26 квітня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/676/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ковбій О.В.,
при секретарі: Васильєвій В.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача: Якуби С.В., Сімеоніді І.А.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні,
встановив:
ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач) звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 49 267,70 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_4 у період часу з 2008 по 2017 рік проходила службу в органах внутрішніх справ. 08 лютого 2017 року, позивачка була звільнена за п. 64 «г» (через скорочення штатів).
Відповідно до вказаного наказу, вислуга років для виплати грошової допомоги при звільненні складає 10 років 9 місяців та 20 днів, проте після звільнення одноразова грошова допомога виплачена не була, у зв'язку з чим позивачка звернулась до суду з вимогою щодо її виплати.
Рішенням суду по справі №821/1163/17, яке залишено без змін судовим рішенням апеляційної інстанції, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області (далі - відповідач, УМВС України у Херсонській області) стягнуто на користь позивачки суму одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 17501,28 грн.
Стягнута сума була виплачена позивачці 13.03.2018 року, отже, на думку ОСОБА_4, відповідно положень ст.ст. 116, 117 КЗпП України, за період з 09.02.2017 по 12.03.2018 року, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток ОСОБА_4 за весь час затримки виплати належної їй суми одноразової грошової допомоги при звільненні.
Також ОСОБА_4 вважає, що сума її середнього заробітку за затримку виплати одноразової грошової допомоги повинна обраховуватись відповідно до середньоденного заробітку 106,66 грн., яка вирахувана шляхом ділення суми мінімальної заробітної плати, встановленою Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" на кількість днів (3200 грн./30дн.).
Правильність такого розрахунку пояснює тим, що остання зарплата ОСОБА_4 в УМВС в Херсонській області, яка склала 600 грн. в місяць, не може бути взята судом за основу для розрахунку належної до виплати позивачці суми, оскільки є значно нижчою за розмір мінімальної заробітної плати в Україні.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_4 просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні - 42 344,02 грн.
Ухвалою суду від 10 квітня 2018 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Судове засідання призначено на 26 квітня 2018 року.
24 квітня 2018 року до суду надано відзив на позов, згідно якого відповідач позову не визнає. Просить відмовити в його задоволенні, оскільки вважає, що між ОСОБА_4 та УМВС України в Херсонській області існує спір щодо належності та розміру одноразової грошової допомоги, тобто, обставини щодо належності та розміру сторонам станом на час звільнення, вирішені не були, на підставі чого спірна одноразова грошова допомога нарахована не була. А тому, положення ст. 117 КЗПП України не може застосовуватись до даних спірних правовідносин.
Окрім зазначеного, відповідач не згоден з сумою відшкодування, яка заявлена позивачкою, оскільки вважає, що середня місячна заробітна плата, розрахована виходячи з посадового окладу ОСОБА_4 становить 600 грн., що також встановлено судовим рішенням у справі №821/304/17.
26 квітня 2018 року представником ОСОБА_4 подано до суду відповідь на відзив в якій вказує на помилковість тверджень відповідача стосовно наявності спору про розмір одноразової грошової допомоги позивачки при звільненні. Також зазначає, що ОСОБА_4 в період часу з 16.09.2016 по 08.02.2017 рік отримувала грошове забезпечення розміром в 600 грн. з незалежних від неї причин, а саме, через невиконання в повному обсязі УМВС України в Херсонській області рішення суду про поновлення її на службі. Отже, для обрахунку належної позивачці для виплати суми одноразової грошової допомоги за основу має братись сума мінімальної заробітної плати на 2017 рік.
В судове засідання, призначене на 26 квітня 2018 року сторони з'явились.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з огляду на доводи, наведені ним в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Досліджуючи обставини даної справи суд застосовує ч. 4 ст. 78 КАС України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, з наданих суду судових рішень у справах №№821/3865/15-а, 821/304/178, 821/1163/17, судом встановлено, що Наказом УМВС України в Херсонській області від 06.11.2015 № 428 о/с ОСОБА_4 звільнено з посади інспектора штабу Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 по справі № 821/3865/15-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016, наказ УМВС від 06.11.2015 № 428 о/с про звільнення визнано незаконним, поновлено ОСОБА_4 на службі в органах внутрішніх справ.
