вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.05.2018м. ДніпроСправа № 904/395/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В.
за позовом Керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, м. Павлоград, Дніпропетровська область
до Відповідача -1: Петропавлівської селищної ради, смт. Петропавлівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область
Відповідача -2: Фізичної особи-підприємця Довгаль Алли Яківни, смт. Петропавлівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область
про визнання недійсним рішення, договору та зобов'язання повернути земельну ділянку
Представники:
Від позивача Спиридонова Є.О. посвідчення від 11.12.2015 №036674 прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області
Від відповідача 1 - Прокопенко А.В. договір про надання правової (правничої) допомоги № 057 від 05.02.2018 адвокат
Від відповідача 2 не з'явився
Керівник Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача -1: Петропавлівської селищної ради та Відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Довгаль Алли Яківни в якому просить:
- визнати недійсним рішення Петропавлівської селищної ради №889-35/VІ від 13.08.2014 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту ФОП Довгань А.Я.";
- визнати недійсним договір про встановлення особистого строкового сервітуту під тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності б/н від 01.09.2014, укладений між Петропавлівською селищною радою та Фізичною особою-підприємцем Довгаль Аллою Яківною;
- Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Довгаль Аллу Яківну повернути територіальній громаді в особі Петропавлівської селищної ради земельну ділянку площею 0,0017 га, кадастровий номер НОМЕР_2, орієнтовною ринковою вартістю 38000 грн. за адресою: вул. Радянська (зараз - вул. Героїв України), б/н в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області за актом приймання-передачі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Павлоградською місцевою прокуратурою у жовтні 2017 року проводилося вивчення стану дотримання органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування вимог чинного законодавства при наданні земельних ділянок особам на умовах сервітутів. Під час вказаного вивчення, а саме 20.10.2017 Павлоградською місцевою прокуратурою на адресу Петропавлівської селищної ради надіслано запит (вих. № 04/70-338 вих.17 від 20.10.2017) щодо надання копій рішень органу місцевого самоврядування, якими надано дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо встановлення земельних сервітутів, рішень якими вищевказані проекти затверджено та копій договорів про встановлення земельних сервітутів. Вивченням вказаних документів встановлено, що рішенням Петропавлівської селищної ради № 889-35/VI від 13.08.2014 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту ФОП Довгаль А.Я.», ФОП Довгаль А.Я. із земель комунальної власності надано в сервітутне користування земельну ділянку площею 0,0017 га (кадастровий номер НОМЕР_2), за адресою: АДРЕСА_1
На підставі вказаного рішення між Петропавлівською селищною радою та ФОП Довгаль А.Я. 01.09.2014 укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту під тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності б/н, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 04.12.2014.
Звертаючись до суду керівник Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області зазначає, що рішення Петропавлівської селищної ради № 889-35/УІ від 13.08.2014 та договір про встановлення особистого строкового сервітуту б/н від 01.09.2014 не відповідають вимогам чинного законодавства, відтак є незаконними та підлягають визнанню недійсними з огляду на те, що по-перше: ФОП Довгаль А.Я. не є ані власником, ані користувачем будь-якої земельної ділянки, що межує зі спірною ділянкою, що свідчить про відсутність у Петропавлівської селищної ради правових підстав для встановлення земельного сервітуту для користування ФОП Довгаль А.Я. спірною земельною ділянкою. По-друге: рішенням Петропавлівської селищної ради №889-35/УІ від 13.08.2014 передбачено, що земельна ділянка надається ФОП Довгаль А.Я. для встановлення сервітуту не для усунення недоліків своєї земельної ділянки, а для розміщення та обслуговування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, тобто здійснення господарської діяльності, що суперечить самій правовій природі сервітуту та меті його надання.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 05.03.2018.
05.03.2018 відповідач -1 продав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував у повному обсязі, просив суд у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач-1 зазначив, що в даному випадку відсутні всі ознаки так званого "удаваного" правочину, оскільки: 1) договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди № б/н від 01.09.2014 року був укладений на підставі рішень сесії селищної ради; 2) існує чинна нормативна база, яка є підставою для укладання даного виду договору, а саме рішення Петропавлівскої селищної ради від 02.10.2013 року № 689-27/УІ та рішення Петропавлівської селищної ради від 13.08.2014 року № 888-35/УІ, прийняті у відповідності з вимогами ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яким Петропавлівській селищній раді надано повноваження на укладання договорів особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності; 3) відсутність спрямованості волі обох сторін приховати правочин, оскільки його вид та порядок укладення регламентований вищевказаним нормативно-правовим актом. У своєму позові позивач не довів, що при вчиненні удаваного правочину мало місце бажання обох сторін укласти інший правочин, ніж той який вони уклали; 4) між сторонами не настали інші права та обов'язки, крім тих, які встановлені саме договором особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди.
