07 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 912/3308/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 (головуючий - Верхогляд Т.А., судді Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.)
та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.08.2017
(суддя Тимошевська В.В.)
у справі № 912/3308/16
за позовом Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області
до Фізичної особи-підприємця Колаковського Володимира Володимировича
про стягнення 26 350,00 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Колаковського Володимира Володимировича про стягнення 26 350,00 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з ремонту автомобіля за договором на технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу №6 від 15.09.2015.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 15 вересня 2015 року Фізичною особою-підприємцем Колаковським Володимиром Володимировичем (виконавець) та Головним територіальним управлінням юстиції у Кіровоградській області (замовник) був укладений договір №6 на технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу (далі - договір).
2.2. Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язався виконати послуги по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля Ауді А6 2001 року випуску, номер кузова НОМЕР_1.
В пункті 2.9 договору сторонами погоджено, що уповноважений на отримання автомобіля з ремонту представник замовника зобов'язався прийняти виконані роботи з ремонту та технічного обслуговування згідно з замовленням-нарядом і актом здачі-прийняття наданих послуг.
2.3. На виконання умов договору, ФОП Колаковським Володимиром Володимировичем було надано послуги Головному територіальному управлінню юстиції у Кіровоградській області по технічному обслуговуванню і ремонту автомобіля, державний номер НОМЕР_2, із заміною і встановленням наступних запасних частин: передня кришка двигуна АКЄ Ауді А-6; корпус віскомуфти двигуна АКЄ Ауді А-6; головка двигуна АКЄ Ауді А-6; кришка головки двигуна АКЄ Ауді А-6; розподільчий вал головки двигуна АКЄ Ауді А-6; клапан головки двигуна АКЄ Ауді А-6.
2.4. Згідно з актом здачі-прийняття наданих послуг №6, підписаного сторонами 15.09.2015, послуги надані у повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають. Термін гарантії на запасні частини і надані послуги діє на протязі тридцяти діб з моменту підписання акта. Вартість послуг становить 26 350,00 грн.
2.5. Перерахування відповідачу 26 350,00 грн за виконані роботи згідно з договором №6 від 15.09.2015 та актом №6 від 15.09.2015 позивачем підтверджується платіжним дорученням №5101 від 15.09.2015.
2.6. Під час експлуатації цього автомобіля відбулося розірвання ременя ГРМ, у зв'язку з чим позивач звернувся до СТО ПП "Автоград Бош".
2.7. Здійснюючи заміну комплекту ГРМ на СТО ПП "Автоград Бош", працівниками СТО було виявлено критичний знос робочих поверхонь розподільчих валів, про що було складено акт технічного стану транспортного засобу від 05.10.2015.
2.8. В акті від 05.10.2015 зазначено, що Головне управління юстиції у Кіровоградській області самостійно проводило ремонт передньої кришки двигуна та головок блоків циліндрів, а після встановлення запасних деталей та вузлів, наданих клієнтом (позивачем у справі), вони вийшли з ладу.
2.9. Позивач звертався до відповідача з претензією №1 від 03.06.2016, в якій вимагав усунути виявлені недоліки у роботі шляхом заміни неякісних та зношених деталей автомобілю за власні кошти.
Зазначена претензія відповідачем задоволена не була.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Господарський суд Кіровоградської області дійшов висновку про необхідність проведення у справі інженерно-технічної експертизи для встановлення причини поломки двигуна, та з'ясування факту, чи могла така поломка бути зумовлена неякісною заміною запчастин відповідачем.
14.07.2017 до суду першої інстанції від експертної установи надійшло повідомлення від 29.06.2017 про неможливість дати висновок експертизи про причини несправностей двигуна автомобіля Ауді A6.
У зв'язку з викладеним, господарський суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
3.2. 22 серпня 2017 року рішенням Господарського суду Кіровоградської області в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь ФОП Колаковського В.В. 6 000,00 грн судових витрат на оплату послуг адвоката.
3.2.1. Рішення мотивовано недоведеністю позову. Стягуючи на користь відповідача витрати на оплату послуг адвоката суд з урахуванням ст.ст. 44, 49 ГПК України виходив з того, що відповідачем належними доказами підтверджено понесені ним під час розгляду справи витрати. Судом враховано, що адвокат Усатенко В.Ю. здійснював представництво інтересів ФОП Колаковського Володимира Володимировича під час розгляду справи, приймав фактичну участь в судових засіданнях, надав відзив на позов та наводив пояснення. Суд вважав, що розмір витрат у сумі 6 000,00 грн не є завищеним порівняно з ціною позову та є розумним з огляду на предмет спору, кількість проведених судових засідань. Суд також встановив, що витрати на оплату послуг адвоката, які заявляє до стягнення відповідач в розмірі 6 000,00 грн, понесені відповідачем в межах розгляду цієї справи.
