Справа № 520/5083/16-ц
Провадження № 2/520/3319/18
24.04.2018 року Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючий - суддя Васильків Олена Василівна,
секретар судового засідання - Дідур Ганна Сергіївна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, суд, -
встановив:
05.05.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить усунути від права спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, її сина ОСОБА_2. При цьому позивач посилається на те, що він з часу свого народження постійно мешкав зі своїми батьками: ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Відповідач ОСОБА_2, який є рідним братом позивача, після одруження у 2001 році, проживав разом з дружиною та не надавав допомоги батькам, коли вони за станом здоров'я та в зв'язку з похилим віком потребували її. Позивач зазначає, що він один опікувався ними, забезпечував лікування вдома та в лікарнях, а також утримував своїх батьків до самої їх смерті. При цьому мати сторін по справі останні роки життя знаходилась в безпорадному стані, оскільки не могла самостійно пересуватись, проте участі в її утриманні відповідач ОСОБА_2 не приймав та ніякої допомоги не здійснював. На підставі викладеного позивач вважає, що є підстави для усунення відповідача від спадкування після смерті матері, в зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Стороною відповідача ОСОБА_2 до суду 14.06.2016 року були подані заперечення, в яких відповідач посилається на те, що позовні вимоги необґрунтовані, оскільки відповідач також проживав з батьками та надавав їм фінансову та іншу допомогу. Відповідач ОСОБА_2 зазначає, що батьки були пенсіонерами за віком, отримували пенсію, батько працював до смерті. При цьому відповідач стверджує, що надавав їм матеріальну допомогу, купував ліки та навідував в лікарнях та санаторії. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що його мати померла від загального, а не тяжкого захворювання, та не перебувала в безпорадному стані. На підставі викладеного відповідач просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 06.05.2016 року позовну заяву залишено без руху.
Після усунення недоліків ухвалою суду від 18.05.2016 року провадження у справі відкрито.
В ході судового розгляду справи були розглянуті клопотання щодо витребування доказів та допиту свідків.
20.10.2016 року представником позивача ОСОБА_5 надано заяву про призначення посмертної судово-медичної комісійної експертизи стану здоров'я з метою визначення ступеня безпорадності померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3.
В подальшому в ході судового розгляду сторонами до матеріалів справи надавались письмові докази, що характеризують стан здоров'я ОСОБА_3 в останні роки життя, а також допитані з цього приводу свідки.
25.01.2017 року представником позивача ОСОБА_5 до суду подано змінену заяву про призначення судово-медичної комісійної експертизи стану здоров'я померлої з метою визначення наявності захворювань, що обумовлені необхідністю сторонньої допомоги та витребування доказів.
Ухвалою суду від 24.10.2017 року по справі призначено комісійну судово-медичну експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено. При цьому судом перед експертами КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» були поставлені наступні питання: Якими соматичними (тілесними) захворюваннями страждала за життя ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, зокрема, чи страждала вона на захворювання паркінсонізм рігідно-тремтільної форми? Якщо так, вказати яким був перебіг захворювань. Чи потребувала ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку із наявними у неї захворюваннями, сторонньої допомоги (повної або часткової)? Якщо так, то з якого часу?
14.12.2017 року (27.12.2017 року повторно) до суду надійшло клопотання судового експерта у порядку ст. 53 ЦПК України, відповідно до якого для вирішення поставлених перед експертами питань необхідно надати оригінал висновку судово-медичного дослідження трупа (висновок експерта). До надання вказаних матеріалів проведення експертизи призупинено.
02.01.2018 року на клопотання експерта судом направлено письмову відповідь, згідно з якою повідомлено, що у зв'язку з тим, що провадження у справі зупинено на час проведення експертизи, наразі відсутня можливість витребувати висновки судово-медичного дослідження трупа (висновок експерта). З урахуванням вказаного, судом було визначено проводити експертне дослідження за наявними матеріалами справи в межах питань, поставлених перед експертом.
22.01.2018 року до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_5 щодо постановлення ухвали про витребування справ з Обласного бюро судово-медичних експертиз та поновлення провадження у справі, на яке представнику відповідача було направлено відповідь, що всі клопотання про постановлення ухвал по даній справі будуть розглянуті після повернення матеріалів справи до суду з експертної установи з висновком експертизи чи з повідомленням про неможливість надання висновку.
08.02.2018 року з КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» матеріали справи повернуто до суду без виконання експертизи з супровідним листом, в якому зазначено: «На підставі заяви адвоката ОСОБА_5 від 31.01.2018 року направляємо на Вашу адресу матеріали цивільної справи 520/5083/16-ц у двох томах». Жодних посилань щодо можливості чи неможливості проведення експертизи за наявними матеріалами відповідно до ухвали суду від 24.10.2017 року та письмової відповіді від 02.01.2018 року вказаний супровідний лист не містить.
26.02.2018 року провадження у справі поновлено та справу призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 24.04.2018 року підготовче засідання закрито та справу призначено до розгляду по суті.
В ході розгляду справи до призначення комісійної судово-медичної експертизи позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримували в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 в судових засіданнях позовні вимоги не визнавали та підтримували заперечення.
Після повернення матеріалів справи з експертної установи та поновлення провадження у справі сторони та їх представники не з'явились.
Представник позивача ОСОБА_5 електронною поштою 27.03.2018 року надіслала до суду заяву, в якій просить справу, призначену на 14.00 на 29.03.2018 року, розглядати за її відсутності у зв'язку з відрядженням до м. Києва. Докази перебування у м. Києві буде надано додатково. Одночасно представник позивача просить, у разі відкладення справи з інших об'єктивних причин, наступну дату призначити якомога швидше, так як вирішуватиметься процесуальне питання щодо витребування доказів з експертної установи, де вже призначено судово-медичну комісійну експертизу стану здоров'я померлої з метою визначення наявності захворювань від 24.10.2017 року задля скорішого розгляду справи по суті. Однак в подальшому представником позивача доказів на підтвердження відрядження до м. Києва суду надано не було. До судового засідання 24.04.2018 року представник позивача також не з'явилась, повідомивши за телефоном про зайнятість в іншому судовому процесі.
Представник відповідача ОСОБА_6 надав до суду заяву, в якій просить слухати справу у його відсутність.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
При цьому суд розцінює поведінку представника позивача як таку, що спрямована на затягування розгляду справи, оскільки саме за клопотанням представника позивача всупереч положенням діючого процесуального законодавства матеріали справи були повернуті до суду з експертної установи без виконання експертизи та без повідомлення про неможливість виконання експертизи, після чого представник позивача двічі не з'явилась до судового засідання без надання доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки.
Суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи (провадження по справі відкрито 18.05.2016 року) суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, в зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності сторін.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінки компетентних органів влади.
Таким чином, аналіз зазначених викладених вище обставин, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення стороною позивача своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у затягуванні судового розгляду даної справи. У зв'язку із чим, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності представника позивача, повідомленого належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, батьками позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1, виданого 04.03.1982 року Київським відділом ЗАГС м. Одеси, вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 /т.1 а.с.40/.
Судом досліджено також свідоцтво про народження відповідача ОСОБА_2, серії НОМЕР_2, видане 02.03.1976 року Київським відділом ЗАГС м. Одеси, вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 /т.1 а.с.56/.
З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого 12.11.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Одеського міського управління юстиції, вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис №11671 /т.1 а.с.41/. Причиною смерті згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №3605 від 11.11.2015 року /т.1 а.с.42/ стала атеросклеротична хвороба серця.
З Акту про проживання від 22.02.2016 року, складеного сусідами позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вбачається, що ОСОБА_1, 1982 року народження, постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з дня народження по теперішній час /т.1 а.с.19/.
З Акту про не проживання від 22.02.2016 року, складеного сусідами позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вбачається, що ОСОБА_2 не мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з 2001 року по теперішній час /т.1 а.с.20/.
Судом досліджено довідку (з місця проживання про склад сім'ї та реєстрації) вих. №325 від 14.04.2016 року, з якої вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 Також була зареєстрована ОСОБА_3, 1951 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 /т.1 а.с.26/ та відповідно до довідки №326 від 14.04.2016 року постійно проживала за вказаною адресою з 19.10.1967 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 /т.1 а.с.27/.
