04 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 921/152/17-г/4
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги Теребовлянського районного споживчого товариства на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 (головуючий: Якімець Г.Г., судді: Бонк Т.Б., Кравчук Н.М.)
за позовом Теребовлянського районного споживчого товариства
до Теребовлянської міської ради,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1.ФОП Кравчишин Роман Іванович, 2. ФОП Скірчак Ігор Іванович, 3. ФОП Кравчишин Любов Іванівна, 4. ФОП Демків Роман Богданович, 5. ФОП Шубін Галина Степанівна, 6. ФОП Чайківський Василь Йосипович; 7. ФОП Пекарський Володимир Петрович; 8. ФОП Авернеєва Наталія Вікторівна; 9. ФОП Благітка Людмила Володимирівна; 10. ФОП Зелінський Володимир Михайлович; 11. ФОП Зелінський Віталій Володимирович; 12. ФОП Юрша Олег Михайлович,
про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсними (незаконними) паспортів прив'язки тимчасових споруд,
За участю представників:
позивача: Помазанська С.І. - адвокат, довіреність, посвідчення.
відповідача: не з'явився.
третіх осіб: не з'явився.
20.02.2017 до Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява Теребовлянського районного споживчого товариства до Теребовлянської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,6956 га по вул. Паращука, 7 м.Теребовля, яка є в постійному користуванні позивача згідно Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ТР №001696 від 12.02.2001р., шляхом визнання недійсними (незаконними) паспортів прив'язки тимчасових споруд, в т.ч.:
- паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-6 по вул.Паращука,7 в м.Теребовля: ФОП Кравчишин Роман Іванович від 29.09.2016 р.;
- паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-36 по вул.Паращука,7 в м.Теребовля: ФОП Скірчак Ігор Іванович від 29.09.2016р.;
- паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-7 по вул.Паращука,7 в м.Теребовля: ФОП Кравчишин Любов Іванівна від 29.09.2016 р.;
- паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-8 по вул.Паращука,7 в м.Теребовля: ФОП Демків Роман Богданович від 29.09.2016 р.;
- паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-10 по вул.Паращука,7 в м.Теребовля: ФОП Шубіна Галина Степанівна від 26.10.2016 р.;
- паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-24 по вул.Паращука,7 в м.Теребовля: ФОП Чайківський Василь Йосипович від 26.10.2016 р.;
- паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-14 по вул.Паращука,7 в м.Теребовля: ФОП Пекарський Володимир Петрович від 26.10.2016р.;
- паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-11 по вул.Паращука,7 в м.Теребовля: ФОП Авернеєва Наталія Вікторівна від 26.10.2016 р.;
- паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-21 по вул.Паращука,7 в м.Теребовля: ФОП Благітка Людмила Володимирівна від 26.10.2016р.;
- паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-17 по вул.Паращука,7 в м.Теребовля: ФОП Зелінський Володимир Михайлович від 26.10.2016р.;
- паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-18 по вул.Паращука,7 в м.Теребовля: ФОП Зелінський Віталій Володимирович від 26.10.2016р.;
- паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-19 по вул.Паращука,7 в м.Теребовля: ФОП Юрша Олег Михайлович від 01.11.2016 р.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.03.2017 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ФОП Кравчишина Романа Івановича, ФОП Скірчака Ігора Івановича, ФОП Кравчишин Любов Іванівну, ФОП Демківа Романа Богдановича, ФОП Шубіну Галину Степанівну, ФОП Чайківського Василя Йосиповича; ФОП Пекарського Володимира Петровича; ФОП Авернеєву Наталію Вікторівну; ФОП Благітку Людмилу Володимирівну; ФОП Зелінського Володимира Михайловича; ФОП Зелінського Віталія Володимировича; ФОП Юршу Олега Михайловича.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що видачею відповідачем паспортів прив'язки тимчасових споруд фізичним особам-підприємцям на земельну ділянку по вул. Паращука, 7, м. Теребовля, яка є в постійному користуванні позивача, порушено чинне законодавство, права та законні інтереси Теребовлянського районного споживчого товариства на самостійне ведення господарської діяльності і використання наданої йому в постійне користування земельної ділянки.
