Справа №489/4729/17 03.05.2018
Провадження №22-ц/784/657/18
Категорія 34
03 травня 2018 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого судді Прокопчук Л.М.,
Суддів: Самчишиної Н.В., Царюк Л.М.
Із секретарем судового засідання Яценко Л.В.
За участю: учасника справи відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2018 року, ухваленого в приміщенні того ж суду о 10-06 у складі судді Тихонової Н.С., повний текст судового рішення складений 07.08.2018 року, у цивільній справі (Єдиний унікальний номер 489/4729/17/, номер провадження 22-ц/784/657/18) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири,
04 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_1, в якому просила стягнути на її користь матеріальну шкоду, завдану залиттям квартирі в розмірі, яка буде встановлена висновком будівельно-технічної експертизи, понесені судові витрати, посилаючись на те, що вона є власником квартири №196 в будинку 31 «а» по вул. 11 Поздовжній в м. Миколаєві. В ніч з 05.09.2017 по ранок 06.09.2017 року з вини відповідачки, яка мешкає поверхом вище, та є власником квартири № 202, сталося залиття її квартири, внаслідок чого було спричинено матеріальну шкоду (а.с. 3-4).
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 10154,00 грн., судові витрати: на проведення експертизи 4000 грн., та судовий збір 640,00 грн. (а.с. 82-84).
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що причина залиття квартири позивача не з'ясована, її вина в залитті не доведена. Також звертає увагу на те, що відповідно до висновку експертизи, кошторисна вартість будівельних робот по ліквідації заливу складає 10154,00 грн. До зазначеної суми включено кошторисний прибуток, кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій, податок на додану вартість, витрати на які позивачем не підтверджені. Вважає, що стягнуто може бути тільки 7854,00 грн. (а.с. 93-95).
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач, належно повідомлена про розгляд справи, в судове засідання не з'явилась (а.с. 13, 108).
Вислухавши доповідача, пояснення особи, яка з'явилась до суду апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія частково погоджується з її доводами.
Відповідно до пункту 9 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України N 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення в повній мірі не відповідає.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.
Судом встановлено, що позивач є власницею однокімнатної квартири АДРЕСА_1, розташованої на третьому поверсі, а відповідач є власником квартири №202, яка розташована за тією ж адресою поверхом вище. 05.09.207 року сталося залиття квартири позивача. 06.09.2017 року майстром ЖЄКу у присутності сантехніка та мешканців кв. 196, 190 був складений та затверджений начальником акт про залиття квартири № 196. В акті зазначені наслідки протікання - наявні зовнішні пошкодження стелі, стін тощо. Також в акті зазначено, що на момент обстеження до квартири №№ 202, 208 потрапити не вдалося. З висновку судової будівельно-технічної експертизи вбачається, що встановити причину залиття квартири позивача не надається можливим, у зв'язку з відсутністю доступу до квартири № 202. Вартість будівельно-ремонтних робіт для відновлювального ремонту складає 10154,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки і стягуючи з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 10154,00 грн., суд першої інстанції виходив із доведеності факту залиття водою її квартири з вини відповідача.
Але з висновками суду в повній мірі погодитись не можна.
Висновок суду про доведеність факту залиття водою квартири позивача з вини відповідача є правильним. Він грунтується на матеріалах справи і вимогах чинного законодавства, підтверджується актом від 06 вересня 2017 року, складеним майстром та електриком ЖЄК № 16, мешканцями квартири №190; висновком судової будівельно-технічної експертизи N 124-001 від 16.01.2018 року, якими підтвердждується наявність слідів залиття водою у квартирі позивачки, які утворилися на поверхні стель та стін внаслідок залиття водою (а.с. 8, 35-62).
Крім того, доказів того, що залиття належній позивачці квартири сталося не з вини відповідача, як того вимагає ст. 81 ЦПК України, не надано.
Судом надана належна оцінка наданим відповідачем актам від 08.02.2018 року про те, що сантехнічні прилади в її квартирі знаходяться в належному стані, а також про те, що в її квартирі наявні старі сліди затікання в коридорі на стіні, оскільки зазначені акти складені через п'ять місяців після події. Доказів того, що залиття квартири відповідача мало місце у вересні 2017 року, в справі відсутні. Як пояснила відповідач, з приводу залиття своєї квартири вона ні до сусідів, ні до житлово-будівельної організації не зверталось.
З посиланням в апеляційній скарзі на те, що акт від 06 вересня 2017 року, складено неправомочною комісією, погодитись не можна. Додатком №4 до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 року, визначена типова форма акта про залиття, в якому зазначається, де трапилась аварія, описується, що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які речі ушкоджено), зазначаються причини залиття, надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та інше. Також зазначеним наказом передбачено склад комісії для складання акту.
З матеріалів справи вбачається, що балансоутримувачем будинку, де розташована квартира, є ЖЕК №16 (а.с. 11), представники якої і склали акт від 06.09.2017 року.
За таких обставин суд обгрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивачки в частині стягнення з відповідача на її користь матеріальної шкоди.
Стосовно розміру відшкодування шкоди, визначеного судом, слід зазначити таке.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі (ч. 1); розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2).
Висновок експертизи свідчить про те, що вартість ремонтно-будівельних робіт відновлювального ремонту в приміщеннях кв. 196 по вул. 11-та Поздовжня, 31 -а в м. Миколаєві складає 10154,00 грн. Зазначена сума складається з вартості будівельних робіт 7854,00 грн. + кошторисний прибуток 418,00 грн + податок на додану вартість 1692,00 грн. + кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій 190,00 грн. (а.с. 46-47).
З матеріалів справи вбачається, що позивач не довела проведення нею витрат податку на додану вартість в розмірі 1692,00 грн. та витрат коштів на покриття адміністративних витрат будівельних організацій 190,00 грн., та кошторисного прибутку 418,00 грн., тому реальна вартість виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі становить 7854,00 грн.
Право на зменшення розміру шкоди з урахуванням вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, передбачено ст. 1193 ЦК України. За ч. 4 цієї статті суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Судом першої інстанції не були з'ясовані дані щодо матеріального стану відповідача, не було враховано, що завдання шкоди не пов'язано з вчиненням злочину.
Відповідач працює, її заробітна плата складає 3723,00 грн. щомісячно. Інших доходів вона не має.
На зазначені обставини не звернув увагу суд першої інстанції, тому судове рішення як таке, що постановлено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права слід змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди 5000,00 грн., а також відповідно до вимог ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, який складає 49,24% (5000 :10154 х100%), витрати на сплату нею судового збору в сумі 315,14 грн. (640, 00 х 49,24 %), витрати, пов'язані з проведенням експертизи, 1970 грн. (4000,00 х 49,24). У зв'язку з частковим задоволення апеляційної скарги відповідачу за рахунок позивача підлягає поверненню судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги 487,30 грн. (960,00 х 50,75%). Таким чином, понесені позивачем судові витрати також підлягають частково задоволенню за рахунок відповідача в сумі 1797,84 грн. 315,14 + 1970 - 487,30).
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2018 року змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 5000,00 грн., судові витрати 1797,84 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Л.М. Прокопчук
Суддя Н.В. Самчишина
Суддя Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 07 травня 2018 року