3.3. 18 жовтня 2017 року постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.08.2017 залишено без змін.
3.3.1. Постанова мотивовано тим, що докази, на які посилався позивач, не є належними та допустимими доказами на підтвердження його вимог. Висновок суду про стягнення на користь відповідача витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованим відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та таким, що підтверджуються відповідними доказами.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. 13 листопада 2017 року Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області подало касаційну скаргу, в якій зазначаючи, що суди першої та апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувані рішення неправильно застосували та порушили норми матеріального і процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
4.1.1. Згідно з доводами скаржника, протиправна поведінка відповідача (неналежний ремонт автомобіля) є підставою для здійснення позивачем нового ремонту належного йому транспортного засобу, а тому витрати, які понесло Головне територіальне управлінням юстиції у Кіровоградській області у сумі 26 350,00 грн, є реальними збитками та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
4.1.2. У зв'язку з відсутністю візуальних дефектів помітних деталей транспортного засобу позивачем прийнято виконані роботи без зауважень та проведено оплату послуг по ремонту КТЗ. В подальшому після виявлення (прихованих) недоліків, Управління повідомило про них підрядника ФОП Колаковського В.В. шляхом направлення на адресу останнього відповідної претензії.
4.1.3. Згідно з актом технічного стану транспортного засобу від 05.10.2015, складеного ПП "Автоград-БОШ", виявлено проведення неякісного ремонту зазначених вузлів та агрегатів, що в свою чергу призвело до виходу двигуна з ладу.
4.1.4. Скаржник зазначає, що недоліки виявлені саме в тих деталях, які були відремонтовані відповідачем згідно з актом №6 від 15.09.2015 здачі-прийняття наданих послуг.
4.1.5. При цьому, скаржник вважає суму у розмірі 26 350,00 грн збитками позивача, які мали місце внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем за договором, оскільки в діях відповідача вбачається склад цивільного правопорушення, а саме наявні збитки, встановлений причинний зв'язок між бездіяльністю відповідача та збитками, понесеними позивачем.
4.1.6. На думку скаржника, рішення суду першої інстанції підлягало скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому судом апеляційної інстанції порушено ст. 104 ГПК України, оскільки позивач на підтвердження вимог, надав листи ПП "Автоград-Бош", які містили обставини знаходження автомобіля на території СТО та висновок ПП "Автоград-Бош" як доказ встановлення неякісних деталей.
4.1.7. Скаржник також зазначив, що суд першої інстанції не врахував те, що офіс адвоката Усатенко В.О. знаходиться в м. Кропивницький неподалік приміщення суду, тобто адвокату не потрібно було від'їжджати у відрядження до Господарський суд Кіровоградської області. Заявник вважає помилковим висновок суду про стягнення витрат відповідача на оплату адвокатських послуг, як співрозмірних роботі, виконаній цим адвокатом, оскільки адвокатом було підготовлено лише один відзив на позовну заяву, а другий відзив був ідентичним першому, а також те, що адвокат брав участь не у всіх судових засіданнях.
4.2. 28 березня 2018 року ФОП Колаковський В.В. направив на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити рішення судів без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
4.3. Відзив мотивовано такими аргументами.
4.3.1. Перелік наданих послуг та їх вартість, відповідно до п. 2.1 укладеного сторонами договору, зазначається в замовленні-наряді, яке у відповідача не збереглось, а позивачем до суду надано не було.
4.3.2. Жодних зауважень щодо якості ремонту головок блоку циліндрів при їх передачі від позивача та протягом гарантійного терміну не надходило. Претензія від 03.06.2016 №1 була направлена відповідачу поза межами зазначеного в акті здачі-прийняття наданих послуг від 15.09.2015 №6 гарантійного строку.
4.3.3. Позивачем не надано до позову договір, укладений між ПП "Автоград-Бош" та позивачем, а також не надано акт приймання-передачі робіт, підписаний ПП "Автоград-Бош" та позивачем.
4.3.4. В позовній заяві та претензії від 03.06.2016 йдеться про заміну неякісних та зношених деталей, при цьому взагалі не зазначено, які з встановлених відповідачем деталей є неякісними, а які зношеними і чим це підтверджується.
4.3.5. Складений ПП "Автоград-Бош" акт технічного стану транспортного засобу від 05.10.2015 не містить переліку деталей, які є неякісними, не містить дати звернення позивача на СТО, при цьому в акті зазначено, що позивач самостійно проводив ремонт передньої кришки двигуна та головок блоків з циліндрів та особисто надавав деталі на СТО та після встановлення та запуску надані позивачем деталі вийшли з ладу. Крім того, в акті зазначено, що позивач самостійно провів неякісний ремонт.
4.3.6. В позові не зазначено, з якою метою позивач самостійно проводив ремонт передньої кришки двигуна та головок блоків циліндрів після встановлення деталей відповідачем, та з якою метою позивач особисто надавав деталі на СТО та які саме деталі були надані.
4.3.7. ФОП Колаковський В.В. не здійснював демонтаж з двигуна та не встановлював головки блоку циліндрів в зібраному стані на двигун, а лише здійснював відновлювальний ремонт складових головки блоку циліндрів.
4.3.8. Листом від 27.01.2017 ПП "Автоград-Баш" повідомило суду обставини ремонту двигуна автомобіля "Ауді А6" д.н.з. НОМЕР_2, при цьому зазначені обставини спростовують факт ремонту автомобіля на ПП "Автоград-Баш" 05.10.2015, так як відремонтовані відповідачем деталі надавались до СТО ПП "Автоград-Баш" позивачем у грудні 2015 року.
4.3.9. На думку відповідача, фактичні підстави, зазначені в касаційній скарзі, не відповідають фактичним підставам, зазначеним у позовній заяві, тобто позивач в касаційній скарзі змінює підставу позову та фактичні обставини заподіяння збитків, що були зазначені у позовній заяві.
4.3.10. Крім того, відповідно до договору про надання правової допомоги, додаткової угоди до договору та розрахунку зазначено всі складові, з яких складається гонорар адвоката. Відповідач вважає відшкодування йому витрат на правову допомогу адвоката обґрунтованим та зазначає, що витрати на відрядження адвоката ним не заявлялись та судом не стягувались.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.1.2. За приписами частини 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.1.3. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції документів, що містяться у матеріалах справи, необхідність надання оцінки доказам у справі та повторного встановлення фактичних обставин справи.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Спір у справі стосується стягнення з відповідача вартості витрат, які сплатив йому позивач за ремонт транспортного засобу, причиною несправності якого, як вважає позивач, слугували неякісно виконаний відповідачем ремонт автомобіля та встановлення зношених деталей.
5.2.2. Особливості договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу встановлені Законом України "Про автомобільний транспорт".
Статтею 25 зазначеного закону передбачено, що договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо).
Згідно з ст. 26 Закону України "Про автомобільний транспорт" виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів зобов'язаний, зокрема: безплатно виконувати роботу чи відшкодовувати замовнику витрати, пов'язані з усуненням недоліків, спричинених неналежним виконанням договору; гарантувати відповідність технічного стану транспортного засобу встановленим вимогам у межах проведеного ним технічного обслуговування і ремонту цього транспортного засобу; виконувати гарантійні зобов'язання, надані ним замовнику. Виконавець за договором про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання цього договору згідно з цим договором, якщо інше не передбачено законом.
За приписами ст. 27 Закону України "Про автомобільний транспорт" замовник за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу має право, зокрема, на відшкодування збитків, завданих у результаті невиконання або неналежного виконання виконавцем договору, а також на безоплатне усунення ним недоліків у період гарантійного терміну.
Частинами 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботи за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частин 1-4 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого із них має бути призначена експертиза.
Отже, як правильно зауважено господарськими судами, приписи ст. 853 Цивільного кодексу України норми цієї статті ставлять виникнення права у замовника посилатися на недоліки виконаної роботи у залежність від встановлення замовником під час прийняття виконаних робіт факту виявлення відступу виконавця від умов договору підряду або інших недоліків.
При цьому, суди врахували, що встановлення недоліків не завжди є можливим при звичайному способі прийняття виконаних робіт. Складність полягає в тому, що за своєю природою недоліки можуть бути як явними, так і прихованими, що в останньому випадку зумовлює неможливість встановити факт недоліків при звичайному способі прийняття виконаних робіт.
