02 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/14247/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,
за участю секретаря: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Сівакова В.В.)
від 17.10.2017
та постанову Київського апеляційного господарського суду
(головуючий - Яковлєв М.Л., судді: Разіна Т.І., Чорна Л.В.)
від 25.01.2018
у справі № 910/14247/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
до Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз",
Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа",
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІнтерАгро Плюс",
Товариство з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр",
Приватне підприємство "ЮТС-Агропродукт Плюс"
про стягнення 214 014 654, 13грн,
за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко"
до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк",
Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"
про визнання поруки за договором №06.1-20/194 від 24.12.2013 припиненою,
за участю представників учасників справи:
позивача - Спєров Д.К., Калітіна О.В.;
відповідача 1 - Чугунов М.В.
відповідача 2 - не з'явився;
третьої особи 1 - не з'явився;
третьої особи 2 - не з'явився;
третьої особи 3 - не з'явився;
третьої особи 4 - не з'явився;
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому, керуючись ст.ст.11, 15, 509, 525, 526, 530, 553, 554, 610-612, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України просило стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (далі - ПАТ "Компанія "Райз") та Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (далі - ПАТ "Райз-Максимко") 214 014 654, 13 грн заборгованості по тілу кредиту, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором та договорами поруки.
Крім того, ПАТ "Райз-Максимко" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ "Компанія "Райз" про визнання припиненою поруки за договором поруки №06.1-20/194 від 24.12.2013.
Обґрунтовуючи зустрічний позов Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" вказувало на те, що договором поруки не встановлено строк поруки, і оскільки банк не пред'явив вимоги до поручителя порука є припиненою в силу положень ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України зі спливом шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 первісний позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ПАТ "Компанія "Райз" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 214 014 654, 13 грн заборгованості по тілу кредиту. Стягнуто солідарно з ПАТ "Райз-Максимко" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 214 014 654, 13 грн заборгованості по тілу кредиту. В задоволенні зустрічного позову ПАТ "Райз-Максимко" відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 залишено без змін.
Господарськими судами встановлено такі обставини:
- між ПАТ "Укрсоцбанк", як банком, та ПАТ "Компанія "Райз", як позичальником, 24.12.2013 був укладений кредитний договір №06.1-20/192, за умовами якого банк надає позичальнику кредит загальною сумою кредиту 10 000 000, 00 доларів США з можливістю отримувати в доларах США та з терміном кредиту до 23.12.2016;
- в подальшому, додатковою угодою №3 від 18.08.2015 було внесено зміни до п.1.1 кредитного договору та визначено, що банк надає позичальнику кредит загальною сумою кредиту еквівалентну 10 000 000, 00 доларів США з можливістю отримувати в гривні та доларах США та з терміном кредиту до 31.12.2026;
- банк виконав свої договірні зобов'язання за кредитним договором, надавши кредит, що підтверджується меморіальними ордерами, належним чином засвідченні копії яких містяться в матеріалах справи;
- в свою чергу, ПАТ "Компанія "Райз" починаючи з січня 2017 року припинило здійснювати оплату за кредитним договором. Остання оплата була здійснена 29.12.2016;
- відповідно до п. h) п.9.1 розділу 9 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №2 від 18.12.2014) в забезпечення зобов'язань позичальника за договором позичальник надає/забезпечує надання Банку застави майнових прав на майбутній урожай сільськогосподарської продукції (пшениця, жито, кукурудза, ячмінь, овес, просо, соняшник, соя, ріпак тощо) відповідно до структури посівних площ на відповідний сільськогосподарський рік та середньої врожайності за останні три роки. Заставна вартість сільськогосподарської продукції визначається на рівні ринкової вартості (з урахуванням ПДВ), визначеної за даними загальнодоступних джерел інформації, а саме: АПК-Інформ або Агро-сфера, або інших аналогічних джерел за визначенням Банку. Така застава повинна становити заставу з найвищим пріоритетом обтяження. Таке заставне майно повинно бути застрахованим фінансово стабільною та надійною страховою компанією, прийнятною для Банку, проти втрати або пошкодження та інших ризиків, як буде прийнятно для Банку, та Банк повинен мати статус вигодонабувача (бенефіціара) за такими страховими договорами та полісами;
