24.04.2018 м. Ужгород Справа № 907/755/17
Господарський суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Ушак І.Г.
при секретарі судового засідання Вишнякову І.Ю.
за участю представників:
позивача - Булеца М.О., особисто, Рутковський С.Р.,, представник за довіреністю;
відповідача - не з'явився;
третіх осіб - не з'явилися
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи-підприємця Булеци Магдалини Олександрівни, м. Ужгород
до Ужгородської міської ради
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- Куліс Вікторії Єнеївни, м. Ужгород (третя особа-1),
- ОСОБА_4, м. Ужгород (третя особа-2)
про визнання бездіяльності неправомірною, рішення Ужгородської міської ради незаконними та їх скасування, та про зобов'язання вчинити дії
Позивач звернулася до суду з даним позовом та просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо розгляду проекту землеустрою про відведення позивачу земельної ділянки площею 0,0061 га по вул. Українська, 54 в м. Ужгороді для розміщення тераси; визнати незаконними та скасувати рішення Ужгородської міської ради:
- № 1108 від 15.05.09 в частині надання приватному підприємцю Куліс В.Є. дозволу на підготовку проекту землеустрою щодо відведення ділянки площею 0,0105 в оренду в м. Ужгороді по вул. Українській, 54 (далі - рішення № 1108);
- № 362 від 09.12.11 в частині п. 1.23 (далі - рішення № 362);
- № 864 від 29.03.13 в частині п. 3 про скасування рішення № 140 від 26.12.06 (далі - рішення № 864, рішення № 140);
- № 517 від 24.05.12 в частині п.1.6 (далі - рішення № 517);
- № 868 від 29.03.13 (далі - рішення № 868)
та зобов'язати відповідача вчинити дії - розглянути проект землеустрою про відведення земельної ділянки площею 0,0061 га по вул. Українській, 54 в м. Ужгороді Булеца М.О. для розміщення тераси.
Посилається на те, що 25.12.06 відповідач рішенням № 140 надав дозвіл Булеці М.О. на підготовку проекту відведення земельної ділянки для розміщення тераси по вул. Українській, 54; стверджує про виготовлення проекту землеустрою, який не було розглянуто відповідачем, не дивлячись на численні звернення позивача.
Натомість, відповідач 15.05.09 рішенням № 1108 надав приватному підприємцю Куліс В.Є. - третій особі-1 у даній справі - дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0105 в м. Ужгороді по вул. Українській, 54 в оренду, яка частково накладається на земельну ділянку, на яку рішенням № 140 надано дозвіл позивачеві на виготовлення проекту відведення; 09.12.11 рішенням № 362 - затвердив приватному підприємцю Куліс В.Є. проект відведення зазначеної земельної ділянки та надав її в оренду строком на три роки до грудня 2014р.; 24.05.12 рішенням № 517 - надав дозвіл приватному підприємцю Куліс В.Є. на проведення експертної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки; 29.03.13 рішенням № 868 - затвердив вартість зазначеної земельної ділянки та продав її приватному підприємцю Куліс В.Є., скасувавши одночасно 29.03.13 рішенням № 864 раніше прийняте - 26.12.06 своє рішення № 140 про надання дозвіл Булеці М.О. на підготовку проекту відведення земельної ділянки для розміщення тераси по вул. Українській, 54
Позивач вважає, що з прийняттям зазначених рішень №№ 1108, 362, 517, 864, 868 відповідач порушив його право користування земельною ділянкою по вул. Українській, 54, в м. Ужгороді, згоди про яке досягли сторони - позивач та відповідач, надавши позивачу рішенням № 140 дозвіл на виготовлення проекту відводу цієї земельної ділянки; скасування ж відповідачем власного рішення № 140 вважає незаконним з огляду на відсутність таких повноважень в органу місцевого самоврядування, яким є відповідач.
Позивач та його представник у ході судового розгляду наполягають на задоволені позову, посилаючись на його обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.
Відповідач письмовими відзивом на позов, поясненнями, усними поясненнями уповноваженого представника у ході судового розгляду справи проти позову заперечує.
