ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.05.2018Справа № 910/1903/18
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (м. Дніпро)
до Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ)
про стягнення 40 506,94 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 40506,94 грн. страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статті 27 Закону України "Про страхування" та ст. 1191 Цивільного кодексу України, за приписами яких позивачем отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. При цьому відповідальність власника транспортного засобу, яким скоєно ДТП, була застрахована сертифікатом міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка", а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування йому 40506,94 грн. покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.18. відкрито провадження у справі № 910/1903/18 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
16.03.18. відповідачем подано письмовий відзив на позов, в якому він проти позову заперечує з підстав того, що згідно сертифікату міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" № BG/23/115002865488/01 застраховано автомобіль марки Skoda, реєстраційний номер НОМЕР_1, а не той, що вказаний в постанові суду. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не було надано всіх необхідних документів, необхідних для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.
22.03.18. позивачем подано відповідь на відзив відповідача.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
31.07.14. між позивачем (Страховиком) та ТОВ «Автокредит Плюс» (Страхувальником, Вигодонабувачем) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № К4Н0СРS-146V1YF (далі - Договір), відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки Lexus, д.р.н. НОМЕР_2.
11.01.16. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась в м. Києві поблизу перехрестя вул. Новокостянтинівська та проспекту Московського, автомобіль марки Lexus, д.р.н. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки Skoda, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Оболонського районного суду міста Києва від 30.03.16. в адміністративній справі № 756/1578/16-п.
При цьому, заперечуючи проти позову відповідач вказує, що згідно сертифікату міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" № BG/23/115002865488/01 застраховано автомобіль марки Skoda, реєстраційний номер НОМЕР_1, а не той, що вказаний в постанові суду.
На вказане, Господарський суд міста Києва звертає увагу відповідача, що постановою Оболонського районного суду міста Києва від 08.12.17. в адміністративній справі № 756/1578/16-п виправлено описку, допущену в постанові Оболонського районного суду міста Києва від 30.03.16. в адміністративній справі № 756/1578/16-п та вказано замість невірного номерного знаку автомобіля марки Skoda «А7249МС» вірний «НОМЕР_1».
Відповідно до Звіту № 6-2016 від 09.03.16. вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки Lexus, д.р.н. НОМЕР_2 склала 44 642,16 грн.
На підставі страхового акту № И-6705996 від 13.04.16. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 40506,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2532 від 14.04.16.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_1, який керував автомобілем марки Skoda, реєстраційний номер НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.
У відповідності до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
У відповідності до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Положеннями ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Судом встановлено, що взаємовідносини у сфері міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" врегульовані безпосередньо Процедурними Правилами, прийнятими Радою Бюро на Генеральній Асамблеї 30.05.02. та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до положень п. 10.4. ст. 10 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.
Положенням п. 40.1. ст. 40 вказаного Закону передбачено, що МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди: на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", заподіяної власниками та/або користувачами транспортних засобів, якщо такі власники та/або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат "Зелена картка", виданий від імені страховиків - членів МТСБУ; на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.
Чинне законодавство, як зазначено у п. 10 ст. 10 Закону визначає, що власник який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.
Автомобіль марки Skoda, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на день ДТП був застрахований сертифікатом міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" № BG/23/115002865488/01.
Оскільки водій ОСОБА_1, з вини якого сталася ДТП при керуванні автомобілем марки Skoda, реєстраційний номер НОМЕР_1 мав страховий сертифікат міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" № BG/23/115002865488/01, у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем відповідно до положень ст. 40 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Претензією № 14-09/02-03 від 14.09.17. позивач звернувся до відповідача з проханням сплатити 40506,94 грн. виплаченого страхового відшкодування.
Відповіді на вказаний запит позивача відповідачем надано не було. Матеріали справи містять лист № 8.3-03/5108 відповідача, адресований позивачу та датований 19.02.18. (датою звернення позивача з даним позовом до суду), в якому М(т)сбУ просить позивача надати йому документи.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 40506,94 грн. страхового відшкодування, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівськй бульвар, б. 8; ідентифікаційний код 21647131) на користь Приватного акціонерного товариства «Інгосстрах» (49100, м. Дніпро, узвіз Кодацький,2; ідентифікаційний код 33248430) 40 506 (сорок тисяч п'ятсот шість) грн. 94 коп. - страхового відшкодування, 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко