ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 квітня 2018 року м. Київ №826/12568/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:
головуючий суддя - Костенко Д.А., судді: Клименчук Н.М., Шрамко Ю.Т.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України (далі - НПУ), Департаменту захисту економіки Націо-нальної поліції України (далі - ДЗЕ НПУ), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКСУ у м. Києві) про визнання протиправним і ска-сування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку і моральної шкоди,
У серпні 2016р. позивач звернувся до суду з позовом до НПУ, в якому просить:
1) визнати протиправним і скасувати наказ НПУ від 25.03.2016 №187 о/с в частині звіль-нення позивача;
2) поновити позивача на службі в НПУ на посаді заступника начальника відділу з обслу-говування Оболонського району управління захисту економіки у м. Києві ДЗЕ НПУ;
3) зобов'язати НПУ виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу;
4) стягнути з НПУ 50000 грн. завданої моральної шкоди.
Позов обґрунтовано відсутністю законних підстав для звільнення позивача, непра-вомірністю проведення атестації.
Судом залучено в якості співвідповідачів ДЗЕ НПУ та ГУ ДКСУ у м. Києві.
НПУ і ДЗЕ НПУ подано письмові відзиви, в якому представники відповідачів просять відмовити у позові з підстав правомірності оскаржуваного рішення про звільнення за результатами проведеної атестації.
ГУ ДКСУ у м. Києві подано відзив, в якому зазначено, що НПУ не перебуває на об-слуговуванні в управлінні, що унеможливить виконання рішення про стягнення коштів.
Під час розгляду справи представник позивача підтримала позов. Представники від-повідачів позов не визнали. ГУ ДКСУ у м. Києві явку свого представника до судового засі-дання не забезпечив, у відзиві просив розглянути справу без його участі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Наказом НПУ від 07.11.2015 №105 о/с, витяг з якого міститься у справі (а.с. 69, 99), відповідно до п.п. 9, 12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" позивача при-значено заступником начальника відділу управління захисту економіки в м. Києві ДЗЕ НПУ як такого, що прибув з МВС України, присвоївши йому спеціальне звання "майор поліції".
Наказом НПУ від 25.03.2016 №187 о/с, витяг з якого міститься у справі (а.с. 70), позивача звільнено зі служби в поліції з 28.03.2016 згідно з п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність) на підставі висновків атеста-ційної комісії від 08.12.2015 та центральної апеляційної атестаційної комісії від 30.12.2015.
Спірні правовідносини виникли у сфері проходження публічної служби і стосуються правомірності звільнення поліцейського за наслідками проходження атестаційної перевірки.
Як визначено у ч. 1 ст. 17 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію України" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №580), який набрав чинності 07.11.2015, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому прис-воєно спеціальне звання поліції.
Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580 передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублі-кування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліце-йськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції (абз. 1). Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції (абз. 2).
Тобто, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до Національної поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Видання наказу про призначення є самос-тійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції.
Суд зауважує, що Законом №580 не передбачено процедури переатестування колиш-ніх працівників міліції на предмет відповідності посаді під час прийняття їх на службу до поліції у випадку, передбаченому п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580. Відповідність позивача вимогам до поліцейських було, фактично, вирішеним на час видання наказу про прийняття його на службу в НПУ.
Мета та підстави атестування поліцейських визначено у ст. 57 Закону №580.
Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону №580 атестування поліцейських проводиться з метою оцін-ки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що атестування поліцейських проводиться:
1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;
2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідпо-відність;
3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідпо-відність.
Наведені у ч. 2 ст. 57 Закону №580 підстави для проведення атестування є вичерп-ними, при цьому метою проведення такого атестування із будь-яких передбачених цією нор-мою підстав, аналогічно як і під час проведення атестації у визначеному Дисциплінарним статутом ОВС порядку, є вирішення можливості залишення особи на службі і як крайній захід пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, вихо-дячи з професійних, моральних і особистих якостей. Даний висновок узгоджується із право-вою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 11.03.2014 у справі №21-13а14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/38285905).
Таким чином, прийняття рішення про проведення атестування конкретного поліцей-ського може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Відтак, до списку полі-цейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені ч. 2 ст. 57 Закону №580.
Відповідачем не надано до суду доказів про наявність підстав для атестування пози-вача і відповідно включенню його до списку поліцейських, які підлягають атестації, перед-бачених ч. 2 ст. 57 Закону №580, зокрема доказів того, що позивач мав бути призначений на вищу посаду чи переміщений на нижчу або щодо нього виявлено ознаки службової невідпо-відності, що в обов'язковому порядку в часі повинно передувати призначенню атестації.
