Справа № 495/7130/17
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
11 квітня 2018 року м. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Боярського О.О.,
при секретарі Рачицькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Білгород - Дністровський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування позикою та трьох процентів річних за прострочення грошового зобов'язання. Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що набрало законної сили рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.09.2014 року про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості:
- за договором позики від 18.07.2013 року: основна сума боргу - 6000 доларів США; проценти 4050 доларів США; 3% річних 339 доларів США;
- за договором позики від 23.12.2011 року: основна сума боргу - 3000 доларів США; проценти 5670 доларів США; 3% річних - 700 доларів США.
Відповідач досі не виконав своє грошове зобов'язання з повернення суми позики, а тому позивач вважає, що має право на отримання від позичальника (відповідача) процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20880 дол. США; 3% річних від суми простроченого боргу по донарахованим процентам за користування позикою 386 дол США; 3% річних від простроченого боргу з 02.09.2014 року по 15.09.2017 року в сумі 1703 дол. США.
Позивач надала до суду письмову заяву, згідно якої просить справу розглядати без її участні, у разі неявки відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи сповіщався належним чином, причина неявки суду не відома. Проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
У відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.09.2014 року по справі №495/2343/14-ц було встановлено, що між сторонами було укладено договори позики:
-від 23.12.2011 року у розімір 3000 дол. США зі сплатою процентів за користування грошовими коштами у розмірі 6% щомісячно;
- від 18.07.2013 року у розмірі 6000 дол. США зі сплатою процентів за користування грошовими коштами у розмірі 5% щомісячно.
Вказаним рішенням суду стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 18.07.2013 року: основна сума боргу - 6000 доларів США; проценти 4050 доларів США; 3% річних 339 доларів США; та за договором позики від 23.12.2011 року: основна сума боргу - 3000 доларів США; проценти 5670 доларів США; 3% річних - 700 доларів США (а.с. 3-4).
Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішення суду набрало законної сили 27.04.2015 року.
На підставі вказаного рішення суду був виданий виконавчий лист, який пред'явлений до примусового виконання.
Постановою державного виконавця ДВС від 29.06.2017 року ВП №47558603 виконавчий лист №495/2343/14-ц, виданий 15.05.2015 року було повернуто стягувачеві, у зв'язку із тим, що в ході проведених виконавчих дій встановлено, що на момент перевірки у боржника відсутні кошти та майно, на які можна звернути стягнення та розшук такого майна виявився безрезультатним.
Таким чином, до теперішнього часу відповідач не повернув суму боргу, визначену рішенням суду.
У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідач в спростування доводів позивача щодо не повернення боргу за договорами позики жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу не надав.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до умов, укладених між сторонами договорів позики передбачено сплату процентів на суму залишку заборгованості за договором позики з кінцевими термінами повернення.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Крім того, згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Частиною першої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Виходячи із системного аналізу статтей 525,526,599, 611 ЦК України та змісту договорів позики можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог позикодавця, яке не виконане позичальником, не припиняє правовідносин сторін договору позики, не звільняє позичальника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє позикодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
При цьому індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою (стаття 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладені норми цивільного законодавства, суд приходить до висновку про часткову обгрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1, а саме в частині стягнення з відповідача на її користь трьох процентів річних за прострочення грошового зобов'язання.
Так, сума несплаченого основного боргу по розпискам та несплаченого боргу по процентам за рішенням суду по справі №495/2343/14-ц складає 18720 дол. США (9000+9720).
Прострочка з 02.09.2014р по 15.09.2017р складає 1107днів.
- 3% річних від простроченої, несплаченої суми боргу становитиме 1703 дол. США (18720x3:365х1107дн.);
Загальна сума, що підлягає стягненню з боржика становить 1703 дол.США
Згідно ст. 192 ЦК України - законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку встановлених законом (відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, водночас також дозволений обіг іноземної валюти, але з дотриманням вимог спеціального законодавства України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватись належним чином.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 533 ЦК України - грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Станом на 11.04.2018 року НБУ встановлено офіційний курс гривні до долара США - 25,9755 гривень за 100 долар США.
Таким чином, сума боргу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 1703 дол. США., що відповідно до курсу НБУ станом на 11.04.2018 рік становить 44236,27 грн.
Як вже було встановлено судом, сторонами при укладенні договорів позики був встановлений строк повернення процентів за користування позикою: а саме відповідно до договору від 23.12.2011 року - до 23.03.2012 року та відповідно до договору позики від 18.07.2013 року - до 29.09.2014 року (день ухвалення рішення про стягнення боргу, тобто за вимогою позивача). Розмір процентів після спливу вищезазначеного строку, договорами не встановлено, із чого вбачається, що розмір процентів після спливу строку їх повернення має визначатися на рівні облікової ставки Національного банку України.
Аналогічну правову позицію Верховний Суд України висловив у постанові від 07.09.2016 року.
Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 1048 ЦК України процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірах, встановленими договорами позики від 23.12.2011 року (6%) та від 18.07.2013 (5%) року не підлягають задоволенню, оскільки як вже було зазначено вище, якщо договорами не встановлено розмір процентів після спливу строку їх повернення, розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи на підставі наявних матеріалів, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 599, 610, 615, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 11, 12, 49, 141, 211, 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1; зареєстрований: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована: АДРЕСА_2 3 відсотки річних від простроченої суми боргу у розмірі 44236,27 грн.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1; зареєстрований: АДРЕСА_1) на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: