ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 квітня 2018 року № 826/5774/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМБУДЦЕНТР »
до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2017 року,
Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМБУДЦЕНТР» (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 28.03.2017 року №0010951401 та №0010931401.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 11.05.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 31.07.2017 р.
В судовому засіданні 31.07.2017 р., Судом прийнято рішення про відкладення розгляду справи для підготовки відповідачем письмових пояснень на 15.08.2017 р.
У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 15.08.2017 р. розгляд справи до 23.10.2017 р. відкладено у зв'язку з перебуванням головуючого судді Федорчука А.Б. на лікарняному.
Відповідно до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 23.10.2017 р. розгляд справи відкладено до 28.11.2017 р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Федорчука А.Б. у відпустці.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, перевищуючи надані йому повноваження, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими Позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, а також зменшено залишок від'ємного значення, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.
Представник Відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та надав суду письмові заперечення на позовну заяву. В запереченнях на позовну заяву Відповідач зазначає, що висновки Акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. За таких обставин, відповідач просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні 28.11.2017 р. Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини четвертої статті 122 КАС України (в редакції станом на листопад 2017 р.).
Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ПРОМБУДЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 38473470) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 рік.
За результатами проведеної перевірки Контролюючим органом складено Акт перевірки № 80/10-36-14-01-13/38473470 від 24.02.2017 року (надалі - Акт перевірки).
В Акті перевірки встановлено наступні порушення: пп.135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 302445 грн., у т.ч. у розрізі звітних періодів: 2015 рік - 227569 грн., І квартал 2015 року - 41392 грн., півріччя 2016 року - 74876 грн., 3 квартали 2016 року - 74876 грн.; пп. «а» п. 198.1, абз. 1 пп. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану на загальну суму 365765 грн., у тому числі у розрізі звітних періодів: жовтень 2015 року - 114051 грн., листопад 2015 року 96929 грн., грудень 2015 року - 79589 грн., лютий 2016 року - 33948 грн., березень 2016 року - 4043 грн., квітень 2016 року - 24205 грн., травень 2016 року - 13000 грн.
Не погоджуючись висновками викладеними в Акті перевірки Позивачем подано заперечення до Головного управління державної фіскальної служби у Київській області (надалі ГУ ДФС у Київській області), Листом від 28 березня 2017 року ГУ ДФС у Київській області №1476/10/10-36-14-01 повідомило Позивача, що висновки, які викладені в Акті перевірки залишено без змін
На підставі висновків Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2017 року: №0010951401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 321164,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями (податок на прибуток приватних підприємств) 302445,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 18719,00 грн.; №0010931401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 457206,00 грн., в тому числі, за податковим зобов'язанням (податком на додану вартість) 365765,00 грн: та за штрафами (фінансовими) санкціями 91441,00 грн.
Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, звернувся із даним позовом до суду.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «ПРМБУДЦЕНТР» є виробництво бетону (бетонної суміші) для будівництва будинків та споруд.
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник), з однієї сторони, та ТОВ «ПРОМБУДЦЕНТР» (Покупець), з іншої сторони, 09.07.2014 року укладено Договір №0907 купівлі-продажу (надалі - Договір №0907).
У відповідності до п. 1.1. Договору №0907, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця: пісок річковий, пісок яружний, відсів гранітний, щебінь гранітний фракцій 5-10, 10-20, 5-20, 20-40, 40-70, в кількості та за цінами вказаними в Договорі та доповненнях до нього, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити його вартість Постачальнику на умовах цього Договору.
Згідно з п.2.1, п.2.4 Договору №0907вартість однієї тони Товару та вартість послуг по доставці товару встановлюється в рахунках Постачальника. Пунктом 2.3. Договору передбачено, що прийом Товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем шляхом підписання товаротранспортних накладних та проставлення на них відтиску печатки або штампу Покупця. Одночасно з товаром Постачальник передає Покупцеві накладні, що стосуються Товару. Постачальник поставляє Покупцеві товар в обсягах та в строки обумовлені з відповідальною особою Покупця.