За твердженням відповідача -1, сторонами було вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, а тому немає жодних підстав для визнання його недійсним з підстав удаваності.
Петропавлівська селищна рада вважає, що ФОП Довгаль А.Я. виконала всі передбачені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та жилого- комунального господарства України «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» від 21.10.2011 року № 244 та рішення Петропавлівської селищної ради від 02.10.2013 р. № 689-27V/І "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території Петропавлівської селищної ради».
На момент подання відзиву на позовну заяву ФОП Довгаль А.Я. не має заборгованості по договору про встановлення особистого строкового сервітуту під тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності № б/н від 01.09.2014 року.
Петропавлівська селищна рада не має претензій до ФОП Довгаль А.Я. вищевказаному договору.
Твердження позивача, що строк позовної давності починається з 23.10.2С17 року коли прокуратурою було отримано листа Петропавлівської селищної ради за вих. № 772 хибне, у зв'язку з тим, що селищна рада кожного місяця надає копії розпоряджень та рішень ради. Так згідно листа № 549 від 03.09.2034 року, який прокуратура отримала 04.09.2014 р. наручно, а також листами селищної ради від 02.02.2015 р. № 41 та 76 від 14.02.2014. На думку відповідача-1 строк позовної давності за даними позовними вимогами починається з 03.09.2014, а сплаває 03.09.2017.
За вищевикладених обставин, відповідач-1 просив суд у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 05.03.2018 відкладено підготовче засідання на 20.03.2018.
20.03.2018 прокурор надав відповідь на відзив, в якій зазначив , що законність рішення ради від 02.10.2013 № 689-27/VІ, яким затверджено Місцевий Порядок, не є предметом спору у даній справі. Більше того, зазначений Місцевий Порядок не відповідає Основному Порядку та носить для суб'єктів господарювання обмежувальний характер з огляду на наступне. По-перше, лише Основний Порядок визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Основним Порядком встановлено повноваження місцевих рад у сфері розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Законодавством України не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування розробляти та затверджувати альтернативні порядки розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, крім як порядків розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на певній території (п. 1.11 Основного Порядку).
Також прокурор зазначає, що деякими пунктами Місцевого Порядку встановлено положення, які взагалі не передбачено Основним Порядком та які, по своїй суті, носять обмежувальний характер для суб'єктів господарювання.
Місцевий Порядок не відповідає Основному Порядку та встановлює правила, що носять дискримінаційний характер для суб'єктів господарювання, можуть вплинути на конкуренцію на відповідному ринку, та з урахуванням ч. 4 ст. 20 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", мав погоджуватися з органами Антимонопольного комітету України.
Як зазначено у листі Петропавлівської селищної ради від 05.03.2018 № 199, остання не зверталася до територіального відділення Антимонопольного комітету України для погодження проекту рішення щодо встановлення Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на підпорядкованій їй території.
Прокурор зазначає, що зазначений Місцевий Порядок не відповідає вимогам чинного законодавства, тому посилання на нього Відповідачем-1, як на підставу обґрунтування законності власних рішень та дій є хибним.
Крім того, прокурор звертає увагу на те, що у тексті рішення вказано те, що дане рішення радою прийнято відповідно до закону України "Про оренду землі".
Також прокурор вказує на те, що договір укладено на підставі рішення ради, однак, встановлення речового права на чуже майно у суб'єкта підприємницької діяльності мало місце не з моменту прийняття рішення ради, а з моменту укладення та реєстрації у встановленому законом порядку договору. Крім того, у рішенні ради не конкретизується предмет договору, спосіб здійснення сервітуарієм прав. Отже, твердження про те, що рішення ради в будь-якому випадку гарантує дійсність договору, який укладається на підставі такого рішення ради, є необґрунтованим.
