24.04.2018 м. Ужгород Справа № 6/138
за позовом Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, м.Ужгород
до відповідача державного підприємство „Агропромисловий комбінат „Ужгородський", с.Розівка, Ужгородський район
про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій у справі про банкрутство №5/58
За заявою ПП „Астурія Кліо", м.Київ
до державного підприємство „Агропромисловий комбінат „Ужгородський", с.Розівка, Ужгородський район
про банкрутство
Суддя О.В. Васьковський
Представники:
від позивача (кредитор) - Міськова Н.В. - головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу (дов.№3841/08 від 03.04.17)
від відповідача (боржника) - Ракущинець А.А., арбітражний керуючий, керуючий санацією
за участі представника сектору з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області - Макаі А.Й. - головний спеціаліст сектору (дов.№06-13/18 від 17.01.18)
СУТЬ СПОРУ: стягнення суми 142817,53 грн. заборгованості з відшкодування фактичних витрат на доставку та виплату пенсій, призначених по списку 2 за період березень 2014 року по листопад 2017 року.
Позивач просить позов задоволити мотивуючи тим, що відповідач (боржник) в порушення ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Інструкції про порядок обчислення і сплат страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою Управління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663 не відшкодував виплачені громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пільгові пенсії та витрати на їх доставку на загальну суму 142817,53 грн. Вказує, що зазначені громадяни працювали на підприємстві відповідача в шкідливих умовах праці повний робочий день, на роботах та за професіями, передбаченими Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. Це дало їм право на призначення пенсії ВІДПОВІДНО до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Вказані обставини підтверджуються документально, в пенсійних справах пенсіонерів містяться виписки з їх трудових книжок, пільгові довідки, видані підприємством, документи проведеної атестації робочих місць, розпорядження органу ПФУ про призначення пільгових пенсій тощо. Позивач посилається на те, що відповідно до розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати дольниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Мін'юсті16.01.2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1) відповідачу надсилались відповідні повідомлення, в яких вказувалась підстава для нарахування зобов'язання, сума нарахованого Пенсійного фонду зобов'язання та окремо його розрахунок, а також порядок виставлених сум збору, однак станом на день подання цього позову відповідач не сплатив відповідну суму нарахованого зобов'язання, не оскаржив його у встановленому порядку, в результаті чого у нього виникла станом на день звернення до суду рахується заборгованість у вказаному розмірі.
При цьому, позивач повідомляє, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1055 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» та наказу головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 05 січня 2016 року № 3 «Про затвердження голів комісій з припинення юридичних осіб» проведено реорганізацію шляхом злиття управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області й управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області та утворення Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, тобто Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області є правонаступником управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області.
Щодо строку звернення з даним позовом, позивач зазначає, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше. Згідно ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Тому вказує, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені Законом, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків або недоїмкою, у відповідності до ч.15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк давності щодо стягнення якої не застосовується.
Позивач наголошує, що ненадходження обов'язкових платежів до бюджету Пенсійного фонду перешкоджає виконанню одного з основних завдань Фонду - забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для повного та своєчасного фінансування виплати пенсій.
У поданій відповіді на відзив позивач вказує, що наведені в позові громадяни працювали на Державному підприємстві Агропромисловий комбінат "Ужгородський" в шкідливих умовах праці повний робочий день на атестованих робочих місцях та отримали право на пенсію, у порядку, визначеному п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, зокрема, вказує, що ОСОБА_4 призначено пільгову пенсію у 56 років, при цьому наявного пільгового стажу є достатнім для призначення даного виду пенсії; ОСОБА_5 звернувся за призначенням пенсії до управління, але у зв'язку з недостатністю пільгового стажу пенсію було призначено з 25.04.2016 року, тобто у 56 років, відповідно до заяви та поданих до неї підтверджуючих документів. При цьому загальний стаж становив 33 роки 10 місяців 22 дні, з них 10 років 4 місяці 10 днів пільгового стажу. Право на призначення пільгової пенсії у гр. ОСОБА_6 настало 09.02.2017 року при досягненні 55 років. Пенсію призначено згідно протоколу №1071 від 16.03.2017 року відповідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Загальна сума пільгової пенсії до відшкодування за квітень 2017 року становить 8686,06 грн. Державному підприємству Агропромисловий комбінат "Ужгородський".
Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд задовільнити позовні вимоги до Державного підприємства Агропромисловий комбінат «Ужгородський» в повному обсязі.