03.05.2017 Господарський суд Тернопільської області в позові відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення Теребовлянської міської ради, на підставі яких видано спірні паспорти прив'язки тимчасових споруд є чинними, відтак, відсутні підстави для визнання недійсними (незаконними) паспортів прив'язки тимчасових споруд фізичних осіб-підприємців. Крім того, місцевий суд зазначив, що відповідачем ще 20.12.2016 року внесено зміни до рішення №133 від 30.08.2016 року, а саме: в пунктах від 1 по 38 змінено: "м. Теребовля по вул. Паращука, 7" на "м. Теребовля по вул. Паращука" (згідно рішення № 201 від 20.12.2016 року), крім того, зі змісту долучених відповідачем до матеріалів справи заяв підприємців, адресованих Теребовлянському міському голові, також вказано про видачу паспортів прив'язки тимчасових споруд по вул. Паращука в м. Теребовля. У рішенні суд першої інстанції також вказав, що позивачем не подано суду будь-яких доказів (належних і допустимих у розумінні ст.ст.33-34 ГПК України), що підтверджують прив'язку тимчасових споруд третіх осіб до земельної ділянки, що належить йому згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ТР №001696 від 12 лютого 2001 року, а тому, підстав для задоволення позовних вимог Теребовлянського районного споживчого товариства про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,6956 га по вул. Паращука, 7 м. Теребовля, шляхом визнання недійсними (незаконними) паспортів прив'язки тимчасових споруд, суд не вбачає, оскільки відсутні підстави вважати його право порушеним.
01.11.2017 Львівський апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Тернопільської області від 03 травня 2017 року по справі №921/152/17-г/4 залишити без змін, а апеляційну скаргу Теребовлянського районного споживчого товариства - без задоволення.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено та не підтверджено відповідними доказами обставин, які свідчать про видачу третім особам паспортів прив'язки тимчасових споруд саме на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ТР №001696 від 12 лютого 2001 року, а тому, підстав для задоволення позовних вимог Теребовлянського районного споживчого товариства про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,6956 га по вул. Паращука, 7 м.Теребовля, шляхом визнання недійсними (незаконними) паспортів прив'язки тимчасових споруд, суд апеляційної інстанції не вбачає.
20.11.2017 (згідно із реєстраційним штампом ЛАГС) Теребовлянським районним споживчим товариством подано касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 у справі № 921/152/17-г/4 до Вищого господарського суду України.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 у справі № 921/152/17-г/4, направити справу на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.
На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 921/152/17-г/4 передано до Касаційного господарського суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2018 року у справі № 921/152/17-г/4 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
Відповідно до положень підпункту 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) зазначена касаційна скарга підлягає розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12.03.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою та призначення до розгляду на 04.05.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 27.03.2018.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (Теребовлянське районне споживче товариство, позивач) зазначає, що заявлена позивачем у позовній заяві третя особа на стороні відповідача - Відділ архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради, яким видавались третім особам по справі паспорти прив'язки тимчасових споруд, у вступній частині рішення суду від 03.05.2017 не зазначено, однак рішення місцевого суду на його адресу направлено, чим, на думку позивача, визнано Відділ архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради - третьою особою по справі.
Теребовлянське районне споживче товариство вказувало в апеляційній скарзі Відділ архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради як учасника процесу - третю особу, апеляційним судом направлялись Відділу архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради поточні ухвали про перенесення розгляду справи, ухвала про відкладення розгляду справи на 01.11.2017 на адресу Відділу не направлялась, у протоколі судового засідання від 01.11.2017 Відділ архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради зазначено як третя особа на боці відповідача, але в постанові апеляційної інстанції від 01.11.2017 не відображено Відділ архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради учасником справи - третьою особою, чим на думку скаржника, порушено вимоги ст. 27 ГПК України, оскільки рішення безпосередньо впливає на права та обов'язки Відділ архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради, так як ним видавались спірні паспорти прив'язки споруд.
Скаржник зазначає, що в порушення ст.101 ГПК України та судової практики Вищого господарського суду України, при розгляді апеляційної скарги розгляд справи повторно не проводився.
Позивач вважає, що апеляційним судом неповно досліджені наявні у справі докази, безпідставно та з порушенням норм процесуального права відхилено додатково надані скаржником докази - процесуальні документи у справі №921/681/16-г/17, лист Теребовлянської міської ради від 20.06.2017 №1110/02-15, які є матеріалах справи і вже прийняті попереднім складом суду (головуючий суддя: Костів Т.С., судді Марко Р.І. та Желік М.Б.), про що свідчить ухвала від 01.08.2017, як докази у даній справі, оскільки мають важливе значення для встановлення усіх обставин справи та прийняття законного рішення і судом визнано, що вони не могли бути подані місцевому суду по незалежних від позивача причинах.
Скаржник зазначає, що в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 про задоволення заяви головуючого судді Костів Т.С. про самовідвід по розгляду даної справи зазначено, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.12.2017 у справі №921/681/16-г/17, яка залишена постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 без змін (Костів Т.С., Данко Л.С., Галушко Л.С.), задоволено позов Теребовлянського районного споживчого товариства до Теребовлянської міської ради та визнано недійсним рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №133 від 30.08.2016 "Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд" з підстав невідповідності його вимогам закону, всупереч існуючій схемі розміщення торгових рядів, павільйонів, кіосків, котра погоджена належним чином та посилаючись на порушення прав позивача як землекористувача земельної ділянки, площею 0,6956га, та як власника цілісного майнового комплексу, що знаходиться по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля. Крім того, в даній ухвалі зазначено, що в предмет доказування по даній справі (№921/152/17-г/4) входять обставини, які встановлені рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.12.2017 у справі № 921/681/16-г/17, яка залишена постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 без змін (в якій і брала участь головуючий суддя Костів Т.С.), а тому з метою усунення сумнів у неупередженості головуючого судді Костів Т.С., апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви про самовідвід головуючого-судді Костів Т.С.
У процесуальних документах по справі №921/681/16-г/17 судами встановлено, що комплексна схема встановлення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності підприємцями (в т.ч. третіми особами у даній справі) по вул. Паращука в м. Теребовля, яка затверджена рішенням виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №133 від 30.08.2016 для подальшого виготовлення паспортів прив'язки тимчасових споруд, розроблена в межах земельної ділянки ринку по вул. Паращука, 7, м. Теребовля, у зв'язку з чим встановлено порушення прав Теребовлянського районного споживчого товариства як постійного землекористувача земельної ділянки по вул. Паращука, 7 м. Теребовля, щодо якої було прийнято оскаржуване рішення №133.
Таким чином встановлені у процесуальних документах по справі №921/681/16-г/17 обставини спростовують висновок апеляційного суду, викладений в оскаржуваній постанові від 01.11.2017 при відхиленні апеляційної скарги Теребовлянського районного споживчого товариства, про чинність рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №133 від 30.08.2016, недоведеність позивачем видачі паспортів прив'язки тимчасових споруд на вищевказаній земельній ділянці та відсутність порушених відповідачем прав позивача видачею зазначених паспортів третім особам на земельну ділянку, яка є в постійному користуванні позивача.
На думку позивача, незважаючи на те, що апеляційним судом уже прийняті як докази по справі процесуальні документи у справі № 921/681/16-г/17, колегія суддів у складі суддів, яка приймала оскаржувану постанову від 01.11.2017, незаконно відхилила вказані процесуальні документи, як докази, незважаючи на те, що в ухвалі від 01.08.2017 зазначено, що в предмет доказування по даній справі (№921/152/17-г/4) входять обставини, які встановлені рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.12.2017 у справі №921/681/16-г/17, і пропонує скаржнику на підставі процесуальних документів у справі № 921/681/16-г/17 звернутися до місцевого суду із заявою про перегляд рішення від 03.05.2017 по даній справі за нововиявленими обставинами.