Відповідно до п. 3.1. Договору розрахунки за Договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
В порядку виконання умов Договору Постачальник здійснив поставку піску, а Покупець прийняв Товар.
В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано суду наступні документи: Видаткові накладні: №РН-00128 від 10 липня 2014 року на суму 9000,00 грн.; №РН-00134 від 11 липня 2014 року на суму 9000,00 грн.; №РН-00136 від 16 липня 2014 року на суму 21600,00 грн.; №РН-00139 від 17 липня 2014 року на суму 9000,00 грн.; №РН-00142 від 21 липня 2014 року на суму 16800,00 грн.; №РН-00146 від 23 липня 2014 року на суму 18000,00 грн.; №РН-00149 від 25 липня 2014 року на суму 18000,00 грн.; №РН-00154 від 30 липня 2014 року на суму 8850, 00 грн.; №РН-00200 від 17 жовтня 2014 року на суму 9000,00 грн.; №РН-00233 від 05 листопада 2014 року на суму 8709,12 грн.; №РН-00245 від 11 листопада 2014 року на суму 290, 88 грн.; №РН-0000051 від 25 лютого 2015 року на суму 22500,00 грн.; №РН-0000105 від 14 липня 2015 року на суму 37500, 00 грн.; №РН-0000120 від 05 серпня 2015 року на суму 75000,00 грн.; №РН-0000143 від 15 вересня 2015 року на суму 30000,00 грн.; №РН-0000139 від 22 вересня 2015 року на суму 45000,00 грн.; №РН-0000158 від 19 жовтня 2015 року на суму 10000,00 грн.; №РН-0000171 від 05 листопада 2015 року на суму 80000,00 грн.; №РН-0000179 від 19 листопада 2015 року на суму 10000,00 грн.; №РН-0000182 від 20 листопада 2015 року на суму 32500, 00 гри.; №РН-0000185 від 25 листопада 2015 року на суму 5000, 00 грн.; №РН-0000187 від 27 листопада 2015 року на суму 45000,00 грн.; №РН-0000192 від 01 грудня 2015 року на суму 76000,00 грн.; №РН-0000198 від 15 грудня 2015 року на суму 37500,00 грн.; №РН-0000211 від 29 грудня 2015 року на суму 148932,00 грн.; №РН-0000212 від 29 грудня 2015 року на суму 568,00 грн.; Рахунки: №1007/1 від 10 липня 2014 року; №1107/1 від 11 липня 2014 року; №1607/1 від 16 липня 2014 року; №1707/1 від 17 липня 2014 року; №2107/1 від 21 липня 2014 року; №2307/1 від 23 липня 2014 року; №2507/1 від 25 липня 2014 року; №3007/1 від 30 липня 2014 року; №1710/1 від 17 жовтня 2014 року; №0511/1 від 05 листопада 2014 року; №111/1 від 11 листопада 2014 року; №2502/1 від 25 лютого 2015 року; №1407/1 від 14 липня 2015 року; №0508/1 від 05 серпня 2015 року; №1509/1 від 15 вересня 2015 року; №2209/1 від 22 вересня 2015 року; №1910/1 від 19 жовтня 2015 року; №0511/1 від 05 листопада 2015 року; №1011/1 від 10 листопада 2015 року; №1911/1 від 19 листопада 2015 року; №2011/1 від 20 листопада 2015 року; №2511/1 від 25 листопада 2015 року; №0112/1 від 01 грудня 2015 року; №1512/1 від 15 грудня 2015 року; №2912/1 від 29 грудня 2015 року; №2912/1 від 29 грудня 2015 року; Податкові накладні: №7 від 10 липня 2014 року; №9 від 11.07.2014 року: №15 від 16.07.2014 року; №18 від 17.07.2014 року; №21 від 21.07.2014 року; №25 від 23.07.2014 року; №29 від 25.07.2014 року; №34 від 30.07.2014 року; №25 від 17.10.2014 року; №8 від 05.1 1.2014 року; №11.11.2014 року; №8 від 15.09.2015 року; №16 від 22.09.2015 року; №11 від 19.10.2015 року; №7 від 05.11.2015 року; №17 від 19.11.2015 року; №20 від 20.11.2015 року; №24 від 25.11.2015 року; №26 від 27.11.2015 року; №1 від 01.12.2015 року№9 від 15.12.2015 року; №23 від 29.12.2015 року, які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на кожну поставку Товару, Постачальником видано товарно-транспортні накладні, а Покупцем прийнято Товар, доказом чого є відповідна відмітка ТОВ «ПРОМБУДЦЕНТР» про прийняття Товару.
Перерахування грошових коштів на виконання умов договору було здійснено в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою про зарахування коштів та Акт звіряння взаємних розрахунків між товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМБУДЦЕНТР» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1
Також, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник), з однієї сторони, та ТОВ «ПРОМБУДЦЕНТР» (Похупець), з іншої сторони, 05 січня 2016 року укладено Договір №0501 купівлі-продажу (надалі - Договір №0501).
У відповідності до п.1.1. Договору №0501 Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця: пісок річковий, пісок яружний, відсів гранітний, щебінь гранітний фракцій 5-10, 10-20, 5-20, 20-40, 40-70 (Падалі - Товар), в кількості та за цінами вказаними в Договорі та доповненнях до нього, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити його вартість Постачальнику на умовах цього Договору.
Згідно з п.2.1, п.2.4 Договору №0501 вартість однієї тони Товару та вартість послуг по доставці товару встановлюється в рахунках Постачальника. Пунктом 2.3. Договору передбачено, що прийом Товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем шляхом підписання товаротранспортних накладних та проставлення на них відтиску печатки або штампу Покупця. Одночасно з товаром Постачальник передає Покупцеві накладні, що стосуються Товару. Постачальник поставляє Покупцеві товар в обсягах та в строки обумовлені з відповідальною особою Покупця.
В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано суду наступні документи: Видаткові накладні: №РН-0000007 від 11 лютого 2016 року на суму 1 12500,00 грн.; №0000032 від 15 квітня 2016 року на суму 100230,00 грн.; №РН-0000038 від 28 квітня 2016 року на суму 45000,00 грн.; №РН-0000044 від 17 травня 2016 року на суму 78000,00 грн.; Рахунки: №1102/1 від 11 лютого 2016 року; №1504/1 від 15 квітня 2016 року; №2804/1 від 28 квітня 2016 року; №1705/1 від 17 травня 2016 року; Податкові накладні: №5 від 11 лютого 2016 року; №5 від 15 квітня 2016 року; №14 від 28 квітня 2016 року; №5 від 17 травня 2016 року, які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.
Спростовуючи твердження Відповідача щодо відсутності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 можливості здійснювати поставку Товару є наявність транспортних засобів зареєстрованих на праві приватної власності за ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2, зокрема: Н/ПРИЧІП-САМОСКИД-Е реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_5 (надалі -РНТЗ); вантажний самоскид-с РНТЗ НОМЕР_6; вантажний самоскид-с РНТЗ НОМЕР_7; сідловий тягач РНТЗ НОМЕР_8; самоскид-с РНТЗ НОМЕР_9; самоскид-С РНТЗ НОМЕР_10; самоскид-с РНТЗ НОМЕР_11; самоскид-с РНТЗ НОМЕР_12; самоскид-с РНТЗ НОМЕР_13.
В частині щодо господарських взаємовідносин між ТОВ «ПРОМБУДЦЕНТР» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (РНКПП НОМЕР_1), Суд зазначає наступне.
Між ФОП ОСОБА_3 (Виконавець), з однієї сторони, та ТОВ «ПРОМБУДЦЕНТР» (Замовник), з іншої сторони, 02 лютого 2015 року укладено Договір №1-0215 про надання транспортних послуг (надалі-Договір №1-0215).
У відповідності до п.1.1. Договору №1-0215 Виконавець подає Замовнику, згідно заявок автобетонозмішувачі (далі-АБЗ) об'ємом 7 м3.