5.2.3. Враховуючи, що позивачем були заявлені вимоги як збитки відповідно до ст.ст. 837, 839 Цивільного кодексу України, позивач зобов'язаний довести протиправність поведінки відповідача у спірних правовідносинах, заподіяння майну шкоди, що відповідає положенням статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; відповідач повинен довести обставини, які звільняють його від відповідальності відповідно до норм законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Положеннями ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушення.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (п.п. 1-3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Обов'язок з відшкодування збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності збитків та обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
5.2.4. Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.
В процесі судового розгляду судами було встановлено, що складений ПП "Автоград-Бош" акт щодо технічного стану автомобіля AUDI A 6, державний номер НОМЕР_2, 2001 року випуску, номер шассі НОМЕР_3 підтверджує ту обставину, що позивач самостійно проводив ремонт передньої кришки двигуна та головок циліндрів. Після того, як клієнт повернув деталі на СТО та після їх встановлення і запуску двигуна, вузли, які були надані клієнтом, вийшли з ладу.
На виконання вимог Господарського суду Кіровоградської області ПП "Автоград-Бош" було надано інформацію, з якої судами встановлено, що деталі автомобіля, які потребували ремонту та які ПП "Автоград-Бош" зняв і передав Управлінню юстиції для ремонту, були повернуті позивачем до СТО в двадцятих числах грудня 2015 року. Тобто, передача деталей до СТО здійснювалась позивачем, а не відповідачем. Докази того, що повернуті позивачем деталі автомобіля є саме тими деталями, заміну яких проводив ФОП Колаковський В.В., позивачем судам не подано.
Встановивши, на підставі оцінки поданих позивачем доказів, відсутність підстав для висновку про те, що встановлені відповідачем запасні частини були неякісними, і що саме це є причиною поломки автомобіля позивача, ремонт якого здійснював відповідач, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.
Отже, звертаючись з касаційною скаргою, позивач не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування постанови, що оскаржується.
5.2.5. Доводи скаржника про те, що згідно з актом технічного стану транспортного засобу від 05.10.2015 виявлено проведення неякісного ремонту вузлів та агрегатів і ці недоліки виявлені в тих деталях, які відремонтовані відповідачем, судом касаційної інстанції не беруться до уваги, оскільки питання додаткової перевірки чи переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, не є компетенцією Верховного Суду відповідно до зазначеної вище ст. 300 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд враховує, що з метою визначення причин несправності відповідного транспортного засобу судом першої інстанції у справі призначалась експертиза, яка проведена не була у зв'язку із незадоволенням позивачем клопотання експерта про надання об'єктів дослідження, додаткових даних та залучення фахівця для її проведення.
Зважаючи на те, що доводи касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки обставин справи та необхідності повторного дослідження наявних у справі доказів, суд касаційної інстанції вважає її необґрунтованою, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню судом.
5.2.6. Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017) витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру".
За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017) можливе покладення на сторони у справі в якості судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання саме послуг адвоката, а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Верховний Суд погоджується з висновками попередніх інстанцій про задоволення вимог позивача про відшкодування витрат сторони на послуги адвоката, зважаючи на підтвердження правової допомоги відповідним договором про надання правової допомоги від 21.09.2016, актом від 30.09.2016, розрахунком суми витрат на оплату послуг адвоката та розрахунковою квитанцією ЛВАК 415504 від 30.09.2016 про сплату грошових коштів в розмірі 6 000,00 грн за надання правової допомоги. Крім того, відповідач не заявляв, а суд не відшкодовував витрат адвоката на відрядження до суду, а згідно з розрахунком від 21.09.2016 до договору про надання правової допомоги, вартість заявлених до відшкодування витрат включала: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з питань укладення, виконання договорів; ознайомлення з позовною заявою та додатками до неї, складання відзиву; представництво інтересів клієнта в Господарському суді Кіровоградської області.
З огляду на враховані судом обставини представництва інтересів ФОП Колаковського В.В. адвокатом Усатенком В.Ю. під час розгляду справи, участь адвоката в судових засіданнях, подання відзиву на позов та наведення ним пояснень, вимоги про стягнення вартості адвокатських послуг, які заявлені відповідачем правомірно, розмір таких витрат є розумним, підстави для скасування рішення в цій частині відсутні.
Враховуючи наведені вище обставини Верховний Суд погоджується з аргументами відповідача стосовно недоведеності належними доказами позовних вимог, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.
6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.2. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області без задоволення, а постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.08.2017 - без змін.
7. Судові витрати
7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.08.2017 у справі №912/3308/16 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Ткач
Судді Л. Стратієнко
В. Студенець