ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 травня 2018 року м. Київ № 826/12792/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О. в порядку письмового провадження в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до третя особа проуповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича Фонд гарантування вкладів фізичних осіб скасування рішення та зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, в якому просив:
- скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про визнання нікчемності правочинів, а саме: зарахування 19.05.2016 коштів на рахунок № НОМЕР_3 відкритий на ім'я ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» НОМЕР_2 в сумі 13 500,00 грн.; 19.05.2016 коштів на рахунок № НОМЕР_4 відкритий на ім'я ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» № НОМЕР_5 в сумі 130 500,00 грн.; 19.05.2016 коштів на рахунок № НОМЕР_6 відкритий на ім'я ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» НОМЕР_2 в сумі 40,85 грн.;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на суму 144 040,45 грн.;
- судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2018 позов задоволено, в тому числі присуджено на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 280,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський".
16.04.2016 до суду надійшло клопотання представника позивача про розподіл судових витрат, у якому зазначено про те, що позивачем, окрім сплаченого судового збору за подання цього позову до суду, також понесено судові витрати в розмірі 10 000,00 грн., на підтвердження чого суду надано не засвідчені належним чином фотокопії:
- договору від 04.10.2017 №2017-0410 про надання правової допомоги;
- акт прийому-передачі грошових коштів від 04.10.2017 за договором №2017-0410;
- акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 12.04.2018 №1 до вищевказаного договору.
Однак суд вважає, що указана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до змісту вказаної норми додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні питання, в тому числі, не вирішено питання розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Частинами другою-третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Частиною четвертою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Згідно з частиною першою статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 143 цього Кодексу також визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною третьою указаної статті якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Як встановлено судом вище, та вбачається з резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2018, судом вирішено питання про розподіл судових витрат у розмірі 1 280,00 грн., понесених позивачем у зв'язку зі сплатою судового збору та підтверджених квитанцією від 06.10.2016.
Інші докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, у ході судового розгляду справи та станом на час винесення судового рішення позивачем до суду не надавалися, про їх наявність суд не повідомлявся і про причини неможливості подання до суду до завершення розгляду справи не зазначалося, хоча з фотокопій поданих представником позивача документів до заяви про розподіл судових витрат вбачається, що ці документи були складені ще станом на 04.10.2017, тобто до постановлення судом рішення у цій справі..
Відповідно до частини четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства якщо доказ не може бути поданий в установлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Частиною 8 цієї ж статті встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
За загальним правилом, визначеним статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України, докази подаються до суду разом із позовною заявою, в якій, поміж іншого зазначається перелік доказів, доданих до заяви.
В клопотанні про розподіл судових витрат, в якому на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу суду надано додаткові докази, його представником не зазначено причин, що унеможливлювали подання цих доказів до постановлення судом судового рішення у цій справі.
З огляду на викладене суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у даній справі.
Керуючись статтями 143, 252, 294-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про розподіл судових витрат відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 з урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.
Суддя О.О. Власенкова