Справа № 520/13067/17
Провадження № 2/520/1991/18
26.04.2018
Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бундєвій Я.І., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про визнання незаконною та скасування реєстрації права власності, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом який вмотивувала тим, що 9.11.2006 року її син ОСОБА_3 отримав споживчий кредит на суму 60000 доларів США у АКІБ «УкрСиббанк», уклавши з банком договір №942-11 ДОУ 1 П, в забезпечення якого також уклав, разом з нею, договір іпотеки, предметом якого була квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 і який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В., зареєстрований за номером 4575. Нотаріусом внесено запис про заборону відчуження до Єдиного державного реєстру заборон відчуження та внесено запис до Єдиного державного реєстру Іпотек.
У подальшому ПАТ «УкрСиббанк» на підставі договору факторингу відступив (передав) ТОВ «Кей-колект» права вимоги за вищевказаним кредитним договором та за договором забезпечення (іпотеки), після чого 4.04.2016р. ТОВ «Кей-колект» переоформив на себе права власності на цю квартиру.
Вважає, що такі дії з боку відповідачів є незаконними, а такий перехід права власності має бути скасовано як такий, що проведено з грубим порушенням вимог законодавства та умов іпотечного договору.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «Кей-колект» позовні вимоги не визнав у повному обсязі, про що надав письмові заперечення.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено що, ОСОБА_3 отримав споживчий кредит на суму 60000 доларів США у АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», уклавши з банком договір №942-11 ДОУ 1 П.
В забезпечення цього договору між позивачем і ОСОБА_3, як співвласниками квартири, та АКІБ «УкрСиббанк» 9.11.2006р. укладено договір іпотеки, предметом якого була квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, цей договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В., зареєстрований за номером 4575. Нотаріусом внесено запис про заборону відчуження до Єдиного державного реєстру заборон відчуження та внесено запис до Єдиного державного реєстру Іпотек. Відповідно до п.2.1.2 Договору Іпотеки у разі невиконання боржником вимоги про дострокове виконання зобов'язань за Кредитним договором, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
11.06.2012 року ПАТ «УкрСиббанк» відступив права вимоги за кредитом ТОВ «Кей-Колект», відповідно до договору Факторингу №4 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами, зокрема і вказаними вище.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Вказана обставина була відома ТОВ «Кей-колект», що підтверджується змістом ухвали Київського районного суду м.Одеси від 13.08.2013р. по справі №520/1392/13-ц за позовом ТОВ «Кей-колект» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно якої представник ТОВ «Кей-колект» заявляв у судовому засіданні заяву про зупинення провадження у справі у зв'язку зі смерті ОСОБА_3
13.11.2014р. ТОВ «Кей-колект» направило на адресу Третьої одеської державної нотаріальної контори вимогу до спадкоємців померлого боржника ОСОБА_3, і 19.11.2014р. заведено спадкову справу №02-14.
ТОВ представник ТОВ «Кей-Колект» звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. з заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності) на нерухоме майно - вищевказану квартиру №3.
4 квітня 2016р. нотаріусом Кобелєвою А.М., прийнято Рішення №14066626, згідно якого відповідач приватний нотаріус Кобелєва провела державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру за ТОВ «Кей-колект».
Спеціальним Законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 р. №1952-IV (надалі за текстом - «Закон № 1952-IV»).
Стаття 2 названого Закону визначає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 15 Закону № 1952-IV прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень є однією із стадій державної реєстрації.
Згідно абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону № 1952-IV перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 р. (надалі за текстом - «Порядок»).
Відповідно до підпункту 1 пункту 37 Порядку документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.
Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Стаття 575 Цивільного кодексу України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Статтею 24 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року № 898-IV установлено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
За змістом статті 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 2 названої статті Закону України «Про іпотеку» визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
За приписами частини 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Згідно частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно п.2.2.1 Договору іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний повідомити Іпотекодавців про відступлення прав за іпотечним договором чи за Кредитним договором, однак доказів такого повідомлення позивача та померлого ОСОБА_3 відповідач суду не надав.
Також стороною відповідача не надано суду доказів того, що вимога до спадкоємців померлого ОСОБА_3 від 19.11.2014р. на адресу Третьої одеської державної нотаріальної контори, була отримана позивачем.
Разом з тим, сторонами в судовому засіданні не заперечується, що договору на продаж заставленого майна між ТОВ «Кей-Колект» та позивачем не укладалося.
Відповідно до ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Про смерть боржника ОСОБА_3 відповідачу ТОВ «Кей-колект» було відмово 13.08.2013р., заяву про задоволення вимог кредитора, відповідачем надіслано до нотаріальної контори 13.11.2014р., тобто поза 6-ти місячним строком, встановленим ст.1281 ЦК України.
Крім того, стягнення на майно, а саме, частину вищевказаної квартири, після смерті ОСОБА_3, яка належала йому, повинно відбуватися за правилами ст.1282ч.2п.2 ЦК України, а саме за позовом кредитора до суду. Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції викладеній Верховним Судом України у цивільній справі №6-2962цс16.
Не зважаючи на положення ст.1282ч.2п.2 ЦК України, представник відповідача звернувся до приватного нотаріуса як державного реєстратора і, як зазначалося вище, остання здійснила спірну реєстрацію права власності за відповідачем.
За таких обставин, у приватного нотаріуса були відсутні правові підстави для прийняття рішення №14066626 від 4.04.2016 року.
Згідно частини 2 статті 26 Закону № 1952-IV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затверджено наказом Міністерства юстиції України № 3502/5 від 12.12.2011 р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 р. за № 1429/20167 (надалі за текстом - «Порядок розгляду заяв»).
Згідно пункту 2.1 Порядку розгляду заяв для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.
Відповідно до пункту 2.6 Порядку розгляду заяв для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.
Із наведеного випливає, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1, за відповідачем з відкриттям розділу та присвоєнням об'єкту нерухомого майна нового реєстраційного номеру 896497551101 проведена 4.04.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. як державним реєстратором, є незаконною та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 640 грн.
Керуючись ст. 4-13,76-89,258-273 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (ЄРПОУ 37825968) з відкриттям розділу та присвоєнням об'єкту нерухомого майна нового реєстраційного номеру 896497551101 проведену 4.04.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. як державним реєстратором.
Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни на користь ОСОБА_1 судові витрати 640 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання Апеляційному суду Одеської області через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бескровний Я. В.