПАТ "НАК "Нафтогаз України") та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білицька 20" (далі - відповідач-2, ОСББ "Білицька 20") про визнання недійсним договору поруки №1871/16 від 31.10.2016, укладеного між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ОСББ "Білицька 20".
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що укладений відповідачами договір поруки є таким, що не відповідає вимогам закону, а саме положенням статті 22 Закону України "Про теплопостачання".
Зокрема, як вказує позивач, ОСББ "Білицька 20" не мало права поручатися перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за виконання Приватним підприємством "Столичні будинки" зобов'язань за договором №1093/16-ТЕ-41 від 21.12.2015 про постачання природного газу, оскільки, на думку позивача, в силу норм статті 22 Закону України "Про теплопостачання" усі боргові зобов'язання позивача за поставлений газ перейшли до новоствореного ОСББ "Білицька 20".
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі №910/11650/17 відмовлено Приватному підприємству "Столичні будинки" (далі - ПП "Столичні будинки") у задоволенні позову повністю.
2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 залишено без змін.
2.3. Вирішуючи спір у справі, суди встановили такі фактичні обставини.
21 грудня 2015 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ПП "Столичні будинки" (споживач) укладено договір №1093/16-ТЕ-41 на постачання природного газу (далі - Договір). Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
27 квітня 2016 року на установчих зборах співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Білицька, 20 вирішено, зокрема, утворити ОСББ "Білицька 20" та затвердити його статут. Результати установчих зборів оформлено протоколом №1 від 12.05.2016. Державну реєстрацію юридичної особи проведено 20.05.2016.
Судами встановлено, що 03.08.2016 комісією у складі голови правління ОСББ "Білицька 20" та представників ПП "Столичні будинки" здійснено обстеження активів житлового будинку №20 по вул. Білицька у місті Києві та складено акт приймання-передачі об'єкта в управління, за змістом якого в управління відповідачу-2 передано, у тому числі, індивідуальний будинковий тепловий пункт (котельню). Також позивачем та другим відповідачем складено відповідні акти про передачу документації по будинку.
Листом вих.№005 від 26.05.2016 ОСББ "Білицька 20" повідомило ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про намір укласти договір на постачання природного газу на наступний опалювальний період.
У листі вих.№26-4702/1.8-16 від 15.07.2016 відповідач-1 повідомив ОСББ "Білицька 20", що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" буде готове розглянути питання укладення договору постачання природного газу з ОСББ "Білицька-20", зокрема, після вирішення питання щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ за договором №1093/16-ТЕ-41 від 21.12.2015.
31 жовтня 2016 року з метою врегулювання питання щодо наявної заборгованості за поставлений газ у попереднього споживача між ОСББ "Білицька 20" (поручитель) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (кредитор) укладено договір поруки №1871/16. За змістом пунктів 1.1, 2.1 зазначеного договору поруки поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язків ПП "Столичні будинки" (боржник) за договором на постачання природного газу №1093/16-ТЕ-41 від 21.12.2015 (основний договір) щодо проведення розрахунків за поставлений природний газ в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат тощо.
Укладення зазначеного договору і стало підставою для виникнення спору у цій справі, предметом у якій є визнання недійсним такого договору поруки.
2.4. Відмовляючи ПП "Столичні будинки" у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що позивачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів наявності підстав для визнання договору поруки №1871/16 від 31.10.2016 недійсним, а також порушення зазначеним договором його прав і охоронюваних законом інтересів.
Суди зазначили, що позивач, який не є стороною оскаржуваного Договору, не довів того, що в результаті його укладення обсяг майнових зобов'язань позивача за договором на постачання природного газу змінився. Договір безпосередньо не впливає на права та обов'язки ПП "Столичні будинки", зокрема, не збільшує обсяг його відповідальності.
2.5. Суди попередніх інстанцій відхилили посилання позивача на ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання", як підставу для визнання спірного Договору недійсним, зазначивши таке.
Діяльність об'єднання співвласників багатоквартирного будинку спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, а відтак, така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб'єкта. Тобто відповідач-2 не є суб'єктом господарювання, а відтак не є правонаступником заборгованості, яка утворилась внаслідок використання позивачем індивідуального теплового пункту.
Крім цього, судами враховано лист Антимонопольного комітету України вих.№128-29/06-11263 від 21.10.2016, у якому викладено висновки Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, згідно з якими у разі передачі автономної (загально будинкової, дахової) котельні об'єднанню, останнє не є правонаступником боргових зобов'язань з оплати за спожиті енергоносії, що виникли у підприємства, якому належала котельня (на балансі, в управлінні якого перебувала котельня).
Таким чином, зазначивши, що предметом регулювання статті 22 Закону України "Про теплопостачання" є відносини між суб'єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність у сфері теплопостачання, до яких відповідач-2 не належить, суди відхилили доводи позивача про те, що ОСББ "Білицька 20" є правонаступником боргових зобов'язань ПП "Столичні будинки" за природний газ, поставлений ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, ПП "Столичні будинки" звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що спірний договір суперечить ст.22 Закону України "Про теплопостачання", оскільки виходячи зі змісту вказаної норми ОСББ "Білицька 20" після отримання в управління прибудованого до житлового будинку по вул. Білицька, 20 індивідуального теплового пункту, стало правонаступником за заборгованістю ПП "Столичні будинки" за природний газ, поставлений за договором №1093/16-ТЕ-41 на постачання природного газу від 21.12.2015, укладеним з ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
Таким чином, на думку скаржника, укладення спірного Договору є протиправним, оскільки повинно було бути здійснено заміну боржника у зобов'язанні відповідно до приписів ст.520 Цивільного кодексу України.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ОСББ "Білицька 20" заперечує проти доводів та вимог позивача та просить відмовити скаржнику у задоволенні його касаційної скарги, залишивши судові рішення, що оскаржують, без змін. Позиція відповідача-2 ґрунтується на висновках, відображених судами у рішенні та постанові.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
4.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Щодо суті касаційної скарги
4.2.1. Згідно з ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.
4.2.2. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України.
За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України).
Скаржник вважає, що спірний Договір суперечить приписам ст.22 Закону України "Про теплопостачання".
4.2.3. Відповідно до частини 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).
4.2.4. Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, є Господарський кодекс України.
Стаття 55 Господарського кодексу України відносить до суб'єктів господарювання осіб, які здійснюють господарську діяльність.
Стаття 3 Господарського кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. При цьому зазначається, що діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
4.2.5. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
За приписами статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Отже, суди при вирішенні спору дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач-2 не здійснює господарської діяльності у розумінні наведених у п.4.2.4 постанови норм законодавства, оскільки його діяльність спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, а відтак, ця діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб'єкта.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 01.04.2015 у справі №3-28гс15.
У цій справі, що переглядається у касаційному порядку, колегія суддів не вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Таким чином, доводи скаржника про те, що ОСББ "Білицька 20" є правонаступником його боргових зобов'язань перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відхиляються судом касаційної інстанції за необґрунтованістю.
4.2.6. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
4.2.7. Зважаючи на те, що інших належних аргументів, які б свідчили про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права касаційна скарга ПП "Столичні будинки" не містить, суд касаційної інстанції вважає її вимоги такими, що не підлягають задоволенню судом.
5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.2. З огляду на зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються - без змін.
6. Судові витрати
6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Столичні будинки" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі №910/11650/17 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. Ткач
Судді Л. Стратієнко
В. Студенець