Справа №: 2-377/2007
03 травня 2018 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Савіна О. І.
при секретарі Архіповій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області справу за скаргою ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) Вітовського (Жовтневого) районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Южноукраїнський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про визнання протиправними дій державного виконавця, що призвели до незаконного нарахування заборгованості по аліментним платежам та скасування розрахунку заборгованості,
27.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) Жовтневого районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області (зараз Вітовський відділ ДВС), про визнання протиправними дії (бездіяльність) суб'єкта оскарження, що призвело до незаконного нарахування заборгованості по аліментним платежам та просив скасувати розрахунок такої заборгованості. В обґрунтування скарги зазначив, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11.05.2007 року з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист. На час ухвалення рішення він працював в ТОВ «Сандора» та отримував заробітну плату, з якої відбувались утримання за виконавчим листом. Виконавче провадження було відкрите Жовтневим районним відділом ДВС ГТУЮ в Миколаївській області, за місцем його проживання. В серпні 2008 року ОСОБА_1 звільнився та переїхав на постійне місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 та працевлаштувався на ВП «ЮУ АЕС» де працює по теперішній час. З часу працевлаштування на ВП «ЮУ АЕС» відрахувань аліментів із його заробітної плати не проводилося з невідомих йому причин, а тому він самостійно перераховував на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина щомісячно, починаючи з серпня 2008 року. Про наявність заборгованості довідався від державного виконавця 14.09.2016 року. Так, йому стало відомо, що за заявою ВДВС Жовтневого РУЮ Миколаївської області, Южноукраїнським міським судом Миколаївської області 02.03.2016 року постановлена ухвала про видачу дублікату виконавчого листа від 11.05.2007 року, якого було втрачено. Після чого, 01.05.2016 року держаним виконавцем складено розрахунок заборгованості по аліментам з серпня 2088 року. 13.07.2016 року державним виконавцем було складено акт про відсутність ОСОБА_1 за місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2, а 27.07.2016 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з направленням виконавчого документу до Южноукраїнського міського відділу ДВС, за місцем проживання та роботи боржника. Вважає, що протягом 2008-2016 року, державним виконавцем не вчинено жодних виконавчих дій, щодо стягнення аліментів, що призвело до виникнення заборгованості, а тому розрахунок заборгованості за період з січня 2009 року по квітень 2016 року вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він не містить інформації про сплату аліментів в добровільному порядку в сумі 62 000 грн. та таким, що розрахований всупереч ст. 194 СК України, яка передбачає стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.
У відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Таким чином, суд продовжує розгляд справи за правилами Цивільного процесуального Кодексу, який набрав чинності 15.12.2017 року.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Скаржник та представник скаржника просять розглянути скаргу без їх участі, про що зазначили в додаткових поясненнях по справі, які долучені до матеріалів справи.
Представник Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області просить розглянути справу без його участі, на підставі наявних у справі доказів (а.с. 201).
Представник Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області також просить розглянути справу без його участі (а.с. 208).
Державний виконавець Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області ОСОБА_4 та заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, причину неявки суду не повідомили про день місце та час розгляду справи сповіщені вчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик відповідача в судове засідання, на офіційному веб-сайті судової влади України, в порядку передбаченому ст. 128 ЦПК України.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали скарги, цивільної справи та виконавчого провадження, суд приходить до наступного.
З 05.10.2016 року діє Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року.
Відповідно до п.7 зазначеного Закону, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Виходячи з наведеного, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року.
Увідповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11.05.2007 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу), мінімальний розмір аліментів не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.03.2017 року і до повноліття дитини (а.с. 22 т.1).
11.05.2007 року ОСОБА_3 звернулась з заявою про видачу виконавчого листа для звернення до державної виконавчої служби (а.с. 23 т.1).
20.04.2012 року за вказаним виконавчим листом постановою державного виконавця ВДВС Жовтневого РУЮ ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження (а.с. 63 т.2).
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02.03.2016 року за заявою ВДВС Жовтневого РУЮ від 18.02.2016 року про видачу дублікату виконавчого листа, видано дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку (а.с. 35-36, 41 т.1).
Згідно акту державного виконавця від 18.02.2016 року стягувач ОСОБА_3 в телефонному режимі повідомила, що з січня 2009 року не отримує аліменти (а.с. 61 т.2).
З розрахунку заборгованості по несплаті аліментів вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_1 по аліментам станом на 01.05.2016 р. становить 145 602.73 грн. (а.с.80-82 т.2).
Відповідно до постанови про заміну сторони виконавчого провадження від 17.11.2016 року ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_2 (а.с. 3 т.2) .
На теперішній час вказаний виконавчий лист перебуває на виконанні Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області (а.с. 64, 84, 85 т.2).
Таким чином, з письмових матеріалів справи вбачається, що протягом восьми років жодна із сторін виконавчого провадження до ВДВС в письмовому вигляді не зверталася з чого слідує, що стягувачка жодних претензій до боржника не мала. Боржник ОСОБА_1 добровільно сплачував аліменти, як вважав, у розмірі не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що підтверджується долученими квитанціями (а.с. 78-96 т.1).