Стороною позивача суду на підтвердження стану здоров'я ОСОБА_3 та участі позивача у витратах на лікування та її утримання надані докази:
-Медична картка, з якої вбачається, що ОСОБА_3, 1951 року народження довгий час страждала на ревматизм, в звязку з чим перебувала на обліку в Поліклініці №20 Київського району м. Одеси /т.1 а.с.15-19/;
-Довідка страхової компанії «Інто» №18 від 02.02.2016 року щодо укладення позивачем договорів добровільного медичного страхування №11327 ШМД від 06.05.2011 року, 30.04.2012 року та 03.05.2013 року, страхувальником по яким виступав ОСОБА_1, 1982 року народження. В договори також були внесені: ОСОБА_4, 1941 року народження, та ОСОБА_3, 1951 року народження /т.1 а.с.22-23/;
-Виписка з медичної карти №С1784 відділення кардіосудинної патології та кардіохірургії клініки INTO-SANA, з якої вбачається, що ОСОБА_3 з 10.05.2011 року по 13.05.2011 року перебувала на стаціонарі в клініці INTO-SANA. Короткий анамнез захворювання зі слів пацієнтки: страждає паркінсонізмом більш 12 років, протягом останніх 6 років через прогресуючу м'язкову слабість, ураження хребта та крупних суглобів перестала самостійно пересуватись. Доставлена в БСМП в супроводі сина для обстеження /т.1 а.с.29-33/;
-квитанції про оплату медичних послуг та придбання ліків /т.1 а.с.34-38, т.1 а.с.43/.
Стороною позивача суду також надані докази щодо встановлення метало пластикових вікон в будинку, опломбування водомірних приладів та квитанції щодо сплати комунальних послуг за будинок, де позивач проживав зі своїми батьками. Вказані докази суд розцінює як такі, що підтверджують факт турботливого ставлення позивача до місця проживання як його батьків, так і його самого.
Стороною відповідача суду надані докази:
-Відповідь КУ «МКЛ №1» на адвокатський запит, вих.№412 від 29.03.2016 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3, 1951 року народження, знаходилась на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 20.06.2000 року по 14.07.2000 року /т.1 а.с.72/;
-Результати УЗД досліджень від 24.03.2005 року, 17.09.2008 року, 15.04.2010 року, а також довідка зав відділенням УЗД МКЛ №10 Нікольської А.С. щодо того, що в період з 2003 року пацієнти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (які є свекром та свекрухою медсестри ОСОБА_11) не однократно проходили обстеження в умовах зазначеного відділення. Проводились УЗ дослідження, ЕКГ та ДГС /т.1 а.с.73-76/;
-Виписка з медичної карти №С1784 відділення кардіосудинної патології та кардіохірургії клініки INTO-SANA, з якої вбачається, що ОСОБА_3 з 10.05.2011 року по 13.05.2011 року перебувала на стаціонарі в клініці INTO-SANA. Короткий анамнез захворювання зі слів пацієнтки: страждає паркінсонізмом більш 12 років, протягом останніх 6 років через прогресуючу м'язкову слабість, ураження хребта та крупних суглобів перестала самостійно пересуватись. Доставлена в БСМП в супроводі сина для обстеження /т.1 а.с.77-83/
-Виписка з медичної карти № С5110 відділення хірургії та травматології клініки INTO-SANA, з якої вбачається, що ОСОБА_3 з 19.12.2011 року по 22.12.2011 року перебувала на стаціонарі в клініці INTO-SANA, де була проведена операція по видаленню металевих гвинтів, встановлених в ході операції в МКЛ №1 в 2000 році /т.1 а.с.82/;
-висновок лор-лікаря та медична картка за 2012-2015 роки /т.1 а.с.83,85-89/;
-чеки на придбання ліків /т.1 а.с.84/;
-довідка щодо поховання ОСОБА_3 /т.1 а.с.90/.
