ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 квітня 2018 року № 826/11554/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Україна»
до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марчук Катерини Володимирівни
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,
Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Україна» (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марчук Катерини Володимирівни (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати неправомірною бездіяльність Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марчук Катерини Володимирівни щодо невиконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23.06.2008 року та дії щодо розгляду заяви ТОВ «Сівер Україна» щодо вчинення дій визначених рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.06.2008 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 15.09.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 07.11.2017 р.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки власником нежилих приміщень є Позивач, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.06.2008 року зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марчук Катерину Володимирівну вилучити з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 01.02.2005 року №164224 про обтяження, виключити з Державного реєстру іпотек запис від 01.02.2005 року №1648059 про обтяження нерухомого майна іпотекою. Відмова у вчиненні зазначених дій є неправомірними та такими, що порушує права та законні інтереси Позивача.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату і місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неприбуття суд не повідомляв, однак будь - яких пояснень чи заперечень щодо заявленого позову до суду не надав.
В судовому засіданні 07.11.2017 року, Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України (в редакції станом на листопад 2017 р.).
Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2008 року по справі №2-464/08 задоволено позовні вимоги ТОВ «Сівер Україна».
Визнано недійсним Договір іпотеки нежилих приміщень №97, 98, 102 загальною площею 564,5 кв.м., що складає 50/100 частин від нежилих приміщень 1134,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, укладений 01 лютого 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марчук К.В.
Визнано дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марчук К.В. вчинені 01.02.2005 року щодо накладання заборони на нерухоме майно (нежилі приміщення №97, 98, 102 загальною площею 565,50 кв.м., що складає 50/100 частин від нежилих приміщень 1134,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1) - неправомірними.
Встановлену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К.В. заборону на нерухоме майно (нежилі приміщення №97, 98, 102 загальною площею 564,5 кв.м., що складає 50/100 частин від нежилих приміщень 1134,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1) - скасовано.
Зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марчук К.В., після набрання рішенням законної сили, вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 01.02.2005 року №164224 про обтяження нежилих приміщень №97, 98, 102 загальною площею 564,5 кв.м., що складає 50/100 частин від нежилих приміщень 1134,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
Виключити з Державного реєстру іпотек запис від 01.02.2005 року №1648059 про обтяження нежилих приміщень №97, 98, 102 загальною площею 564,5 кв.м., що складає 50/100 частин від нежилих приміщень 1134,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марчук К.В., після набрання рішенням законної сили, внести до Державного реєстру іпотек відомості про виключення з Державного реєстру іпотек запис №1648059 від 01.02.2005 року.
ТОВ «Сівер Україна» 10 березня 2017 року звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марчук К.В. із заявою №01-23/60 про виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23.06.2008 року у справі №2-464/08.
Листом від 15.03.2017 року №01-24/73 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К.В. надано відповідь, в якій зазначалось, що при зверненні із заявою ТОВ «Сівер Україна» не надано документів, які б підтверджували наявність у Позивача прав на їх державну реєстрацію прийнято рішення №24707389 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, які порушуються. Одночасно в листі запропоновано надати зазначені документи.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Спеціальним Законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 №1952-IV (надалі - «Закон № 1952-IV).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Приписи абзаців 2-3 ч. 5 ст. 3 Закону визначають, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.
Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.
Приписи ч. 2 ст. 9 Закону визначають, що нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.
Приписи ст. 15 Закону визначають, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
При цьому згідно ч. 2 ст. 26 Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
На виконання вимог вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - Порядок №1127).
Зокрема, згідно з п. 67 Порядку №1127, для державної реєстрації права власності у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника. Для державної реєстрації права власності у разі розірвання договору, за яким відбувся перехід права власності на нерухоме майно, на підставі рішення суду подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно відчужувача до укладення такого договору. Для державної реєстрації права власності у разі переведення прав та обов'язків покупця за договором, за яким відбувся перехід права власності на нерухоме майно, на підставі рішення суду подається також примірник (дублікат) такого договору. Для державної реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, право власності на яке визнається на підставі рішення суду, подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені пунктом 41 цього Порядку. Для державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, право власності на яке визнається на підставі рішення суду, подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені пунктом 68 цього Порядку.
У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону, Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься копія Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2008 року у справі №2-464/08, проте на даній копії документів відсутні відомості, що рішення набрало законної сили.
Згідно з ч. 1 - ч. 3 ст. 311 Закону, реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення. Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє необхідну заяву або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду. Проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.
Судом перевірено відомості в Єдиному державному реєстрі судових рішень та встановлено, що Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2008 року по справі №2-464/08 відсутнє.
З аналізу норм права, Суд приходить до висновку про правомірність дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марчук К.В. щодо витребування у ТОВ «Сівер Україна» документів на підтвердження прав та їх реєстрацію та, як наслідок, відсутність підстав для визнання протиправним дії Відповідача.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх порушених прав, оскільки як вбачається із відповіді приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марчук К.В. Позивач не позбавлений права, повторно звернутись із аналогічною заявою надавши при цьому всі необхідні документи.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2 - 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Сівер Україна» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 27/51) відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.Б. Федорчук