Про наявність заборгованості йому стало відомо лише 14.09.2016 року. Зазначає, що 22.08.2016 року отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2016 року, винесену Южноукраїнським ВДВС, а 14.09.2016 року ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та з'ясував, що станом на 01.05.2016 року заборгованість по аліментам складає 145 602.73 грн.
Вважає вказаний розрахунок заборгованості за період січня 2009 року по квітень 2016 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він не містить інформації про сплату аліментів в добровільному порядку в сумі 62 000.00 грн. та такий, що розрахований всупереч ст. 194 СКУ, яка передбачає стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Тому просить визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача, що полягають у невжитті заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення суду, що призвело до незаконного нарахування заборгованості по аліментним платежам. Також просить скасувати затверджений державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, розрахунок заборгованості по несплаті аліментів від 01.05.2016 року.
02.11.2016 року начальник Вітовського (Жовтневого) відділу ДВС надав письмові заперечення проти скарги ОСОБА_1 в яких зазначив, що за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень 21 грудня 2009 року державним виконавцем цього відділу ОСОБА_6 (яка на теперішній час звільнена) було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Южноукраїнського міського суду Миколаївської області у справі №2-377 від 11 травня 2007 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів. Інші дані щодо виконання цього виконавчого документу відсутні (а.с. 110-111 т. 1).
03.05.2018 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення скаржника, з яких вбачається, що після працевлаштування на ВП ЮУ АЕС, він звертався до бухгалтера підприємства та повідомив, що він є платником аліментів. Однак та пояснила, що поки з ДВС не надійде виконавчий лист, вона не має права проводити ніяких утримань. Стягувачку ОСОБА_1 також повідомив про нове місце роботи, однак та, з 2009 року виконавчий лист, який їй був повернутий Жовтневим ВДВС, до виконання не пред'являла. Тому він продовжив сплачувати аліменти у добровільному порядку.
В судове засідання заінтересована особа ОСОБА_2 жодного разу не з'явилась, особистих пояснень не надала.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
За приписами ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.
Аналогічні норми щодо оскарження рішень, дій, або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби передбачені ч. 3 ст.6, ч. 1 ст. 12, ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Між тим, як вбачається з копії виконавчого провадження, державним виконавцем, в порушення вимог Інструкції про проведення виконавчих дій, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстровану в міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 та Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом того ж міністерства 2 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрована в міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, що регулюють питання організації виконання рішень судів та інших органів, з серпня 2008 року до 2016 року не вжито жодних заходів для встановлення місцезнаходження боржника, з'ясування його позиції, щодо добровільного виконання рішення суду, чи встановлення факту ухилення від сплати аліментів. Так, до 2016 року, державний виконавець навіть не мав відомостей, щодо фізичного існування боржника. А лише після введення розпорядженням начальника Вітовського районного відділу ДВС від 23.01.2016 року спеціалізації (ведення справ аліментної категорії), державним виконавцем була виявлена втрата виконавчого документу. І після отримання в суді дублікату виконавчого листа, державний виконавець вжив заходів, щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 та знову ж не з'ясувавши всіх обставин виконавчого провадження, можливе добровільне виконання рішення суду, нарахував заборгованість зі сплати аліментів, за весь період, з моменту звільнення останнього з ТОВ «Сандора» у серпні 2008 року до 01.05.2016 року, що склала 145 602.73 грн..
Таким чином, суд вважає, що бездіяльність державного виконавця упродовж восьми років та формальний підхід до виконання покладених на нього обов'язків, призвели до порушення прав скаржника. А за такого, скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Частина 1 ст. 194 СК України передбачає, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Як встановлено в судовому засіданні, заборгованість по несплаті аліментів за виконавчим листом № 2-377/2007 від 10.05.2016 року, виникла не з вини боржника, а тому перерахунку підлягає заборгованість не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
У відповідності до ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення скарги ОСОБА_1, судові витрати понесені ним у зв'язку з розглядом апеляційної скарги в сумі 320.00 грн., підлягають стягненню з органу державної виконавчої служби (а.с. 123).
Керуючись ст.ст. 260, 353, 354, 355, 447-453 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) Вітовського (Жовтневого) районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Южноукраїнський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про визнання протиправними дій державного виконавця, що призвели до незаконного нарахування заборгованості по аліментним платежам та скасування розрахунку заборгованості, задовольнити.
Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Вітовського (Жовтневого) відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4, що полягає у невжитті заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення суду, що призвело до незаконного нарахування ОСОБА_1. Заборгованості по аліментним платежам.
Скасувати, затверджений державним виконавцем Вітовського (Жовтневого) відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4, розрахунок заборгованості по несплаті аліментів ОСОБА_1, від 01.05.2016 року.
Зобов'язати Южноукраїнський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області здійснити перерахунок заборгованості по аліментним платежам за виконавчим листом № 2-377/2007 від 10.05.2016 року, не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання, з урахуванням виплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4.
Стягнути з Вітовського (Жовтневого) відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 320 (триста двадцять) гривень 00 коп...
Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Южноукраїнського міського суду ОСОБА_7