Таке посилання апеляційного суду не відповідає приписам ст.103 ГПК України та суперечить статтям 112, 113 ГПК України, відповідно до яких заява про перегляд за нововиявленими обставинами подається на рішення, яке набрало законної сили у місячний строк, який для подання заяви позивачем закінчився 30.06.2017, в той час, коли рішення по даній справі набрало законної сили лише 01.11.2017.
Крім того, скаржник вважає, що встановлені судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові обставини про видачу паспортів прив'язки тимчасових споруд підприємцям третім особам по даній справі на земельну ділянку ринку по вул. Паращука, 7, м. Теребовля, суперечать його ж висновку, вказаному в постанові, що з наявних у матеріалах справи доказів не можливо встановити, що спірні паспорти прив'язки тимчасових споруд, які позивач просить визнати недійсними (незаконними), стосуються саме земельної ділянки, постійним користувачем якої є позивач згідно Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ТР №001696 від 12.02.2001 року. А також суперечать обставинам, які встановлені наявними у справі процесуальними документами у справі №921/681/16-г/17 та листу Теребовлянської міської ради від 20.06.2017 вих. №1110/02-15, про те, що рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №133 від 30.08.2016 та паспорта прив'язки тимчасових споруд стосуються земельної ділянки ринку Теребовлянського районного споживчого товариства по вул. Паращука, 7, Теребовля.
Також, на думку позивача, апеляційним судом безпідставно зроблено висновок, що відповідачем не створено перешкод скаржнику у користуванні земельною ділянкою шляхом видачі паспортів прив'язки тимчасових споруд, видачею вказаних паспортів порушено земельно-господарський устрій земельної ділянки і право позивача на її самостійне використання.
Крім того, враховуючи, що позивач не є власником земельної ділянки, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано ст. 391 ЦК України, яка передбачає захист права власності і не регулює спірних правовідносин щодо права постійного користування землею.
Відзивів на касаційну скаргу від учасників справи не надійшло.
У судове засідання з'явилися представник позивача.
Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з'явилися, хоча вказані учасники справи про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, які з'явилися в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 08 грудня 2000 року Теребовлянською міською Радою народних депутатів прийнято рішення №224 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки, яка є в користуванні Теребовлянського РайСТ для обслуговування приміщень та функціонування ринку", яким вирішено: затвердити рішення виконавчого комітету міської ради №244 від 30 вересня 1997 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки, яка є в користуванні Теребовлянського РайСТ для обслуговування приміщень та функціонування ринку"; затвердити матеріали інвентаризації земельної ділянки, яка є в користуванні Теребовлянського РайСТ для обслуговування приміщень ринку та його функціонування; надати в постійне користування Теребовлянському РайСТ земельну ділянку площею 0,6956 га для обслуговування приміщень ринку та його функціонування; дати дозвіл Теребовлянському РайСТ на виготовлення державного акта на право постійного користування землею; Теребовлянському РайСТ отриману в користування земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, суворо дотримуватись вимог Земельного кодексу України.
На підставі рішення Теребовлянської міської Ради народних депутатів №224 від 08 грудня 2000 року Теребовлянському районному споживчому товариству видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ТР №001696 від 12 лютого 2001 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №65.
Вказаний Державний акт засвідчує передачу Теребовлянському районному споживчому товариству в постійне користування 0,6956 га землі в межах згідно з планом землекористування, для обслуговування приміщень ринку по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля та його функціонування.
Поряд з тим, 30 серпня 2016 року виконавчим комітетом Теребовлянської міської ради прийнято рішення №133 "Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд", яким затверджено схеми розміщення тимчасових споруд підприємцям в м. Теребовля по вул. Паращука, 7 для подальшого затвердження та виготовлення паспортів прив'язки даних тимчасових споруд.
У період вересень-листопад 2016 року Відділом архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради фізичним особам-підприємцям видано паспорти прив'язки тимчасових споруд по вул. Паращука, 7 м. Теребовля.
09 грудня 2016 року позивач звернувся до Теребовлянської міської ради з вимогою надати копії паспортів прив'язки тимчасових споруд, виданих Відділом архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради підприємцям на земельну ділянку по вул. Паращука, 7 м. Теребовля, з копіями усіх документів на підставі яких вони видані та рішеннями про їх затвердження.
У відповідь на вказаний лист, відповідач листом №873/р від 15.12.2016 року повідомив про видачу Відділом архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №133 від 30.08.2016 року "Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд", паспортів прив'язки тимчасових споруд фізичним особам-підприємцям, в тому числі: паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-6 по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля: ФОП Кравчишин Роман Іванович від 29.09.2016 року; паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-36 по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля: ФОП Скірчак Ігор Іванович від 29.09.2016 року; паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-7 по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля: ФОП Кравчишин Любов Іванівна від 29.09.2016 року; паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-8 по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля: ФОП Демків Роман Богданович від 29.09.2016 року; паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-10 по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля: ФОП Шубіна Галина Степанівна від 26.10.2016 року; паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-24 по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля: ФОП Чайківський Василь Йосипович від 26.10.2016 року; паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-14 по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля: ФОП Пекарський Володимир Петрович від 26.10.2016 року; паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-11 по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля: ФОП Авернеєва Наталія Вікторівна від 26.10.2016 року; паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-21 по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля: ФОП Благітка Людмила Володимирівна від 26.10.2016 року; паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-17 по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля: ФОП Зелінський Володимир Михайлович від 26.10.2016 року; паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-18 по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля: ФОП Зелінський Віталій Володимирович від 26.10.2016 року; паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-19 по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля: ФОП Юрша Олег Михайлович від 01.11.2016 року.
Суд апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі погодився з висновками місцевого господарського суду про відмову в позові виходячи з наступного.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила, що позивач є належним користувачем земельної ділянки площею 0,6956 га по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля Тернопільської області, яка належить останньому на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ТР №001696 від 12.02.2001 року, в той час як Відділом архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради фізичним особам-підприємцям (третім особам) видано паспорти прив'язки тимчасових споруд по вул. Паращука, 7, м.Теребовля, проте, слід зазначити, що позивачем не доведено факту створення відповідачем перешкод у користуванні позивачем земельної ділянкою, що належить останньому на праві постійного користування.
Поряд з тим, позивач, звертаючись з даним позовом до суду, посилається на видачу третім особам паспортів прив'язки тимчасових споруд, та заявляючи негаторний позов з вимогою про усунення перешкод в користуванні землею, визначив спосіб, в який необхідно усунути такі перешкоди - визнати недійсними (незаконними) паспорти прив'язки тимчасових споруд, що видані третім особам Відділом архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні копії таких паспортів прив'язки тимчасових споруд. Ухвалами апеляційного господарського суду від 11 вересня 2017 року та повторно від 09 жовтня 2017 року від відповідача витребовувались спірні паспорти прив'язки, однак, останнім суду такі не надано.
Одночасно, колегія суддів зазначила, що 30 серпня 2016 року виконавчим комітетом Теребовлянської міської ради прийнято рішення №133 "Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд", яким затверджено схеми розміщення тимчасових споруд підприємцям (згідно переліку) в м. Теребовля по вул. Паращука, 7 для подальшого затвердження та виготовлення паспорту прив'язки даної тимчасової споруди.
Крім того, рішенням виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №201 від 20 грудня 2016 року "Про внесення змін до рішення №133 від 30.08.2016 року "Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд"" внесено зміни до вказаного рішення, а саме: в пунктах від 1 по 38 змінити: "м. Теребовля по вул. Паращука, 7" на "м. Теребовля по вул. Паращука".
Одночасно, як вбачається з наявних у матеріалах справи копій заяв фізичних осіб-підприємців, останні просили видати паспорти прив'язки тимчасових споруд по вул. Паращука у м. Тернополі, без зазначення конкретного номера.