Докази, надані сторонами на підтвердження захворювань та лікування батька ОСОБА_4, судом не приймаються до уваги, оскільки вказані докази не стосуються предмету спору, так як не підтверджують і не спростовують безпорадність стану ОСОБА_3 та її потреби в сторонньому догляді.
В ході судового розгляду справи судом були допитані свідки.
Допитана в судовому засіданні 29.09.2016 року свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що є сусідкою позивача ОСОБА_1 та підтвердила обставини, викладені в актах від 22.02.2016 року щодо проживання позивача та не проживання відповідача разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні 29.09.2016 року суду пояснив, що є сусідом позивача ОСОБА_1 При цьому в судовому засіданні свідок сплутав братів. Свідок ОСОБА_12 зазначив, що за ОСОБА_3 здійснював догляд її чоловік ОСОБА_4, більше нікого не бачив. ОСОБА_3 була лежачою хворою, сама нікуди не виходила, могла пересуватись по двору, а три роки не виходила взагалі. Чи потребувала ОСОБА_3 стороннього догляду свідок не знає, на поховання не приходив, хто займався похованням також не знає.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні 29.09.2016 року суду пояснив, що працює лікарем в клініці «Інто-Сана», знає позивача ОСОБА_1, був лікуючим лікарем його мами ОСОБА_3 в стаціонарі та амбулаторно. В клініці ОСОБА_3 була прооперована в зв'язку з загноєнням та видаленням металу після операції в МКЛ №1. Три доби ОСОБА_3 перебувала на стаціонарі, потім позивач привозив її на перев'язки. Одного разу свідок ОСОБА_13 оглядав її вдома, калитку відчиняли позивач та чоловік похилого віку. Свідок зазначив, що самостійно ОСОБА_3 не пересувалась, їй допомагав позивач. Хто оплачував лікування, не знає.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні 29.09.2016 року суду пояснив, що за фахом є лікарем-хірургом, відповідача ОСОБА_2 знає з народження, також знає його брата ОСОБА_1 та знав їх батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які жили у власному будинку, отримували пенсію. Також їм допомагав відповідач ОСОБА_2 Батько сторін ОСОБА_4 був жестянщиком та підробляв разом з відповідачем. Свідок ОСОБА_14 періодично заходив до них, коли ОСОБА_4 було погано - був інсульт. ОСОБА_3 років 8-9 потребувала догляду, хто її доглядав свідок не знає. В 2014 році свідок працював лікарем на «швидкій» та в спортивній школі, приїжджав разом з відповідачем до ОСОБА_3 та бачив, що вона ходила по дому, скаржилась на серце та суглоби, потім в 2015 році вже не ходила. При цьому свідок ОСОБА_14 пояснив, що в 2015 році позивача не бачив, знає, що брати конфліктували.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні 29.09.2016 року суду пояснила, що є дружиною відповідача ОСОБА_2 та працює медсестрою в МКЛ №10. Свідок ОСОБА_16 зазначила, що відповідач завжди допомагав батькам, вони лікувались в лікарні, ще працює свідок. Лікар ОСОБА_17 консультувала ОСОБА_3, інвалідності не було встановлено. Відповідач ОСОБА_2 не ухилявся від надання допомоги, він купував ліки та спілкувався з мамою до останнього дня. Також свідок зазначила, що до 2007 року вони з чоловіком та сином також жили на АДРЕСА_2, але через погані стосунки з братом ОСОБА_1 вимушені були переїхати. Кожні вихідні свідок привозила сина до бабусі та дідуся разом з чоловіком, допомагала з приготуванням їжі. В 2005 році у батька ОСОБА_4 стався інсульт і відповідач тиждень сидів біля нього. Мати ОСОБА_3 з 2003 року по 2013 року регулярно обстежувалась в МКЛ №10, картку не заводили, а результати досліджень зберігаються лише три роки. В «Інто-Сані» оплату також здійснював відповідач ОСОБА_2 за препарати. У ОСОБА_3 була хвороба Паркінсона та травма ноги, але вона ніколи не була лежачою, вона завжди ходила, були лише періоди загострення хвороби. Також були проблеми з хребтом. Постійного догляду не потребувала, доглядальниці не було. Свідок зазначила, що її родина живе в квартирі в кредит. Поховання матері також здійснював її чоловік, на що брали гроші в борг.