31 січня 2018 року 810/3698/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Київській області щодо надання позивачу довідки встановленого зразка про грошове забезпечення на роботах в зоні небезпечності (зоні відчуження) у м. Прип'ять в період з 27.04.1986 по 28.04.1986 без урахування нарахування коштів за: посадовий оклад та оклад за військовим або спеціальним званням у подвійному розмірі 13,33 крб.; оплату праці працівників в межах тридцяти кілометрової зони ЧАЕС, розділеної на III, II, І зони небезпеки, у 4 кратному розмірі 53,33 крб.; одноразову виплату коштів в сумі 600 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання 111,2 мілізівертів особам офіцерського складу внутрішніх справ; за роботу в зоні відчуження в період з 27 по 28 квітня 1986 року премії в розмірі 500 крб.; добові в сумі 7 крб.; харчування 5 крб.70 коп.;
- зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного Управління МВС України в Київській області нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену суму за роботу в зоні відчуження в період з 27.04.1986 по 28.04.1986, а саме: одноразову виплату коштів в сумі 600 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання 111,2 мілізівертів особам офіцерського складу внутрішніх справ; за роботу в зоні відчуження в період з 27 по 28 квітня 1986 року премії в розмірі 500 крб.; добові в сумі 7 крб.; харчування 5 крб.70 коп.;
- зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного Управління МВС України в Київській області видати позивачу нову довідку встановленого зразка про грошове забезпечення з урахуванням вищезазначених виплат для подачі в Фастівське об'єднане управління пенсійного фонду України в Київській області для перерахунку пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Ліквідаційна комісія Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастова і Фастівського району ГУ МВС України в Київській області у довідці про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження від 24.11.2016 №9322/109/0004/1/01-16 не правильно визначила розмір його фактичної заробітної плати (грошового забезпечення) за роботу у зоні відчуження, зокрема грошового забезпечення за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 27.04.1986 по 28.04.1986 зазначено без урахування одноразової винагороди за отриману гранично допустиму дозу радіаційного опромінення у розмірі 600,00 крб., премії за роботу в зоні відчуження в розмірі 500 крб., добових у розмірі 7 крб. та за харчування у розмірі 5 крб.70 коп., оскільки передбачені чинним законодавством виплати за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС йому не нараховувались і не виплачувались.
Вказані обставини, у свою чергу, призвели до суттєвого заниження розміру пенсії позивача.
З огляду на зазначене, позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області з заявою про здійснення перерахунку та виплати всіх належних йому згідно з вимогами законодавства коштів за роботу у зоні відчуження, а також видати нову довідку про фактичний заробіток.
Водночас, за результатом розгляду вказаного звернення Ліквідаційна комісія Головне управління МВС України в Київській області повідомила позивачу, що нарахування та виплата його грошового забезпечення відбулася правильно, а тому підстави для видачі нової довідки про заробітну плату відсутні.
При цьому, відповідач у своїй відповіді № 29/К-906 від 19.10.2017 повідомив йому про те, що довідка від 24.11.2016 №9322/109/0004/1/01-16 про заробітну плату, одержану особою за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, яка видана Ліквідаційною комісією Фастівського МВ, правильна і підстав для видачі нової немає. Згідно даної довідки фактична заробітна плата в зоні відчуження, з якої визначається пенсія, позивачу нарахована в сумі 66,66 крб.
На думку позивача, дії Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області щодо відмови у нарахуванні йому грошового забезпечення за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 27.04.1986 по 28.04.1986 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим або спеціальним званням у подвійному розмірі 13,33 крб.; оплати праці працівників в межах тридцяти кілометрової зони ЧАЕС, розділеної на III, II, І зони небезпеки, у 4 кратному розмірі 53,33 крб.; одноразової винагороди за отриману гранично допустиму дозу радіаційного опромінення у розмірі 600,00 крб.; премії за роботу в зоні відчуження в розмірі 500 крб.; добових у розмірі 7 крб. та за харчування у розмірі 5 крб.70 коп. відповідно до постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРП №524-156 від 07.05.1986, постанови Ради Міністрів СРСР №964-рс від 17.05.1986, постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 та видачі відповідної довідки про грошове утримання з урахуванням перерахунку і врахуванням раніше виплаченої заробітної плати за роботу в зоні відчуження, з якої раніше нараховувалась пенсія для пред'явлення до органів Управління Пенсійного фонду України для нарахування пенсії - є неправомірними.
