61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
02.05.2018 Справа №905/562/18
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,
при секретарі судового засідання Мунтяну Ю.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 00191158,
до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, ЄДРПОУ 40075815, в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман Донецької області, ЄДРПОУ 40150216,
про стягнення 3343,94 грн., -
за участю уповноважених представників:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю (свідоцтво),
від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю, -
Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №09-2/31 від 19.03.2018р. до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман Донецької області, про стягнення збитків у розмірі 3343,94 грн., що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні на підставі положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Статуту залізниць України.
Ухвалою суду від 02.04.2018р. даний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/562/18; визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначене на 02.05.2018р.; встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову до 16.04.2018р., але не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 30.03.2017р. Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» на адресу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» за накладною №49255789 відправлено, зокрема, у напіввагоні №56097801 вантаж - кокс доменний, вологий, однак на станції призначення залізницею виявлено недостачу вантажу, про що було складено комерційний акт №484809/268 від 01.04.2017р.
Обставини викладені в означеному акті, на думку позивача, свідчать про незбереження вантажу внаслідок винних дій відповідача, що спричинило збитки у вигляді вартості втраченого майна, а саме відсутнього коксу доменного.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав залізничну накладну №49255789 (дата відправки 30.03.2017р.), комерційний акт №484809/268 від 01.04.2017р., а також у копіях: акт прийому-передачі №91441026 від 30.03.2017р. за договором №107/16Сб від 01.02.2016р., рахунок-фактура №91441026 від 30.03.2017р. до договору №107/16Сб від 01.02.2016р., банківська виписка за 20.06.2017р., правоустановчі документи позивача, довіреність на представника позивача.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.4, 20, 161, 162, 171 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.11, 254, 256, 257, 258, 260, 261, 908, 909, 920, 924, 925 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 307, 315 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 31, 32, 110, 113, 114, 115, 129, 134, 136 Статуту залізниць України, ст.ст.12, 23, 26 Закону України «Про залізничний транспорт», п.5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, п.27 Правил видачі вантажу, п.3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002р., п.4.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».
23.04.2018р. відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву №2022/332 від 19.04.2018р. із додатками, за змістом якого заперечує проти задоволення позовних вимог; вказано, що позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання збитків, а саме відсутні документи на підтвердження оплати оспорюваного вантажу.
02.05.2018р. позивачем через канцелярію суду подано відповідь №09-2/31 від 27.04.2018р. на відзив із додатками, за змістом якої зазначено, що позивачем надані виписка банку щодо оплати рахунку №91441026 від 30.03.2017р.
Представник позивача у судовому засіданні 02.05.2018р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 02.05.2018р. заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з представлених суду акту прийому-передачі №91441026 від 30.03.2017р. та рахунку-фактури №91441026 від 30.03.2017р. між Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (Покупець) та Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (Постачальник) укладено договір №107/16Сб від 01.02.2016р.
Згідно акту прийому-передачі №91441026 від 30.03.2017р. за договором №107/16Сб від 01.02.2016р. постачальником є - Приватне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод”, покупцем - Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат «Азовсталь», першим на виконання договору передано позивачу кокс доменний класу крупності 25 мм і більше, марка КДМ1, ціною за 1т. без ПДВ у вагоні №56097801 у розмірі 8268,92 грн.
Відповідно до рахунку-фактури №91441026 від 30.03.2017р. до договору №107/16Сб від 01.02.2016р. поставка здійснена на умовах FCA Авдіївка, станція призначення - Сартана, вантажоотримувач - Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат «Азовсталь».
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
30.03.2017р. за накладною №49255789 Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка Донецької області (вантажовідправник) зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці відвантажило на адресу Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області (вантажоодержувач), зокрема, у напіввагоні №56097801 вантаж - кокс доменний, вологий, маркований поздовжньою смугою вздовж вагону вапном.
При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу у вагоні №56097801 - нетто 40650 кг.
На станції призначення Сартана Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.
Так, на вказаній станції здійснено комісійне переважування спірного вагону з розчепленням на справних 150-т держповірених 09.09.2016р. вагонних вагах вантажоодержувача, за результатами якого складений комерційний акт №484809/268 від 01.04.2017р., відповідно до якого, на підставі акту загальної форми №10986 від 31.03.2017р. ст.Волноваха Донецької залізниці, за наслідками комісійного переважування вагону, виявилось у вагоні №56097801 - брутто 61800 кг., тара з документа 22300 кг., нетто 39500кг., що менше документа на 1150 кг.
У комерційному акті №484809/268 від 01.04.2017р. у розділі «Д» також відображено, що вагон зважувався двічі, результат не змінився. Навантаження шапкою, вище бортів 40- - 50 см. Вантаж марковано однією смугою вздовж вагону вапном. Над 2, 3, 4 люками, по ходу потягу, справа, виїмка довжиною 450 см., шириною 150 см., вглиб 100 см. В районі виїмки маркування відсутнє. Вагон бездверний, люки закриті. Технічно справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття і до комерційного переважування вагон перебував під охороною служби безпеки комбінату Азовсталь і комерційних агентів ст.Сартана Комерційне переважування здійснювали вагар і старший прийомоздавальник комбінату Азовсталь Саловнича, Брага ДСЗ ст.Сартана ОСОБА_3 і комерційний агент ст.Сартана ОСОБА_4 Завідувач вантажним двором за штатним розписом не значиться.
Комерційний акт підписано належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.
Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Статтею 23 Закону «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження, втрату, нестачу, псування, пошкодження прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.
Суд приймає до уваги встановленим актом справність спірного вагону, сліди доступу до вантажу та порушення у ньому маркування.
Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.
Проте, суду не надано доказів не збереження вантажу не з вини залізниці, з матеріалів справи не вбачається.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом №484809/268 від 01.04.2017р.
Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Як зазначено вище, відповідно до акту прийому-передачі №91441026 від 30.03.2017р. за договором №107/16Сб від 01.02.2016р. ціна коксу доменного класу крупності 25 мм і більше, марка КДМ1, у вагоні №56097801 визначена у розмірі 8268,92грн. за 1т. без ПДВ.
При цьому, в матеріалах справи наявний рахунок - фактура Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправник) №91441026 від 30.03.2017р. щодо вартості коксу доменного класу крупності 25 мм і більше, марка КДМ1, із відображенням його ціни, обумовленої у акті прийому-передачі №91441026 від 30.03.2017р. за договором №107/16Сб від 01.02.2016р., з урахуванням податку на додану вартість.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. №862/5083, у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.
Згідно матеріалів справи, у спірній накладній у графі найменування вантажу зазначено, що спірний вантаж вологий.
Недостача згідно вищезазначеного комерційного акту складає у вагоні №56097801 - 1150 кг.
Згідно розрахунку, що міститься в позовній заяві, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу із застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у загальному розмірі 3343,94 грн.
Здійснивши перерахунок, з урахуванням норм природної втрати 2%, судом встановлено, що нестача вантажу у вагоні №56097801 становить 0,337 т. (1,150т. - 0,813т.).
Відповідно до рахунку-фактури №91441026 від 30.03.2017р. до договору №107/16Сб від 01.02.2016р. вартість коксу доменного за 1т. з ПДВ у вагоні №56097801 становить 9922,70 грн.
Відтак, вартість втраченого вантажу у вагоні №56097801 складає 3343,95 грн. (9922,70 грн. х 0,337 т.).
За приписами ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками, зокрема, розуміються втрата або пошкодження майна у разі неналежного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Дані норми кореспондуються з положеннями Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційному акті, своїх зобов'язань за договором перевезення підприємство залізничного транспорту загального користування не виконало належним чином, оскільки не забезпечило збереження довіреного йому вантажу.
Факт недостачі вантажу у приведеній вище кількості та вартості підтверджений матеріалами справи.
Відтак, враховуючи оплату рахунку №91441026 від 30.03.2017р. позивачем (банківська виписка за 20.06.2017р.), беручи до уваги відсутність доведення протилежного, позивач внаслідок незбереження підприємством залізничного транспорту загального користування вантажу, зазнав збитків у загальному розмірі 3343,95 грн.
Відтак, вимоги позивача є обґрунтованими.
Разом з цим, дотримуючись меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення останніх у розмірі визначеному позивачем.
Заперечення відповідача, викладені у представленому суду відзиві, відхилено судом як такі, що спростовані матеріалами справи.
Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької області, до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман Донецької області, про стягнення збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 3343,94грн., задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, Печерський район, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815, банківські реквізити не зазначено) в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, б.22, ЄДРПОУ 40150216, банківські реквізити не зазначено) на користь Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, Орджонікідзевський район, вул.Лепорського, буд.1, код ЄДРПОУ 00191158, банківські реквізити не зазначено) 3343,94 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1762,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В судовому засіданні 02.05.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
5. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
6. Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2018р.
Суддя О.В. Кротінова