Відповідач у поданому 31.01.18 відзиві проти позовних вимог заперечує, обґрунтовуючи тим, що відповідно до п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років б місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. При цьому вказує, що у ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, який визнаний ПФУ відповідно до Протоколу стаж роботи за списком 2-10 років, загальний стаж 38 років - не вистачає стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці - 10 років замість необхідних 12 років 6 місяців. Також, у ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, що визнаний ПФУ відповідно до Протоколу стаж роботи за списком 2 - 10 років, загальний стаж 33 роки, не вистачає стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці - 10 років замість необхідних 12 років 6 місяців. Вказує, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, робота за списком 2-15 років, загальний стаж 33 роки призначили пенсію в розмірі 1954,71 грн., натомість за квітень 2017р. позивач просить відшкодувати пенсію в розмірі 5127,09 грн. У зв'язку з чим, просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.
У судовому засіданні 31.01.18, 16.02.18 та 11.04.18, у відповідності до ч.5 ст.183 ГПК України та ч.ч.1-3 ст.216 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 09.11.2006 року по справі №6/138 розірвано мирову угоду від 03.03.2004 р., укладену між державним підприємством "Агропромисловий Комбінат "Ужгородський", комітету кредиторів боржника та ТОВ "Агро-Комплекс" та затверджену ухвалою господарського суду Закарпатської області по справі № 6/138 від 30.03.2004р. та поновлено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Агропромисловий комбінат "Ужгородський" поновити зі стадії санації (в редакції Закону до 19.01.13) (Головуючий суддя Івашкович І.В.).
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 13.12.17 у справі №6/138 призначено керуючим санацією ДП АПК „Ужгородський" арбітражного керуючого Ракущинець Андрія Андрашовича.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 21.09.17 справу №6/138 прийнято до провадження судді Васьковського О.В.
Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, м.Ужгород 12.12.17 звернулося до господарського суду Закарпатської області із позовною заявою про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій , призначених по списку 2 за спірний період в сумі 142817,53 грн. у справі №6/138 про банкрутство державного підприємство „Агропромисловий комбінат „Ужгородський", с.Розівка, Ужгородський район.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 14.12.17 справу №6/138 подана позовна заява призначена до розгляду у судовому засіданні.
Станом на момент розгляду позовної заяви відповідач (боржник) перебуває на стадії санації у справі про банкрутство за судовим рішенням - ухвалою господарського суду Закарпатської області від 09.11.2006 року по справі №6/138.
Як встановлено судом, вимоги позивача складаються із заборгованості перед Пенсійним фондом по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список №2) за період березень 2014 року по листопад 2017 року по пенсіонерам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на загальну суму 142817,53 грн.
Станом на момент подання позову, оскільки даний спір стосується питання формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство державного підприємство „Агропромисловий комбінат „Ужгородський", с.Розівка, Ужгородський район, тобто є безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, розгляд даного спору призначено в межах справи №6/138 про банкрутство державного підприємство „Агропромисловий комбінат „Ужгородський", с.Розівка, Ужгородський район, відповідно до ч. 9 ст. 16 ГПК України (в ред. чинній станом на момент подання позову).
У відповідності до п.8 ч.1 ст.20 ГПК України (в ред. від 15.12.17) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України (в ред. від 15.12.17) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно п. 1-1 Прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.11 №4212-VІ, який набрав чинності 19.01.2013 р., положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Таким чином, враховуючи те, що провадження у справі порушено 20.11.2001 р., тобто до набрання чинності новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до спірних правовідносин мають бути застосовані положення Закону в редакції, чинній до 19.01.2013 р.
Згідно ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у вказаній редакції) вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Разом з цим, ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
Отже, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, а правовідносини боржника з іншими суб'єктами господарювання врегульовуються з урахуванням положень спеціального закону - Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .
Таким чином, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Відповідна правова позиція щодо підвідомчості спорів за участю боржника викладена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015р. у справі №911/4212/14 та 13.04.2016р. у справі № 908/4804/14, відповідно до якої положення ст.ст. 12, 16 ГПК України (в ред. до 15.12.17), в силу ч. 1 ст. 58 Конституції України, застосовуються і до справ про банкрутство, провадження у яких здійснюється за Законом про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 р.
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що державне підприємство „Агропромисловий комбінат „Ужгородський", с.Розівка, Ужгородський район є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі Закон України № 400/97-ВР) та є платником страхових внесків відповідно до статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 (далі Закон України № 1058).
В силу абз.4 п.2 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пп. «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за ставкою 100 відсотків від об'єкта оподаткування. Порядок нарахування збору на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в період до 01.01.2004 року визначений інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду у України від 19 жовтня 2001 року № 16-6 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2001 року за № 998/6189 (надалі Інструкція №16- 6 від 19.10.2001р.).