Посилається при цьому на те, що позивач, якому рішенням № 140 було надано дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки для розміщення тераси по вул. Українській, 54 у м. Ужгороді, не подав відповідачу такий проект для затвердження у встановленому законом порядку та не надав суду доказів подання. Наведеним вважає спростовуються твердження позивача про незаконну бездіяльність ради та не доведено підстав позовних вимог в частині зобов'язання позивача розглянути проект землеустрою.
Оспорювані рішення вважає такими, що прийняті міською радою в межах її повноважень та у відповідності до чинного законодавства на підставі звернення гр. Куліс, і оскільки земельна ділянка, яка перебувала в комунальній власності і була вільною (позивач, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо цієї земельної ділянки, на протязі трьох років не подала міській раді проект на затвердження), відповідач правомірно передав цю ділянку іншій особі - Куліс В.Є. спочатку в оренду, а за спливом трьох років добросовісного орендного користування - на викуп за ціною 21823,00 грн. без врахування ПДВ.
Вважає також, що позивач, звернувшись з даним позовом 12.10.17, пропустив трьохрічний строк для захисту свого права, оскільки про оспорювані рішення як зазначено у позовній заяві йому стало відомо 26.05.14, тому наполягає на застосуванні судом позовної давності.
Третя особа-1 у справі - Куліс В.Є - письмовими поясненнями та усними поясненнями представника у ході судового розгляду проти позову також заперечує.
Вважає, що позивач, який згідно рішення № 140 від 26.12.06 отримав дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для розміщення тераси по вул. Українській, 54 у м. Ужгороді, станом на час одержання дозволу мав право на отримання цієї земельної в оренду на неконкурентних засадах, однак, таким не скористався. Позивач протягом часу дії дозволу і станом на час розгляду даного спору у суді не виготовив проекту відведення земельної ділянки, та не подав його відповідачу для затвердження. В результаті наведеного та у зв'язку із законодавчими змінами позивач після 14.10.10 втратив право реалізувати свій дозвіл та отримати в оренду зазначену земельну ділянку. Відтак, безпідставними є його вимоги до відповідача про визнання незаконною бездіяльності та про зобов'язання розглянути проект відведення земельної ділянки позивачу, а оспорювані рішення щодо надання в оренду, а згодом на викуп Куліс В.Є. спірної ділянки як вільної земельної ділянки комунальної власності є правомірними та не порушують прав позивача.
Третя особа-2 у справі - ОСОБА_4 - належним чином повідомлена про розгляд даної судової справи, участі в ній свого уповноваженого представника не забезпечила, будь-яких письмових пояснень не надала.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши у ході судового розгляду пояснення представників учасників процесу, суд, керуючись законом, дійшов висновку про відмову у позові.
Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірною бездіяльності відповідача - міської ради - з розгляду проекту землеустрою про відведення приватному підприємцю Булеца М.О. земельної ділянки площею 0,0061 га по вул. Українській, 54 у м. Ужгороді для розміщення тераси та зобов'язання міської ради вчинити дії - розглянути зазначений проект землеустрою, які ґрунтуються на тому, що п. 3.63 рішення Ужгородської міської ради від 26.12.06 № 140 «Про надання та приватизацію земельних ділянок» позивачу було надано дозвіл на підготовку такого проекту, який не був розглянутий відповідачем, не дивлячись на численні звернення позивача, то суд виходить з відповідних приписів Земельного кодексу України (ЗКУ).
Так, ст. 122 ЗКУ в редакції чинній станом на час прийняття рішення № 140 встановлено, що, зокрема, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб; ст. 123 цього кодексу встановлено порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам, який поширюється і на позивача як фізичну особу-підприємця. Згідно ч. 1 цієї статті надання земельних ділянок у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок; умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт (ч. 2); особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до, зокрема, міської ради (ч. 3); відповідна міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки (ч. 5); проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки (ч. 6).
Аналогічно наведені питання щодо - надання відповідною радою, зокрема, міською, за клопотанням зацікавленої особи згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки; необхідності відповідних погоджень проекту відведення земельної ділянки та після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подання його до міської ради, яка розглядає його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймає рішення про надання земельної ділянки - врегульовані Земельним кодексом України в редакції чинній станом на час вирішення даного спору судом.
Отже, за змістом наведених приписів земельного законодавства, розгляду міською радою проекту землеустрою, зобов'язання здійснення якого є предметом позовних вимог у даній справі, як станом на час виникнення спірних відносин сторін, так і станом на час вирішення спору судом, передує подання зацікавленою в одержанні земельної ділянки особою розробленого за її замовленням та відповідним чином погодженого проекту відведення.
Позивачем у даній справі не доведено, що він подавав на затвердження відповідачу проект землеустрою про відведення приватному підприємцю Булеца М.О. земельної ділянки площею 0,0061 га по вул. Українська, 54 в м. Ужгороді для розміщення тераси, дозвіл на підготовку якого було надано рішенням № 140; матеріали справи не містять жодних доказів подання позивачем відповідачеві проекту землеустрою для розгляду як, власне, не містять матеріали справи і самого проекту землеустрою.
Твердження представника позивача у ході судового розгляду про те, що позивачеві не був виданий проект землеустрою його розробником - комунальним підприємством «Румб», який є комунальним підприємством відповідача, в силу чого відповідач міг одержати проект безпосередньо у розробника, судом не може бути прийнято до уваги з огляду на наведені вище приписи земельного законодавства, які покладають подання до міської ради розробленого та погодженого відповідним чином проекту відведення на зацікавлену в одержанні земельної ділянки особу, після чого рада у визначений законом строк повинна розглянути проект.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За наведених обставин, оскільки позивачем не подано відповідачеві проекту відведення земельної ділянки для розгляду, його вимоги про визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов'язання останнього розглянути проект землеустрою про відведення приватному підприємцю Булеца М.О. земельної ділянки площею 0,0061 га по вул. Українська, 54 в м. Ужгороді для розміщення тераси, є такими, що не підлягають задоволенню як безпідставні.
Щодо позовних вимог в частині визнання недійсними рішень Ужгородської міської ради №№ 1108, 362, 517, 868, то суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
За текстом п. 2.13 рішення від 15.05.09 № 1108 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок» міською радою приватному підприємцю Куліс В.Є. надано дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0105 в оренду в м. Ужгороді по вул. Українській, 54 під терасою з надбудовою та для її обслуговування (на умовах оренди);
- п. 1.23 рішення від 09.12.11 № 362 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок» міською радою затверджено проект відведення приватному підприємцю Куліс В.Є. земельної ділянки площею 0,0105 у м. Ужгороді по вул. Українській, 54 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови та надано її в оренду строком на три роки;
- п. 1.6 рішення від 24.05.12 № 517 «Про надання дозволів на проведення експертизи грошової оцінки земельних ділянок» надано дозвіл фізичній особі- підприємцю Куліс В.Є. на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0105 у м. Ужгороді по вул. Українській, 54 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови;
- рішенням від 29.03.13 № 868 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу» міською радою затверджено вартість земельної ділянки площею 0,0105 у м. Ужгороді по вул. Українській, 54 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови у сумі 21823,00 грн. (без урахування ПДВ) з розрахунку 207,84 грн. за 1 кв.м відповідно до висновку експертів від 20.12.12 та продано зазначену земельну ділянку фізичній особі-підприємцю Куліс В.Є.
Твердження позивача про те, що на підставі рішення № 140 йому належало право користування (оренди) цією земельною ділянкою станом на час прийняття оспорюваних рішень, і тому прийняття цих оспорюваних рішень суперечить приписам земельного законодавства в частині правомірності надання суб'єктам господарювання із земель комунальної власності вільних земельних ділянок або після їх вилучення у встановленому порядку (ч. 5 ст. 116 ЗКУ) та порушує його право користування, судом не приймається з огляду на наступне.
За приписами ст.ст. 125, 126 ЗКУ в редакції станом на час прийняття рішення № 140 право на оренду земельної ділянки виникає після укладення
договору оренди і його державної реєстрації; приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється; право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Отже, оскільки позивачем не було укладено договору оренди земельної ділянки, відсутні підстави стверджувати про наявність у нього права користування земельною ділянкою, відтак - спростовано, що зазначена земельна ділянка не була вільною та що з її наданням в оренду та продаж ФОП Куліс на підставі оспорюваних рішень порушено права позивача, які би підлягали захисту судом.
Крім того, суд приймає до уваги, що за приписами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву», який набрав чинності з 14.10.08, було внесено зміни до ст. 151 ЗКУ в частині встановлення строку дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимог щодо її відведення - один рік, який може бути продовжено одноразово на такий самий строк; у разі якщо протягом встановленого строку проект відведення земельної ділянки не подано на затвердження до відповідного органу, дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимоги щодо її відведення вважаються анульованими. Тобто, строк дії дозволу наданого рішенням № 140 від 26.12.06, який первісно не визначався, за змістом цієї норми Закону встановлювався в один рік - до 14.10.09, дані про його продовження відсутні, і, оскільки у строк до 14.10.09 проект відведення земельної ділянки не було подано на затвердження до відповідного органу, такий дозвіл вважається анульованим після 14.10.09.
Разом з тим, відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» рішення № 140 від 26.12.06 про надання позивачеві дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки як таке, що прийняте і не виконане до набрання чинності цим Законом- 14.10.08, зберігало чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто до 14.10.10.
За наведеного судом встановлено, що рішення № 1108 від 15.05.09 про надання дозволу приватному підприємцю Куліс В.Є. на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0105 в оренду в м. Ужгороді по вул. Українській, 54 під терасою з надбудовою та для її обслуговування (на умовах оренди) прийняте відповідачем під час чинності рішення відповідача № 140 від 26.12.06 щодо надання дозволу на виготовлення проекту відведення приватному підприємцю Булеца М.О. земельної ділянки площею 0,0061 га по вул. Українській, 54 у м. Ужгороді для розміщення тераси, що не відповідає приписам земельного законодавства в частині надання в користування вільних земельних ділянок та спричинило конфліктні ситуації зазначених приватних підприємців.
Разом з тим, суд констатує, що саме по собі прийняття відповідачем рішення № 1108 не порушило права позивача та не перешкоджало йому на підставі рішення № 140 виготовити проект відведення земельної ділянки та подати його на затвердження відповідача у вищенаведені строки - до 14.10.10.
Оскільки у зазначений строк позивачем не було подано на розгляд та затвердження відповідача проекту відведення земельної ділянки, правомірними є подальші дії відповідача після 14.10.10 з прийняття ним оспорюваних рішень № 362 від 09.12.11, № 517 від 24.05.12, № 868 від 29.03.13, згідно яких затверджено проект відведення приватному підприємцю Куліс В.Є. земельної ділянки площею 0,0105 у м. Ужгороді по вул. Українській, 54 та надано її в оренду строком на три роки; надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки; затверджено її вартість відповідно до висновку експерта та продано ФОП Куліс.
Тобто, зазначеними оспорюваними рішеннями міська рада розпорядилася вільною земельною ділянкою, що перебувала у комунальній власності, надавши її спочатку в оренду, а згодом - продавши ФОП Куліс, що відповідає повноваженням міської ради за змістом ст. ст. 12, 122, 124, 127, 128 Земельного кодексу України у відповідних редакціях станом на час прийняття оспорюваних рішень, відтак - відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо визнання недійсними цих рішень.
Щодо оспорюваного у справі рішення № 864 від 29.03.13, за текстом якого міська рада пунктом 3 скасувала рішення ІУ сесії міської ради У скликання від 26.12.06 № 140 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ПП Булеца М.О.», то суд констатує, що таке прийнято відповідачем всупереч повноважень останнього, оскільки законодавством не передбачено повноважень органу місцевого самоврядування, яким є відповідач, скасовувати власні рішення.
Суд, вирішуючи спір у даній частині вимог, виходить з того, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт і порушення процедури його прийняття, однак обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акта, прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
Як встановлено судом вище, рішення № 140 відповідно до приписів п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву», зберігало чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто до 14.10.10, тому з прийняттям відповідачем 29.03.13 оспорюваного рішення не відбулося порушення права позивача, наявністю якого обґрунтовані позовні вимоги.
За таких обставин відсутні підстави для задоволення позову про визнання недійсним оспорюваного рішення № 864.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору за підставі п. 1 ч. 4 ст.129 ГПК України належить покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. У позові відмовити повністю.
2. Судові витрати сплачені за подання позову покласти на позивача.
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлено 7.05.18
Суддя Ушак І.Г.