Згідно з п.3.1, п. 3.2Договору №1-0215 вартість доставки бетону з урахуванням ПДВ складається згідно оформлених ТТН відповідно до Додатку №1 до даного Договору. Оплата за надані автопослуги проводиться перерахуванням на розрахунковий рахунок «Виконавця» за заявлений об'єм перевезень згідно Акту виконаних робіт або Реєстру ТТН.
Крім того, 02 лютого 2015 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору №1-0215 відповідно до якої Виконавець надає послуги з перевезення вантажу Замовника наступними транспортними засобами Автомобіль марки «Камаз» д.н.з. НОМЕР_2.
В подальшому, 11 травня 2015 року між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору №1-0215 відповідно до якої Виконавець надає послуги з перевезення вантажу Замовника наступними транспортними засобами: Автомобіль марки «Камаз» д.н.з. НОМЕР_2; автомобіль марки «Камаз» д.н.з. НОМЕР_3.
Також, 08 жовтня 2015 року між сторонами укладено Додаткову угоду №3 Договору №1-0215 відповідно до якої Виконавець надає послуги з перевезення вантажу Замовника наступними транспортними засобами: Автомобіль марки «Камаз» д.н.з. НОМЕР_2; автомобіль марки «Камаз» д.н.з. НОМЕР_3; автомобіль марки «Камаз» д.н.з. НОМЕР_4.
Між сторонами 27.12.2015 року укладено Додаткову угоду №4 Договору №1-0215, якою продовжено строк дії Договору до 31.12.2017 року .
В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано Суду наступні документи: Акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №1 від 05 лютого 2015 року на суму 20000,00 грн.; №2 від 31 липня 2015 року на суму 100000,00 грн.; №1 від 30 вересня 2015 року на суму 100000,00 грн.; №2 від 04 листопада 2015 року на суму 100810,00 грн.; №3 від 12 листопада 2015 року на суму 100580,00 грн.; №5 від 25 листопада 2015 року на суму 102380,00 грн.; №6 від 25 листопада 2015 року на суму 105305,00 грн.; №1 від 14 грудня 2015 року на суму 106195,00 грн.; №2 від 15 грудня 2015 року на суму 90350,00 грн.; №3 від 18 грудня 2015 року на суму 14000,00 грн.; №4 від 30 грудня 2015 року на суму 20000,00 грн.; №1 від 27 січня 2016 року на суму 91190,00 грн.; №1 від 11 лютого 2016 року на суму 34890,00 грн.; №2 від 17 лютого 2016 року на суму 30000,00 грн.; №1 від 04 березня 2016 року на суму 24255,00 грн.; №2 від 17 березня 2016 року на суму 49740,00 грн.; №1 від 05 квітня 2016 року на суму 15540,00 грн.; №2 від 14 квітня 2016 року на суму 20000,00 грн.; №3 від 14 квітня 2016 року на суму 23423,00 грн.; №1 від 17 червня 2016 року на суму 24993,00 грн.; №2 від 24 червня 2016 року на суму 30000,00 грн.; №1 від 24 травня 2016 року на суму 17110,00 грн.№1 від 13 липня 2016 року на суму 41213,00 грн.№1 від 19 липня 2016 року на суму 25000,00 грн.; №3 від 01.08.2016 року на суму 35560,00 грн.; №2 від 03 серпня 2016 року на суму 45000,00 грн.;№1 від 19 вересня 2016 року на суму 50000,00 грн.; №2 від 19 вересня 2016 року на суму 50000,00 грн.; №3 від 20 вересня 2016 року на суму 50000,00 грн.; Податкові накладні: №1 від 05.02.2015 року; №3 від 22.07.2015 року №4 від 23.07.2015 року; №2 від 22.09.2015 року; №2 від 04.1 1.2015 року; №3 від 12.11.2015 року; №7 від 25.11.2015 року; №6 від 25.11.2015 року; №2 від 14.12.2015 року; №3 від 15.12.2015 року; №5 від 18.12.2015 року; №8 від 30.12.2015 року; №2 від 31.12.2015 року; №3 від 27.01.2016 року;№8 від 11.02.2016 року;№9 від 17.02.2016 року; №1 від 29.02.2016 року; №1 від 04.03.2016 року; №3 від 17.03.2016 року; №6 від 14.04.2016 року; №5 від 14.04.2016 року; №1 від 05.04.2016 року; №2 від 24.052016 року; №4 від 17.06.2016 року; №7 від 24.06.2016 року; №6 від 13.07.2016 року; №7 від 19.07.2016 року; №1 від 01.08.2016 року;№2 від 03.08.2016 року; №5 від 19.09.2016 року; №6 від 19.09.2016 року; №7 від 20.09.2016 року, які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що доказом отримання Товару від ФОП ОСОБА_1 та доказом надання транспортних послуг ФОП ОСОБА_3 на поставку виготовленого Товару з піску ФОП ОСОБА_1 є укладення товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМБУДЦЕНТР» ряду Договорів поставки товарного бетону і розчину та його реалізація третім особам.
