Справа № 520/7533/16-ц
Провадження № 2/520/3325/18
23.04.2018 року Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючий - суддя Васильків Олена Василівна,
секретар судового засідання - Дідур Ганна Сергіївна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, суд, -
встановив:
29.06.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути ОСОБА_2 на користь позивача 145363,27 грн., що складається з: матеріальної шкоди - 127888,96 грн., вартості франшизи - 1000,00 грн., оплати товарознавчої експертизи - 3863,00 грн., моральної шкоди - 20000,00 грн., витрат, пов'язаних з розглядом справи - 1400,00 грн., витрат позивача та його представника пов'язаних з явкою до суду, а також судовий збір - 2608,40 грн. При цьому позивач посилається на те, що 28 липня 2014 року о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_2, в м. Одесі по вул. Фонтанська дорога, керував автомобілем «Опель», д/з НОМЕР_1, здійснюючи перестроювання з лівої смуги руху в праву смугу руху, не вступив дорогу автомобілю «Хонда» д/з НОМЕР_4, який рухався по правій смузі руху, а також здійснив зіткнення з автомобілем «Мітсубіші» д/з НОМЕР_5, власником якого є ОСОБА_1. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження. 07 серпня 2014 року Київським районним судом м. Одеси було винесено постанову по справі № 522/9748/14-п визнано винниммвідповідача у вказаній ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Оскільки понесену позивачем шкоду відповідачем не відшкодовано, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою від 02.08.2016 року провадження у справі відкрито.
15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Згідно з п.п. 9 п. 1 Розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В судових засіданнях позивач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали, в подальшому до судового засідання 23.04.2018 року не з'явилися, представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому зазначено, що позовні вимоги підтримуються в повному обсязі.
Представник відповідача в судових засіданнях проти задоволення позову заперечував повному обсязі, у судове засідання 23.04.2018 року не з'явився, на надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, 28 липня 2014 року о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_2, в м. Одесі по вул. Фонтанська дорога, керував автомобілем «Опель», д/з НОМЕР_1, здійснюючи перестроювання з лівої смуги руху в праву смугу руху, не вступив дорогу автомобілю «Хонда» д/з НОМЕР_4, який рухався по правій смузі руху, а також здійснив зіткнення з автомобілем «Мітсубіші» д/з НОМЕР_5, власником якого є ОСОБА_1.
Постановою судді Київського районного суду м. Одеси Федулеєвої Ю.О. від 07.07.2014 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України /а.с.10/.
Судом досліджено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6, з якого вбачається, що власником автомобіля «Мітсубіші» д/з НОМЕР_5, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_7, є позивач ОСОБА_1. Дата реєстрації транспортного засобу 08.01.2014 року /а.с.22/.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Хонда» д/з НОМЕР_4, застрахована в ПАТ «СК «Україна» згідно з полісом АІ/0670384, діючим на момент ДТП - 28 липня 2014.
01.07.2015 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ „Страхова компанія „Україна", (код ЄДРПОУ 30636550), місце знаходження: м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Перевальне, Сімферопольського району, АР Крим, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8) 49 000 грн. в рахунок стягнення страхового відшкодування, 4 760 грн. 39 коп. пені, 450 грн. вартості аварійного сертифікату, 542 грн. 10 коп. судового збору, а всього 54 752 грн. 49 коп.
Проте, відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.10.2015 року «кошти на рахунках боржника для задоволення вимог в повному обсязі відсутні, згідно відповіді Нацкомісії у сфері фінансових послуг боржник закінчив третій квартал 2014 року зі збитком 27 мільйонів грн., відповідно до інформації Нацкомфінпослуг з 08.05.2015 року було анульовано ліцензію ГІрАТ «СК «Україна» на провадження страхової діяльності у формі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особи, винними діями яких завдано шкоди майну, яке використовується при здійсненні діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки, якщо таким особам не було завдано шкоди цим джерелом, відповідають за завдану шкоду на підставі статті 1166 ЦК України.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до висновку № 17-1206 судової товарознавчої експертизи по дослідженню автомобіля Mitsubishi Pagero Wagon, д/н НОМЕР_5, пошкодженого в результаті ДТП від 28.07.2014 року, складеного 23.11.2017 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля на дату проведення справжньої експертизи становить 132888,96 грн. /а.с. 194-203/.
Відповідно до листа Моторного (транспортного) страхового бюро України, вих. № 3.1-05/24770 від 06.10.2017 року рішенням Президії МТСБУ від 15.06.2017 (протокол №402/2017) за зобов'язаннями ПАТ «СК «Україна» затверджено граничну суму виплати позивачу 5 000, 00 грн. /а.с. 235/.
Системний аналіз пункту 32.7 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 зазначеної Методики дає можливість дійти висновків, відповідно до яких власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди.
Суд погоджується із доводами сторони позивача із посиланням на правову позицію Верховного Суду України від 20.01.2016 року по справі № 6-2808цс15.
Так, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 14 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
З урахуванням вимог ст. 1194 ЦК України відшкодуванню позивачу підлягає різниця між фактичним розміром шкоди - 132 888, 96 грн. і страховою виплатою - 5 000, 00, яка становить 127 888, 96 грн. (132 888, 96 грн. - 5 000, 00 =127 888, 96 грн.).
З урахуванням вказаного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальних збитків підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню майнова шкода в розмірі 127888,96 грн.
Відповідно до ч. 18 ст. 9 ЗУ «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Оскільки всю сума відновлювального ремонту стягується із заподіювача шкоди, а не зі страхової компанії вимоги позивача про стягнення франшизи у розмірі 1000 грн. задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Крім того, відповідно до абз. 3, 4 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при заподіяні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Відповідно до ст. 454 ЦК України відшкодування моральної шкоди може бути зменшено судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача (громадянина).
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про завдання йому моральної шкоди душевними стражданнями внаслідок ушкодження транспортного засобу. За встановлених обставин суд вважає, що вимоги стосовно стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 підлягають задоволенню, однак, суд зазначає, що позивачем завищений розмір моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн., в зв'язку з чим вимога про відшкодування моральної шкоди відповідачем ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а саме підлягають стягненню кошти у розмірі 5000,00 грн.
На підставі ст.141 ЦПК України судовий збір та судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог. Відповідно ст.133 ЦПК України до судових витрат належать витрати повязані із залученням спеціаліста, експерта, вчинення інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.
Судовий збір було сплачено позивачем у розмірі 2608,40 грн., що підтверджується квитанціями /а.с.1, 96, 234, 229/. Позов задоволено на 89%, тому стягненню на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2321,48 грн. Витрати на оформлення довіреності в розмірі 350,00 грн. у нотаріуса та витрати позивача та його представника пов'язані з явкою до суду у розмірі 3863,56 грн. не підтверджені належними доказами (квитанціями, чеками, платіжним дорученням), а тому стягненню не підлягають Крім того, за залучення спеціаліста для автотоварознавчого дослідження ОСОБА_1 було сплачено: за аварійний сертифікат № 204-02/15 від 03.02.2015 року в розмірі 450 грн., та за аварійнийсертифікат № 264/11/2016 від 16 листопада 2016 року в розмірі 600 грн., та за проведення судової авто товарознавчої експертизи 3863,56 грн., що підтверджується квитанціями. /а.с.11, 101, 236/. Таким чином, суд вважає доведеними витрати, повязані з розглядом справи, в сумі 4913,56 грн., та стягує їх з відповідача пропорційно задоволених вимог на 89% в розмірі 4373,07 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 158, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 23, 1166-1167, 1187 ЦК України, Законом України "Про страхування", Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_3,місце реєстрації: АДРЕСА_2, матеріальні збитки в розмірі 127 888, 96 грн. (сто двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім грн. 96 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_3,місце реєстрації: АДРЕСА_2, моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. (п'ять тисяч грн.).
Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_3,місце реєстрації: АДРЕСА_2, судові витрати у розмірі 4373,07 грн. (чотири тисячі триста сімдесят три грн. 07 коп)
Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_3,місце реєстрації: АДРЕСА_2, судовий збір у розмірі 2608,40 грн. (дві тисячі шістсот вісім грн. 40 коп.).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня одержання копії рішення шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси.
Суддя Васильків О. В.