03 травня 2018 року м. Суми
Справа №590/1087/17
Номер провадження 22-ц/788/584/18
Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г.
за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»
на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 30 січня 2017 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» про захист прав споживача, -
Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ТОВ «АТ СЕРВІС» про визнання угод недійсними та застосування двосторонньої реституції.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що 03 вересня 2016 року між нею та ТОВ «АВТО ПРОСТО» укладено договір з метою придбання автомобіля марки "ZAZ", модель "FORZA". В цей же день позивачка уклала з ТОВ «АТ СЕРВІС» договір доручення, за яким товариство зобов'язалося сплатити ТОВ «АВТО ПРОСТО» винагороду у сумі 7038 грн. за рахунок довірителя. На виконання умов цих договорів позивачкою було сплачено відповідно 41 782 грн. 77 коп. періодичних платежів з щомісячною винагородою та разову винагороду у розмірі 7038 грн.
Посилаючись на викладене, укладення договору ТОВ «АВТО ПРОСТО» з використанням нечесної підприємницької діяльності, шляхом обману відносно істотних умов договору, включення до договору несправедливих умов, просила визнати вищевказані договори недійсними.
Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 30 січня 2018 року на задоволення позову ОСОБА_1 постановлено:
визнати недійсним договір № 720192 від 03 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АВТО ПРОСТО»;
стягнути з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 41 782 грн 77 коп.;
визнати недійсним договір доручення №720192 від 03 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АТ СЕРВІС»;
стягнути з ТОВ «АТ СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7 038 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційні скарзі ТОВ «АВТО ПРОСТО» з підстав поверхового з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у позові.
Вказує, що суд невірно встановив характер спірних правовідносин, вважаючи, що у даному випадку укладений договір є змішаним, який складається з договору найму та договору купівлі-продажу, а не договором про надання фінансових послуг з придбання товару в групі, які надає ТОВ «АВТО ПРОСТО» на підставі ліцензії, що урегульовано чинним законодавством. Укладений між сторонами договір разом із додатками, підписані позивачем, та вона отримала примірник, який містить детальний опис послуг, що свідчить про її обізнаність зі змістом оспорюваного договору. Крім того умовами договору позивачу надано право в односторонньому порядку протягом 14 календарних днів від дати підписання договору розірвати його та отримати всі сплачені на його виконання грошові кошти.
Ураховуючи, що ТОВ «АТ СЕРВІС» рішення суду не оскаржує, а суд апеляційної інстанції в силу принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства не вправі перевіряти законність судових рішень відносно учасників справи, які не подали апеляційну скаргу, рішення суду в частині вирішення позовних вимог відносно ТОВ «АТ СЕРВІС» не переглядається.
У відзиві ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скарга, а рішення суду першої інстанції без змін. Разом із цим зазначає, зокрема, що оспорювана угода, умови якої є несправедливими, укладена ТОВ «АВТО ПРОСТО» з використання нечесної підприємницької діяльність, введенням споживача в оману.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення позивача проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов місцевий суд, виходив з того, що умови договору укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» містять ознаки нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману які істотно впливали на свободу вибору.
ОСОБА_2 погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна, так як суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 3 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» в особі продавця-консультанта ОСОБА_3 було укладено договір № 720192 за умовами якого відповідач бере на себе зобов'язання забезпечення функціонування системи АвтоТак, яка складається з груп, кожна з яких після її формування має незмінну кількість учасників, без залучення нових учасників до групи, за виключенням випадків заміни учасника; об'єднання учасників системи АвтоТак у групи з метою придбання автомобілів; проведення розподілу товару; вчинення всіх інших дій, спрямованих на придбання Учасником автомобіля через систему за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників (а.с. 7-11, 13-15).
Також, цього дня між ТОВ «АТ Сервіс» та ОСОБА_1 було укладено договір доручення № 720192 за яким товариство зобов'язалося сплатити ТОВ «АВТО ПРОСТО» винагороду у сумі 7038 грн. за рахунок довірителя (а.с.12).
На підставі договору укладеного між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_1 останньою було сплачено відповідачу внески у загальному розмірі 41782 грн. 77 коп. (а.с. 16-19).
Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" під поняттям "фінансова послуга" розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-ІV "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено п. 111, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.
Для приведення діяльності ТОВ «Авто Просто» у відповідність до вимог діючого законодавства і на підставі розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1676 від 09.10.2012 року «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах» Товариством 15.01.2013 року було отримано ліцензію на право надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (а.с. 47-48, 59-70).