- підпунктом (іі) пункту 12 додаткової угоди №2 від 18.12.2014 передбачено, що до 15.02.2015 позичальник зобов'язаний укласти з банком договори застави майнових прав на майбутній урожай сільськогосподарської продукції, передбачені підпунктом (h) пункту 9.1 розділу 9 кредитного договору;
- між ПАТ "Укрсоцбанк", як заставодержателем, та ПАТ "Райз-Максимко", як заставодавцем, яке є майновим поручителем за зобов'язаннями ПАТ "Компанія "Райз" 22.12.2015 було укладено договір застави, відповідно до умов якого заставодавець з метою забезпечення передає в заставу заставодержателю майно (сільськогосподарську продукцію), що стане власністю заставодавця в майбутньому, а саме: майбутній врожай ріпаку озимого, врожай якого закінчується у 2016 році, в кількості не менше 5120, 25 тон;
- в цей же день, між ПАТ "Укрсоцбанк", як заставодержателем, та ПАТ "ЮТС-Агропродукт Плюс", як заставодавцем, яке є майновим поручителем за зобов'язаннями ПАТ "Компанія "Райз", також було укладено договір застави, відповідно до умов якого заставодавець з метою забезпечення передає в заставу заставодержателю майно (сільськогосподарську продукцію), що стане власністю заставодавця в майбутньому, а саме: майбутній врожай ріпаку озимого, врожай якого закінчується у 2016 році, в кількості не менше 5914, 63 тон;
- відповідно до п.1.1.5 зазначених договорів застави, після збору врожаю вказаних вище сільськогосподарських культур предметом застави стає отримана в результаті збору врожаю вирощена сільськогосподарська продукція та/або продукція, отримана в результаті її переробки, про що сторони укладають додаткову угоду до договору;
- після збору врожаю заставодавець зобов'язаний надати заставодержателю сертифікат якості зерна та продуктів його переробки протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту збору врожаю;
- заставодавець після збору врожаю зобов'язаний передати предмет застави на зберігання зерновому складу за договором складського зберігання зерна та передати заставодержателю протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту збору врожаю заставне свідоцтво та саме свідоцтво за передавальним написом (індосаментом) відповідно до Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", а також надати витяг з реєстру складських документів на зерно, наданий зерновим складом, на якому зберігається зерно;
- в порушення умов кредитного договору та договорів застави не виконано зобов'язання щодо надання банку застави сільськогосподарської продукції після збору врожаю;
- відповідно до підпункту (е) пункту 10 кредитного договору, випадком невиконання позичальником умов кредитного договору вважається, зокрема, втрата забезпечення, а саме втрачається можливість, із будь-якої причини, звернути стягнення за будь-яким із забезпечувальних документів, або такий предмет застави перестає існувати чи іншим чином стає недоступним для банку із будь-якої причини;
- підпунктом (іу) пункту 10.2 кредитного договору передбачено, що банк має право у будь-який час після настання випадку невиконання вимагати дострокового погашення кредиту і в такому випадку кредит повинен бути достроково погашений позичальником зі сплатою всіх належних до сплати процентів та інших платежів, передбачених договором;
- у зв'язку із невиконанням зобов'язань за кредитним договором та за договорами застави майна (сільськогосподарської продукції), що стане власністю заставодавця у майбутньому (застава майбутнього урожаю) від 22.12.2015 щодо надання банку застави сільськогосподарської продукції після збору врожаю, 21.12.2016 банком було надіслано вимогу від 21.12.2016 на адресу позичальника щодо дострокового погашення кредиту на загальну суму 215 779 150, 68 грн протягом 7 (семи) днів з дати отримання цієї вимоги;
- вказану вимогу позичальник отримав 26.12.2016, проте вона залишена позичальником без відповіді та заборгованість в повному обсязі не погашена;
- з метою забезпечення виконання зобов'язань, 24.12.2013 між банком, як кредитором, ПАТ "Компанія "Райз", як позичальником, та ПАТ "Райз-Максимко", як поручителем, був укладений договір поруки №06.1-20/194, відповідно до умов якого, у зв'язку з укладенням між банком та позичальником кредитного договору №06.1-20/192 від 24.12.2013 (зі змінами та доповненнями, які можуть вноситись до нього, і разом з усіма додатками до нього) поручитель поручився перед банком за виконання позичальником в повному обсязі усіх існуючих та майбутніх грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором, у тому числі, але не виключно і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регрес них та інших сум, що належать до сплати позичальником у відповідності кредитного договору;
- згідно з пунктом 1.2 договору поруки вбачається, що поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору, відповідно до якого позичальник зобов'язаний, зокрема, повернути кредитні кошти в сумі 10 000 000,00 доларів США, сплатити проценти за процентною ставкою в розмірі, зазначеному у кредитному договорі, а також сплати комісії, неустойку, регресні та будь-які інші суми відповідно до умов кредитного договору;
- окрім того, згідно із п.1.3 договору поруки поручитель, як солідарний боржник, зобов'язався сплатити банку всі суми, належні до сплати позичальником за кредитним договором, в разі порушення позичальником зобов'язання щодо сплати відповідної суми коштів за кредитним договором, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати надіслання банком відповідної письмової вимоги. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки Банку, вказані у вимозі;
- 14.02.2017 банком було надіслано на адресу поручителя (ТОВ "Райз-Максимко") відповідно до п.1.3 договору поруки вимогу №08.41-186/67-2521 від 13.02.2017 про виконання порушеного зобов'язання. Проте, вказана вимога була залишена поручителем без відповіді та оплати;
- матеріалами справи підтверджено та учасниками справи не спростовано, що заборгованість перед банком за тілом кредиту за кредитним договором складає 214 014 654, 13 грн.
З врахуванням встановлених фактичних обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 214 014 654, 13 грн.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за загальним правилом порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки, при цьому лише у разі якщо такий строк у договорі поруки не встановлений застосовується шестимісячний строк, що обраховується з дня настання строку виконання основного зобов'язання. В той же час, пунктом 3.8 договору поруки сторони погодили строк - до 23.12.2019 з дня підписання останнього, тобто строк, встановлений у договорі поруки закінчується 23.12.2019. З врахуванням викладеного, господарські суди дійшли висновку, що пунктом 3.8 договору поруки встановлено строк його дії, а відтак і встановлено строк дії поруки за вказаним договором, отже до правовідносин сторін за договором поруки не підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Таким чином, в даному випадку відсутні підстави для припинення поруки на підставі ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018, ПАТ "Компанія "Райз" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги:
- судами встановлено обставини справи на підставі неналежних, недопустимих та недостатніх доказів, чим порушено статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України;
- кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимогу до поручителя, а отже порука вважається припиненою;
- судами попередніх інстанцій не застосовано висновки Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладені у постановах від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14, від 20.04.2016 у справі № 6-2662цс15, а також у справах № 6-69цс11, 6-88цс11, 6-1009цс17;
- заставодавець не набув права вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою; застава є чинною та не має статусу припиненої відповідно до норм чинного законодавства; порушення умов договору застави не підтверджено жодними доказами позивачем.
Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2018 відкрито касаційне провадження та призначено до розгляду касаційну скаргу ПАТ "Компанія "Райз" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 на 03.04.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу, який не перевищує 15 днів з дня вручення цієї ухвали.
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Інші учасники справи своїм правом на подання відзивів не скористались.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" 03.04.2018 через канцелярію суду подано заяву про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від розгляду даної справи № 910/14247/17.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Вронської Г.О. від 03.04.2018 з підстав необґрунтованості заявленого відводу провадження у справі № 910/14247/17 було зупинено для вирішення питання про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Студенця В.І., Баранця О.М., Вронської Г.О. в порядку визначеному частиною 3 статті 39 ГПК України.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г. від 06.04.2018 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" про відвід суддів: Студенця В.І., Баранця О.М., Вронської Г.О. у справі №910/14247/17.
Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2018 поновлено касаційне провадження у справі №910/14247/17 Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду касаційну скаргу ПАТ "Компанія "Райз" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі №910/14247/17 на 02.05.2018.
У засідання суду представники третіх осіб не з'являлись, причин неявки не повідомляли, що разом з тим, в силу приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень, оскільки їх участь в судовому засіданні не визнавалася судом обов'язковою.
Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (стаття 541 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно з частиною 1 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 611 ЦК України врегульовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З врахуванням викладеного, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи щодо порушення ПАТ "Компанія "Райз" умов кредитного договору, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів щодо застосування відповідних правових наслідків, погоджених сторонами у згаданому договорі, та відповідно наявності правових підстав для задоволення позову ПАТ "Укрсоцбанк", з урахуванням вимог частини 1 статті 554 ЦК України, про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 214 014 654, 13 грн, розмір якої судами перевірено та визнано обґрунтованим.
Висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог колегія суддів вважає також обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.
Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Вибірково посилаючись на окремі правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 17.09.2014 у справі 6-53цс14 скаржник, разом з тим, не бере до уваги інші.
Так, Верховним Судом України у загаданій постанові зазначено про таке.
Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).
Закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Судами попередніх інстанцій у даній справі встановлено, що пунктом 3.8 договору поруки сторони погодили строк - до 23.12.2019 з дня підписання останнього, тобто строк, встановлений у договорі поруки закінчується 23.12.2019. З огляду на вищенаведене, пунктом 3.8 договору поруки встановлено строк його дії, а відтак і встановлено строк дії поруки за вказаним договором.
З врахуванням викладеного, виходячи із суті порушеного боржником зобов'язання, до спірних правовідносин підлягає застосуванню правове регулювання частини 4 статті 559 ЦК України щодо першого випадку визначення строку дії поруки, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову, який мотивований тим, що порука є припиненою, оскільки кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя.
Наведеним спростовуються доводи скаржника щодо припинення поруки. Посилання ПАТ "Компанія "Райз" на правові висновки, викладені Верховним Судом України у справах №6-69цс11, №6-88цс11, №6-2662цс15 та №6-1009цс17 є безпідставними, оскільки викладені у постановах висновки щодо застосування ч.4 ст.559 ЦК України ґрунтуються на інших фактичних обставинах, ніж у даній справі, а відтак не можуть бути застосовані під час вирішення даної справи.
Суд відхиляє доводи касаційної скарги, які стосуються переоцінки наданих сторонами доказів - меморіальних ордерів, банківських виписок по рахунках тощо, оскільки суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, зважаючи на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Доводи скаржника про те, що заставодавець не набув права вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою; застава є чинною та не має статусу припиненої відповідно до норм чинного законодавства; порушення умов договору застави не підтверджено жодними доказами позивачем, колегією суддів відхиляються, оскільки застава та порука є різними видами забезпечення виконання зобов'язання, і спір у даній справі виник у зв'язку з порушенням боржником умов кредитного договору, на забезпечення виконання якого між банком, як кредитором, ПАТ "Компанія "Райз", як позичальником, та ПАТ "Райз-Максимко", як поручителем, був укладений договір поруки №06.1-20/194.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008) принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (принцип юридичної визначеності), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.
Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі № 910/14247/17 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В.Студенець
Судді О.Баранець
Г.Вронська