Наказом УМВС від 15.09.2016 № 23 о/с постанова суду була виконана та поновлено ОСОБА_4 на службі в органах внутрішніх справ на посаді інспектора штабу (на правах сектору) Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області з 06.11.2015.
Наказом УМВС України в Херсонській області від 08.02.2017 № 3 о/с позивачку було звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).
Після поновлення 15.09.2016 і до дня звільнення 08.02.2017 грошове забезпечення позивачці не нараховувалось і не виплачувалось.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 року (справа №821/304/17), за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, з УМВС в Херсонській області стягнуто на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за період з 16.09.2016 по 08.02.2017 року в розмірі 2 828,36.
Також, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 (справа №821/1163/17), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду з УМВС в Херсонській області стягнуто на користь ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 17501,28 грн.
Змістом наведених судових рішень та доданих до матеріалів справи копій витягів з наказів №428 о/с від 06.11.2015 року, №23 о/с від 15.09.2016 року та №3 о/с від 08.02.2017 року підтверджено факт проходження позивачкою служби в органах УМВС протягом 10 років 9 місяців та 20 днів та факт її звільнення з УМВС в Херсонській області 08.02.2017 року у відповідності до підпункту «г» пункту 64 Положення № 114 про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ УРСР від 29 липня 1991 року.
Окрім зазначеного, вказаним раніше судовим рішенням встановлено право ОСОБА_4 на виплату їй одноразової грошової допомоги за 10 повних відпрацьованих календарних років, що становить 17501,28 грн.
Також, встановленим рішенням суду апеляційної інстанції у справі №821/304/17 є розмір місячного грошового забезпечення ОСОБА_4- 600 грн.
З наданої позивачкою виписки по банківському рахунку, що не заперечувалось представниками відповідача під час судового розгляду, сума одноразової грошової допомоги виплачена ОСОБА_4 13.03.2018 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби регулюється, зокрема, статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», частиною 1 вказаної статті зазначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби, зокрема, у зв'язку із скороченням штатів, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - Постанова № 393), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З аналізу викладеного вбачається, що сума одноразової грошової допомоги віднесена законом до грошового забезпечення, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В даному випадку між сторонами відсутній спір про розмір належних позивачу виплат, оскільки постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 (справа №821/1163/17), яка набрала законної сили, визначено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні та визначено її розмір - 17501,28 грн.
Стосовно тверджень відповідача про те, що ст.117 КЗпП України передбачено, що положення вказаної статті підлягають застосуванню тільки в разі відсутності спору щодо зазначених коштів суд зазначає наступне.
Так, ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
За невиконання вказаної вимоги Закону, для роботодавця передбачені негативні наслідки, встановлені ст. 117 КЗпП України у вигляді обов'язку виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З аналізу викладеного, вбачається, що відсутність спору щодо розміру належних працівникові сум, як додаткова умова застосування до роботодавця наслідків за порушення приписів ст. 116 КЗпП України, встановлена ст. 117 КЗпП України, не звільняє роботодавця від обов'язку виплатити працівнику компенсацію за час затримки належних йому виплат з дня початку перебігу строку такої затримки (в даному випадку з дня наступного за днем звільнення), а лише надає відстрочку такої сплати до моменту вирішення відповідного спору в разі його наявності.
Також необґрунтованими є доводи відповідача щодо зменшення розміру відшкодування за час затримки, у зв'язку з тим, що позовні вимоги ОСОБА_4 у справі, щодо присудження відповідних виплат задоволені частково. Так, зі змісту судового рішення №821/1163/17 вбачається, що відповідач при звільненні ОСОБА_4 повністю заперечував проти її права на отримання одноразової грошової допомоги.
Таким чином, оцінивши правову позицію УМВС в Херсонській області у справі №821/1163/17 щодо повного заперечення права позивачки на отримання грошової допомоги та порівнявши з позовними вимогами ОСОБА_4 щодо присудження їй суми у розмірі 18264,45 грн., суд дійшов висновку, що навіть часткове задоволення вимог позивачки (стягнення суми у розмірі 17351,28 грн.), в даному конкретному випадку, фактично слід вважати повним задоволенням її вимог, з незначним коригуванням кінцевої суми належних до виплати коштів.
На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач при звільненні позивача повинен був сплатити всі належні їй суми в день звільнення та в зв'язку з несвоєчасною сплатою зазначених сум необхідно застосувати вимоги ст. ст. 116, 117 КЗпП України.
Стосовно розміру середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги позивачці суд зазначає наступне.
Так, на думку суду, необґрунтованими є вимоги позивача, щодо застосування як основи для розрахунку суми середнього заробітку ОСОБА_4 - мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» у розмірі 3200 грн.
Так, судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач не працювала ані протягом останніх двох місяців перед звільненням, яке відбулося 08.02.2017, ані протягом двох місяців, що передували цим двом місяцям, середня заробітна плата мала бути розрахована, виходячи з посадового окладу, як це передбачено п.4 Порядку № 100.
Так, відповідно до п.1 Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, вимушеного прогулу та в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи із середньої заробітної плати.
Судами під час розгляду справ №№821/304/17, 821/1163/17 встановлено, що період з 16.09.2016 року по 08.02.2017 року, прирівнюється до вимушеного прогулу та розраховується, виходячи із середнього заробітку.
Окрім вказаного, постановою суду апеляційної інстанції, що є чинною на момент вирішення даного спору, визначений розмір грошового забезпечення позивачки за період з 16.09.2016 по 08.02.2017 рік, згідно розміру посадового окладу 600 грн.
Отже, середній заробіток працівника визначений відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).
З урахуванням цих норм, зокрема абзацом 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).
Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року №6-648цс15.
Так, відповідно до наведених висновків суду та розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_4, наданого відповідачем (№197 від 20.04.2018 року), два календарні місяці, які передують звільненню ОСОБА_4 є січень 2017 та грудень 2016 року. Отже, загальна кількість днів за ці 2 місяці становить 62 дні (31 день+31 день=62 дні), загальна сума заробітної плати 1200 грн. (600,00 грн. + 600 грн. = 1200 грн.). Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 становить 19,35 грн. (1200 грн. / 62 дні = 19,35 грн/день).
Період затримки виплати позивачці одноразової грошової допомоги при звільненні становить 397 днів - з 09.02.2017 по 12.03.2018 рік.
Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за час затримки розрахунку при звільненні з 09.02.2017 року по 12.03.2018 року становить 7681,95 грн. (19,35 грн./день * 397 днів=7681,95 грн.)
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки належних до виплати при звільненні коштів є частково обґрунтованою, а відтак підлягає частковому задоволенню, проте позивач не вірно зазначив суму до стягнення в адміністративному позові (42 344,02 грн., замість вірної суми 7681,95 грн.).
В силу ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що дії відповідача, щодо невиплати суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 за час затримки розрахунку при звільненні з 09.02.2017 року по 12.03.2018 року носять протиправний характер, а порушені права позивача підлягають захисту шляхом стягнення на його користь суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 за час затримки розрахунку при звільненні з 09.02.2017 року по 12.03.2018 рік.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.6, 9, 77, 90, 242-246, 257-263 КАС України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (ЄДРПОУ: 08592322, адреса: 73003, м. Херсон, вул. Лютеранська, 4) на користь ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 7681,95 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05 травня 2018 р.
Суддя Ковбій О.В.
кат. 12.3