ФОП Довгаль А.Я. не є ані власником, ані користувачем будь-якої земельної ділянки, що межує зі спірною ділянкою, та має можливість задовольнити свої потреби, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Вказані обставини свідчать про відсутність у Петропавлівської селищної ради правових підстав для встановлення земельного сервітуту для користування ФОП Довгаль А.Я. спірною земельною ділянкою.
Однак, рішенням Петропавлівської селищної ради №889-3 5/VІ від 13.08.2014 передбачено, що земельна ділянка надається ФОП Довгаль А.Я. для встановлення сервітуту не для усунення недоліків своєї земельної ділянки, а для розміщення та обслуговування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, тобто здійснення господарської діяльності, що суперечить самій правовій природі сервітуту та меті його надання.
Разом із цим, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цільовим призначенням земельної ділянки 0,0017 га з кадастровим номером НОМЕР_2 є будівництво та обслуговування будівель торгівлі.
Тоді як, відповідно до діючого земельного законодавства, користування земельною ділянкою для провадження підприємницької та іншої діяльності можливо лише на праві оренди.
Крім того, прокурор зазначає, що чинна на час прийняття оскаржуваного рішення редакція ЗК України, не передбачала можливості встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд, отже, право користування земельною ділянкою, мало оформлятися, шляхом її передачі в оренду, в порядку передбаченому Законом України "Про оренду землі". Таким чином, враховуючи, що умови договору про встановлення земельного сервітуту від 01.09.2014 свідчать про відсутність у нього ознак користування чужим майном (сервітуту), тому можна зробити висновок про фактичне оформлення між сторонами відносини оренди земельної ділянки.
Також, прокурор зазначив, що органи прокуратури не є органами державного контролю.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено такі функції: підтримання публічного обвинувачення в суді; організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Звертаючись до суду із зазначеним позовом прокуратура виконує функцію представництва інтересів держави, а не функцію державного контролю.
Крім того, прокурор зазначив, що позовна заява була подана прокурором в інтересах держави, як самостійним позивачем, за відсутності органу, який уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, відтак для визначення початку перебігу строку на звернення до суду Павлоградською місцевою прокуратурою необхідно встановити коли саме їй, як позивачу, стали відомі обставини порушення інтересів держави.
Павлоградську місцеву прокуратуру утворено 15.12.2015 на підставі наказу Генерального прокурора України № 76ш від 23.09.2015 у відповідності до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014.
Тобто, до 15.12.2015 Павлоградська місцева прокуратура не існувала, відтак не знала і не могла знати про порушення інтересів держави.
Як зазначено у відзиві на позовну заяву Петропавлівська селищна рада надавала копію оскаржуваного рішення та копію договору до прокуратури на запит останньої. Проте, слід зазначити, що вищевказані документи витребовувалися та отримувалися прокуратурою Петропавлівського району, яка припинила своє існування 14.12.2015 на підставі нині діючого Закону України "Про прокуратуру".
Павлоградська місцева прокуратура, яка розпочала свою роботу з 15.12.2015 дізналася про те, що Петропавлівською селищною радою прийнято рішення № 889-35/УІ від 13.08.2014 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту ФОП Довгаль А.Я." та укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту під тимчасовою спорудою для провадження підприємницькою діяльності б/н від 01.09.2014 з листа Петропавлівської селищної ради від 23.10.2017 № 772, на власний запит від 20.10.2017 за вих. № 04/70-338 вих.17. Отже, Павлоградській місцевій прокуратурі про порушення інтересів держави стало відомо саме 23.10.2017, тому, відлік позовної давності слід обчислювати саме з цього моменту.
Таким чином, строк позовної давності для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави не є пропущеним.
Також прокурор зазначає, що сам по собі факт надання Петропавлівською селищною радою 03.09.2014 копії оскаржуваного рішення до прокуратури Петропавлівського району не є підставою для початку відліку строку позовної давності, оскільки зі змісту вказаного рішення неможливо встановити чи виникнуть беззаперечно договірні відносини між сторонами.
Такі відносини виникли з моменту реєстрації договору про встановлення земельного сервітуту від 01.09.2014, а саме з 04.12.2014. Так, права та обов'язки у ФОП Довгаль А.Я. виникли не з моменту прийняття радою рішення самого по собі, а з моменту укладення договору. При цьому, рішення ради було підставою укладення договору. Рішення ради й відповідний договір є пов'язаними юридичними фактами, оскільки волевиявлення ради як органу, який розпорядився земельною ділянкою комунальної власності, здійснено у формі рішення, а реалізовано шляхом укладення договору.