В свою чергу підтвердженням виконання Договорів поставки є товарно -транспортні накладні на підставі яких ФОП ОСОБА_3 було надано транспортні послуги Позивачу.
Крім того, Позивачем на підтвердження поставки третім особам продукції, також є видаткові накладні на поставку Товару та здійснення перерахування контрагентами коштів на рахунки Позивача.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції Закону від 28.12.2014 № 71-VIII) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Тобто, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).
Базою оподаткування визначено грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п. 137.4 ст. 137 ПК України).
В силу норм п.п. 44.1, 44.2 і 44.3 ст. 44 ПК України (в редакції Закону від 28.12.2014 № 71-VIII) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У свою чергу правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі по тексту - Закон № 996-ХІV).
Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 11 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.
Частинами першою - четвертою ст. 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів міститься в абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88) є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.
Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
За приписами ч. 5 цієї статті Закону № 996-ХІV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Згідно з ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Зокрема, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності закріплені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248). Так, відповідно до положень п.п. 5 - 9 цього НП(С)БО витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.
Крім того, положеннями п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509), передбачено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.
Більш детально, ніж у П(С)БО 7, питання поліпшення врегульовано у п.п. 28 - 33 розд. 6 «Облік ремонту і поліпшень основних засобів» Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561.
Так, витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів.
Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.
Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.
Відповідно до норм пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу. Зокрема, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України.
Аналіз вищевикладених норм Кодексу та Закону № 996-ХІV свідчить про те, що витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
У своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
При цьому, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).
Зі змісту Акту перевірки вбачається, що ТОВ «ПРОМБУДЦЕНТР» мало господарські відносини/операції з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, які на думку Відповідача не опосередковуються реальним виконанням операцій та є нереальними, а первинні бухгалтерські документи які складені між суб'єктами господарської діяльності не підтверджують факт проведення відповідних господарських операцій (операції не мали реального товарного характеру). Крім того, суб'єкт владних повноважень вважає, що активи отримані ТОВ «ПРОМБУДЦЕНТР» мають невстановлене джерело походження, що вказує на важливість їх отримання на безоплатній основі.
З огляду на те, що Судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування Позивачем витрат, що враховуються при формуванні податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, Суд прийшов до висновку про відсутність у Відповідача підстав для донарахування Позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Із зазначеного вище вбачається, що Відповідач помилково вважав, що ТОВ «ПРОМБУДЦЕНТР» первинні документи були складені контрагентами з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.
З аналізу норм права та обставин справи Суд приходить до висновку, що Позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся .
Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень 28.03.2017 року №0010951401 та №0010931401.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про обґрунтованість позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2-4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМБУДЦЕНТР» (адреса: 08132, с. Святопетрівське, Києво-Святошинського району Київської області, вул.. Київська, 33, код ЄДРПОУ 38473470) задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 28.03.2017 року №0010951401 та №0010931401.
3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39392360) за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМБУДЦЕНТР» (адреса: 08132, с. Святопетрівське, Києво-Святошинського району Київської області, вул.. Київська, 33, код ЄДРПОУ 38473470) судові витрати у розмірі 14875,55 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень п'ятдесят п'ять копійок).
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.Б. Федорчук