номер провадження справи 5/11/17
03.05.2018 Справа № 908/55/17
Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі:
Головуючий суддя Проскуряков К.В.,
Судді Носівець В.В.,
ОСОБА_1,
розглянувши заяву № б/н від 27.03.2018 Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 у справі 908/55/17
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, Київська область, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, поштова адреса: 04116, Київська область, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)
До відповідача: Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області (72142, Запорізька область, Приморський район, с. Інзівка, вул. Леніна, 4)
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30)
Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Запорізька обласна державна адміністрація (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164)
Третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69000, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716)
про стягнення 11 395 878,98 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача, не з'явився;
Від відповідача, ОСОБА_2, довіреність № рішення №2 від 06.11.2015;
Від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явився;
Від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явився;
Від третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явився;
Від третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, довіреність № ДР-100-1217 від 20.12.2017;
03.04.2018 до господарського суду Запорізької області від Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області надійшла заява від 27.03.2018 про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 р. у справі 908/55/17 до 01.02.2019.
Ухвалою суду від 25.04.2018 заяву Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області від 27.03.2018 про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 у справі 908/55/17 до 01.02.2019 прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 03.05.2018 з повідомленням (викликом) учасників справи, запропоновано сторонам направити на адресу суду та відповідача письмові пояснення на вищевказану заяву.
03.05.2018 на електрону адресу суду від Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” надійшов відзив № 50/05-408 на заяву про відстрочку виконання рішення, відповідно до якого позивач просить суд відмовити в задоволенні заяви Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області про відстрочку виконання рішення суду від 01.06.2017 у справі № 908/55/17.
Судове засідання 03.05.2018 здійснювалось відповідно до ч. 1 ст. 222 ГПК України із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.
У судовому засіданні 03.05.2018 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.05.2018 підтримав доводи, викладені у заяві. В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду від 01.06.2017 посилається на наступне: рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 позов задоволено. Ухвалою суду від 03.08.2017 заяву Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області про відстрочку виконання рішення суду у справі № 908/55/17 від 01.06.2017 задоволено частково, виконання рішення суду відстрочено до 01.04.2018. 10.08.2017 Інзівська сільська рада отримала відповідь від Міністерства фінансів України № 06310-06-21/21808, в якій зазначено, що договір між Інзівською сільською радою та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» укладено з порушенням бюджетного законодавства. Окрім того, ЗУ № 4220-У1 від 22.12.2011 внесені зміни до деяких законодавчих актів України в частині виключення норм щодо відшкодування забудовнику чи інвестору витрати на будівництво мереж постачання природного газу. На підставі відповідей компетентних органів Інзівська сільська рада звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору укладеного між сільською радою та ПАТ «НАК «Нафтогаз України». Рішенням господарського суду м. Києва від 15.11.2017 по справі № 908/1270/17 позов Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області задоволено частково, визнано недійсним п. 1.1. та підпункт 2.3.15 п. 2.3. договору від 24.07.2012, укладеного між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та Інзівською сільською радою Приморського району Запорізької області в частині зобов'язання замовника повернути кошти ПАТ «НАК «Нафтогаз України». Станом на 03.05.2018 вказана справа перебуває на розгляді в Київському апеляційному господарському суді. Згідно з довідкою Управління фінансів Приморської РДА Запорізької області № 02-28/222 від 19.03.2018, фактичне надходження до бюджету Інзівської сільської ради за 2013 рік складає 471,474 тис. грн.., за 2014 - 530,343 тис. грн.., за 2015 - 1 110,421 тис. грн., за 2016 - 1 916,244 тис. грн., за 2017 - 2 291,429 тис. грн., у зв'язку з чим самостійно оплатити заборгованість відповідач не має можливості. Просить суд заяву задовольнити та відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 у справі 908/55/17 до 01.02.2019.
Представник третьої особи-4 - ПАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” письмових пояснень на заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду не надав. Проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду не заперечив.
Представник позивача у судове засідання не з'явився.
Представники третіх осіб - 1 - 3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання 03.05.2018 не з'явились. Про дату, час та місце призначеного судового засідання були повідомлені належним чином шляхом направлення на їх адреси відповідних ухвал. Клопотань про розгляд справи без уповноважених представників третіх осіб - 1 - 3, або про відкладення розгляду заяви на адресу суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи колегія суддів звертає увагу позивача, що відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСА України № 28 від 20.02.2013, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.
Колегією суддів встановлено, що відзив ПАТ “НАК “Нафтогаз України” за № 50/05-408 на заяву про відстрочку виконання рішення не містить електронного цифрового підпису, оригіналу до суду станом на 03.05.2018 не надходило, отже вказаний відзив не є офіційним документом та не підлягає розгляду судом.
Розглянувши зазначену заяву та додані до неї документи, вислухавши та вивчивши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 по справі № 908/55/17 у складі (головуючий суддя (суддя-доповідач): Проскуряков К.В., судді: Носівець В.В., Топчій О.А.) позовні вимоги задоволено та стягнуто з Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” суму основного боргу у розмірі 5 488 327,74 грн., 3 % річних у розмірі 480 453,61 грн., втрати від інфляції у розмірі 5 427 097,63 грн., судовий збір у розмірі 170 938,18 грн.
На виконання вказаного рішення господарським судом Запорізької області 27.06.2017 видано відповідний наказ.
Ухвалою суду від 03.08.2017 заяву Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області про відстрочку виконання рішення суду у справі № 908/55/17 від 01.06.2017 задоволено частково, виконання рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 про стягнення з Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” суми основного боргу у розмірі 5 488 327,74 грн., 3 % річних у розмірі 480 453,61 грн., втрат від інфляції у розмірі 5 427 097,63 грн. та судовий збір у розмірі 170 938,18 грн. відстрочено до 01.04.2018.
За приписами ст. 129-1 Конституції України та ч. 1, 2 статті 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Відповідно ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Оскільки господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 “Конвенції про захист прав людини та основних свобод” відповідно до якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру”, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В даному випадку, обґрунтовуючи заяву про надання відстрочки виконання судового рішення, боржник посилається на обставини, які вважає винятковими, оскільки вони перешкоджають своєчасно виконати судове рішення у спосіб та порядок визначені судом через скрутне фінансове становище та неможливість виконання рішення в період до лютого 2019 року.
Заявник вказує на те, що склад доходів Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області за період з 2013 - 2017, а саме: 2013 - 471 474,00 грн., 2014 - 530 343,00 грн., 2015 - 1 110 421,00 грн., 2016 - 1 916 244,00 грн., 2017 - 2 291 429,00 грн.
Станом на теперішній час, побудований Інзівською сільською радою міжсільський газопровід, є власністю держави. Окрім мешканців села Інзівка з 2013 року до цього газоводу приєднана гілка, яка забезпечує газом села Степанівка, Богданівка Приазовського району Запорізької області та з 2014 році приєднані до газоводу села Орлівка, Райнівка Приморського району, та газовід до сіл Строганівка, Ботієво, Володимирівка Приазовського району Запорізької області, який знаходиться в стадії будівництва.
Заборгованість виникла за наслідками виконання договору від 24.07.2012 № 2 про добудову об'єкта газопостачання “Газифікація с. Інзівка Приморського району, І черга будівництва”, який було укладено на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р “Про добудову підвідних газопроводів” зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 № 1881-р, Розпорядження голови Запорізької ОДА № 309 від 02.07.2012, рішення сесії № 2 від 12.07.2012 Інзівської сільської ради.
Інзівська сільська рада звернулась з клопотанням № 146 від 20.07.2017 до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України з проханням включити в Державний бюджету на 2018 рік кошти у сумі 11 566 817,16 грн. для погашення заборгованості перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
Внаслідок розгляду вищевказаного клопотання, 10.08.2017 Інзівська сільська рада отримала відповідь від Міністерства фінансів України № 06310-06-21/21808, в якій зазначено, що договір між Інзівською міською радою та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» укладено з порушенням бюджетного законодавства. Окрім того, Законом України № 4220-У1 від 22.12.2011 внесені зміни до деяких законодавчих актів України в частині виключення норм, щодо відшкодування забудовнику чи інвестору витрат на будівництва мереж постачання природного газу (об'єктів).
