ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.04.2018Справа № 914/2123/17
За позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Львівського відділення Газопромислове управління «Полтавагазвидобування»
про стягнення 101620,41 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Багнюк І.І.
Представники учасників справи:
від позивачане з'явився
від відповідачаСтебелецький Р.В., довіреність № 2-158д від 28.12.2017
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Львівського відділення Газопромислове управління «Полтавагазвидобування» 101620,41 грн, з яких: 28463,33 грн пені, 3586,72 грн 3 % річних, 69570,36 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №2340/14-ТЕ-21 від 03.02.2014.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.10.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №914/2123/17 та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.12.2017 справу №914/2123/17 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018, справу №914/2123/17 передано для розгляду судді Головатюку Л.Д.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 суддею Головатюком Л.Д. прийнято справу №914/2123/17 до провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.03.2018.
Судове засідання, призначене на 15.03.2018, не відбулося.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/2123/18.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справу №914/2123/18 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М., яка керуючись ч. 14 ст. 32, ст. ст. 232, 234, 247 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 20.03.2018 прийняла справу №914/2123/18 до свого провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначила на 18.04.2018; явку повноважних представників сторін визнала обов'язковою; попередила сторони про передбачені ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України наслідки неявки в судове засідання учасника справи, а позивача - про передбачені п. 4 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України правові наслідки.
У судовому засіданні 18.04.2018 судом оголошено перерву до 26.04.2018 о 09:50 год.
Представник позивача в судове засідання 26.04.2018 не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.04.2018 підтримав подане раніше клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з невідповідністю позовної заяви положенням ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (в редакції кодексу до 15.12.2017), а також ст. 162 кодексу у нині діючій редакції. В клопотанні відповідач вказує, що позивач не зазначив в позовній заяві обставин щодо прострочення, терміну прострочення по кожному акту окремо і не додав до позовної заяви відповідних доказів.
Розглянувши дане клопотання, суд відмовив в його задоволенні, оскільки розрахунок заявлених до стягнення сум додано позивачем в якості додатку до позовної заяви, в ході розгляду справи позивачем надані пояснення щодо здійснених нарахувань, відтак, відсутні процесуальні підстави для залишення позову без розгляду.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.04.2018 проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні. Позиція відповідача викладена у відзиві на позов, в якому відповідач наголошує, що датою оплати зобов'язань відповідача перед позивачем є дати відповідних заяв про зарахування зустрічних вимог. Відтак, відповідач наголошує, що позивач мав провести розрахунок пені та 3% річних, враховуючи ці дати.
У судовому засіданні 26.04.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва
03.02.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (надалі - покупець, відповідач) в особі Львівського відділення Газопромислове управління «Полтавагазвидобування» укладено Договір № 2340/14-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах даного договору.
Відповідно до п. 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками 9крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).
Додатковою угодою № 1 від 30.04.2014 до договору сторони внесли зміни до п. 1.2. Договору, виклавши його в наступній редакції: «Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням».
Згідно п. 2.1. договору, продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 року газ обсягом до 190,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): з січня по грудень (включно).
Ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) - п. 5.1. договору.
Відповідно до п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахуванням податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн, крім того ПДВ 20 % - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу.
Відповідно до п. 9.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 і діє в частині поставки газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 248352,63 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 38912,04 грн, від 28.02.2014 на суму 34831,27 грн, від 31.03.2014 на суму 29481,88 грн, від 30.04.2014 на суму 18506,85 грн, від 31.05.2014 на суму 10210,45 грн, від 30.06.2014 на суму 9245,58 грн, від 31.07.2014 на суму 8106,57 грн, від 31.08.2014 на суму 7746,53 грн, від 30.09.2014 на суму 8892,10 грн, від 31.10.2014 на суму 17994,95 грн, від 30.11.2014 на суму 29678,25 грн та від 31.12.2014 на суму 34746,16 грн, які підписані представниками сторін та скріплений їх печатками (копії в матеріалах справи).
Проте, відповідач виконав грошові зобов'язання з порушенням строків, встановлених договором, а саме п. 6.1. договору.
Обставини справи свідчать, що оплата поставленого природного газу здійснювалася шляхом зарахування зустрічних позовних вимог згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Статтею 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони.