Позивач, звертаючись з позовом до суду про визнання недійсним договору свої вимоги обґрунтовувала нечесною підприємницькою діяльністю, яку здійснює відповідач у справі, утворення, експлуатація та розвиток ним пірамідальних схем, що вводить її в оману, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсація, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.
В той же час, відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином, Законом України "Про захист прав споживачів" закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття "пірамідальної схеми" не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до "пірамідальної схеми".
Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.
В той же час, надання відповідачем учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «Авто Так», як це передбачено ст.1 оскаржуваного Договору, у зв'язку з отриманням товариством відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю, оскільки відсутня основна ознака "пірамідальної схеми" згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.
Крім того, задовольняючи позов в частині визнання недійсним укладеного між сторонами договору, місцевий суд не зазначив, які саме умови договору є несправедливими і порушують права позивача, у чому саме полягає несправедливість окремих положень договору чи є підстави для визнання недійсними лише конкретних умов договору та чи є підстави для визнання недійсним договору в цілому.
В той же час, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обману з боку відповідача у справі щодо природи правочину або прав чи обов'язків за договором, оскільки умови укладеного договору та додатку № 1 до нього містять детальний опис послуг, що надаються ТОВ «АВТО ПРОСТО» визначено порядок сплати періодичний платежів, механізм надання права на отримання автомобіля, вибір марки та моделі і процедура його отримання тощо.
Також, за умовами укладеного договору (п.12.1.5 ст.12 Розділу П) позивачу, як учаснику, була надана можливість в односторонньому порядку відмовитись від Договору про адміністрування протягом 14 календарних днів від дати підписання Договору і у цьому випадку договір вважається розірваними, учасник звільняється від будь-яких зобов'язань за ним і йому повертається вся сума коштів сплачених за договором. Отже, позивач не позбавлена була можливості додатково ознайомитися з умовами договору і прийняти остаточне рішення про свою участь у системі придбання товарів у групах. В той же час, позивач наданим їй правом не скористалась і із заявою про одностороннє розірвання умов договору протягом 14-ти днів не зверталась.
Крім того, позивач, в обґрунтування своїх вимог, посилалась і на існування підстав щодо визнання укладеного договору недійсним внаслідок помилки, але як вже зазначалось, у неї було достатньо часу та можливостей на отримання повної і достовірної інформації про послуги які надаються відповідачем у справі та порядок їх надання. Крім того, при підписанні Договору позивач у справі підтвердила, що вона отримала усі коректно викладені пояснення від представника ОСОБА_2, проінформована про усі можливі витрати у зв'язку із укладенням Договору, уважно прочитала та зрозуміла Договір та Додатки до нього, своїм підписом засвідчила факт ознайомлення та згоду з умовами Договору, підтвердила свої права та обов'язки за Договором, підтвердила здатність набувати прав та обов'язків за Договором, умови Договору їй зрозумілі та вона вважає їх справедливими по відношенню до себе. Підтверджує та засвідчує, що інформація, зазначена у ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надана Товариством. Засвідчує, що фінансова послуга, що надається за цим Договором, обрана нею самостійно, свідомо, без нав'язування з боку Товариства і нею отримано по одному примірнику Договору та додатків до нього (а.с.11 зв.).
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 9 від 09.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив (п.19), що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст. 29 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи не правильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, на вищезазначене уваги не звернув, не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, зокрема, не перевірив належним чином чи підтверджені відповідними доказами позовні вимоги позивача та чи підлягають задоволенню позовні вимоги у спосіб, визначений у позовній заяві, з урахуванням фактичних обставин справи та положень ст.ст.215, 203, 229, 230 ЦК України.
Зокрема, колегія суддів вважає, що місцевий суд невірно встановив характер спірних правовідносин і прийшов до висновку, що укладений між сторонами договір є змішаним, оскільки містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, а отже відповідно до вимог передбачених ч.2 ст.799 ЦК України потребує нотаріального посвідчення. В той же час, як вбачається з умов укладеного між сторонами договору (ст.1 Розділ1) предметом Договору є надання Учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання Автомобіля за рахунок об'єднання періодичних платежів учасників групи через систему АвтоТак, а не купівля-продаж автомобіля або передача його в оренду (найм).
Виходячи з вищезазначеного колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, рішення місцевого суду скасувати в частині задоволення позовних вимог до ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ухвалити в ці частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Компенсувати за рахунок держави понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» 3840 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 375, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» задовольнити частково.
Рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 30 січня 2017 року у даній справі в частині задоволення вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Компенсувати за рахунок держави понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» 3840 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 07 травня 2018 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді : Т. А. Левченко
ОСОБА_4