ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 квітня 2018 року № 826/5306/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні
за позовомОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Києві
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.03.2017 року №Ф-753-17, сформовану ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 19.06.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 02.10.2017 р.
В судовому засіданні 02.10.2017 р. Судом прийнято рішення про відкладення розгляду до 06.11.2017 р., у зв'язку з відсутністю належного повідомлення Відповідача.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, оспорюване рішення Відповідача винесено безпідставно та за невстановленою формою.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату і місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неприбуття суд не повідомляв, однак будь - яких пояснень чи заперечень щодо заявленого позову до суду не надав.
В судове засідання 06.11.2017 р., судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України (в редакції станом на жовтень 2017 р.).
Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 09 березня 2017 року ДПІ у Дарницькому ГУ ДФС у м. Києві було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 17986,00 грн.
Вважаючи вимогу №Ф-753-17 від 09 березня 2017 року про сплату боргу протиправною і такою, що підлягає скасуванню, Позивач звернувся із даним позовом до суду.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2464-VI).
В силу приписів норм ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.
Порядок нарахування та обліку сум платежів, нарахованих в інтегрованій картці платника в період виникнення спірних правовідносин був визначений розділом ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765 (далі - Порядок № 765) (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994 та діяв до 10.06.2016).
Зокрема, п. 3 - 5 розд. ІІІ Порядку №765 передбачено, що нарахування сум до сплати єдиного внеску, самостійно визначених платником, в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів.
Суми до сплати єдиного внеску, розраховані територіальним органом Міндоходів, відображаються ним в інтегрованій картці платника за даними електронного реєстру повідомлень-рішень у частині узгоджених сум.
Нарахування сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.
Суми єдиного внеску, нараховані до сплати за результатами перевірок, пені та штрафних (фінансових) санкцій обліковуються в інтегрованій картці відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платника єдиного внеску за основним видом його економічної діяльності.
Дані про надходження передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів. (п. 5 розд. IV зазначеного Порядку).
Згідно п. 7 розд. V Порядку у разі наявності у платника несплаченої суми недоїмки, штрафів та пені сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Тобто, відомості про утворення (нарахування) та погашення суми недоїмки, штрафів та пені платника єдиного внеску відображаються у відповідній інтегрованій картці.
В розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI «недоїмка» - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 2 - 4 ст. 25 цього Закон у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
При цьому, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Форма вимоги про сплату боргу (недоїмки) для платника єдиного внеску - фізичної особи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що зареєстрований Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 та набрав чинності з 29.05.2015, а саме - наведена в додатку 7 до названої Інструкції.
При цьому, безпосередньо порядок формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розд. VI згаданої вище Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зокрема, положеннями ч. 3 і 4 розд. 6 цієї Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Також, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.
Крім того, відповідно до норм ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI та положень розд. 7 Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Безпосередньо випадки застосування та розміри штрафних санкцій до платників єдиного внеску - фізичних осіб (в тому числі зі статусом підприємця) встановлені у п. 1 - 7 ч. 11 ст. 25 Закону та п. 2 розд. 7 зазначеної Інструкції.
Як свідчать матеріали справи, що 09.03.2017 року Відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-753-17 на загальну суму недоїмки та штрафів зі сплати єдиного внеску 17986,08 грн.
В матеріалах справи містяться Податкові декларації платника єдиного податку - Фізичної особи - підприємця за 2014 р., за 2015 р., в яких рядки проставлені з « 0» показником, отже Позивач не отримував дохід
В силу норми пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України, яка кореспондується з наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Крім того, в матеріалах міститься Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-753-17, в якій відсутні дані про проведення перевірки Позивача.
Для з'ясування всіх обставин справи, Судом витребувано у Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві: детальний розрахунок суми фінансової санкцій за податковою вимогою №Ф-753-17 від 09.03.2017 р.; письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження.
Проте, станом на час прийняття рішення по даній справі Відповідачем не виконано вимоги Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2017 р.
Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову ( ч. 2 ст. 77, ч. 4 ст. 159 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем не надано суду заперечення на позовні вимоги, що в свою чергу свідчить про визнання Відповідачем позовних вимог.
Під час розгляду справи Відповідач всупереч вимог наведених процесуальних норм права не надав Суду жодні належні документальні докази на підтвердження обставин виникнення у Позивача сум недоїмки по сплаті єдиного внеску на відповідну дату, та відповідно виникнення у Контролюючого органу правових підстав для формування і вручення ФОП ОСОБА_1 оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).
З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправним та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 09.03.2017 року №Ф-753-17 про сплату недоїмки в сумі 17986,08 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2-4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_2 (адреса: 02068, АДРЕСА_1) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Києві про сплату боргу (недоїмки) від 09.03.2017 року №Ф-753-17.
3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2) судові витрати у розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.Б. Федорчук