Стосовно надання копії оспорюваного договору, прокурор зазначив, що вона надійшла до прокуратури Петропавлівського району 02.02.2015, а позов Павлоградською місцевою прокуратурою подано 26.01.2018, тобто навіть якщо припустити, що відлік позовної давності слід обчислювати з 02.02.2015, то зазначений позов пред'явлено в межах загального строку позовної давності.
У судовому засіданні 20.03.2018 винесено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 02.04.2018.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2018, закрито підготовче провадження та перейдено до розгляду справи по суті. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 02.05.2018.
02.05.2018 представник прокуратури підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача - 1 проти позову заперечував.
Представник відповідача - 2 в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с. 120,121).
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні 02.05.18 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача - 1, господарський суд, -
13.08.2014 Петропавлівською селищною радою прийнято рішення №889-35/VI «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту ФОП Довгаль А.Я.» (а.с.19).
Згідно з п. 1 Рішення Петропавлівської селищної ради №889-35/VI, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту для будівництва та обслуговування будівель торгівлі ФОП Довгаль Алли Яківни в смт. Петропавлівка, вул. Радянська р-н супермаркету «Брусниця» Петропавлівської селищної ради. Площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія сервітуту 0,0017 га. категорія - землі житлової та громадської забудови, код цільового використання земельної ділянки 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер - НОМЕР_2.
Відповідно до п. 2 Рішення Петропавлівської селищної ради №889-35/VI, вирішено укласти договір про встановлення особистого строкового сервітуту під тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності з ФОП Довгаль Аллою Яківною в смт. Петропавлівка, вул. Радянська р-н супермаркету «Брусниця» Петропавлівської селищної ради терміном на 5 років.
01.09.2014 на підставі вказаного рішення селищної ради, між Петропавлівською селищною радою (власник - відповідач-1) та Фізичною особою-підприємцем Довгаль Аллою Яківною (сервітуарій - відповідач-2) укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту під тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності (а.с.20-21).
Відповідно до п. 1.1. договору, земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,0017 га, яка розташована за адресою: смт. Петропавлівка, вул. Радянська р-н супермаркету «Брусниця» Петропавлівської селищної ради в інтересах сервітуарія Довгаль А.Я згідно плану земельної ділянки, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.1. договору, строк дії договору встановлюється на 5 років з 01.09.2014 року до 01 09.2019 року.
Пунктом 3.1. договору визначено, що плата за тимчасове користування земельною ділянкою, що перебуває в комунальній власності вноситься сервітуарієм у грошовій формі та розмірі: 195,78 грн. на рік.
Відповідно до п. 3.2. договору, обчислення розміру плати за тимчасове користування земельною ділянкою, що перебуває вкомунальній власності здійснюється з урахуванням індексації, розмір орендної плати індексується та нараховується власником в новому розмірі з дня введення коефіцієнту індексації без укладення додаткової угоди до договору
Згідно з п. 3.3 договору, плата вноситься у такі строки до 15 числа наступного місяця.
У відповідності до акту приймання - передачі земельної ділянки (а.с. 23), відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв в оренду земельну ділянку площею 17 кв.м., яка знаходиться за адресою смт. Петропавлівка, вул. Радянська р-н супермаркету «Брусниця» Петропавлівської селищної ради для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер НОМЕР_2. Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.
Як вбачається зі спірного договору про встановлення особистого строкового сервітуту під тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності від 01.09.2014, предметом є особистий строковий сервітут, встановлений виключно ФОП Довгаль Аллі Яківні відносно земельної ділянки площею 0,0017 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: смт. Петропавлівка, вул. Радянська р-н супермаркету «Брусниця» Петропавлівської селищної ради.
Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.
Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.
Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею (ч.3 ст. 98 Земельного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
У відповідності до ст. 8 ЗК України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.
Крім того, слід зазначити, що перелік цілей, для яких можливо встановити земельний сервітут, визначений статтею 99 Земельного кодексу України.
Так, статтею 99 Земельного кодексу України встановлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:
а) право проходу та проїзду на велосипеді;
б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм);
г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;
є) право прогону худоби по наявному шляху;
ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;
з) інші земельні сервітути.
Таким чином, суд зазначає, що правовідносини земельного сервітуту виникають між власниками (володільцями) сусідніх земельних ділянок, а саме між власником земельної ділянки, яка має бути обтяжена сервітутом, тобто, між особою, яка зобов'язана надати свою земельну ділянку в обмежене користування, і особою, яка вимагає встановлення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки (іншого нерухомого майна) і якій належить право на встановлення земельного сервітуту.
Тобто, земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту.
З матеріалів справи вбачається, що за договором про встановлення особистого строкового сервітуту під тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності від 01.09.2014 (а.с.20-21), об'єктом особистого строкового сервітуту є земельна ділянка площею 0,0017га, за адресою: смт. Петропавлівка, вул. Радянська р-н супермаркету «Брусниця» Петропавлівської селищної ради для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер НОМЕР_2.
Проте, ФОП Довгаль Алла Яківна на момент укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту не була ані власником, ані землекористувачем сусідньої земельної ділянки, чи об'єктів нерухомості, прохід до яких неможливий без використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, а тому не є суб'єктом, який має право вимагати встановлення сервітуту.
Отже потреби у розміщенні другим відповідачем тимчасової споруди на спірній земельній ділянці не було.
Обов'язковою умовою для встановлення сервітуту є умова щодо неможливості задоволення потреби осіб у інший (ніж встановлення сервітуту) спосіб.
Однак, рішенням Петропавлівської селищної ради №889-35/VI від 13.08.2014 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту ФОП Довгаль А.Я.» надається для встановлення сервітуту не для усунення недоліків своєї земельної ділянки, а для провадження підприємницької діяльності, тобто здійснення господарської діяльності, що суперечить самій правовій природі сервітуту та меті його надання.
При цьому відомості про те, що ФОП Довгаль А.Я. не має змоги задовольнити свої інтереси іншим способом, ніж розмістити тимчасові споруди саме на спірній земельній ділянці відсутні.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що підстав для визнання між сторонами прав на встановлення сервітуту не існувало, а тому, у Петропавлівській селищній раді не було будь-яких підстав для встановлення сервітутних відносин з ФОП Довгаль А.Я. та відповідно, для прийняття рішення.
Отже, враховуючи мету укладення спірного договору - провадження підприємницької діяльності, а також оплатний характер цього договору, суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини щодо платного володіння та користування земельною ділянкою для ведення другим відповідачем підприємницької діяльності, що відповідає визначенню оренди землі, наведеному у статті 1 Закону України "Про оренду землі".
Крім того, як вже зазначалося вище, земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту.
З аналізу норм матеріального права, яким регулюються правовідносини з встановлення сервітуту, вбачається, що сервітут на земельну ділянку встановлюється виключно за домовленістю між власниками (користувачами) земельних ділянок з метою усунення недоліків своєї ділянки задля задоволення своїх потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
На момент укладення договору про встановлення земельного сервітуту ФОП Довгаль А.Я. не була власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, для задоволення потреб користування якою встановлено сервітут за рахунок встановлення обмеження у користуванні іншою земельною ділянкою.
Отже, суть правовідносин між сторонами по спірному договору, їх зміст та мета отримання земельної ділянки не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут.
Зазначене свідчить про те, що договір сервітуту укладений з порушенням норм чинного земельного законодавства. Передача земельної ділянки повинна була проводитись на умовах оренди в порядку, визначеному ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України та згідно положень Закону України "Про оренду землі".
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
За приписами вищевказаної статті Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що договір про встановлення особистого строкового сервітуту під тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності від 01.09.2014, суперечить вищенаведеним вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсним відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України.
Статтею 216 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Таким чином, земельна ділянка площею 0,0017 га, кадастровий номер НОМЕР_2, орієнтовною ринковою вартістю 38000 грн. за адресою: вул. Радянська (зараз - вул. Героїв України), б/н в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області підлягає звільненню ФОП Довгаль А.Я. та поверненню територіальній громаді в особі Петропавлівської селищної ради за актом приймання - передачі.
За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
З вищенаведених підстав є незаконним і оспорюване рішення Петропавлівської селищної ради №889-35/VI від 13.08.2014 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту ФОП Довгаль А.Я.», яке передувало укладенню спірного договору про встановлення сервітуту.