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні 01.11.2016 року суду пояснила, що є родичкою родини ОСОБА_4, в 2013 році приїхала разом з дочкою свідком ОСОБА_19 в гості, бачили ОСОБА_4, ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_1 Свідок зазначила, що ОСОБА_4 пояснив їй, що у ОСОБА_3 хвороба Паркінсона. Свідка ОСОБА_18 вразив стан ОСОБА_3, яка сиділа нерухомо, мала тільки два робочих пальця та пила лише через трубочку. Їй допомагав позивач ОСОБА_1 Потім до поховання ОСОБА_4 свідки ОСОБА_18 більше не приїжджали, підтримували зв'язок за телефоном. Приїхали на поховання та потім частіше бачились з позивачем, донька - свідок ОСОБА_19 вчилась у нього грати на гітарі. Свідки намагались допомогти з приготуванням їжі, приходили один раз в три-чотири тижні. ОСОБА_3 була вдома та спала в кімнаті на спеціальному матрасі, переносив її позивач на руках. Відповідач ОСОБА_2 з дружиною вимагали продати будинок, щоб сплатити за свою квартиру, а батьків відправити в село. Свідок також погодилась з застереженнями суду щодо усунення від бесід з обома синами ОСОБА_3, при цьому не змогла суду поясннити чому вона не спілкувалась з відповідачем з приводу спільної турботи з позивачем щодо догляду за їх матір'ю.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні 01.11.2016 року суду пояснила, що приїжджала на АДРЕСА_1 до ОСОБА_4 в 2014-2015 роках, бачила, що позивач виносив маму на свіже повітря.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні 06.12.2016 року суду пояснила, що є сусідкою позивача ОСОБА_1, якого знає протягом 10 років. Його маму свідок не бачила, так як вона була лежачою, інших родичів позивача також не знає. Свідок пояснила, що в жовтні 2016 року вперше побачила відповідача ОСОБА_2 з його дружиною, яка погрожувала свідку, оскільки свідок хотіла захистити позивача, коли відповідач з іншими людьми та собаками намагався зайти в будинок.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні 06.12.2016 року суду пояснила, що працює лікарем-терапевтом в МКЛ №10. Знає відповідача ОСОБА_2, який просив свідка оглянути його мати вдома з приводу артрозу суглобів в 2012-му, 2013-му та 2015-му роках. В перший раз був присутній і батько сторін по справі. Мати була адекватною пересувалась на милицях. Мали місце вікові зміни, постійного догляду не потребувала. В 2015-му році у ОСОБА_3 була серцево-судинна недостатність, в зв'язку з чим свідок рекомендувала стаціонарне лікування. В 2012 році ОСОБА_3 сиділа на ліжку під час огляду, а в 2015 році вже лежала.
Допитаний в якості свідка в судовому засіданні 06.12.2016 року позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що мати ОСОБА_3 захворіла в 2005 році, у її сестри - лікаря був постановлений діагноз - хвороба Паркінсона, з чим мати не погоджувалась. Потім мати впала у дворі на коліно, був забій. Мати боялася ходити, оскільки втрачала рівновагу. В травні 2005 року впала та тільки сиділа, а з 2007 року вже не ходила. Позивач ОСОБА_1 зазначив, що його брат - відповідач ОСОБА_2 з 2001 року не проживає з ним. Спочатку він приїжджав на вихідних, потім рідше, а після смерті батька - лише на поховання. Мати була лежачою хворою, в неї були пролежні, позивач самостійно носив її до ванної кімнати, мив, вдягав памперси. До 2007 року позивач розділяв роботу з батьком. Після 2012 року позивач утримував обох батьків. Відповідач ОСОБА_2 намагався примусити позивача та батьків продати будинок, хотів зареєструвати в ньому свою дитину. Госпіталізацію до лікарні позивач оформлював за свої кошти, а також давав гроші відповідачу для здійснення поховання.
Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні 14.06.2017 року суду пояснила, що є сімейним лікарем, була дільничним лікарем, коли лікувався батько сторін ОСОБА_4, та бачила мати ОСОБА_3, коли приходила за викликом додому. Після 2010 року бачила обох братів, які приходили за довідками. Свідок зазначила, що чіткий діагноз ОСОБА_3 не був встановлений, в карточці зазначений діагноз під питанням. Лікар приходила за викликом за адресою: АДРЕСА_1, чотири рази. ОСОБА_3 не могла сама пересуватись, мала пролежні через те, що не ходила. Контролювати стан хворої свідок не могла, так як все було закрито, вона залишала записки. Коли приходила за викликом, то бачила батька сторін ОСОБА_4 та молодшого сина - позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 скаржилась на сильну слабість, біль в суглобах та хребті. Після червня 2010 року свідок пацієнтку ОСОБА_3 не бачила.
Таким чином, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_3 до своєї смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1, звідки не виходила, оскільки не могла самостійно пересуватись. Позивач ОСОБА_1 разом з батьком та після його смерті самостійно доглядав мати ОСОБА_3
При цьому в ході судового розгляду справи стороною позивача не було спростовано доводів відповідача щодо надання медичної допомоги в лікарні, в якій працює невісткаАпалатенко Н.І., та участь в придбанні ліків та в похованні матері, що дає суду підстави вважати, що відповідач ОСОБА_2 та його дружина також частково брали участь у витратах на лікування ОСОБА_3, яка тривалий час хворіла.
Судом встановлено, що між сторонами склалися напружені та неприязні стосунки не тільки під час розгляду даної справи, про що свідчать пояснення допитаних в судовому засіданні свідків та надані сторонами докази щодо звернення з заявами до поліції стосовно дій один одного.
Позивач ОСОБА_1 як на підставу своїх позовних вимог посилається на ч. 5 ст. 1224 ЦК України, якою передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Пунктом 4 Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року передбачено, що виходячи зі змісту ч. 5 ст. 1224 ЦК України, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
По даній справі та обставина, що сторони не спілкувалися протягом тривалого часу, не свідчить про факт умисного ухилення відповідача від надання допомоги.
З метою визначення питання, чи потребувала ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку із наявними у неї захворюваннями, сторонньої допомоги, судом 24.10.2017 року за клопотанням сторони позивача було призначено комісійну судово-медичну експертизу. При цьому відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 заперечували проти призначення експертизи, вважаючи це затягуванням процесу. Крім того, представник відповідача зазначав, що на питання, викладені в клопотанні представника позивача можна знайти відповіді в медичних документах, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до положень, викладених в дванадцятому абзаці пункту 2.1 розділу II Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень в редакції Наказу Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015, експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків, а витребувані додаткові матеріали не надані, або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань. Повідомлення про відмову повинно бути вмотивованим.
Частиною 8 ст. 72 ЦПК України також передбачено, що призначений судом експерт може відмовитися від надання висновку, якщо надані на його запит матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.
Матеріали справи №520/5083/16-ц були повернуті до суду без виконання з КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» до суду без виконання експертизи з супровідним листом лише на підставі заяви адвоката ОСОБА_5 від 31.01.2018 року. Тобто, судовим експертом всупереч діючому законодавству не наведено причини відмови від проведення експертизи. З матеріалів справи вбачається, що комісійна судово-медична експертиза не була проведена в зв'язку з клопотанням адвоката про повернення матеріалів справи до суду, що розцінюється судом як ухилення від участі в експертизі та затягування розгляду справи. При цьому лист суду щодо проведення експертизи на підставі наявних в матеріалах справи медичних документів судовим експертом проігноровано.
Статтею 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, проаналізувавши встановлені обставини, та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність обставин щодо ухилення відповідача ОСОБА_2 від надання спадкодавцеві ОСОБА_3 допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця ОСОБА_3 в безпорадному стані та потреби спадкодавця ОСОБА_3 в допомозі саме відповідача ОСОБА_2, в зв'язку з чим вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1222-1224 ЦК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня одержання копії рішення шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси.
Суддя Васильків О. В.