29.08.2017 листом № 186 Інзівська сільська рада звернулась до голови Запорізької обласної державної адміністрації з проханням порушити клопотання перед Кабінетом Міністрів України щодо включення в Державний бюджет на 2018 рік коштів для погашення заборгованості перед НАК «ПАТ «Нафтогаз України», на що отримано відповідь, що аналогічна ситуація склалась в п'ятнадцяти регіонах Запорізької області.
На підставі відповідей компетентних органів Інзівська сільська рада звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору № 2 від 24.07.2012, укладеного між сільською радою та ПАТ «НАК «Нафтогаз України», на підставі якого стягується заборгованість у даній справі.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.11.2017 по справі № 908/1270/17 позов Інзівською сільською ради до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково, визнано недійсними пункт 1.1. та підпункт 2.3.15 пункту 2.3 договору від 24.07.2012, укладеного між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та Інзівською сільською радою Приморського району Запорізької області в частині зобов'язання замовника повернути кошти Публічному акціонерному товариству «НАК «Нафтогаз України».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулась з апеляційною скаргою.
Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень станом на 03.05.2018, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 апеляційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в особі Філії «Центр метрології та газорозподільних систем» на рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2017 у справі № 908/1270/17 прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 31.01.2018 об 11 год. 00 хв. Інших відомостей стосовно розгляду вказаної справи Єдиний державний реєстр судових рішень не містить. Таким чином, рішення по справі № 908/1270/17 не набрало чинності.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997, система місцевого самоврядування включає, зокрема сільську раду.
Згідно з ч. 1 ст. 61 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Відповідно до ч. 5 ст. 64 вказаного Закону України, видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Згідно з ст. 62 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.
За рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 у справі № 908/55/17 присуджено до стягнення з Інзівської сільської ради кошти в загальному розмірі 11 395 878,98 грн., що з урахуванням наданої інформації про щорічні доходи сільської ради свідчить про об'єктивну неможливість самостійно сплатити заборгованість. Сплата, присуджених до стягнення коштів без участі Держави в особі Кабінету Міністрів України та без включення їх до Державного бюджету на 2019 рік для погашення боргу перед ПАТ НАК “Нафтогаз України” є неможливою та примусове виконання рішення без належного фінансування може призвести до вкрай негативних наслідків для територіальної громади Інзівської сільської ради.
Крім цього, рішенням господарського суду м. Києва від 15.11.2017 по справі № 908/1270/17 частково визнано недійсним пункти 1.1. та підпункт 2.3.15 пункту 2.3 договору № 2 від 24.07.2012, укладеного між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та Інзівською сільською радою Приморського району Запорізької області, що в свою чергу може бути підставою для перегляду рішення по справі № 908/55/17 за нововиявленими обставинами у випадку залишення цього рішення без змін судом апеляційної інстанції.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Чинне законодавство України не визначає переліку об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне або фінансове становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Оцінюючи вищенаведені обставини суд враховує, що відповідач не ухиляється від виконання своїх обов'язків з погашення заборгованості, вживає заходи для вирішення проблемної ситуації, яка склалась з оплатою заборгованості, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування та фактичного перебування газопроводів не у власності відповідача, а у власності держави.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд має врахувати вищенаведені обставини, які обґрунтовують необхідність реалізації судом права на надання відстрочки виконання рішення суду.
Таким чином, вказані обставини свідчать про наявність обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення господарського суду Запорізької області по даній справі.
Частинами 1 та 3 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч. 1). Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3).
Відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/55/17 ухвалено 01.06.2017.
З урахуванням викладеного, враховуючи досліджені судом докази, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, враховуючи значний розмір боргу, проте, оскільки на день розгляду заяви норми ст. 331 ГПК України не передбачають можливість надання розстрочення та відстрочення виконання судового рішення в строк, який перевищує однин рік з дня ухвалення такого рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість часткового задоволення заяви Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 строком на до 31.05.2018 року.
Згідно з ч. 7 ст. 331 ГПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Заяву Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області від 27.03.2018 № б/н про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 у справі 908/55/17 задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 у справі № 908/55/17 до 31.05.2018.
3. Копію ухвали направити сторонам у справі.
Ухвалу складено згідно з вимогами ст. 234 ГПК України та підписано 08.05.2018.
Головуючий суддя К.В. Проскуряков
Суддя В.В. Носівець
Суддя О.А. Топчій