За наведених обставин позивач звернувся до суду про визнання вказаних дій відповідача неправомірними та зобов'язання провести нарахування та виплату йому відповідного грошового забезпечення за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 27.04.1986 по 28.04.1986 відповідно до постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС №524-156 від 07.05.1986, постанови Ради Міністрів СРСР №964-рс від 17.05.1986, постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7.
Крім того, позивач просить суд зобов'язати відповідача видати відповідну довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках з урахуванням перерахунку і врахуванням раніше виплаченої заробітної плати за роботу у зоні відчуження, з якої раніше нараховувалась пенсія, для пред'явлення до органів Управління пенсійного фонду України для нарахування пенсії.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що грошове утримання позивача за час несення служби в зоні особливого контролю в 1986 році нараховане та виплачене згідно законодавства, яке діяло в той період. Відповідач також зазначив, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Тобто, ГУ МВС України в Київській області не має права видавати довідку про грошове забезпечення позивача за несення служби в зоні відчуження із зазначенням складових грошового забезпечення не зазначених в розрахунковому листі (первинний фінансовий документ) за запитуваний період.
При цьому, відповідач стверджує, що він є неналежним відповідачем, оскільки позивач проходив службу у Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастова і Фастівського району) ГУ МВС України в Київській області, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2017 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду на 18.12.2017.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначив наступне судове засідання на 30.01.2018.
У судове засідання, призначене на 30.01.2018, сторони явку уповноважених представників до суду не забезпечили, проте, від позивача до суду надійшла заява провести судове засідання без його участі.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки уповноваженого представника суд не повідомив та будь-яких заяв або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надав.
Частиною 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до приписів частини 3 вказаної норми якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з вимогами частини 9 якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на зазначене та враховуючи, що учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, зважаючи на наявність заяви позивача про розгляд справи без його участі та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія № 1, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_1 та вкладкою НОМЕР_2 до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_1, які видані 10.12.2002 Київською облдержадміністрацією.
Позивач є інвалідом другої групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3, що надає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
Позивач, старший лейтенант міліції ОСОБА_1, приймав участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та знаходився у зоні відчуження у місті Прип'ять у період з 27.04.1986 по 28.04.1986, а саме 2 дні, що підтверджується довідкою №К-1708 від 21.11.2016, виданою Головним управлінням МВС у Київській області.
Згідно з даними картки обліку дози радіоактивного опромінювання, позивач за період перебування в зоні відчуження з 27.04.1986 по 28.04.1986 отримав дозу опромінення 11,12 БЕР, що дорівнює 111,2 мілізіверта.
24.11.2016 Ліквідаційною комісією Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастова і Фастівського району) ГУ МВС України в Київській області було видано позивачу довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках №9322/109/0004/1/01-16, відповідно до якої йому за роботу в населених пунктах зони відчуження м. Прип'ять з 27.04.1986 по 28.04.1986 за місцем роботи Фастівський МРВ на посаді інспектора виплачена заробітна плата у розмірі 66,66 крб. з урахуванням окладу (тарифної ставки) у розмірі 90,00 крб., а також коефіцієнта 4 відповідно до постанови Ради Міністрів УСРС та Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7.
Крім того, згідно довідки Фастівського міського відділу внутрішніх справ від 30.12.2010 загальний розмір заробітної плати позивача за роботу в населених пунктах зони відчуження м. Прип'ять з 27.04.1986 по 28.04.1986 було визначено у розмірі 66,66 крб. виходячи з денної тарифної ставки за посадовим окладом у розмірі 13,33 крб. та з урахуванням коефіцієнта 4 у розмірі 53,33 крб., а саме: 6,66 крб. х 2 дні х 4 кратність = 53,33 крб.
Таким чином, загальна сума заробітної плати позивача з урахуванням відповідного до зони небезпеки коефіцієнта за 2 дні роботи в населених пунктах зони відчуження визначена у сумі 53,33 крб.
Збережена заробітна плата за дні роботи в зоні відчуження визначена у розмірі 13,33 крб.
Фактична заробітна плата за роботу в зоні відчуження із якої визначається пенсія складає 66,66 крб.
Зі змісту вказаної довідки судом також встановлено, що премії за діючими системами преміювання за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках (із зазначенням показника преміювання, розміру премії та підстави її виплати), а також інші доплати та надбавки (за роботу у нічний час, за класність тощо із зазначенням розміру та підстави виплати) до даної довідки органом держаної влади включені не були.