Колегія суддів зазначила, що з наявних у матеріалах справи доказів не можливо встановити, що спірні паспорти прив'язки тимчасових споруд, які позивач просить визнати недійсними (незаконними), стосуються саме земельної ділянки, постійним користувачем якої є позивач згідно Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ТР №001696 від 12.02.2001 року.
Поряд з тим, колегія суддів вважає підставним посилання суду першої інстанції на чинність рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №133 від 30 серпня 2016 року "Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд", оскільки станом на момент прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі (03 травня 2017 року) рішення Господарського суду Тернопільської області від 20 грудня 2016 року по справі №921/681/16-г/17 не набрало законної сили, відтак, вказане рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради було чинним. Зазначене рішення місцевого господарського суду набрало законної сили лише 30 травня 2017 року.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що така обставина не може слугувати підставою для скасування апеляційним судом рішення місцевого господарського суду, в той час як зазначені обставини можуть слугувати підставою для звернення позивача із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, так як на момент прийняття рішення суд першої інстанції не вправі посилатися на обставини, встановлені рішенням суду, яке не набрало законної сили.
Одночасно, колегія суддів не взято до уваги посилання апелянта на обставину щодо визнання недійсним рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №53 від 29 березня 2016 року "Про надання дозволу на виготовлення схеми розміщення тимчасової споруди", та не повідомлення відповідачем суд першої інстанцію про вказану обставину, оскільки обов'язок доказування порушення прав, на захист яких звертається позивач, покладається саме на нього. Вказане рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради не було предметом дослідження при розгляді даної справи в суді першої інстанції, натомість копія такого рішення долучена апелянтом лише до апеляційної скарги, при цьому, обставин щодо неможливості подання такого рішення, та відповідно рішень суду, якими останнє визнано недійсним, до суду першої інстанції, в тому числі і до матеріалів позовної заяви чи протягом розгляду справи (з лютого по травень 2017 року), апелянтом не зазначено, відтак, колегія суддів під час перегляду рішення місцевого господарського суду, такі докази не приймає.
З огляду на наведене вище, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено та не підтверджено відповідними доказами обставин, які свідчать про видачу третім особам паспортів прив'язки тимчасових споруд саме на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ТР №001696 від 12 лютого 2001 року, а тому, підстав для задоволення позовних вимог Теребовлянського районного споживчого товариства про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,6956 га по вул. Паращука, 7, м. Теребовля, шляхом визнання недійсними (незаконними) паспортів прив'язки тимчасових споруд, колегія суддів не вбачає.
Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія судів касаційного суду відмічає наступне.
Підставою відмови в позові судами попередніх інстанцій визначено те, що позивачем не доведено та не підтверджено відповідними доказами обставин, які свідчать про видачу третім особам паспортів прив'язки тимчасових споруд саме на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ТР №001696 від 12 лютого 2001 року.
Разом з тим, як зазначає позивач постановою Львівського апеляційного господарського суду від "30" листопада 2016 р. у справі № 921/241/16-г/17, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11 травня 2017 року, визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 29.03.2016р. № 53 «Про надання дозволу на виготовлення схеми розміщення тимчасової споруди».
Крім того, рішенням Господарського суду Тернопільської області від "20" грудня 2016 р. у справі №921/681/16-г/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від "30" травня 2017 р. та постановою Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2017р. визнано недійсним рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №133 від 30.08.2016р. "Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд".
Тобто, судами по даних справах визнано недійсними рішення, на підставі яких здійснена видача оскаржуваних в даній справі паспортів прив'язки тимчасових споруд.
При цьому, судами в зазначених справах встановлено, що схеми розміщення тимчасових споруд розроблені в межах земельної ділянки по вул.Паращука, 7, яка належить позивачу на праві постійного користування згідно Державного акту серії І-ТР №001696 від 12.02.2001р, а тому, за умови відсутності у суду доказів неправомірності (безпідставності) користування даною земельною ділянкою позивачем у справі чи доказів припинення останнім користування земельною ділянкою з підстав та в порядку, визначених Земельним кодексом України, рішення виконавчого комітету ради №133 від 30.08.2016р. щодо затвердження комплексної схеми розміщення ТС даним підприємцям з подальшим виготовленням паспортів прив'язки, не можна вважати законним.