Встановлено, що пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 2 відповідно до пункту «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було призначено громадянам, які працювали у відповідача, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Відповідно до п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.
Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього ж Закону.
Абзацом 3 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 п. 1 ст. 2 цього Закону.
Обов'язок відшкодування витрат з виплати пенсій, призначених за ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачений п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за правилами якого пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діяв Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», абзацом 4 п. 1 ст. 2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст. 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до абзацу 4 пп. 1 цього ж пункту Закону підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Враховуючи, що положення абзацу 4 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальними щодо абзацу 3 п. 2 прикінцевих положень цього ж Закону, апеляційний суд дійшов до висновку про існування у відповідача обов'язку відшкодовувати органам пенсійного фонду суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «а», «;б-з» Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004 р. (далі-Інструкція № 21-1).
Пунктом 6.4. Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Відповідно до п. 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Отже, зазначеними нормами визначено обов'язок підприємств щодо повноти та своєчасності відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
При цьому, єдиною підставою для відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №2 та повідомлення про направлення та вручення розрахунку.
Згідно наявних матеріалів справи, Ужгородським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області направлялись відповідачу розрахунки сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2 громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6,
Також, судом встановлено, що надана позивачем виплата та доставка пенсії гр.ОСОБА_6 проводилась через ЗД ПАТ «Укрпошта» за період березень 2014 року по листопад 2017 року, що підтверджується відомостями про виплату та доставку пенсій за вказаний період. Сума відшкодування пенсії виплаченої громадянину ОСОБА_5 становить 5156,27 грн. (5 127,09 грн. - місячний розмір пенсії + 29,18 грн. фактичні витрати на доставку пенсії 1,56%) й складається з 3256,59 грн. (гр. 15 розрахунку фактичних витрат за період з дати призначення пенсії) та 1899,68 грн. (гр.16 місячний розмір).
Крім того, згідно листа ПАТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-20171103/3584 від 20.11.2017р., адресованого Ужгородському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Закарпатської області на його запит №11234/08 від 26.10.2017р., ПАТ КБ «Приватбанк» своєчасно та в повному обсязі здійснює зарахування грошових коштів на поточний рахунок гр. ОСОБА_5, що підтверджується таблицею зарахування грошових коштів долучено до вказаного листа.
Щодо виплати та доставки пенсії гр. ОСОБА_4 позивачем підтверджено факт виплати та отримання пенсії вказаній особі, згідно виписки ПАТ «КОМІНВЕСТБАНК» з карткового рахунку НОМЕР_1 за договором №080-0020846-Ф/13 KRD за період з 01.03.14 по 30.09.17.
Судом встановлено, що у визначений термін відповідач (боржник) не виконав обов'язок щодо відшкодування витрат на доставку та виплату пільгових пенсій.
Таким чином, суд зазначає, що позивачем доведено у відповідності до ст.ст.73-74, 76-79 ГПК України підставність призначення та факт виплати зазначеним особам пільгової пенсії, підтверджується наявними в матеріалах справи, копіями: трудової книжки, довідок про пільговий стаж, протоколів про призначення пільгової пенсії, довідок про розмір пенсії, виплатних відомостей про виплату пенсії. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що вказані розрахунки відповідачем оскаржувались, відповідно визначені у ньому зобов'язання є узгодженим. Доводи відповідача (боржника) щодо безпідставності позовних вимог спростовуються вищенаведеними висновками суду та наявними в матеріалах справи доказами.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача (боржника) заборгованості в сумі 142817,53 грн., оскільки відповідачем в добровільному порядку не здійснено відшкодування Ужгородському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Закарпатської області сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 142817,53 грн. за березень 2014 року-листопад 2017 року, яку необхідно стягнути з відповідача на користь Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області.
Отже, позовну заяву Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, м.Ужгород належить задоволити повністю.
Керуючись ст. ст. 22-30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 20, 27, 41, 42, 47, 74, 76-79, 86, 129, 222, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позовну заяву Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, м.Ужгород задоволити повністю.
Стягнути з державного підприємство „Агропромисловий комбінат „Ужгородський", (89424, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Розівка, вул.Концівська,38, код ЄДРЮОФОПтаГФ 05513709) на користь Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, (88017, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Загорська,2, код ЄДРЮОФОПтаГФ 40384233) суму 142817,53 грн.- заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.
Видати наказ.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 07.05.18
Суддя Васьковський О.В.