Із аналізу наведених норм вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Так, відповідач направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №19/3-011-3071 від 18.06.2014, яка була отримана позивачем 19.06.2014, на суму 103225,19 грн за Договором №2340/14-ТЕ-21 від 03.02.2014, що включає вартість поставленого природного газу за січень 2014 на суму 38912,04 грн; за лютий 2014 на суму 34831,27 грн; за березень 2014 на суму 29481,88 грн. Також відповідачем було направлено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №19/3-07-3201 від 29.05.2015, яка була отримана позивачем 02.06.2015, на суму 145127,43 грн, за Договором №2340/14-ТЕ-21 від 03.02.2014, що включає вартість поставленого природного газу за квітень 2014 на суму 18506,85 грн; за травень 2014 на суму 10210,45 грн; за червень 2014 на суму 9245,58 грн; за липень 2014 на суму 8106,56 грн; за серпень 2014 на суму 7746,53 грн; за вересень 2014 на суму 8892,10 грн; за жовтень 2014 на суму 17994,95 грн; за листопад 2014 на суму 29678,25 грн; за грудень 2014 на суму 34746,16 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов'язання, а тому просить суд стягнути з відповідача 28463,33 грн - пені за загальний період з 15.02.2014 по 28.05.2015; 3586,72 грн - 3 % річних за загальний період з 15.02.2014 по 28.05.2015 та 69570,36 грн - інфляційних втрат за загальний період з 15.02.2014 по 30.04.2015.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 248352,63 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 38912,04 грн, від 28.02.2014 на суму 34831,27 грн, від 31.03.2014 на суму 29481,88 грн, від 30.04.2014 на суму 18506,85 грн, від 31.05.2014 на суму 10210,45 грн, від 30.06.2014 на суму 9245,58 грн, від 31.07.2014 на суму 8106,57 грн, від 31.08.2014 на суму 7746,53 грн, від 30.09.2014 на суму 8892,10 грн, від 31.10.2014 на суму 17994,95 грн, від 30.11.2014 на суму 29678,25 грн та від 31.12.2014 на суму 34746,16 грн, які підписані представниками сторін та скріплений їх печатками (копії в матеріалах справи).
Проте, відповідач виконав грошові зобов'язання з порушенням строків, встановлених договором, а саме п. 6.1. договору. Оплата поставленого природного газу здійснювалася шляхом зарахування зустрічних позовних вимог згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Таким чином, враховуючи п. 6.1. договору, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого природного газу за договором до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти позовних вимог, посилаючись на невірні розрахунки та застосування при розрахунку невірних періодів, зокрема, відповідач не погодився з розрахунками, здійсненими за порушення зобов'язань за період з січня 2014 року по березень 2014 року. Стосовно розрахунків за період з квітня 2014 року по грудень 2014 року, то відповідач не заперечив проти них.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки, оскільки період нарахування визначений позивачем без врахування дати отримання заяви від відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог №19/3-011-3071 від 18.06.2014. Сторони визнають, що ця заява доведена до відома і отримана позивачем 19.06.2014, і саме вказана дата розцінюється судом як дата погашення зобов'язання відповідача перед позивачем.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 28087,19 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 15.02.2014 по 28.05.2015, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3586,72 грн - 3 % річних за загальний період з 15.02.2014 по 28.05.2015 та 69570,36 грн - інфляційних втрат за загальний період з 15.02.2014 по 30.04.2015, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3 % річних та встановлено, що в останньому допущено помилки у визначенні розміру нарахування 3 % річних. При цьому період нарахування визначений без врахування дати отримання - 19.06.2014 - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №19/3-011-3071 від 18.06.2014.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних в розмірі 3527,33 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 15.02.2014 по 28.05.2015, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Також судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.
Таким чином, за розрахунком позивача, перевіреним судом, обґрунтованою є сума інфляційних втрат у розмірі 69570,36 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 15.02.2014 по 30.04.2015, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню повністю.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 2340/14-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу від 03.02.2014, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідача 3527,33 грн - 3 % річних за загальний період з 15.02.2014 по 28.05.2015 та 69570,36 грн - інфляційних втрат за загальний період з 15.02.2014 по 30.04.2015.
Враховуючи викладене, позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Львівського відділення Газопромислове управління «Полтавагазвидобування» підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ідентифікаційний код 30019775) в особі Львівського відділення Газопромислове управління «Полтавагазвидобування» (79026, м. Львів, вул. Рубчака, 27. Ідентифікаційний код 39585756) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 28087 (двадцять вісім тисяч вісімдесят сім) грн 19 коп пені, 3527 (три тисячі п'ятсот двадцять сім) грн 33 коп. 3 % річних, 69570 (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят) грн 36 коп інфляційних втрат та 1593 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто три) грн 14 коп витрат на сплату судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 05.05.2018
Суддя Ю.М. Смирнова