Тобто, міська рада, затверджуючи схеми розміщення ТС підприємцям для подальшого виготовлення паспортів прив'язки по вул.Паращука, 7, не врахувала, що спірна земельна ділянка не є вільною, а належить позивачу на праві постійного користування.
В матеріалах справи відсутні докази згоди РайСТ на вилучення земельної ділянки, яка знаходиться по вул.Паращука, 7 в м.Теребовля, площею 0,6956га для укладення договорів оренди землі з підприємцями, зміни до Державного акту на право постійного користування землею І-ТР № 001696 від 15.01.2001р. не вносилися.
Таким чином, висновки у вищевказаних судових рішеннях є повністю протилежними висновкам судів у даній справі.
Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України в редакції станом на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій:
"Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини."
Відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86 му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.
Згідно з п.п.44, 46, 50 даної Доповіді:
"44. Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов'язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.
46. Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб'єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику «приватного правосуддя», що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.
50. Існування суперечливих рішень, що їх виніс верховний чи конституційний суд, у будь-якому разі є несумісним із принципом юридичної визначеності. Тому вимагається, щоб суди, особливо вищих інстанцій, запроваджували механізми, що надають можливість уникати суперечливості та забезпечувати узгодженість їхньої судової практики."
Відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) зазначено:
"Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції ( 995_004 ), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів."
Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду мається міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.
Таким чином, зі змісту вищевказаної ч.3 ст.35 ГПК України можна зробити висновок, що однією з цілей цієї норми законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
На підставі викладеного, суд касаційної інстанції доходить висновку, що вищевказані доводи позивача щодо необхідності врахування фактів, встановлених зазначеними рішеннями судів, та факту визнання цими рішеннями недійсними рішень відповідача, на підставі яких видавалися оскаржувані паспорти, не досліджені належним чином з наданням їм відповідної оцінки.
Разом з тим, перевірка і переоцінка доказів та встановлення по новому фактичних обставин справи в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Крім того, відмовляючи в позові позивачу та поряд з цим зазначаючи, що в матеріалах справи відсутні копії таких паспортів прив'язки тимчасових споруд і що ухвалами апеляційного господарського суду від 11 вересня 2017 року та повторно від 09 жовтня 2017 року від відповідача витребовувались спірні паспорти прив'язки, однак, останнім суду такі не надано, апеляційний суд фактично опосередковано поставив в вину позивача невиконання вимог суду відповідачем.
При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, у відповідь на лист-запит позивача, відповідач листом №873/р від 15.12.2016 року повідомив про видачу саме Відділом архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради паспортів прив'язки тимчасових споруд фізичним особам-підприємцям на підставі рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №133 від 30.08.2016 року "Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд".
У касаційній скарзі скаржник вірно зазначає, що ним, як позивачем у позовній заяві, була вказана третя особа на стороні відповідача - Відділ архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради, яким видавались третім особам по справі паспорти прив'язки тимчасових споруд, проте, у вступній частині рішення суду від 03.05.2017 про це не зазначено, однак рішення місцевого суду на його адресу направлено, чим, на думку позивача, визнано Відділ архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради - третьою особою по справі.
З матеріалів справи не вбачається, що суд першої інстанції якимсь чином вирішив статус Відділу у справі з урахуванням того, що позивачем у позовній заяві даний Відділ був вказаний третьою особою на стороні відповідача.
Крім того, Теребовлянське районне споживче товариство вказувало в апеляційній скарзі Відділ архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради як учасника процесу - третю особу.
З матеріалів справи не вбачається, що і суд апеляційної інстанції якимсь чином вирішив статус Відділу у справі.
Проте, у протоколі судового засідання від 01.11.2017 Відділ архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради зазначено як третя особа на боці відповідача.
Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:
"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."
Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."
Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:
"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази."
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Теребовлянського районного споживчого товариства та скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Теребовлянського районного споживчого товариства на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 у справі № 921/152/17-г/4 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 у справі № 921/152/17-г/4 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський