25 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 914/4101/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,
представників учасників справи
позивача - Чернобай С.С.,
відповідача - Мачеус О.В., Мачеус В.В.,
третьої особи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мачеус Оксани Василівни
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2018
(головуючий - Юрченко Я.О., судді: Зварич О.В., Хабіб М.І.)
та рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017
(головуючий - Синчук М.М., судді: Березяк Н.Є., Юркевич М.В.)
у справі №914/4101/15
за позовом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради
до Фізичної особи - підприємця Мачеус Оксани Василівни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Львівської міської ради
про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Мачеус Оксани Василівни (далі - ФОП Мачеус О.В.) про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 681 127,51 грн, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень.
1.2. Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на його користь 581 044, 70 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.09.2012-30.09.2015. Судом прийнято вказану заяву.
1.3. Позовні вимоги мотивовані систематичним порушенням відповідачем умов укладеного сторонами договору оренди державного (комунального) майна № Г-7012-9 від 10.03.2009 шляхом невнесення всієї орендної плати. Отже, позивач з посиланням на Закон України "Про оренду державного та комунального майна", приписи ст. ст. 651, 783 Цивільного кодексу України, ст. 291 Господарського кодексу України вважає, що таке істотне порушення умов договору є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна наймодавцю.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/4101/15 позовні вимоги задоволено.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 581 044, 70 грн та 11 151, 67 грн відшкодування витрат сплаченого судового збору. Вирішено розірвати договір оренди №Г-7012-9 від 10.03.2009, укладений Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ФОП Мачеус О.В. Зобов'язано ФОП Мачеус О.В. повернути орендодавцю - Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради шляхом виселення, нежитлові приміщення, загальною площею 481,1 кв.м, а саме: приміщення першого поверху загальною площею 207,0 кв.м, приміщення другого поверху площею 64,3 кв.м та підвал загальною площею 209,8 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 38.
2.1.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.09.2012 по 30.09.2015.
2.1.2. Судом встановлено, що відповідач за спірний період в рахунок оплати орендних платежів оплатив 9 150, 00 грн, в той час, як неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 581 044, 70 грн. Отже, з огляду на систематичну несплату орендної плати, визначеної договором, суд дійшов високу про істотне порушення договору та наявність правових підстав для розірвання договору та зобов'язання відповідача повернути наймодавцю об'єкт оренди.
2.2. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 залишено без змін.
2.2.1. Апеляційний господарський суд зазначив таке. Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.08.2012 у справі №5015/2362/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2013, позов прокурора Галицького району міста Львова задоволено частково. Присуджено до стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності Мачеус О.В. на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 29 864, 36 грн заборгованості зі сплати орендної плати згідно з Договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-7012-9 від 10.03.2009.
2.2.2 Довідка позивача про заборгованість від 08.02.2016 №2302-вих-196 свідчить про те, що заборгованість відповідача згідно з Договором №Г-7012-9 від 10.03.2009 становить 581 044, 70 грн (з врахуванням заяви про зменшених позовних вимог від 07.02.2016), за період з 01.09.2012 по 30.09.2015, тобто після вступу рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2012 у справі №5015/2362/12 в законну силу.
2.2.3. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 9 150, 00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок.
2.2.4. Проте відповідач, всупереч умовам укладеного Договору №Г-7012-9 від 10.03.2009, взяті на себе зобов'язання в частині сплати орендної плати не виконав, з огляду на що, апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про стягнення з ФОП Мачеус О.В. 581 044,70 грн.
2.2.5. Заборгованість зі сплати орендної плати виникла у відповідача за період з 01.09.2012 по 30.09.2015. В період з 01.08.2014 по 01.09.2015 орендна плата відповідачем не вносилась. Отже, за висновком суду, такі порушення зі сторони відповідача є систематичними та істотними, а відтак, свідчать про наявність правових підстав для дострокового розірвання Договору №Г-7012-9 від 10.03.2009.
2.2.6. Таким чином, вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди - нежитлові приміщення загальною площею 481,1 кв.м, а саме: приміщення першого поверху загальною площею 207,0 кв.м, приміщення другого поверху площею 64,3 кв.м та підвал загальною площею 209,8 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 38, є обґрунтованими.
2.2.7 Суд відхилив доводи відповідача щодо відсутності доказів, які б свідчили, що нежитлові приміщення загальною площею 481,1 кв.м на пл. Ринок 38 у місті Львові станом на час передачі їх в оренду перебували в комунальній власності, оскільки за висновком суду, предметом позовних вимог є стягнення за договором оренди, який підписано сторонами без жодних зауважень.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, ФОП Мачеус О.В. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
3.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає, зокрема, таке.
3.2.1. Апеляційним господарським судом порушено норми процесуального права, а саме, ст.ст.74, 75, 76 ГПК України. Скаржник стверджує, що суд протиправно не прийняв до уваги додаткові докази у справі, подані відповідачем, оскільки ФОП Мачеус О.В. не мала можливості подати їх до суду першої інстанції з підстав, що від неї не залежали.
3.2.2. Скаржник наполягає на безпідставності висновку судів про врахування довідки про заборгованість від 08.02.2016, наданої позивачем, оскільки така довідка є лише розрахунком суми боргу, здійсненим позивачем, і не може бути підставою для стягнення з відповідача 581 044,70 грн. Натомість, позивач не надав судам жодних бухгалтерських документів, зокрема, про нарахування розміру орендної плати (із застосування відповідного індексу інфляції) та виписок установи банку про часткову сплату відповідачем орендних платежів. Аналогічну правову позицію висловлено Вищим господарським судом України у справі №914/3971/14, яка розглянута між тими ж сторонами з подібним предметом спору.
3.2.3. Крім того, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано ст.ст.762, 767, 783 ЦК України та ст.291 ГК України, що знайшло свій прояв у такому.
Судами безпідставно відхилено доводи відповідача про звільнення його від сплати орендної плати за оренду підвальних приміщень, оскільки останні не могли використовуватись за призначенням через їх незадовільний стан. Таким чином, розмір заборгованості з орендної плати повинен був бути перерахований та зменшений на розмір плати за підвальні приміщення, які не використовуються.
3.2.4. Зазначаючи про системність та істотність порушення відповідачем умов Договору №Г-7012-9 від 10.03.2009, які на думку судів попередніх інстанцій свідчать про наявність правових підстав для його розірвання та виселення ФОП Мачеус О.В., суди попередніх інстанцій не встановили протягом яких конкретно місяців орендар не сплачував орендну плату або сплачував її частково. Тоді як само по собі невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою для його розірвання в судовому порядку.
3.2.5. Крім того, зазначаючи, що орендні правовідносини є похідними від відносин власності, скаржник вказує на безпідставність висновку апеляційного господарського суду про відхилення його доводів про необхідність з'ясування питання права власності спірного майна, переданого в оренду відповідачу. Таке питання є первісним по відношенню до питання стягнення з відповідача саме на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати.
3.3. Відзивів на касаційну скаргу іншими учасниками справи суду касаційної інстанції не подано.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
4.1. Відповідно до частини 1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Спір у справі стосується відносин позивача та відповідача, що виникли з Договору оренди №Г-7012-9 від 10.03.2009. Причиною виникнення спору є питання наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень.
4.3. Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Господарський суд визначає предмет доказування виходячи з вимог і заперечень сторін, керуючись нормами матеріального права, які повинні бути застосовані у такому випадку.
4.4. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте, зважаючи на прецеденту практику ЄСПЛ, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Суди повинні враховувати якість поданих сторонами доказів і, зокрема, те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності.
4.5. Як зазначено вище, спір у справі виник з договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем.
4.6. Відповідно до ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів.
Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
4.7. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з ФОП Мачеус О.В. на користь позивача заборгованості у розмірі 581 044,70 грн, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що заборгованість зі сплати орендної плати згідно з Договором №Г-7012-9 від 10.03.2009 становить 581 044, 70 грн.
Проте суд касаційної інстанції вважає зазначений висновок судів передчасним з огляду на таке.
У п.5.1 Договору №Г-7012-9 від 10.03.2009 сторони погодили, що розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. Орендна плата сплачується ФОП Мачеус О.В. не пізніше 20 числа місяця у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку (п.5.2 Договору №Г-7012-9 від 10.03.2009).
Задовольнивши у повному обсязі позовні вимоги Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки зазначеним положенням договору та не з'ясували, який порядок сплати орендної плати встановлено позивачем та які документи підтверджують дійсний розмір заборгованості відповідача. При цьому, суди обмежились лише оцінкою наданої позивачем довідки про заборгованість від 08.02.2016 №2302-вих-196, не врахувавши, що така довідка свідчить про здійснений позивачем розрахунок суми боргу, але не дає можливості визначити дійсний розмір орендних платежів, визначених на підставі п.5.1 договору, та сум часткових оплат відповідачем, їх періодичність та порядок зарахування позивачем. Відтак, не дозволяє суду перевірити правильність та обґрунтованість здійснених позивачем розрахунків, та в залежності від встановлених обставин дійти висновку про обґрунтованість чи необгрунтованість позовних вимог у цій частині.
4.8. Верховний Суд зазначає, що рішення суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у сукупності та відображено у судовому рішенні.
Проте зі змісту судових рішень, ухвалених у цій справі, слідує, що суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами) не встановили у судовому процесі всіх обставин справи з урахуванням предмета спору та не відобразили встановлені ними обставини у судових рішеннях.
4.9. Висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для розірвання договору у судовому порядку ґрунтуються на тому, що у період з 01.08.2014 по 01.09.2015 орендна плата відповідачем не вносилась, тобто порушення ФОП Мачеус О.В. умов Договору №Г-7012-9 від 10.03.2009 є систематичним та істотним.
Зважаючи на зазначене вище у п.п. 4.7 - 4.8 цієї постанови, такі висновки судів також є передчасними та здійсненими без належного з'ясування усіх фактичних обставин справи з огляду на таке.
Відповідно до приписів ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
У п.6.6 Договору №Г-7012-9 від 10.03.2009 сторони погодили, що орендодавець (позивач) має право достроково розірвати договір за наявності підстав, передбачених чинним законодавством України.
Згідно з ч.3 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Ця норма узгоджується з приписом ч.2 ст.651 ЦК України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 783 ЦК України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: - наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; - наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; - наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; - наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою дострокового розірвання договору оренди (п.5.2 Договору №Г-7012-9 від 10.03.2009).
Тобто для вирішення питання про наявність підстав для дострокового розірвання договору оренду у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати протягом трьох місяців, судам слід було встановити, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково і якими документами це підтверджується. Проте, зазначивши, що ФОП Мачеус О.В. не вносила орендну плату взагалі у період з 01.08.2014 по 01.09.2015, суди, як і у випадку стягнення заборгованості з орендної плати на суму 581 044,70 грн (п.4.7 постанови), дійшли такого висновку на підставі Довідки позивача від 08.02.2016 №2302-вих-196, що не свідчить про всебічність та повноту встановлення в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності.
4.10. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Постановлене у справі рішення суду першої інстанції, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду, зазначеним вимогам не відповідає.
5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
5.2. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у суді касаційної інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
5.3. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами такого розгляду.
6. Судові витрати
6.1. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
6.2. Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судового витрат у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мачеус Оксани Василівни задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі №914/4101/15 скасувати.
3. Справу №914/4101/15 передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. Ткач
Судді О. Мамалуй
В. Студенець