ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 квітня 2018 року № 826/1281/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Відповідача в частині невиплати йому сум пенсій, визначених при перерахунку, стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 невиплачену заборгованість по пенсії в сумі 253610,72 грн. та зобов'язати Відповідача з 1 січня 2018 року щомісячно виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі 27759,42 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі та запропоновано Відповідачу в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив виплату пенсії у розмірі, визначеному чинним законодавством, чим порушено права та інтереси Позивача.
Відповідач не надав відзив та письмово не виклав своєї позиції щодо заявлених позовних вимог.
Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову ( ч. 2 ст. 77, ч. 4 ст. 159 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем не надано суду заперечення (відзив) на позовні вимоги, що в свою чергу свідчить про визнання Відповідачем позовних вимог.
З огляду на викладене вище та відсутність клопотань сторін про розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років у розмірі 12802,16 грн. щомісячно відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", як звільнений зі служби 19.07.2002 з посади заступника Міністра оборони України.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії.
Листом від 21.12.2017 року №32347/03/Ч-4062 Відповідач повідомив Позивача про наступне: «У червні 2017 року Позивачу з 01.06.2016 року проведено перерахунок пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2016 року №493 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 року №304 та визнана такою, що стратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 року №518» на підставі наданої Київським міським військовим комісаріатом довідки від 06.06.2017 року №ВСЗ/985/7 про розмір грошового забезпечення в сумі 38645,00 грн. з урахуванням посадового окладу 14000,00 грн.
Підсумок пенсії після перерахунку (з надбавками) становить з 01.01.2016 року - 25934,80 грн., з 01.12.2016 року - 25988,62 грн., з 01.05.2017 року - 26018,52 грн., з 01.10.2017 року - 27759,42 грн.
З урахуванням ст.2 і п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI сума пенсії до виплати з 01.06.2016 року становить 12802,16 грн.
З набранням чинності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VII з 01.05.2014 року внесено зміни до статті 13 Закону, зокрема в частині максимального розміру пенсії, який обчислюється відповідно до статті та не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Таким чином, при проведенні розрахунку Позивачу пенсії обчислювався виходячи з 70% сум грошового забезпечення за посадою Позивача відповідно до редакції Закону, чинної на момент проведення перерахунку.».
При цьому Відповідач у листі зазначив, що з 01.01.2017 року набрав чинності Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 року №1801-VIII та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII якими врегульовано питання пенсійного забезпечення у 2017 році. Відповідно до Закону №1774-VIII у період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740,00 грн.
З огляду на вищевказане та з урахуванням ст.2 та п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI пенсія в розмірі 12802,16 грн. виплачується Позивачу відповідно до вимог діючого законодавства.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон) визначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України (ст. 10 Закону).
Суд зазначає, що ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до наведеного Закону, не може перевищувати 10740 гривень.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII частину 5 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» доповнено реченням такого змісту «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у ч.7 ст.43 слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
В той же час, згідно п.2 р.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п.2 р.ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Таким чином новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений не поширюється на пенсіонерів, яким призначена пенсія до набрання ним чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону в редакції, чинній до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», оскільки редакція цього закону звужує права Позивача в частині розміру нарахування пенсії.
Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року (справа № 21-348а13) та від 17 грудня 2013 року (справа № 21-445а13).
Стосовно зміни Відповідачем після проведеного перерахунку відсоткового показника для обрахунку пенсії Позивача з 90% на 70% грошового забезпечення, Суд звертає увагу на наступне.
Як зазначалось вище, Позивач перебуває на обліку в управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, пенсію призначено з 2002 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону що діяла на час призначення позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-17), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни та цифри « 90» замінено цифрами « 80» та цифри « 80» замінено цифрами «70» відповідно.
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 90% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення Позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ після призначення пенсії Позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Підсумовуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що Відповідачем допущено протиправно бездіяльність в частині невиплати Позивачу сум пенсій, визначених при перерахунку.
При цьому Суд вважає, що належним способом захисту порушених прав Позивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням надбавок, підвищень, цільової грошової допомоги та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством в повному обсязі, без обмежень її максимальним розміром з 01.06.2016 року, з урахуванням вже отриманих виплат.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновків про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправно бездіяльність Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві в частині невиплати Позивачу сум пенсій, визначених при перерахунку.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням надбавок, підвищень, цільової грошової допомоги та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством в повному обсязі, без обмежень її максимальним розміром з 01.06.2016 року, з урахуванням вже отриманих виплат.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 1409,60 (одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок).
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.Б. Федорчук