Визначення мети атестування як оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, як зазначено в наказах НПУ від 20.11.2015 №210 о/с та від 28.12.2015 №217, копії яких міститься у справі (а.с. 88, 98), на переконання суду, не свідчить про фактичне існування підстав для проведення атестування, встановлених вказаною вище нормою Закону, оскільки визначена у ч. 1 ст. 57 Закону №580 мета атестування не є самос-тійною підставою для проведення такого атестування, адже перебуває у невід'ємному зв'язку з підставами, визначеними в ч. 2 цієї статті, і не передбачає проведення атестування без їх настання.
Враховуючи, що п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580 не передба-чає переатестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, на яку їх вже призначено, для подальшого проходження служби в органах поліції, а також з огляду на відсутність доказів наявності підстав проведення атестації позивача, передбачених ч. 2 ст. 57 Закону №580, суд дійшов висновку про те, що атестування позивача проведено неправо-мірно за відсутності визначених законом підстав, тому результати такого атестування не можуть вважатися законною підставою для звільнення позивача.
Таким чином, оскільки позивача звільнено без законної підстави, чим порушено його право на працю, суд вважає обґрунтованими вимоги про визнання протиправним і скасу-вання наказ НПУ від 25.03.2016 №187 о/с в частині звільнення позивача та про поновлення позивача на службі в НПУ на посаді заступника начальника відділу управління захисту економіки у м. Києві ДЗЕ НПУ.
Згідно з п. 2 Постанови КМУ від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988), виплата грошового забезпе-чення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Мініс-терства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейсь-ким Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 (далі - Порядок №260), передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Пунктом 9 розділу І цього Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Зі змісту Порядку №260, який є спеціальним для вирішення даних спірних право-відносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
У свою чергу, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, визначено, що нараху-вання виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній в постанові від 07.02.2018 №К/9901/2109/17 (№814/183/17).
Між тим, у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначається про те, що задовольняючи позовні вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Згідно з довідкою ДЗЕ НПУ від 06.03.2018 №117 про доходи сума нарахованого позивачу грошового забезпечення за останні два місяці роботи, що передували звільненню, становить 11730 грн. (за січень 2016р. - 5865 грн., за лютий 2016р. - 5865 грн.) (а.с. 190).
Відповідно до цієї ж довідки за вказаний період позивачем фактично відпрацьовано 60 робочих днів (кількість робочих днів відповідає календарній), відтак, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 195,50 грн. (11730 грн./60 днів).
Період, за який позивачу необхідно здійснити виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, починається з першого дня після звільнення і займаної посади, а саме - з 29.03.2016, по день рішення суду про поновлення позивача на роботі - 30.04.2018, та становить 763 дні. При цьому, судом враховано, що графік роботи (режим праці) позивача не передбачав вихідних днів, тому при обчисленні тривалості вимушеного прогулу суд виходив з кількості календарних днів, що минули з моменту звільнення позивача до дати винесення рішення суду у справі.
Оскільки позовна заява про поновлення позивача на посаді розглядається судом біль-ше року не з вини позивача, стягненню підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, який становить 149166,50 грн. (195,50 грн. х 763 день).
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн., то суд вважає дану вимогу необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на недоведеність позивачем завдання йому моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з прийняттям оскаржу-ваного наказу суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим вищезазначена вимога не підлягає задоволенню.
Зважаючи на скасування оскаржуваного наказу та відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір у сумі 551,20 грн., сплачений позивачем згідно з наявною у справі квитанцією від 12.09.2016 №171, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань НПУ.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді у відносинах публічної служби. А тому постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця слід допустити до негайного виконання.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 241-246, 250, 371, пп. 10 п. 1 КАС України, суд
1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).
2. Визнати протиправним і скасувати наказ Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578) від 25.03.2016 №187 о/с в частині звільнення ОСОБА_1.
3. Поновити ОСОБА_1 з 29.03.2016 на посаді заступника начальника відділу управління економіки у м. Києві Департаменту захисту економіки Націо-нальної поліції України.
4. Стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40111732) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.03.2016 по 30.04.2018 у розмірі 149166,50 грн. (сто сорок дев'ять сто шістдесят шість гривень 50 коп.) (без врахування та інших обов'язкових платежів, що підлягають утриманню).
5. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу управління економіки у м. Києві Департаменту захисту еко-номіки Національної поліції України та в частині стягнення з Департаменту захисту еконо-міки Національної поліції України суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у розмірі 5865 грн. (п'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень 00 коп.) допустити до негайного виконання.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну гривню 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України.
7. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову в іншій частині.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження ст. 255 КАС України.. Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293, 295-297 КАС України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Д.А. Костенко
Суддя Ю.Т. Шрамко
Суддя Н.М. Клименчук