Фактично наслідком прийняття спірного рішення стало надання 2-му відповідачу спірної земельної ділянки у строкове користування без дотримання встановленої процедури та підстав, визначених чинним законодавством України, а не надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, як йдеться у самому спірному рішенні.
За таких обставин, суд вважає, що оспорюване прокурором рішення було прийнято Петропавлівською селищною радою із порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, інших нормативно-правових актів - за відсутності відповідних правових підстав.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення Петропавлівської селищної ради №889-35/VІ від 13.08.2014 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту ФОП Довгань А.Я." є законними та обґрунтованими.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 17.08.2017 по справі № 920/625/16, від 05.09.2017 по справі № 905/3546/16.
Заперечення відповідача-1 викладені у відзиві на позов судом не приймаються на підставі наступного.
Суд не приймає в якості належних доказів, надані Відповідачем -1 документи в обґрунтування обізнаності прокуратури з 2014 року щодо існування спірних рішення та договору з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, з листа Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області № 549 03.09.2014 (а.с. 77) не вбачається які саме рішення (№, дата) передані прокурору Петропавлівського району.
Лист Петропавлівської селищної ради № 76 датовано 14.02.2014 при цьому він містить посилання на запит прокуратури Петропавлівського району № 81-219вих-15 від 13.02.2015 (а.с. 79). Крім того, Відповідачем-1 не надано доказів направлення цього листа прокурору Петропавлівського району.
Лист Петропавлівської селищної ради від 02.02.2015 № 41 (а.с. 78) також не містить доказів направлення його прокурору Петропавлівського району.
За викладеного, суд вважає, що Відповідач-1 не довів належними та допустимими доказами пропуск Позивачем строку позовної давності.
Посилання Відповідача -1, як на підставу для відмови в задоволенні позову, на те, що прокурором не зазначено в позові в чому полягає порушення інтересів держави судом відхиляються у зв'язку з наступним.
Частиною 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Згідно зі ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено такі функції: підтримання публічного обвинувачення в суді; організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У відповідності до частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
У розумінні приписів наведених вище норм, господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа, представник, на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи, довірителя, і виконує процесуальні дії у суді в її інтересах, набуваючи, змінюючи, припиняючи, для неї права та обов'язки.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Звертаючись до суду із зазначеним позовом прокуратура виконує функцію представництва інтересів держави, а не функцію державного контролю.
В даному випадку позовна заява подана прокурором в інтересах держави, як самостійним позивачем, за відсутності органу, який уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах.
Крім того, суд зазанчає, що в даному випадку між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 фактично укладено договір оренди земельної ділянки. При цьому розмір орендної плати є значно меншим ніж встановлено Податковим кодексом (відповідно до п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки (п.п. 288.5.1.)).
Отже, порушення інтересів держави полягає як в порушенні Відповідачами норм діючого законодавства, так і в недоотриманні орендної плати за земельну ділянку.
На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1 та відповідача -2 у рівних частинах по 2 643 грн. 00 коп.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним рішення Петропавлівської селищної ради №889-35/VІ від 13.08.2014 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту ФОП Довгань А.Я.".
Визнати недійсним договір про встановлення особистого строкового сервітуту під тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності б/н від 01.09.2014, укладений між Петропавлівською селищною радою (52700, Дніпропетровська область, смт. Петропавлівка, вул. Героїв України, 53, код ЄДРПОУ 04338486) та Фізичною особою-підприємцем Довгаль Аллою Яківною (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1).
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Довгаль Аллу Яківну (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути територіальній громаді в особі Петропавлівської селищної ради (52700, Дніпропетровська область, смт. Петропавлівка, вул. Героїв України, 53, код ЄДРПОУ 04338486) земельну ділянку площею 0,0017 га, кадастровий номер НОМЕР_2, орієнтовною ринковою вартістю 38000 грн. за адресою: вул. Радянська (зараз - вул. Героїв України), б/н в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області за актом приймання-передачі, про що видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Довгаль Алли Яківни (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, реквізити отримувача: МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, код 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2643 грн. 00 коп., про що видати наказ.
Стягнути з Петропавлівської селищної ради (52700, Дніпропетровська область, смт. Петропавлівка, вул. Героїв України, 53, код ЄДРПОУ 04338486) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, реквізити отримувача: МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, код 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2643 грн. 00 коп., про що видати наказ.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст. ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.05.2018
Суддя Н.Г. Назаренко