Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
07 травня 2018 р. № 820/1160/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Єгупенка В.В.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення коштів за неотримане речове право, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з військової частини НОМЕР_1 на його користь грошові кошти у сумі 32577,29 грн., як компенсацію за неотримане ним речове забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, протиправно не виплачено грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно в сумі 32577,29 грн.
Ухвалою судді від 26.03.2018 було відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним адміністративним позовом.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам за адресами, вказаними в позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що позивач з 24.07.2012 по 26.12.2017 проходив військову службу на посаді помічника начальника зв'язку у відділенні зв'язку штабу.
При проходженні військової служби позивач знаходився на забезпеченні за рахунок держави відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України, ст. 9, 9-1 Закону України від 20.12.1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статті 15 Закону України від 6 грудня 1991 року “Про Збройні Сили України”.
23.01.2018 наказом командира військової часини НОМЕР_1 № 16 позивача звільнено у запас за статтею 26 частиною 6, підпунктом «а», з урахуванням частини 8, пункту 1 підпункту «ї» (як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом і строк контракту якого закінчився та посаду здав і направлений на зарахування на військовий облік до Чугуївського РВК Харківської області. З 23 січня 2018 року ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.11).
Вислуга років позивача у Збройних Силах становить 16 років 06 місяців (а.с.11).
Згідно довідки-розрахунок № 2777 від 22.12.2017 про вартість речового майна, що належить до видачі капітану ОСОБА_1 сума грошової компенсації складає 32577,29 грн. (а.с.12).
23.01.2018 командиром в/ч НОМЕР_1 було видано наказ № 16 про виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане майно в сумі 32577,29 грн. відповідно до п. 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 (а.с.11).
Статтею 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до статті 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, котрий визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Пунктом 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до п. 3 Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, згідно з п. 4 розділу ІІІ військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Відповідно до вимог ст. 2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Тобто, законодавством України передбачено право вибору військовослужбовця, який звільняється зі Збройних Сил України, отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього.
Зазначене право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.
Так, на день підписання наказу про звільнення зі служби позивач мав передбачене законодавством право на отримання при звільненні зі служби грошової компенсації замість неотриманого речового майна.
Виплата грошової компенсації за неотримане речове майно можлива на підставі довідки про вартість речового майна, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
В свою чергу, обов'язок відповідача щодо виплати компенсації виникає з моменту реалізації права позивачем шляхом висловлювання побажання щодо їх реалізації. Таким чином зазначені гарантії реалізуються за відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, у тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
В даному випадку позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна, оскільки відповідно вимогам, встановленим пунктами 2 та 3 порядку №178, подав за місцем військової служби відповідний рапорт перед звільненням з в/ч НОМЕР_2 від 15.12.2017.
Відповідачем видано довідку № 2777 від 22.12.2017 про вартість речового майна, шо належить до видачі позивачу, де зазначено що сума грошової компенсації вартості за неотримане речове майно складає 32577,29 грн., виданий наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 16 від 23.01.2018, в якому зазначено про виплату грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, проте таку компенсацію позивачу не виплачено.
Згідно з приписами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суб'єктом владних повноважень порушено право позивача, передбачене ст. 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Постановою КМУ №178 від 16 березня 2016 року, оскільки грошову компенсацію ОСОБА_1 за неотримане речове майно не виплачено.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір не стягується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 257, 262, 263, 371 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення коштів за неотримане речове право задовольнити.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 32577,29 грн. (тридцять дві тисячі п'ятсот сімдесят сім гривень 20 копійок), як компенсацію за неотримане ним речове забезпечення.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Єгупенко