У жовтні 2017 року, дізнавшись про зняття грифу "секретно" з урядових рішень щодо нарахування оплати праці особам, які безпосередньо брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження у1986 році, позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області з письмовою заявою про надання йому довідки про оплату праці в зоні ЧАЕС за період з 27.04.1986 по 28.04.1986 за фактично відпрацьований час в зоні ЧАЕС з урахуванням виплачених йому сум та таких, які помилково не були виплачені, але виплата яких передбачалась законодавством.
На вказане звернення Ліквідаційна комісія ГУ МВС в Київській області 19.10.2017 було надано відповідь №29/К-906, що довідка про грошове забезпечення від 24.11.2016 №9322/109/0004/1/01-16 видана Ліквідаційною комісією Фастівського МВ правильна і підстав для видачі нової не має.
Як вбачається зі змісту даного листа, в обґрунтування прийнятого рішення відповідач зазначив, що згідно з вимогами постанови ЦК КПРС, Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦ РПС від 07.05.1986 № 524-156 "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення робітників підприємств та організацій зони Чорнобильської атомної електростанції" надано право керівникам виплачувати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади за військове або спеціальне звання у подвійному розмірі.
У свою чергу, розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964-рс "Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати" з метою прискорення робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції було дозволено керівникам міністерств і відомств, що беруть участь у ліквідації аварії, за узгодженням з головою урядової комісії проводити у виняткових випадках оплату праці працівників, зайнятих на цих роботах у III зоні небезпеки, у п'ятикратному розмірі, порівняно з установленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у чотирикратному розмірі і в І зоні - у трикратному розмірі.
Відповідно до розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 №1031-рс порядок і розміри підвищеної оплати праці зазначеним розпорядженням поширюються на військовослужбовців, начальницький і рядовий склад органів внутрішніх справ, зайнятий на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Згідно з вимогами постанови Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професійних спілок від 10.06.1986 №207 "Про оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забрудненню навколишнього середовища" надано право керівникам міністерств і відомств і заступникам провадити оплату праці працівників, зайнятих на ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964.
З урахуванням зазначеного, відповідач у вказаному листі зазначив, що оскільки щомісячне преміювання осіб рядового та начальницького складу органів (підрозділів) внутрішніх справ до відрядження в зону відчуження не здійснювалося, підстав для виплати премії за період виконання робіт, пов'язаних із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, після повернення їх із зони відчуження не було.
Позивачу було також роз'яснено, що довідки видаються відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 на підставі довідки про підтвердження факту участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і розрахункового листа, який є первинним документом нарахування грошового забезпечення за роботи в зоні ЧАЕС. Розрахунок проводиться виходячи із середньо тарифної ставки та фактично відпрацьованих днів у зоні.
Крім того, відповідач звертав увагу, що особам офіцерського складу проводилась виплата разової грошової винагороди за отриману максимально допустиму дозу радіації з розрахунку трьох місячних окладів та окладів за спеціальним званням.
Разом з цим, відповідачем зазначено, що отримані позивачем добові та одноразова грошова винагорода, носять разовий характер і не є складовими грошового забезпечення та до картки про нарахування грошового забезпечення і довідки, виданої на підставі постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7, не включаються.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII, який також створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
У свою чергу, умови оплати праці в період виконання позивачем робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначалися постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів СРСР та УРСР у залежності від категорії працюючих (працівники, особи рядового та начальницького складу, військовозобов'язані, призвані на збори, військові строкової служби) та місця знаходження працівника залежно від встановлених зон в період виконання цих робіт (1-ша, 2-га, 3-тя зони небезпеки, зона іонізуючого випромінювання (30-ти кілометрова зона).
При цьому, базовим документом, який визначав порядок оплати праці ліквідаторам аварії на ЧАЕС, є постанова Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Професійних Спілок від 7 травня 1986 року № 524-156 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції".
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про правонаступництво України", закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України як такі, що не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України.
Порядок та умови оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році, іншими нормативними актами не передбачені, відповідно вказаний Порядок є чинним.
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР "Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати" № 964-рс від 17 травня 1986 року було дозволено керівникам міністерств та відомств, що беруть участь в ліквідації аварії, за узгодженням з головою урядової комісії здійснювати у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих на вказаних роботах в ІІІ зоні небезпеки, в п'ятикратному розмірі в порівнянні з установленими чинним законодавством нормами.
Розпорядженням РМ СРСР "Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС" на начальницький і рядовий склад органів внутрішніх справ, зайнятих на роботах по ЛНА на ЧАС було розповсюджено порядок та розміри підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням РМ СРСР від 17.05.1986 року №964.
Водночас, постановою № 665-195 від 05.06.1986 була встановлена оплата праці працівників, зайнятих на роботах в 3, 2 та 1 зонах небезпеки, відповідно у 4-х, 3-х і 2-кратних розмірах (із врахуванням 100 % тарифної ставки), понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановлену по основному місцю роботи (п.1). Ця ж норма викладена також в п.1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7.
Як вже зазначалось, позивач працював у третій зоні небезпеки, тому оплата праці ОСОБА_1 мала бути визначена у чотирикратному розмірі понад середньомісячну заробітну плату виходячи з його тарифної ставки (окладу).
Відповідачем вказаної обставини також не заперечується.
Як вбачається з довідки від 30.12.2010, фактична заробітна плата за роботу у зоні відчуження із якої визначається пенсія була нарахована ОСОБА_1 у розмірі 66,66 крб. виходячи з денної тарифної ставки за посадовим окладом та з урахуванням коефіцієнта 4, а саме: 6,66 крб. (денна тарифна ставка по основному місцю роботи) Ч 4 (кратність оплати праці працівників, зайнятих на роботах в 3 зоні небезпеки) Ч 2 (дні) = 53,33 крб.
Отже, чотирикратний розмір понад середньомісячну заробітну плату позивача виходячи з його тарифної ставки (окладу) було визначено у розмірі 53,33 крб.
Крім того, судом встановлено, що середній заробіток за дні роботи в зоні відчуження визначено у розмірі 13,33 крб.
При цьому, суд звертає увагу, що аналогічний розрахунок було зроблено позивачем та додано до матеріалів справи.
Отже, на підставі даних вказаного розрахунку судом встановлено, що заробітну плату позивачу було визначено з урахуванням коефіцієнту понад середньомісячну заробітну плату виходячи з його тарифної ставки (окладу), що відповідає передбаченим законодавством вимогам. Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідачем було дотримано зазначених вимог законодавства.
У свою чергу, позивачем не доведено, що йому не було виплачено відповідачем заробітної плати за 2 дні роботи в зоні небезпеки з урахуванням відповідного коефіцієнту понад середньомісячну заробітну плату виходячи з його тарифної ставки (окладу) у загальному розмірі за весь період роботи в зоні небезпеки 66,66 крб.
Щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу одноразову виплату коштів в сумі 600 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання та премію в розмірі 500 крб. за роботу в зоні відчуження в період з 27 по 28 квітня 1986 року, добових в сумі 7 крб. та витрат на харчування у розмірі 5 крб.70 коп., суд зазначає про таке.
Розпорядженням Ради міністрів СРСР "Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати" від 17 травня 1986 року № 964-рс визначено, що у тих випадках, коли працівник отримує гранично допустиму дозу радіації і в зв'язку з цим не допускається для подальшої роботи в зазначених зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода у розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського та начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового утримання за посадою та військовим чи спеціальним званням, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб.
Позивач мав звання: старший лейтенант міліції та, як вже зазначалось, отримав дозу опромінення: 11,12 бер. (111,2 мілізівертів).
Відповідно до Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР 29 липня 1991 за № 114, посада старший лейтенант міліції (старший лейтенант внутрішньої служби) віднесена до категорії "Середній начальницький склад".
Таким чином, за наведених обставин та враховуючи приписи вказаного Розпорядження позивачу належить до виплати одноразова грошова винагорода (як особі, відноситься середнього начальницького складу органів внутрішніх справ), у розмірі трьох місячних окладів грошового утримання по посаді і спеціальному званню, що становить 600,00 крб. Посадовий оклад - 90 крб., звання - 110 крб. (90+110) х 3 = 600,00 крб.
Суд також звертає увагу, що відповідно до приписів наказу Управління ВС виконкому Київської обласної Ради народних депутатів від 29 жовтня 1986 року № 440 "Про виплату одноразової винагороди особовому складу Прип'ятського МВВС, які брали участь по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" начальнику ФПО УВС було наказано до 156 листопада цього року забезпечити нарахування і виплату одноразової винагороди особовому складу Прип'ятського МВВС, які брали участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
При цьому, як стверджують позивач та відповідач, зазначена одноразова винагорода не була виплачена позивачу.
За наведених обставин та враховуючи, що позивач має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 600,00 крб., проте вказана сума коштів всупереч вимогам чинного законодавства не була виплачена останньому, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та зобов'язання Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області нарахувати та виплатити на його користь не доплачену суму грошової винагороди у розмірі 600,00 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання 111,2 мілізівертів особам офіцерського складу внутрішніх справ під час виконання робіт у зоні небезпечності в період з 27.04.1986 по 28.04.1986.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому премію в розмірі 500 крб. за роботу в зоні відчуження в період з 27 по 28 квітня 1986 року, суд зазначає наступне.
Як вбачається з позовної заяви, позивач, обґрунтовуючи своє право на отримання премії посилається на Розпорядження Ради міністрів СРСР "Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати" від 17 травня 1986 року № 964-рс.
Водночас, вказаною нормою законодавства, не передбачено права щодо здійснення відповідних виплат.
У свою чергу, суд зазначає, що у пункті 3 Постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС № 207-7 від 10.06.1986 року "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища", вирішено виділяти в розпорядження міністерства енергетики і електрифікації СРСР для заохочення працівників підприємств, установ і організацій (незалежно від їх підвідомчої підпорядкованості), які безпосередньо беруть участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, кошти. Розмір премії не повинен перевищувати 400 крб. на місяць (понад встановлені максимальні розміри премії).
Отже, з наведеного вбачається, що позивач, виконуючи роботу в зоні відчуження в період з 27 по 28 квітня 1986 року мав право на отримання премії.
Разом з цим, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач такої премії не отримував та вказане грошове забезпечення взагалі не було нараховано ОСОБА_1
При цьому, доводи відповідача про те, підстав для виплати позивачу премії за період виконання робіт, пов'язаних із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, після його повернення із зони відчуження не було, оскільки щомісячне преміювання осіб рядового та начальницького складу (підрозділів) внутрішніх справ до відрядження не здійснювалось, не приймаються судом до уваги. Зокрема, відповідні кошти (у розмірі 1 млн. рублів на місяць до повного завершення цих робіт) на виплату премій виділялись державою на виконання Постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС № 207-7 від 10.06.1986 "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" та повинні були бути використані за призначенням незалежно від того, чи виплачувались премії працівникам, які безпосередньо брали участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС за їх основним місцем роботи.
Суд також звертає увагу, що у Постанові Ради Міністрів УРСР і УРРПС № 207-7 від 10.06.1986 зазначено, що витрати, пов'язані з відрядженням всіх працівників, виробляються понад ліміти на службові відрядження і не обмежуються граничними асигнуваннями на ці цілі.
Крім того, суд зауважує, що відповідач стверджуючи про відсутність підстав для виплати позивачу премії посилається виключно на відсутність преміювання осіб рядового та начальницького складу (підрозділів) внутрішніх справ до відрядження, тобто, наявність права позивача на отримання відповідної премії за роботу в зоні відчуження відповідачем фактично визнається.
Таким чином, оскільки позивач мав право на отримання премії за виконання робіт пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, проте зазначена грошова винагорода не була нарахована та виплачена позивачу, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за роботу в зоні відчуження в період з 27 по 28 квітня 1986 року у розмірі 400,00 крб.
З огляду на зазначене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію в розмірі 500 крб. за роботу в зоні відчуження в період з 27 по 28 квітня 1986 року підлягають задоволенню частково.
Щодо наявності підстав для донарахування позивачу добових та витрат за харчування суд зазначає, що відповідно до умов підпункту 2 пункту 1 постанови Ради Міністрів України РСР та Української республіканської ради професійних спілок від 10 червня 1986 року № 207-7 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, які зайняті на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища" міністерствам і відомствам дозволялось виплачувати працівникам, у тому числі військовослужбовцям військових частин і органів КДБ СРСР, військовозобов'язаним, призваним на збори, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, направленим на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища, добові в розмірі 3,50 крб. та забезпечувати їх безкоштовними трьохразовим гарячим харчуванням (із розрахунку 2,85 крб. на добу) і безкоштовним житлом.
Водночас, як встановлено судом, кошти на харчування та добові позивачу, всупереч наявного у нього права на їх отримання, не нараховувались і не виплачувались.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу зазначені суми коштів у розмірі 7 крб. (добові) та 5,70 крб. (харчування).
Враховуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Ліквідаційну комісію Головного Управління МВС України в Київській області нарахувати та виплатити на його користь не доплачену суму за роботу у зоні небезпечності в період з 27.04.1986 по 28.04.1986 підлягають задоволенню частково, а саме в частині нарахування та виплати позивачу: одноразової виплати коштів в сумі 600,00 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання 111,2 мілізівертів особам офіцерського складу внутрішніх справ; премії в розмірі 400 крб. за роботу в зоні відчуження в період з 27 по 28 квітня 1986 та добові в сумі 7 крб. та витрати на харчування у сумі 5 крб.70 коп., що разом складає 1012,70 крб.
Щодо вимоги про визнання неправомірними дій Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Київській області щодо надання ОСОБА_1 довідки встановленого зразка про грошове забезпечення на роботах в зоні небезпечності в місті Прип'ять в період з 27.04.1986 по 28.04.1986 без урахування коштів за посадовий оклад та оклад за військовим або спеціальним званням у подвійному розмірі 13,33 крб., оплату праці працівників в межах тридцяти кілометрової зони ЧАЕС, розділеної на III, II, І зони небезпеки, у 4 кратному розмірі 53,33 крб., одноразової виплату коштів в сумі 600 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання 111,2 мілізівертів особам офіцерського складу внутрішніх справ; за роботу в зоні відчуження в період з 27 по 28 квітня 1986 року премії в розмірі 500 крб.; добових в сумі 7 крб. та харчування - 5 крб.70 коп., то суд зазначає, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Як було встановлено судом, дії відповідача в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим або спеціальним званням у подвійному розмірі 13,33 крб.; оплати праці працівників в межах тридцяти кілометрової зони ЧАЕС, розділеної на III, II, І зони небезпеки, у 4 кратному розмірі 53,33 крб. та внесення відповідних даних у довідку про його заробітну плату (грошове забезпечення) відповідають чинному законодавству і порушень не містять.
Щодо іншої частини вказаної позовної вимоги, то вона є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки відповідач не мав законних підстав для не включення відповідних сум грошового забезпечення позивача до довідки встановленого зразка.
При цьому доводи відповідача про те, що грошові винагороди, які позивач отримав у зоні відчуження, носять разовий характер та у довідку, видану на підставі постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7, не включаються, не приймаються судом до уваги з таких підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Таким чином, доводи відповідача відносно того, що премії (винагорода та виплата) носять разовий характер, а тому до розрахунку заробітної плати не включаються є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.
Слід зазначити, що аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 10 грудня 2014 року по справі К/800/48786/14.
Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1993 року № 1006-р "Про оплату праці військовослужбовців-учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС" з метою соціального захисту колишніх співробітників апарату МВС-учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесених до першої категорії а також тих, які в 1986-1987 роках отримали дозу опромінення в 25 бер і більше, органам внутрішніх справ дозволено перераховувати їх грошове утримання за періоди роботи в зоні відчуження із розрахунку посадових окладів і окладів за спеціальним званням, що діяли в період роботи в зоні ЧАЕС у кратних розмірах відповідно до зон небезпечності, де вони несли службу. Крім того, доручено МВС та Мінсоцзахисту призначати і перераховувати пенсії відповідно до норм чинного законодавства із перерахованого згідно з названим розпорядженням грошового утримання.
За наведених обставин, судом встановлено, що Фастівським МВ при видачі довідки №9322/109/0004/1/01-16 від 24.11.2016 не було враховано ряду обставин, що в подальшому значно вплинуло на розмір пенсії позивача та відповідно обмежило його конституційні права.
При цьому, відповідачем не було доведено суду обставин, які б унеможливлювали внесення всіх відомостей про заробітну плату позивача відповідно до вимог законодавства та на підставі наявних у позивача документів.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача включити в довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 27.04.1986 по 28.04.1986 вищезазначені виплати та видати йому нову довідку встановленого зразка про грошове забезпечення з урахуванням вищезазначених виплат для подачі до Фастівського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Київській області для перерахунку пенсії, суд зазначає про таке.
Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну України від 29 жовтня 1992 року № 09-3751/1032/3к/13-412/308 в разі, якщо робота в зоні відчуження оплачена невірно, без врахування урядових рішень, то повинен бути здійснений перерахунок заробітної плати згідно законодавства.
Згідно листа Мінсоцполітики від 09 червня 1995 року №224/8.13 підприємства і організації в разі неправильної оплати праці в зоні відчуження повинні зробити перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У свою чергу, постановою КМУ від 25 березня 2011 року № 112 затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. В пункті 6 Порядку зазначено, що в усіх випадках, премія, передбачена пунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 № 207-7 (не більше як 400 крб. на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганню забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.
З огляду на зазначені норми законодавства, а також викладені у даному рішенні висновки суду, позивачу повинен бути проведений розрахунок грошового забезпечення із урахуванням посадового окладу в подвійному розмірі, підвищення посадового окладу до 15% за роботу в районах з підвищеною радіоактивністю, премії 400 карбованців і грошової винагороди за отриману допустиму дозу радіації в розмірі 600 карбованців, а також добових в сумі 7 карбованців та грошового забезпечення на харчування у розмірі 5 карбованців70 копійок.
З 1 січня 2012 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою проведено перерахунок пенсії чорнобильцям, виходячи із розміру заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, І - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Отже, наділивши позивача певними соціальними гарантіями, що випливають з його статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліда із захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи, держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з частиною 1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, визначений механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 7 Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додається, у тому числі, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, форма якої затверджена постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 № 122; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" довідки про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період надаються підприємствами, установами та організаціями за основним місцем роботи працівників або їх правонаступниками.
Разом з цим, суд зазначає, що на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" триває процедура ліквідації територіальних органів Міністерства внутрішніх справ.
Відповідно до частини другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Разом з тим, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється (пункт 4 статті 105 Цивільного кодексу України).
Отже, на даний час повноваження з видачі довідок про грошове забезпечення для перерахунку пенсій особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, звільненим зі служби, залишаються за ліквідаційними комісіями ГУМВС (УМВС) в областях та м. Києві.
Таким чином, доводи відповідача про те, що він є неналежним відповідачем у справі, є безпідставними.
Таким чином, з метою належного виконання прийнятого судом рішення, уникнення будь-яких перешкод в отриманні позивачем вказаної довідки та відновлення його порушеного права, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного Управління МВС України в Київській області включити в довідку про його заробітну плату за період з 27.04.1986 по 28.04.1986 всі належні позивачу та вказані в даному судовому рішенні виплати та видати йому нову довідку про перераховане грошове забезпечення відповідно зразку довідки, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 03.09.2012 року за №536 встановленого зразка для подачі до Фастівського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Київській області для перерахунку пенсії.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач є звільненим від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати неправомірними дії Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Київській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні в зоні відчуження в м. Прип'ять в період з 27.04.1986 по 28.04.1986 без урахування всіх передбачених законодавством йому до виплати коштів, а саме: одноразової виплати коштів в сумі 600,00 крб., премії в розмірі 400,00 крб., добових в сумі 7,00 крб. та коштів на харчування у сумі 5 крб.70 коп.
3. Зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного Управління МВС України в Київській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошового забезпечення за роботу у зоні відчуження в період з 27.04.1986 по 28.04.1986 в сумі 1012,70 крб., а саме: одноразову виплату в сумі 600,00 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання 111,2 мілізівертів особам офіцерського складу внутрішніх справ; премію в розмірі 400 крб. за роботу в зоні відчуження в період з 27.04.1986 по 28.04.1986; добові в сумі 7,00 крб.; та кошти на харчування у розмірі 5 крб.70 коп.
4. Зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного Управління МВС України в Київській області включити в довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 27.04.1986 по 28.04.1986 за роботу у зоні відчуження м. Прип'ять по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС такі виплати: збережений середній заробіток за 2 дні роботи в зоні відчуження у розмірі 13,33 крб.; оплату праці працівників в межах тридцяти кілометрової зони ЧАЕС, розділеної на III, II, І зони небезпеки, у 4 кратному розмірі, що дорівнює 53,33 крб.; одноразову виплату за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання 111,2 мілізівертів особам офіцерського складу внутрішніх справ в сумі 600,00 крб.; премію за роботу в зоні відчуження в період з 27.04.1986 по 28.04.1986 в розмірі 400,00 крб.; добові в сумі 7,00 крб. та кошти на харчування у сумі 5 крб.70 коп.
5. Зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного Управління МВС України в Київській видати ОСОБА_1 нову довідку встановленого зразка про грошове забезпечення з урахуванням вищезазначених виплат для подачі до Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області для перерахунку пенсії.
6. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.